Отчет по практике в ПАТ "Завод" Радар"

 

Крім перерахованих важелів  та ознак стабілізації ринкових позицій  фірми, важливе місце посідають:

 

o наукові розробки ("ноу-хау"), впровадження товарів ринкової  новизни;

 

o розширення та поглиблення  товарної номенклатури та асортименту  продукції;

 

o рекламування та стимулювання  збуту;

 

o вдосконалення функцій  торговельних працівників та  організацій.

 

На жаль,на даний момент,конкурентоспроможність заводу «Радар» залишає бажати кращого. В порівнянні з минулими роками процвітання  заводу,зараз «Радар» переживає скрутні часи. У зв’язку з банкрутством заводу і малою кількістю замовлень на кинку з’явились підприємства більш конкурентоспроможні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 7. Товарний асортимент і номенклатура.

 У процесі розробки стратегії товару виникає потреба в ухваленні рішень щодо формування товарного асортименту та товарної номенклатури. Товарний асортимент — це група товарів, тісно пов'язаних між собою схожістю принципів функціонування, продажем одним і тим самим групам покупців, реалізацією через аналогічні канали збуту або належністю до одного й того самого діапазону цін. Наприклад, компанія Nike виробляє спортивне взуття в асортименті, а компанія Land Rover — позашляховики в асортименті.

 

 Рішення щодо товарного асортименту стосуються сукупності марок певного товарного асортименту. Чітких правил визначення товарного асортименту не існує. Деякі фірми визначають його дуже широко — наприклад, асортимент кухонних приборів, які веде менеджер товарної категорії, інші — вужче — як окремі асортименти холодильників, пральних машин тощо. Іноді розглядають асортимент окремої марки — асортимент безалкогольних напоїв торгової марки, які мають різні смакові якості. В інших випадках асортимент може містити різні марки однієї товарної категорії, наприклад, пральні порошки компанії Procter&Gamble.

 

Обсяг і структура асортименту  характеризуються показниками: глибини  та широти асортименту.

 

Глибина асортименту —  кількість моделей, розмірів або  відтінків смаку, кількість різновидів товару певного товарного асортименту. Наприклад, кількість смакових відтінків  напою Соса-Сola.

 

 Широта асортименту — різноманітність товару в асортименті (або кількість асортиментних груп).Розширення товарного асортименту означає вихід за його межі, зазвичай у суміжні товарні категорії. Наприклад, підприємство з виробництва морозива починає випускати йогурт або напої на базі морозива, таким чином розширюючи асортимент у суміжній з морозивом категорії.

 

 У процесі формування товарного асортименту підприємству слід дотримуватися стратегічного підходу. До основних стратегій товарного асортименту належать: поглиблення асортименту, підтримка марок, скорочення асортименту, звуження асортименту.

Поглиблення асортименту  — доповнення товарів тієї самої  категорії. Надає споживачам можливості повнішого вибору асортименту, а  підприємству — попередити дії конкурентів, які можуть випустити аналогічні модифіковані моделі товару.

 

 Підтримка марок (розширення асортименту) є також стратегією доповнення асортименту. Підприємство розширює асортимент, використовуючи успішну марку для підтримки нових товарів у суміжних товарних категоріях під тією самою марочною назвою. Підтримка марки означає випуск нового товару під наявною марочною назвою. Успішні компанії з'ясували, що пропозиція нового товару під наявною маркою коштує для них на 40—80% дешевше, ніж випуск його під новою назвою.

 

 Підтримка марок приховує небезпеку знецінювання початкової марки. Стратегія підтримки марки може призвести до розпорошення нагромадженого упродовж багатьох років капіталу марки.

 

 Скорочення асортименту — зменшення його глибини шляхом вилучення альтернативних розмірів, моделей або смакових відтінків асортименту. Скорочення асортименту не менш важливе, ніж його розширення.

 

 Скорочення асортименту може відбуватися:

 — коли деякі товари  групи не забезпечують необхідний  прибуток через невеликий обсяг  продажу або «канібалізм» інших  товарів асортименту;

 — коли на товари, що мають повільний обіг, припадає  непропорційно велика частка  виробничих і розподільних потужностей;

 — коли багато товарів  застаріває через наявність удосконалень  в асортиментному переліку.

