Бюджетний дефіцит та сучасні шляхи його подолання в Україні

Не зважаючи на те, що прогнози міжнародних організацій  та незалежних експертів дещо відрізняються  між собою, очевидним є той  факт, що всі наведені вищі цифри  є набагато песимістичнішими, ніж  варіант, офіційно запропонований Урядом і закладений в Державному бюджеті України. Це означає, що  фінансова ситуація на кінець 2010 року може мати катастрофічний характер, коли дефіцит бюджету країни буде вищим, ніж очікуваний внаслідок можливих нестач у надходженнях та зростання видатків бюджету, а показники росту економіки виявляться значно нижчими декларованих у бюджеті. Це значним чином знайде своє відображення у зниженні фінансової безпеки України та значному прискоренні темпу інфляції. В таких умовах першочерговим завданням є  недопущення сценарію розвитку середини 90-х років з усіма витікаючими звідси негативними наслідками.   

Наявність дефіцитного  бюджету протягом багатьох років, що є характерним для України, має  далекосяжні негативні наслідки. Так, для покриття дефіциту та забезпечення виконання бюджету, враховуючи явну нестачу коштів для цих цілей, можливим є перегляд податкової політики держави у бік збільшення податкового навантаження, незважаючи на той факт, що за умови фінансової кризи податкове навантаження повинно зменшуватися, що загалом є характерним для більшості розвинених країн світу, адже зміни податкової політики є одним із засобів антициклічного регулювання.

Отже, досить високі темпи зростання боргових зобов’язань  є характерною особливістю фінансової політики України, яка негативно впливає на стійкість фінансової системи. Інтенсивність впливу даного чинника на стійкість фінансової системи країни визначається також тим, наскільки реальною є можливість погашення цих зобов’язань, адже бездумне нарощування боргів може призвести до дефолту, імовірність якого в умовах світової фінансової кризи та молодої фінансової системи України значно зростає. Настання дефолту для вітчизняної фінансової системи означатиме її крах. Так, міжнародні аналітики, зокрема експерти з ООН, прогнозують Україні найвищу ймовірність настання дефолту з усіх країн світу (за версією ООН, дані World Economic Situation and Perspectives 2009) [19]: 

2.2. Аналіз  заходів щодо боротьби із бюджетним дефіцитом та його наслідками в Україні

Вкрай негативні наслідки (фінансові, економічні, соціальні) величезного бюджетного дефіциту потребують здійснення системи заходів для його подолання, проведення активного фінансової політики, використання узвичаєних у світовій практиці методів боротьби з дефіцитом.  Прагнення до рівноваги бюджетних доходів і витрат шляхом збалансованості державного бюджету, адже – це сьогодні одна з головних задач.  Тільки вирішуючи її, можна проводити цілеспрямовану фінансову політику. При цьому варто враховувати, що засоби розв'язання даної задачі багато в чому визначається тим, до якої межі (нульового чи іншого) і якими темпами потрібно прагнути до збалансування бюджетних витрат і доходів.

 У програму  конкретних заходів щодо скорочення  бюджетного дефіциту варто включити  і послідовно проводити в життя такі заходи, що, з одного боку, стимулювали б приплив коштів у  бюджетний фонд країни, а з іншого боку - сприяли скороченню державних витрат. Таким чином, сюди можна віднести:

1. зміна напрямків інвестування бюджетних засобів у галузі народного господарства з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної гривні;
2. зберігання фінансування лише найважливіших соціальних програм; мораторій на прийняття нових соціальних програм, що потребують значного бюджетного фінансування;
3. зниження воєнних витрат;
4. заборона Центральному банку країни надавати кредити урядовим структурам будь-якого рівня без належного оформлення заборгованості державними цінними паперами [18, 49-50].

Крім цього, варто враховувати, що у світовій практиці для зниження бюджетного дефіциту широко використовується така форма, як залучення в країну іноземного капіталу.  З його допомогою вирішується відразу декілька задач, причому не тільки фіскального, але й економічного характеру; скорочуються бюджетні витрати, призначені на фінансування капітальних вкладень (а виходить, зменшується розрив між прибутками і витратами), розширюється база для виробництва товарів і послуг, з’являється новий платник податків (отже, збільшуються дохідні надходження в бюджет), поліпшується стан платіжного балансу.

В Україну протягом досліджуваних років, згідно із даними Держкомстату України, надійшла така сума іноземних інвестицій як, 56909,8 млрд.дол. США. Проте, хочеться відзначити, що сума залучених інвестицій значно зросла порівняно із 2007 і 2009 років, зокрема на 14537,4 млрд.дол. США

Для фінансування дефіциту бюджету використовується як інфляційні, так і неінфляційні джерела.

Неінфляційні джерела  містять в собі:

1) фінансування дефіциту бюджету здійснюється за рахунок запозичень на внутрішніх та зовнішніх фінансових ринках та за рахунок використання залишків бюджетних коштів. Позики здійснюються у вигляді продажу державних цінних паперів (облігацій, векселів), проте, на сьогоднішній день стан фондового ринку України вкрай негативний, адже акції деяких банків нашої держави впали в ціні близько 2%. Зовнішні позики для покриття дефіциту державного бюджету в таких міжнародних організаціях, як Міжнародний Валютний Фонд, Світовий Банк і в розвинених країнах та їхніх об’єднаннях типу ЄС тощо, характерні для країн, що розвиваються, а також все більше використовуються і перехідними до ринку країнами, в тому числі Україною. Хочеться зазначити, що найбільший кредит у МВФ Україна взяла цього річ, у розмірі 16,5 мільярдів доларів, зокрема для подолання фінансової кризи [20].

