Підприємництво як особлива форма економічної активності

Спосіб 2

Нав'язуваний споживачеві інтерес підприємця - підсумок, результат підприємницького рішення щодо виявлення неусвідомленого інтересу споживача. В основному така підприємницька активність пов'язана з рішенням (і готовністю) підприємця виробляти нові товари, не традиційні для споживчого ринку.

2.2. Традиціоналістське і інноваційне підприємництво

Підприємницька  діяльність, пов'язана з безпосереднім  виробництвом товарів, може носити:

1) традиціоналістський характер (традиціоналістське підприємництво);

2) інноваційний  характер (інноваційна підприємницька  діяльність, інноваційне підприємництво).

Інновація (нововведення) - оновлення основного капіталу (виробничих фондів) або виробленої продукції  на основі впровадження досягнень науки, техніки, технології. Це закономірний, об'єктивний процес вдосконалення суспільного  виробництва.

Підприємництво  в сфері безпосереднього виробництва  товарів може, таким чином, орієнтуватися  на виробництво і постачання на ринок  традиційних чи інноваційних товарів. Практика підприємницької діяльності в будь-якій її формі включає в  себе інноваційний процес. Приводиться  вище розподіл типів підприємницької  діяльності грунтується на переконанні, що виробництво і постачання на ринок традиційних товарів здійснюється також з використанням якихось нових методів чи прийомів, пов'язаних з організацією виробництва, технічними елементами виробництва чи змінами якісних характеристик виробленого товару. У цьому випадку, однак, можна говорити про виробництво традиційних товарів з привнесенням часткової інновації. У разі коли виробництво не частково, а повністю грунтується на інновації, результатом такої його організації виступає новий (не існував раніше) товар або ж товар з принципово новими характеристиками, властивостями чи навіть сферами використання.

2.3. Основний і допоміжний види продуктивної підприємницької діяльності

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок про те, що підприємницька діяльність у сфері  безпосереднього виробництва товарів  може носити основний чи допоміжний характер. До основних відносяться ті види підприємницької  активності, результатом яких є виробництво  товару, готового до споживання (виробничого  або індивідуальним).

До допоміжних належать види підприємницької активності, мета яких зводиться до розробки і передачі безпосереднім товаровиробникам інновацій - способів, методів, прийомів, застосування яких в процесі виробництва впливає  на підвищення якісних характеристик  товару. Результатом інноваційної діяльності є розробка і передача безпосереднім  товаровиробникам нової техніки  і технології. До допоміжних відносяться  також такі види підприємницької  діяльності, як інжинірингова, конструкторська, консультаційна, маркетингова, лізингова  та ін

3. Посередницька підприємницька діяльність

3.1. Поняття посередника

Ринок, як відомо, являє  собою місце зустрічі двох основних суб'єктів економічних (господарських) відносин. А раз це так, то на ринку  повинні бути присутні або самі виробник і споживач, чи ж їхні представники.

Особи (юридичні або  фізичні), що представляють інтереси виробника чи споживача (а часто  і діючі від їхнього імені), але самі не є такими, називаються  посередниками.

3.2. Функціональне призначення посередника

Підприємницька  активність у сфері посередництва  дозволяє сполучити в самі стислі терміни економічні інтереси виробника  і споживача. Посередництво, з погляду  виробника, підвищує ступінь ефективності роботи останнього, оскільки дає можливість зосередити свою активність тільки на самім виробництві, передаючи посереднику  функції по просуванню товару до споживача. Крім того, включення посередника  у відносини між виробником і  споживачем істотно скорочує термін оборотності капіталу, а виходить, підвищує прибутковість виробництва.

Для підтвердження  останньої тези розглянемо наступну схему (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Тимчасова  періодизація виробництва і просування товару до споживача 

Пояснення до схеми:

Д - підготовчий  період. Необхідна передумова виробництва - володіння грошовим капіталом, який використовується для придбання  всього, що необхідно для початку  виробництва. Припустимо, що такий період триває 3 місяці;

П. .. - Процес виробництва. Він триває в нашому випадку, скажімо, 6 місяців;

Т - процес реалізації. Продукт нашої діяльності вже  прийняв товарну форму, це вже  товар, готовий до споживання. Але  нам потрібно, припустимо, 3 місяці, щоб довести товар до споживача. Час це ми витрачаємо, щоб капітал, зробивши оборот, повернувся до первісної, тобто грошову (з приростом, природно) форму.

