Аналіз фінансових результатів підприємства

92744*9,80*0,0258% = 235 тис. грн.

5)Загальна сума впливу:

188+1613+235 = 2036 тис.грн.

По цим даним можна  побачити, що найбільший вплив на прибуток склала ціна продукції, тобто за рахунок  збільшення ціни відбулося значне збільшення прибутку підприємства. На другому місці по важливості впливу опинилася рентабельність, що показую, що продукція стала більш прибутковіша ніж у попередньому періоді. Найменш значний вплив характеризується категорія обсяг реалізованої продукції. Загалом можна сказати, що збільшення ціна в півтора рази дало високий результат у прибутку, а однаковий темп збільшення обсягу та рентабельності показали, що обсяг продукції є менш значимим показником у збільшенні прибутків підприємства. Як висновок, збільшення суми темпу приросту усіх факторів на 67% дало змогу збільшити прибуток у звітному періоді на 74,25%.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМСТВА

3.1.Регулювання  обсягу прибутку за рахунок  зміни постійних витрат

 

В умовах інфляції, зростання ціни на гроші на світових ринках і ставки за кредитами іноземних банків під час розробки і реалізації стратегії розвитку підприємства необхідно орієнтуватися на власні кошти: амортизацію і чистий прибуток. Однак тривалі строки служби основних виробничих фондів і велика питома вага зношених основних засобів, недостатня теоретична розробленість питань амортизаційної політики ускладнюють перетворення амортизаційних відрахувань в джерело фінансування розвитку підприємств. Тому в пошуках джерел збільшення коштів, призначених забезпечити інноваційний розвиток підприємств, важливе місце посідає зростання обсягів прибутку. Прямі іноземні інвестиції здійснюються з більшою вірогідністю в ті промислові підприємства, де більший за розміром прибуток. Тільки достатній обсяг власних коштів може забезпечувати розвиток підприємства і зміцнювати його незалежність, а також свідчити про намір власників розділяти пов'язані з підприємством ризики [19, с.910].

У процесі проведення прогнозного аналізу потрібно вивчити  можливості скорочення постійних витрат або необхідність їхнього збільшення. Наприклад, якщо на підприємстві планують зростання видатків на аналітичні дослідження або розробку нових продуктів чи планують здійснити витрати на підвищення кваліфікації працівників, або припускають зростання орендної плати, необхідно вивчити наслідки цих змін. Зміна постійних витрат приведе до зміни критичного обсягу реалізації і зони прибутковості для підприємства [13, с.181].

Так сомо на підприємстві не завжди вдається обрати політику підвищення цін через конкуренцію на ринку збуту. У цьому випадку дуже важливо проаналізувати можливості зниження змінних витрат за рахунок використання дешевших дорогих матеріалів, раціонального використання ресурсів, застосування трудозберігаючих технологій і т. ін. Для оцінювання впливу зміни змінних витрат також необхідно відповісти на запитання: яким буде критичний обсяг реалізації і скільки необхідно продати товарів для отримання прогнозованого прибутку [13, с.183].

Механізмом, що дозволяє управляти  прибутком підприємства в залежності від зміни обсягу реалізації продукції, є операційний леверидж. Чим вище питома вага постійних витрат у загальній сумі витрат підприємства, тим більше змінюється величина прибутку по відношенню до темпів змінювання виторгу підприємства. Поширення зони прибутковості відбувається значно повільніше у підприємств з більш низькими фіксованими витратами ніж у підприємств із значними постійними витратами. В той же час операційний важель прискорює збільшення і збитків, яке буде значно інтенсивнішим у підприємств з більш високими постійними витратами. За будь-яких причин зміни обсягів продажу більш ризикованими є підприємства із значними постійними витратами, тому що зміна операційного прибутку буде більшою.

Для оцінки впливу операційного важеля використаємо такі коефіцієнти.

                                                    К_л = В_пост :В_зм                                                           (10)

К_л — коефіцієнт операційного левериджу,

В_пост — постійні витрати,

В_зм — змінні витрати.

Чим вище значення коефіцієнта  операційного левериджу, тим більшою  мірою воно здатне прискорювати темпи приросту операційного прибутку відносно темпів приросту обсягу реалізації продукції. При однакових темпах реалізації продукції підприємство, що має більший коефіцієнт операційного левериджу за інших рівних умов, завжди буде більшою мірою прирощувати суму свого операційного прибутку в порівнянні з підприємством з меншим значенням коефіцієнта.

