Бюджетний дефіцит та сучасні шляхи його подолання в Україні

 

МІНІСТЕРСТВО  ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ  ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни ”Фінанси ”

НА ТЕМУ:

“ Бюджетний  дефіцит та сучасні шляхи його подолання в Україні ”

 

 

 

 

Науковий керівник:

Виконавець:

 

 

Чернівці

2010

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ ЯК ЕКОНОМІЧНО-ФІНАНСОВОЇ КАТЕГОРІЇ………………………………………5

1.1. Суть, значення, сучасні трактування ролі дефіциту бюджету……...5

1.2. Дохідна і видаткова складові бюджету України…………………….8

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ  УКРАЇНИ ЗА 2007-2009 РОКИ………………………………………………………………………………...13

2.1. Основні винекнення причини та показники виникнення бюджетного дефіциту……………………………………........................................13

2.2. Аналіз заходів щодо боротьби із бюджетним дефіцитом та його наслідками в Україні……………………………………………………………….18

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗНИЖЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ ЗА СУЧАСНИХ УМОВ В УКРАЇНІ……………………………….23

3.1. Проблематика зниження бюджетного дефіциту в

Україні………………………………………………………………………………23

3.2. Перспективи обмеження та шляхи скорочення дефіциту бюджету в

Україні………………………………………………………………………………26

ВИСНОВКИ І  ПРОПОЗИЦІЇ……………………………………………………...33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….37

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

 

У теоретичному плані не все з'ясовано щодо причин виникнення бюджетного дефіциту. На думку деяких вчених, дефіцит бюджету виникає  внаслідок „...багатьох об'єктивних і суб'єктивних причин. Найбільш розповсюдженим явищем стає обмеженість фінансових можливостей держави мобілізувати необхідні доходи..." [10]. Проблема бюджетного дефіциту зводиться ними лише до одного боку - доходів - і зовсім ігнорується інший – витрати держави.

Згідно з іншою позицією дефіцит бюджету — „...наслідок неминучості дотацій, обмеженої бази оподаткування, державних доходів і неправильних орієнтирів фінансово-економічної політики..." [9, 9]. Ця думка певною мірою конкретизує деякі причини бюджетного дефіциту, але не вказує на їх глибинні коріння і носить універсальний характер, не конкретизуючи передумови його виникнення в конкретній країні.

Дана тема є актуальною перш за все тому, що значно зріс дефіцит бюджету України за останні роки, а це веде до негативних економічних явищ, зокрема популярності нашої держави на міжнародних ринках.

Помітний внесок у розбудову  бюджетних питань зробили також  і українські вчені. Серед тих, чиї  праці виходили наприкінці XIX — на початку XX ст., слід назвати М. І. Туган-Барановського, І.І.Янжула, М. Яснопольського, М. X. Бунге, М. М. Олексієнко, І. Мирнікова, О. Василик.

Серед сучасних учених, які  плідно досліджують бюджетну проблематику, — В. Андрущенко, Й. Бескид, С. Буковинський, С.Булгакова, 3.Васильченко, В. Вітлінський, Г.Волощук, М. Гапонюк, В.Геєць, М.Деркач, Л.Єрмошенко, М. Єрмошенко, А.Єпіфанов, О.Кириленко, В. Кравченко, В.Краснова, І.Лукінов, І.Луніна, Ц.Огонь, В.Опарін, М.Пабат, К.Павлюк, В.Письмак, Д.Полозенко, І.Сало, С.Слухай, Т.Токарева, В.Федосов, О.Чернявський, М.Чумаченко, С. Юрій та ін.

Проте, слід зазначити, що в Україні відчувається дефіцит вагомих досліджень у сфері дефіциту Держбюджету, а коло публікацій обмежується переважно журнальними статтями.  Бракує ґрунтовних, практично орієнтованих наукових розробок, які б висвітлювали широкий комплекс питань, пов’язаних із державними зовнішніми запозиченнями, і могли бути використані для оптимізації стратегії і тактики управління дефіцитом в Україні.

Суттєвим недоліком багатьох вітчизняних досліджень дефіциту бюджету є те, що вони не в достатній мірі враховують надбання світової економічної думки у цій сфері, зорієнтовані на аналіз минулих подій і відверто слабкі з прагматичного боку в конкретних питаннях вирішення проблеми дефіциту.

Мета, яку ми поставили  перед собою, полягає в тому, щоб дослідити всі складові дефіциту і знайти сучасні шляхи його подолання.

 Таким чином об’єктом дослідження даної теми є дефіцит державного бюджету України, який в сьогоднішніх умовах господарювання інтенсивно розвивається не тільки на території України, а й в провідних країнах світу.

Для розуміння  всіх завдань пропонується розглянути спочатку теоретично дефіцит бюджету. Зокрема, в першому розділі розглядається  суть, значення, сучасні трактування  ролі дефіциту бюджету, а також, доходи  і видатки бюджету, через невідповідність яких і формується дефіцит чи профіцит бюджету.

В другому розділі  пропонується зробити аналіз причин виникання бюджету і заходів, які використовуються для боротьби із ним.

Третій розділ базується саме на поданні сучасних методів, шляхів для боротьби із бюджетом, за сучасних умов, зокрема фінансової кризи.

Всі розрахунки, які проведені в курсовій зроблені на основі звітності про виконання Державних бюджетів протягом 2007-2009 років. Постанови за дані роки, які були додатковим джерелом для обізнаності в даній темі.

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ ЯК ЕКОНОМІЧНО-ФІНАНСОВОЇ КАТЕГОРІЇ

 

 

 

1. Суть, значення, трактування ролі дефіциту бюджету

 

 

Оскільки бюджет є системою всеохоплюваних перерозподільних відносин, то його формування і стан мають особливе значення для держави, кожної юридичної та фізичної особи й суспільства загалом.

Формування  бюджету передбачає вирішення триєдиного завдання. Такий підхід дозволяє вирішувати одне з цих завдань, а не всі разом.

1)визначення реальних обсягів доходів;

2)оптимізація структури видатків на основі критерію забезпечення максимального рівня зростання ВВП під час задоволення мінімуму соціальних потреб;

3)збалансування бюджету. Проблеми збалансування полягають у тому, що, як правило, потреби будь-якого суб'єкта, в тому числі й держави, перевищують його можливості [13,250].

В офіційних  документах, зокрема в Бюджетному кодексі України дається таке визначення: "Бюджет — план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду".

Поль Леруа-Больє  в "Трактаті про фінансову науку" відзначає: "Бюджет є відомість, яка включає передбачення доходів та витрат протягом визначеного часу; це таблиця, яка обчислює та порівнює надходження, що мають надійти, з витратами, які необхідно здійснити"[14,277-279].

Таким чином, можна  сказати , дефіцит бюджету – це широке поняття, яке трактується  по-різному окремими вченими, які досліджували і досліджують дану тему. Проте, найбільш поширеним є трактування, що дефіцит бюджету – це об'єктивні економічні відносини між учасниками суспільного виробництва щодо використання бюджетних коштів згідно з наявними джерелами доходів. Дефіцит, як правило, виникає внаслідок незбалансованості бюджету: нестачі бюджетних коштів у порівнянні з потребою в них для фінансування державних витрат. Прийняття бюджетів на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється при наявності обгрунтованих джерел його фінансування.

Дефіцитом бюджету  у традиційному розумінні є перевищення  видатків бюджету над доходами. Його розмір є важливим показником економіки  країни. Дефіцит залежить як від  економічних, так і від соціальних, політичних, екологічних чинників.

Бюджетний дефіцит  як економічна категорія має конкретний інтервал дії, що визначається, з одного боку, законами зростання вартості, з іншого – законами інфляції. Коли бюджетний дефіцит тяжіє до законів  зростання вартості, він об'єктивно  набирає активної економічної форми, якщо до законів інфляції - пасивної. Регулювання бюджетного дефіциту полягає в тому, щоб з урахуванням грошового потенціалу за допомогою маневрування фінансовими ресурсами активною і пасивною формами бюджетного дефіциту адаптуватися до росту граничних суспільних витрат виробництва. Оволодіння такою політикою дає змогу залежно від рівня економічного розвитку і потенціалу грошової системи знаходити оптимальний розмір дефіциту бюджету.

Визначення розміру дефіциту бюджету базується на таких положеннях:

1. дефіцит бюджету є різницею між видатками та надходженнями;
2. величина надходжень та видатків залежить від низки факторів;
3. видатки згруповані за ознакою напрямку використання в три елементи.

У зарубіжній економічній  літературі розрізняють три види дефіциту бюджету:

 – наочно-реальний характеризується рівністю обсягу дефіциту і загальних

доходів від  федеральних податків за вирахуванням на державні закупівлі та трансфертні  платежі. Під трансфертними платежами  у західних країнах розуміють  фінансові ресурси, що передаються з бюджету центрального уряду до бюджетів місцевого самоврядування, а також із бюджетів територіальних одиниць вищого адміністративного рівня. За рахунок трансфертів у багатьох країнах  формується більша частина доходів місцевих органів влади;

– структурний являє собою різницю між федеральними доходами: витратами при діючій фіскальній політиці (рівень оподаткування і поточних витрат) та базовому рівні безробіття. Коли економічна система переживає період спаду, а рівень безробіття підвищується понад базовий, наочно-реальний дефіцит бюджету перевищує рівень структурного дефіциту, оскільки має місце виплата допомоги на випадок безробіття та за іншими соціальними програмами, а також у зв’язку з частковим падінням доходів населення;

– циклічний вираховується як різниця між наочно-реальним  і структурним дефіцитами бюджетів [10,434].

Розрізняють також  поняття стійкий дефіцит бюджету, який існує в довгостроковому  періоді, та тимчасовий дефіцит , що викликається касовими розривами у виконанні  бюджету або непередбачуваними подіями та обставинами.

За критерієм  впливу на економіку бюджетний дефіцит  поділяється на активний і пасивний. Активний бюджетний дефіцит є  наслідком свідомого збільшення державних видатків, що спричинює  неможливість збалансувати бюджет. Пасивний дефіцит бюджету зумовлюється економічною кон’юнктурою як першопричиною накопичення запланованого обсягу бюджетних ресурсів. Таким чином, пасивний дефіцит можна ототожнити з циклічним бюджетним дефіцитом [9,161].

Значення дефіциту бюджету проявляється в тому, що: дефіцит бюджету виконує рушійну роль у боротьбі із негативними факторами розвитку економіки.  Дефіцит бюджету є одним з макроекономічних показників, що характеризують стійкість економічної системи. Ефективна економічна система дозволяє регулювати співвідношення доходів і видатків таким чином, що сальдо бюджету є позитивним або має незначний дефіцит [16, 57]. Бюджетний дефіцит значно посилює напруження на ринку позичкових капіталів, спричиняє зростання позичкового відсотка, перешкоджає зниженню високих процентних ставок. Наслідки цих економічних явищ часто виходять за межі національної економіки.

Сьогодні існують  дві групи вчених, які по-різному  трактують роль бюджетного дефіциту, зокрема, одні зупиняються на тлумаченні, що бюджетний дефіцит – це рушійна сила розвитку економіки держави в цілому, адже поширюється боротьба із економічними кризами, а інші зупиняються на визначенні, що бюджетний дефіцит – це результат недосконалості функціонування економіки і притуплює її функціонування.

Отже, бюджетний  дефіцит – це сума, на яку рівень видатків бюджету перевищує рівень надходжень. Його покривають шляхом утворення державного боргу, а також за допомогою доходів. Державний борг складається з коштів, позичених урядом для покриття бюджетного дефіциту, за винятком тих, що використовуються на повернення боргу. Якщо сума надходжень більша за суму видатків, то різниця між ними називається позитивним сальдо або надлишком бюджету. Кошти, що утворюють позитивне сальдо, використовують для зменшення боргу або для задоволення деяких інших потреб.

 

 

1.2. Дохідна  і вихідна складові бюджету

 

 

Для збалансування  бюджету, а саме усунення його дефіциту необхідно збалансовувати його дохідну і вихідну частини, тому пропонуємо дізнатися краще про доходи і видатки бюджету.

Доходи державного бюджету становлять сукупність грошових надходжень до централізованого фонду  фінансових ресурсів держави, що використовуються нею для виконання її основних завдань і функцій. У дохідній частині бюджету показано обсяги та джерела надходжень до бюджету. Доходи утворюються за рахунок надходжень від сплати фізичними та юридичними особами податків, зборів, обов'язкових платежів, установлених законодавством [10, 42].