Якщо б ми змогли продати товар відразу після  закінчення процесу виробництва, то ми скоротили б період обігу капіталу на 3 місяці. У цьому випадку, правда, ми реалізуємо товар за оптовою ціною, а не з роздрібної, т, е. втрачаємо  частину можливого прибутку. Могли  б, скажімо, отримати 90 грошових одиниць, а отримуємо лише 81 (10%, тобто 9 грошових одиниць, - торгова або оптова знижка посередникові). Однак, враховуючи те, що період обертання капіталу в цих  нових умовах складе не 12, а 9 місяців, сумарний прибуток також буде становити  не 90, а 108 грошових одиниць.

Посередник і  три види цінових показників

При розглянутій  схемі просування товару від виробника  до споживача розрізняють:

• оптові ціни виробника,

• оптові ціни посередника,

• роздрібні ціни.

Канали розподілу  товарів 

Використання посередника  пояснюється насамперед високою  ефективністю його діяльності, якої самому виробнику товару часом домогтися  неможливо або просто-напросто йому доведеться змінювати профіль, тобто ставати посередником. Завдяки включенню посередника в ланцюжок взаємин виробник-споживач забезпечується широка доступність товару для всіх (чи майже всіх) споживачів. Інша сторона цієї проблеми зводиться до здатності посередника ефективно довести товар виробника до цільових ринків. Посередник зазвичай пропонує виробнику значно більше того, що сам виробник в змозі здійснити. З точки зору споживача, посередництво дозволяє повніше і значно швидше задовольнити існуючі в неї потреби за рахунок утворення більш ефективного каналу розподілу.

Канал розподілу - це шлях, по якому товари рухаються  до споживача (покупцеві) від виробника. Канали розподілу усувають досить тривалі  розриви або в часі, або між  місцем виробництва та місцем споживання, а також між правами власності  на товари і правами на користування ними. Канали розподілу, як виявляється, будуть найбільш ефективними, коли вони базуються не на прямих зв'язках, а  на основі включення посередника.

Прямі зв'язки - договірні  відносини, що встановлюються між виробником товару (або послуги) і його безпосереднім  споживачем.

Припустимо, є три  виробники різних товарів і три  споживачі кожного з цих товарів. Канал розподілу, що базується на таких прямих зв'язках, буде включати в себе 9 контактних ліній (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Схема контактних ліній "виробники-споживачі"

(Без включення  посередника) 

Включення ж посередника  скорочує число таких контактних ліній, складових канал розподілу, до шести (рис. 2.5).

3.3. Агентування

Підприємницька  діяльність у посередництві здійснюється завжди в якійсь конкретній формі. Найпоширенішою формою посередництва є агентування, тобто такий тип відносин, у  яких агент виступає посередником між  виробником і споживачем.

Рис. 2.5. Схема контактних ліній "виробники-споживачі" (з  включенням посередника)

Агент - особа, що діє  від імені і в інтересах  виробника товару чи споживача. Особа, в інтересах та від імені якої діє агент, називається принципалом. Принципалом може бути як власник  товару, що доручає агенту продати  його, так і споживач товару, що доручає  агенту купити цей необхідний товар.

Таким чином, посередництво  за участю агента включає взаємини вже не двох, а трьох суб'єктів (мал. 2.6).

Рис. 2.6. Схема відносин виробника і споживача за участю агента

Типи агентів 

Розрізняють декілька типів агентів:

1) агенти виробників;

2) повноважні агенти  по збуту; 

3) агенти з закупівлі. 

Агенти, виробників (представники виробників) - представляють  інтереси двох чи декількох виробників доповнюючих один одного товарів.

Повноважні агенти по збуту одержують право на збут усієї продукції і являють  собою як би відділ збуту, але не входять у структуру фірми-виробника, а взаємодіють з нею на договірних умовах.

Агенти з закупівлі  найчастіше займаються підбором потрібного товарного асортименту (наприклад, для дрібних роздрібних торговців).

Правова основа здійснення агентських функцій 

Правовою основою  здійснення подібних відносин служить  агентську угоду (агентський договір), що укладається між принципалом  і агентом. За цим договором агент  зобов'язується від імені принципала продати (або купити) товар на зазначених у договорі умовах.

Основою такого договору серед інших виступають два ключових умови - ціна товару і розмір агентської винагороди.

Агентування: збіг економічних інтересів агента і  принципала

У разі коли агент  відноситься до категорії продають товар, ціна в договорі позначається по мінімально допустимого рівня ("... Агент зобов'язується продати товар  за ціною не нижче, ніж ..."). Однак  оскільки зазвичай розмір агентської винагороди встановлюється у відсотках  від ціни реалізації (наприклад, 10%), то агент буде прагнути реалізувати  товар за максимально можливою в  даних умовах ціною. Таким чином, відбувається збіг економічних інтересів  принципала й агента (агент розуміє, що 10% від 200 вище, ніж 10% від 100, але це вигідно і принципалу).