Розрахуємо даний коефіцієнт для визначення операційного важеля для підприємства ПАТ «Рошен».

К_{л 2010} =145305/409694 = 0,35

К_{л 2011} = 322099/600974 = 0,54

З розрахунків видно, що цей коефіцієнт зростає, тобто постійні витрати  збільшується і це означає, що  підприємство здатне більшою мірою нарощувати операційний прибуток відносно темпів приросту виручки. Але й велика імовірність при негативній фінансовій роботі отримати більший прибуток.

                                                     Е_л = ТП_оп/ ТП_вит                                                   (11)

Е_л — ефект операційного левериджу,

ТП_оп — темп приросту операційного прибутку,

ТП_вит — темп приросту виторгу від реалізації [7, c.913].

Розрахуємо, який ефект  операційного левериджу склався  на підприємстві ПАТ «Рошен» за 2010-2011 роки.

Е_л = 750,68/165,58 = 4,53

Це ефект показує, що за кожну зміну 1% виручки від реалізації підприємство отримує 4,53% операційного прибутку.

У конкретних ситуаціях  прояв механізму операційного левериджу  має ряд особливостей, які необхідно враховувати в процесі його використання. Ці особливості полягають у такому.

1. Позитивний вплив  операційного левериджу починає  проявлятися лише після того, як підприємство перейшло точку беззбиткової своєї діяльності. Для того щоб позитивний ефект операційного левериджу почав проявлятися, підприємство спочатку повинне одержати достатній розмір маржинального доходу, щоб покрити свої постійні витрати. Це пов'язане з тим, що підприємство зобов'язане відшкодовувати свої постійні витрати незалежно від конкретного обсягу продажів. Тому чим вище сума постійних витрат, тим пізніше за інших рівних умов воно досягне точки беззбитковості своєї діяльності.

2. Після подолання  точки беззбитковості кожний  наступний відсоток приросту обсягу продажів буде приводити до наростаючого темпу приросту суми прибутку. Розуміння цього механізму особливо важливо для кризових підприємств, оскільки практично кожне з них при відновленні платоспроможності проходить "стадію малого прибутку". По мірі подальшого збільшення обсягу продажів і віддалення від точки беззбитковості ефект операційного левериджу починає знижуватися. Це пояснюється зниженням частки постійних видатків у загальному виторзі від реалізації.

3. Механізм операційного  левериджу має й зворотну спрямованість — при будь якому зниженні обсягу продажів у ще більшому ступені буде зменшуватися розмір прибутку підприємства.

4. Між операційним  левериджем і прибутком підприємства існує зворотна залежність. Чим вище прибуток підприємства, тим нижче ефект операційного левериджу, і навпаки. Це дозволяє зробити висновок про те, що операційний леверидж є інструментом, що порівнює співвідношення рівня прибутковості й рівня ризику в процесі здійснення виробничої діяльності.

5. Ефект операційного  левериджу проявляється тільки  в короткому періоді тому, що постійні витрати підприємства залишаються незмінними лише протягом короткого відрізка часу.

Розуміння механізму  прояву операційного левериджу дозволяє цілеспрямовано управляти співвідношенням постійних і змінних витрат з метою підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності при різних тенденціях кон'юнктури товарного ринку й стадії життєвого циклу підприємства [19, c.914-915].

За структурою постійних витрат можна побачити, що адміністративні  витрати займають найбільшу частину, тому підприємству потрібно подумати про їх скорочення. Наприклад, за рахунок зменшення витрат на утримання апарату управління підприємством, зменшення складу апарату управління, зменшення представницьких та організаційних витрат, скорочення основних засобів та інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання, зменшення витрат на професійні послуги (юридичні, експертні оцінки майна, аудиторські та інші послуги) тощо.

Розрахуємо як вплине зменшення адміністративних витрат на 2% у майбутньому році на ефект операційного важеля при незмінних інших факторів.

1) Адміністративні витрати  = 23953*0,98 = 23473 тис.грн.

Тобто адміністративні витрати було знижено на 479 тис.грн. за рахунок проведення політики скорочення управлінських витрат.