 

 Звуження асортименту — зменшення його широти шляхом скорочення різновидів товарів суміжних товарних категорій. Таке скорочення може бути результатом невдалої спроби під! тримати марку в суміжній товарній категорії.

 

 Успішність підтримки марки визначається певними умовами: добре закріплена назва марки; логічний зв'язок нового товару з популярною маркою; вдале впровадження нового товару без скорочення кількості споживачів інших товарів в асортиментній групі.

 

 Підприємства та організації можуть пропонувати не одну, а кілька асортиментних груп товарів, які формують товарну номенклатуру.

 

 Товарна номенклатура — сукупність усіх асортиментних груп товарів і товарних одиниць, які компанія пропонує покупцям. Наприклад, товарна номенклатура компанії «Avon» містить чотири основні асортиментні групи товарів — косметику, ювелірні вироби, модний одяг і побутові прилади, до кожної з яких належить кілька товарів (або товарних підгруп). Товарній номенклатурі кожного підприємства властиві чотири важливі характеристики: широта, насиченість, глибина та гармонійність.

 

 Широта товарної номенклатури — кількість асортиментних груп, які випускає компанія.

 

 Насиченість товарної номенклатури — загальна кількість окремих товарів, які становлять номенклатуру. Так, у компанії «Procter&Gamble» кожне найменування представлено кількома марками.

 

 Глибина товарної номенклатури — кількість варіантів виконання кожної торгової марки (товару) в межах асортиментної групи.

 

 Гармонійність товарної номенклатури — ступінь схожості між товарами різних асортиментних груп із погляду їхнього кінцевого використання, умов виробництва, каналів розповсюдження або інших показників.

 

 Характеристики товарної номенклатури можуть слугувати базовими орієнтирами для розробки стратегії товару. У підприємства може бути чотири способи розширення діяльності: створення нових асортиментних груп товарів — і внаслідок цього розширення товарної номенклатури; підприємство може розширити вже наявні асортиментні групи, щоб отримати статус суб'єкта підприємництва з невичерпним асортиментом; підприємство може збільшити кількість варіантів кожного з наявних товарів; підприємство може прагнути більшої (або меншої) гармонійності товарів різних асортиментних груп.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 8. Маркетингова цінова політика .

 Маркетингова цінова політика — це комплекс заходів стосовно визначення відпускної ціни, знижок, умов оплати за товари чи послуги, управління цінами з урахуванням побажань та можливостей споживачів, а також одночасного забезпечення прибутку підприємства-товаровиробника чи продавця.

  Ціна, яку платять за товари чи послуги споживачі, має різні назви: плата (за навчання, квартиру, оренду), проценти (за банківський кредит, посередництво), страховий внесок, гонорар, тариф (за проїзд чи перевезення вантажів), аванс, комісійні, заробітна плата. У будь-якому разі з погляду маркетингу ціна — це гроші, або якась інша компенcація, що її пропонують за перевідступлення права власності чи користування товарами (послугами).

 Роль і значення маркетингової цінової політики в діяльності підприємства суттєво залежать від типу ринку. Найбільшою є її роль на ринку монополістичної (недосконалої) конкуренції, де кількість конкурентів відносно невелика, їхні сили приблизно однакові, але товари достатньо диференційовані. Монополістична конкуренція спонукає підприємства використовувати стратегію диференціації, яка базується на зовнішніх конкурентних перевагах, тобто відмітних якостях товарів, котрі створюють відповідну вигоду для покупців, а отже, мають бути запропоновані споживачам за відповідними цінами.

  Дещо менша роль маркетингової цінової політики на олігопольному ринку. Невелика кількість продавців, які негайно реагують на цінову політику конкурентів, труднощі проникнення на такий ринок призводять до того, що кожен підприємець, бажаючи змінити ціну, орієнтується передовсім на можливу реакцію у відповідь інших підприємств.

 Мінімальною є роль маркетингової цінової політики на ринку чистої монополії. Тут, ураховуючи те, що на ринку домінує один товаровиробник, якому протидіє велика кількість покупців, наявність державних обмежувальних нормативів, ціна може бути як нижчою, так і значно вищою за собівартість товарів.

 Залежно від форм реалізації розрізняють пряму й опосередковану маркетингову цінову політику. Пряма маркетингова цінова політика полягає в попередньому розрахунку цін і їх наступному регулюванні залежно від змін ринкової кон’юнктури. Опосередкована маркетингова цінова політика — в опрацюванні системи знижок, умов оплати, поставок, торговельного кредитування.

 

 

 

Розділ 9. Управління цінами підприємства .

 

У маркетинговій  діяльності підприємства «Радар» розрахунок цін за тим чи іншим методом  — це тільки перший крок до розв'язання однієї з найважливіших проблем: визначення такого рівня цін, який би робив товари доступними для споживачів, комерційно вигідними для підприємства і конкурентоспроможними. Надалі ціну товарів регулюють на підставі змін, які відбуваються в навколишньому  бізнес-середовищі. Отже, управління цінами — це процес їх коригування на підставі стратегії і тактики підприємства, а також дії суб'єктів, сил і  умов навколишнього бізнес-середовища.

 

У процесах управління цінами можуть бути використані такі стратегії чи політики.

 

Політика  поступового зниження цін. Вона характеризується відносно високим рівнем цін на момент виведення на ринок нового продукту. Далі, відповідно до концепції життєвого  циклу продукції, їх рівень поступово  знижується.

 

Є кілька передумов  використання такої цінової політики на заводі «Радар»:

 

по-перше, наявність  достатньо великої кількості  потенційних покупців з високою  купівельною спроможністю, поінформованістю про даний товар і гострою  потребою в ньому;

 

по-друге, незначний  обсяг прямих витрат на виробництво  даної продукції, що робить можливим отримання прибутку в разі навіть невеликих обсягів первинного продажу;

 

по-третє, диференційованість продукту від інших товарних пропозицій на даному ринку, що унеможливлює швидку реакцію конкурентів;

 

по-четверте, висока якість продукту, популярність його товарної марки.

 

Основна перевага такої політики випливає з тієї простої  істини, що ціни завжди легше зменшувати, ніж збільшувати. Завдяки такій  політиці товари тривалий час зберігають свою ринкову привабливість і  високі обсяги збуту.

 

Основною  проблемою тут є встановлення правильного початкового рівня  цін, який давав би можливість їх поступового  зниження зі збереженням комерційних  інтересів підприємства. Через це найскладнішим у реалізації такої  політики є саме перший крок.

 

Політика "знімання вершків". Така політика використовується щодо товарів, які належать до категорії  модних новинок, котрі мають незначну тривалість життєвого циклу. Вона характеризується максимально можливими високими цінами під час виведення на ринок  нового товару і часу його існування  на цьому ринку як товару-новинки. Передумовами використання такої політики є високий, майже ажіотажний попит  на такий товар, незначна еластичність попиту, наявність відповідного цінового сегмента ринку споживачів, необізнаність  покупців з реальними витратами  виробника на виробництво цього  товару, а також мала ймовірність  швидкої реакції конкурентів.

 

Перевагами  такої політики є можливість швидкого покриття витрат на виробництво та маркетинг, отримання відповідних  прибутків, підвищення іміджу підприємства як новатора, а також регулювання  небажано високого попиту. Проте високий  рівень цін є занадто привабливим  і для конкурентів, що може змусити  підприємство відмовитись у кінцевому  підсумку від дальшої роботи з  даним продуктом, штучно скоротити  його життєвий цикл.

 

Політика  проникнення. Вона використовується підприємством  «Радар» для виведення своїх  товарів на нові ринки, створення  там належного попиту. Такій політиці притаманні низькі початкові ціни, які в міру зростання попиту, популярності товарів, їх відповідної адаптації  до нових ринків поступово можуть також підвищуватись. До такої політики вдаються тоді, коли на ринку, що освоюється підприємством, існує досить високий  рівень конкуренції і коли його можна  поділити на сегменти, виокремлюючи ті з них, де еластичність попиту є високою, а споживачі не сприймають низької  ціни як показник низької якості продукції.

 

Головна передумова використання такої політики полягає  в наявності достатньо місткого ринку, необхідної кількості товарів, що робить можливим досягнення великих  обсягів товарообороту, а за рахунок  цього проходження підприємством  точки беззбитковості, отримання  ним прибутків.

 

Перевагами  тут є наявність реальних можливостей  проникнення на ринок за рахунок  надання споживачам конкретних цінових  вигід, створення підприємству конкурентного  пріоритету. Проте в такій політиці є й недоліки — збитки, які  мають місце у процесі впровадження продукту на ринок, і ризик не пройти точку беззбитковості.