На цю обставину - збіг економічних інтересів взаємодіючих партнерів - слід звернути особливу увагу. Підприємець у своїй діяльності взагалі повинен спиратися саме на цей принцип, якщо він дійсно прагне до пошуку ефективного партнерства. Пошук у підприємництві односторонньої вигоди не може обіцяти процвітання  в майбутньому. Підприємництво, здійснюване  в поодинці, а не командою, в сучасних умовах не є високоефективної формою діяльності. Під командою в даному випадку якраз і мається на увазі співдружність взаємопов'язаних партнерів в рамках єдиного виробничого  циклу. Саме співдружність, а не протистояння партнерів, постійно спілкуються з  питань виробничої діяльності, звичайно ж, ефективніше випадкових партнерських зв'язків, коли для кожного окремого виробничого циклу підбирається нове коло агентів. (Це положення не є аксіомою - у ряді випадків саме пошук разових партнерів приносить  найбільший ефект).

Якщо агенти представляють  інтереси принципала на довготривалій  основі, то посередницькі функції  разового (для покупця або продавця) агента виконує брокер - особа, основне  завдання якого - звести покупців з  продавцями і допомогти їм досягти  домовленості. Брокер не бере на себе ніякого  ризику.

3.4. Конкретні форми агентування

Брокерство 

Брокер - посередник при укладанні угод, який спеціалізується  по визначеним видам товарів чи послуг, діє за дорученням і за рахунок  клієнтів, отримуючи від них спеціальну винагорода. Відноситься до категорії  професійних ділових посередників.

Комісія

Іноді агент виступає як оптовика-комісіонера, що самостійно розпоряджається товаром, приймаючи  його на комісію. Комісіонер діє на основі договору комісії, що укладається  між комісіонером (агентом) і принципалом, що у такому випадку виступає у  вигляді комітента.

Комісійні операції - це різновид торгово-посередницьких операцій, чинених однією стороною (комісіонером) з доручення іншої  сторони (комітента) від свого імені, але за рахунок комітента. Відносини  сторін регулюються договором комісії.

Комісіонер - посередник, фізична або юридична особа, що робить за визначену винагороду (комісійна  винагорода) угоди на користь і  за рахунок комітента, але від  свого імені.

Комітент - особа (звичайно виробник чи власник товару), що дає  доручення іншій особі (комісіонеру) укласти визначену угоду чи ряд  угод від імені останнього, але  за рахунок комітента.

При здійсненні комісійної операції угоди купівлі-продажу  здійснюються комісіонером за рахунок  комітента, який виплачує комісіонеру  комісійну винагороду. Розмір винагороди встановлюється у вигляді певного  відсотка від суми угоди (зазвичай, коли в ролі комітента виступає продавець  товару) або різниці між ціною, призначеної комітентом, і ціною, за якою комісіонер реалізував товар (у  разі, коли в ролі комітента виступає продавець).

Делькредере

Відносини між комісіонером і комітентом, регульовані договором  комісії, можуть включати і зобов'язання, яке комісіонер дає комітенту  і зміст якого зводиться до гарантії того, що укладається комісіонером договір з будь-якої третьої стороною буде виконаний. Таке зобов'язання (вірніше - запорука) називається делькредере  і передбачає передачу комісіонеру  додаткової винагороди.

Делькредере - запорука комісіонера перед комітентом за виконання договору, укладеного з  третьою особою. За делькредере комісіонер отримує окрему винагороду. Це зобов'язання по гарантії від збитків комітента  у разі неплатоспроможності покупця (третьої сторони відносин).

Індент

У міждержавних відносинах нерідко використовують тактику  разових комісійних доручень - індент. Це різновид комісійної операції, коли імпортер однієї країни дає доручення комісіонеру іншої країни на купівлю певної партії будь-якого конкретного товару.

Консигнація

До комісійним операціям  відносять і операції консигнації. Це вид торгово-посередницької операції, коли консигнатор (посередник) продає товар зі свого складу на основі договору доручення (рідше - консигнаційного  угоди).

Консигнатор зазвичай діє в сфері відносин між консигнантом і роздрібними торгівцями. Діяльність консигнатора, яким зазвичай є власник  складських приміщень і одночасно  купець-оптовик, зводиться до того, що він приймає у консигнанта  товари на відповідальне зберігання з метою їх подальшої реалізації (зазвичай - оптом). Але при цьому  дає зобов'язання не продати, а лише запропонувати товар потенційному покупцеві при першій можливості, що з'явилася (при упущеної можливості він зазвичай несе відповідальність).

Схема взаємовідносин при здійсненні консигнаційної операції така (рис. 2.7):

Рис. 2.7. Схема відносин виробника і споживача за участю консигнатора (посередника)