2) Операційний прибуток = 40458+16023-23474-7513-18972 = 6522 тис.грн.

За рахунок попередніх дій очікувано зріс операційний  прибуток на 479 тис.грн.

3) Е_л = 810,19/165,58 = 4,89

Тобто вже за кожну  зміну 1% виручки від реалізації підприємство отримуватиме 4,89% операційного прибутку, що є на 0,36% більше, ніж у сучасних умовах.

Тепер дізнаємося як зміниться запас  фінансової міцності на підприємстві за рахунок зниження адміністративних витрат (табл. 3.10).

Таблиця 3.10

Оцінка запасу фінансової міцності ПАТ«Рошен»

Показник, тис.грн.	2011 р.	2012 р.	Абс. відх.	Відн. відх.
Точка беззбитковості	97018	96873	-145	99,85
Запас фінансової міцності	811753	811898	+145	100,02

 

По даним розрахункам  можна зробити висновок, що за рахунок  зниження адміністративних витрат у  структурі постійних витрат, відбувається збільшення запасу фінансової міцності за незмінними іншими умовами. Запас  фінансової міцності на підприємстві показую, що їхня основна діяльність принесе їм вигоду в майбутньому. На даному підприємстві спостерігається значна грошова сума запасу, що характеризує підприємство з позитивної сторони і показує, що операційна діяльність прибуткова. Також можна побачити, що все ж таки зменшення адміністративних витрат на 479 тис.грн. (2%) призвело до збільшення запасу фінансової міцності всього на 145 тис.грн. Це можна пояснити і впливом інших факторів, що залишилися незмінними.

 

3.2.Удосконалення  процесу  розподілу і використання прибутку підприємства

 

З метою підвищення результативності діяльності підприємства та його стратегічного  розвитку у перспективі, виникає  потреба у розробці стратегії  управління підприємством спрямованої  на вдосконалення механізму формування та використання прибутку. Для максимізації прибутку підприємства необхідно, насамперед, виконати комплекс завдань щодо забезпечення зростання обсягів діяльності, ефективного управління витратами, підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази, оптимізації складу та структури обігових коштів, підвищення продуктивності праці та системи управління підприємства. Розподіл прибутку підприємства необхідно здійснювати відповідно до спеціально розробленої політики, формування якої є складною економічною задачею. Ця політика повинна відображати основні вимоги загальної стратегії розвитку підприємства, забезпечувати підвищення його ринкової ціни, формувати необхідні обсяги інвестиційних ресурсів, забезпечувати матеріальні інтереси власників та працівників. При цьому у процесі формування політики розподілу прибутку необхідно враховувати дві протилежні мотивації власників підприємства – отримання високих поточних доходів або значне збільшення їх розмірів у перспективному періоді [8; с.201].

Під час розподілу прибутку необхідно встановити обґрунтовані пріоритети розподілу з врахуванням обмеженості ресурсів та визначити конкретні цілі для досягнення яких будуть мобілізуватися ресурси підприємства. Стратегічними завданними підприємства з врахуванням яких необхідно проводити розподіл прибутку, є:

1) забезпечення ефективності  діяльності ключових напрямків  діяльності;

2) забезпечення додаткового  розвитку і отримання максимальної  вартості підприємства;

3) забезпечення стабільної  прибутковості діяльності;

4) створення нових і розвиток існуючих напрямків діяльності для забезпечення подальшого розвитку;

5) виконання реальних  можливостей і концентрації потужностей,  з метою створення потенціалу  розвитку;

6) розвиток підприємства  шляхом ефективного використання  капіталу;

7) створення реальних  гарантій для подальшого розвитку;

8) створення стійкого  потенціалу розвитку за різних  сценаріїв змін.

В умовах функціонування ринкової економіки України механізм розподілу прибутку має велике значення, адже у ньому відображається ефективність господарської діяльності, від нього залежить дієвість господарської самостійності й самофінансування підприємств. Від удосконалення форм  і методів розподілу прибутку  залежить  зацікавленість  підприємств та  окремих працівників у постійному підвищенні ефективності діяльності та покращенні кінцевих фінансових результатів. Таким чином, основними шляхами покращення цільової структури використання прибутку підприємства є: