Аналіз діяльності підприємства туризму (на прикладі турфірми «Артекс’94»)

Розвиток туристських  зв'язків є важливим засобом нормалізації міжнародного становища, зміцнення  дружби між народами і поглиблення  взаєморозуміння. Туризм став об'єктивною потребою сучасної цивілізації. У 1967 році світова спільнота вперше відзначала Рік міжнародного туризму, що проходив під девізом "Туризм – паспорт світу".

Міжнародне економічне співробітництво  та відкритість економіки, які розгортаються  після проголошення незалежності в  період переходу України до ринкової економіки, стимулюють підвищення ділової активності, взаємопроникнення капіталів та інформації, наукових знань і науково-технічних досягнень, посилення людських потоків через кордони до країн-партнерів по економічному співробітництву; активізацію туристських поїздок.

Відтак серед галузей, які повинні  стати джерелом наповнення державного та місцевих бюджетів, важливе місце  має посісти туристсько-рекреаційна  індустрія. Це підтверджує досвід багатьох країн світу, де дохідність туристсько-рекреаційної сфери є одним з провідних стимулів ефективної бізнесової діяльності.

1.3. Світовий ринок туристичних послуг

 

Операції по міжнародному туризму  являють собою вид діяльності, спрямованої на надання різного виду туристичних послуг і товарів туристичного попиту з метою сприяння задоволення широкого кола культурних і духовних потреб іноземного туриста.

Міжнародний туризм включає в себе осіб, що виїжджають за кордон і не займаються там оплачуваною діяльністю.

Туризм спочатку розглядався як подорож. Термін "туризм" в перекладі з французького означає прогулянка, поїздка. Проте з розвитком економіки, коли потреба в подорожах різко виросла, з'явилися виробники послуг для таких подорожей, туризм стає товаром. Як товар туризм реалізується в формі послуг (матеріальних і нематеріальних).

Виникнення туризму як товару вимагало розвитку відповідної матеріально-технічної бази, наявності кваліфікованих кадрів по обслуговуванню туристів, цілеспрямованого і якісного управління туристичними господарськими суб'єктами [3].

В сучасних умовах туризм являє собою  одну з найбільш розвинених галузей  світового господарства, форм зовнішньоекономічної діяльності.

Так, якщо в 1950 p. кількість туристів у всьому світі складала 25 млн., а обіг туристичної індустрії – 2,1 млрд. дол., то в 2008 p., згідно даних Всесвітньої організації туризму, ці показники перевищили 400 млн. і 372,6 млрд. дол. США [2].

До початку 90-х років частка туризму  вже склала більше 10% світової торгівлі товарами й послугами, що дозволило  йому зайняти третє місце після експорту нафти і автомобілів, а до 2010 p. туризм повинен вийти на перше місце[3].

Туристичний бізнес захоплює підприємців  по багатьох причинах, частково це:

- невеликі стартові інвестиції;

- зростаючий попит на туристичні послуги;

- високий рівень рентабельності і мінімальний період окупності витрат.

В деяких зарубіжних країнах туризм є однією з пріоритетних галузей, внесок у валовий національний дохід яких складає 15-35%. До них відносяться Угорщина, Чехія, Австрія, Швейцарія, Італія, Франція, Іспанія, Португалія та ін. [10].

Міжнародний туризм сьогодні істотно  впливає на розвиток світогосподарських зв'язків та економіку окремих країн.

Розвиток туризму, ріст об'єму туристичних  послуг збільшує кількість робочих  місць. За оцінками спеціалістів, в даний час в туристичній індустрії працює більше 100 млн. чоловік, кожне шістнадцяте робоче місце в світі приходиться на туризм, а до 2010 року кожен восьмий працездатний чоловік в світі буде зайнятий в цьому секторі.

Міжнародний туризм є активним джерелом надходжень іноземної валюти. Наприклад, велика частина доходів від міжнародного туризму в загальній сумі надходжень від експорту товарів і послуг складає: в Іспанії – 35%, Австралії і Греції – по 36%, Швейцарії – 12, Італії – 11, Португалії – 21 і на Кіпрі – 52%. [10].

В більшості країн, що розвиваються, на долю іноземного туризму припадає 10-15% доходів від експорту товарів і послуг. Проте в деяких країнах цей показник значно вищий, наприклад, в Колумбії він складає 20%, на Гаїті – 73%, в Панамі – 55%, на Ямайці – 30% [4].

Туризм як товар реалізується у формі послуг, які виражаються в корисному ефекті, що задовольняє ту чи іншу потребу в момент свого виявлення. При цьому послуга може бути надана або речами, або в процесі дії живої праці. Відповідно до двох вказаних способів виробництва послуг розрізняють два види самих послуг.

Перший вид – це такі послуги, які опосередковуються речами, тобто матеріальні. Наприклад, послуги по виробництву продуктів харчування для туристів.

Другий вид – це послуги, дія яких спрямована на живу людину чи оточуючі її умови, тобто нематеріальні. До них відносяться послуги по реалізації туристичних путівок, обслуговуванню туристів у готелі, організації театральних вистав та ін. В даному випадку праця надає послугу не річчю, а в ролі діяльності. Однак обидва види послуг мають вартість і являються товаром. Вся діяльність туристичного господарського суб'єкта пов'язана з наданням послуг.

Туристичні послуги, запропоновані  в ролі товару на світовому ринку, різноманітні. До них відносяться такі послуги:

1) по розміщенню туристів (в готелях, мотелях, пансіонатах,  кемпінгах);

2) переміщенню туристів  до країни призначення і по  країні різними видами пасажирського  транспорту;

3) забезпеченню туристів  харчуванням (в ресторанах, кафе, барах, тавернах, пансіонатах);

4) спрямовані на задоволення  культурних потреб туристів (відвідання  театрів, музеїв, природних та  історичних заповідників, фестивалів  та ін.);

5) спрямовані на задоволення  ділових інтересів туристів (участь  в конгресах, симпозіумах, наукових конференціях, ярмарках і виставках);

6) послуги торгових підприємств  (продаж сувенірів, подарунків, листівок);

7) по оформленню документів (паспорта, візи та ін.).

Туризм торкається інтересів  держави, оскільки заняття їм часто пов'язано з перетинанням державного кордону. Уряд здійснює контроль за в'їздом іноземних туристів і їх виїздом із країни. Крім того, держава повинна контролювати культурні і соціальні аспекти туризму, оскільки національні парки і сховища культурної спадщини країни, що є об'єктом особливої уваги з боку туристів, знаходяться під захистом.

Туризм справедливо вважається послом світу, оскільки сприяє розвитку ініціатив доброї волі і кращого  міжкультурного взаєморозуміння.

Самою впливовою організацією, що займається загальними питаннями міжнародного туризму, вважається Всесвітня туристична організація (ВТО). Це єдина організація, що представляє інтереси країн-учасників у справі розвитку національного і міжнародного туризму.

Міжнародна асоціація повітряного  транспорту (МАВТ) – всесвітня організація, що регулює роботу всіх міжнародних авіаліній. Її ціль – сприяти поліпшенню роботи мережі маршрутів, по яких перевозяться люди і вантажі. У її компетенцію входять стандартизація авіаквитків і квитанцій на багаж, а також координація реєстрації і звітності, які б сприяли більш оперативній взаємодії між різними авіалініями. МАВТ також підтримує стабільність цін за авіаквитки.

У Міжнародну організацію цивільної  авіації (МОГА) входять представники більше 80 країн. Вона координує розвиток всіх аспектів життя цивільної авіації, а особливо тих, що відносяться до вироблення міжнародних стандартів.

Усі міжнародні організації, що займаються питаннями розвитку, не можуть бути осторонь від розвитку туризму.

Серед цих організацій найбільш відомі наступні:

1. Всесвітній банк, що дає великі позички на розвиток туризму. Країнам, що розвиваються, ці гроші найчастіше даються під невеликі відсотки.

2. Міжнародний банк реконструкції і розвитку – організація, багато в чому схожа на Всесвітній банк.

3. Програма розвитку при ООН, що допомагає країнам, які розвиваються, у здійсненні багатьох проектів, включаючи туристичні.

4. Організація по економічній кооперації і розвитку, заснована Міжнародною конвенцією в Парижі в 1960 р.

Своїми цілями вона вважає:

- створити умови для швидкого і безупинного економічного росту, забезпечення роботою і підвищення життєвого рівня населення країн-учасників, а також для досягнення цими країнами фінансової стабільності, вносячи в такий спосіб свій внесок у розвиток світової економіки;

- сприяти значному економічному росту не тільки країн-учасниць, але і країн, що не входять у Конвенцію;

- Сприяти розширенню міжнародної торгівлі на взаємовигідній, недискримінаційній основі, відповідно до міжнародних зобов'язань.

Комітет з туризму при цій організації займається різними аспектами туризму, вивчає його проблеми і дає рекомендації державам-учасникам. Також він працює над стандартизацією процедур і методів збору даних, публікуючи відповідні матеріали в щорічній доповіді під заголовком «Туристична політика і міжнародний туризм у країнах – учасницях Конвенції по економічній кооперації і розвитку».

Серед інших банків і організацій  з подібними інтересами: Азіатський банк розвитку, Заморська приватна інвестиційна корпорація, Інтер-Американський банк розвитку, Агентство по міжнародному розвитку.

5. Асоціація подорожей Тихоокеанського регіону представляє інтереси 34 країн Океанії й Азії, об'єднаних загальною метою: удосконалювати індустрію туризму і подорожей. Серед досягнень цієї асоціації – розробка перспективного плану розвитку індустрії подорожей у регіоні, найцікавіші дослідження в області розвитку, освіти і маркетингу.

6. Адміністрація по подорожах і туризму Сполучених Штатів – головне урядове агентство, відповідальне за розвиток туризму. Воно було засновано в 1981 р. відповідно до Закону про національну політику в сфері туризму.

Своєю головною місією Агентство вважає розвиток туристичних маршрутів з інших країн у США, розширення індустрії подорожей усередині країни, заохочення туристичного обміну з іншими країнами. Воно підзвітне міністру комерції, у коло обов'язків якого входить координація зусиль, спрямованих на реалізацію урядової політики, заходів і програм, що впливають на розвиток туризму [2].

7. Індустрія подорожей Америки (ІПА) – національна асоціація, що виражає загальні інтереси всіх компонентів індустрії подорожей. Її місія полягає в тому, щоб просувати всю індустрію подорожей США, уніфікуючи її цілі, координуючи дії приватного сектора, спрямовані на заохочення туристичних поїздок у країну й у її границях, відслідковуючи результати урядової політики в області подорожей і туризму, підтримуючи дослідницьку роботу в галузях знання, життєво важливих для індустрії подорожей.

Заснована в 1941 р., ця асоціація представляє  інтереси більш ніж двох тисяч  приватних підприємств, зв'язаних з  туристичним бізнесом, а також  державних місцевих і регіональних агентств, що займаються просуванням індустрії подорожей, на яку працюють більше шести мільйонів службовців.

Наступний організаційний рівень установ, пов'язаних з туризмом, складається  з туристичних управлінь окремих  штатів. Законодавчі збори покладають на них задачі планомірного росту  і всебічного розвитку туризму в їхніх штатах. Управління заохочують інформаційні програми, рекламні і дослідницькі організації, що займаються пропагандою туризму у своєму штаті.

Міста теж усвідомлюють важливість «нових грошей», які можна робити на туризмі. Багато міських управ заснували спеціальні бюро по конференціях і візитерам. Їхня головна функція – залучати в місто гостей. До складу бюро включаються представники міських розважальних установ, готелів, мотелів, ресторанів, транспортних контор.

Грошовий фонд бюро формується в основному з засобів, що збираються містом у вигляді податку, стягнутого з мешканців готелів за тимчасове перебування в їхньому місті (у більшості міст він складає 8-18%). Фонд також поповнюється за рахунок членських внесків і рекламної діяльності. Всесвітня рада по туризму і подорожам, штаб-квартира якого знаходиться в Брюсселеві, попросила Асоціацію по економічному прогнозуванню Уортона підготувати Доповідь про роль туризму в економіці [5].

Відповідно до цієї Доповіді валовий  оборот капіталу в індустрії подорожей і туризму за 2007 р. склав $3,2 трлн., чи 6% світового сукупного національного продукту [4].

За минулі десятиліття найбільш динамічним був Азіатсько-Тихоокеанський регіон, у якому середні багаторічні темпи росту числа прибуттів у дев’ять разів випереджали середньосвітові.

Серед країн, що розвиваються, найбільше позитивне сальдо від  туристичного бізнесу має Таїланд  – близько 3 млрд. дол. Щороку [5].

Після Європейського  й Американського регіонів на третьому місці по розвитку туризму стоять Східна Азія і Тихоокеанський регіон. Деякі країни цього регіону зовсім недавно почали розвивати індустрію туризму. В основному це нові індустріальні країни регіону – експортери товарів: Гонконг, Малайзія, Сінгапур, Південна Корея, Таїланд, Індонезія і Тайвань. У цих країнах експорт товарів і експорт послуг взаємно доповнюють один одного. Розвиток цих секторів базується на стрімкому підйомі телекомунікацій, міжнародного транспорту, зокрема повітряного транспорту, і банківської сфери. Так, експорт товарів приводить до збільшення ділових подорожей у ці країни, що, у свою чергу, стимулює розвиток готельного бізнесу й індустрії розваг, одним словом – в'їздного туризму. Останній збільшує резерви іноземної валюти і стимулює ріст економіки [12].

У 2008 р. Східну Азію і Тихоокеанський регіон відвідало близько 100 млн. туристів і частка прибуттів склала 15,9% загальносвітового рівня