    2)трансферти – фінансування у вигляді безоплатної допомоги.

Зменшити дефіцит  бюджету уряд може і шляхом накопичення  заборгованості прострочування платежів по боргах або за куплені товари, а також за рахунок підвищення податків. Ці заходи теж мають неінфляційний характер.

Інфляційним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є монетизація дефіциту, яка відбувається в результаті позик центрального банку урядові та купівлі центральним банком державних цінних паперів.

Дефіцит бюджету часто покривають додатковою емісією грошей. Внаслідок такої емісії розвивається неконтрольована інфляція, підриваються стимули для інвестицій, знецінюються заощадження населення, відтворюється бюджетний дефіцит.

Державні позики як засіб покриття дефіциту бюджету безпечніші, ніж емісія, проте вони також певною мірою негативно впливають на економіку країни. По-перше, при певних умовах уряд вдається до примусового розміщення державних цінних паперів і порушує ринкову мотивацію діяльності приватних фінансових інститутів. По-друге, якщо навіть уряд створює достатні стимули для купівлі юридичними і фізичними особами цінних паперів уряду, то державні позики, мобілізуючи вільні кошти на ринку позикового капіталу, обмежують можливості одержання кредиту приватними фірмами. Фірми особливо невеликі та середні, не є для банків такими надійними позичальниками, як державні органи. Збільшення попиту на ринку позикового капіталу через нові державні позики сприяє подорожчанню кредиту – зростанню облікової ставки. Особливо складними є наслідки зовнішніх позик.

Дефіцит державного бюджету безпосередньо пов’язаний з явищем державного боргу, що виникає  в наслідок заборгованості уряду  та державних органів.

Фінансування  дефіциту бюджету обраховується  на чистій основі, тобто з обсягів валових надходжень запозичених коштів вираховуються платежі з погашення основної суми боргу:

Фінансування  дефіциту = Запозичення – Погашення  боргу + Зміна залишків.

Відповідно  до сучасної економічної теорії бюджетний  дефіцит є одним із важливих інструментів державного регулювання економічної активності. За умов фінансово-економічної кризи відсутність заходів із стимулювання сукупного попиту, у тому числі через дефіцит бюджету, у значній мірі може підвищити циклічні коливання економіки[15,271-275].

Разом з цим, неконтрольоване збільшення дефіциту бюджету може призвести до порушення  макроекономічної стабільності, яка  є необхідною умовою економічного розвитку.

Тому, бюджетний  дефіцит, визначений на економічно безпечному рівні, є однією із рушійних сил розвитку економіки, що дозволяє здійснювати державні інвестиції та забезпечувати необхідний рівень споживання в соціальній сфері[12, 115].

Урядом в  умовах кризи проводиться виважена боргова політика, здійснюються заходи  по стабілізації економіки України. Зокрема, в Україні, для боротьби із бюджетним дефіцитом введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи», зокрема даний документ стосується Законів України щодо розрахунків чи плати юридичних чи фізичних осіб фінансових активів. Даний документ стосується збалансування розвитку і підтримання банківської сфери, адже саме банки є основним джерелом надання коштів підприємствам (у вигляді кредитів) для їхнього функціонування. Оскільки, в даний час, банківська система занепала, підприємства закриваються, розвивається безробіття  і цей кругообіг закінчується зменшенням доходів до бюджету України, збільшення його витрат, нестача коштів на фінансування і на кінець розвиток дефіциту бюджету.

Також даний  Закон передбачає нові умови іноземного інвестування, зокрема, іноземні інвестори здійснюють інвестиційну діяльність у грошовій формі виключно через інвестиційні рахунки, відкриті в уповноважених банках України. Для іноземного інвестування на інвестиційні рахунки в іноземній валюті зараховується іноземна валюта, що визнається Національним банком України вільно конвертованою валютою. Звичайно, даний пункт теж спрямований на стимулювання банківської сфери, яка є одним із основних джерел погашення дефіциту бюджету.

Тобто в Україні  вводяться заходи, щодо стимулювання податкової сфери, підтримання банківської  діяльності і залучення іноземних  інвесторів, адже ці сторони є основними  факторами боротьби із бюджетним  дефіцитом. Тому що сплачені податки, отримані відсотки і грошова вигода від іноземного співтовариства допоможе Україні підсилити свою економічну ситуацію на світових масштабах.

Отже, для боротьби із дефіцитом державного бюджету  можна застосовувати різноманітні методи, лише потрібно правильно їх використовувати.

РОЗДІЛ 3.

ПРОБЛЕМИ  ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗНИЖЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ ЗА СУЧАСНИХ УМОВ В УКРАЇНІ

3.1. Проблематика зниження бюджетного дефіциту в Україні

Бюджетний дефіцит  має певні обмеження. Дефіцит  бюджету на рівні 3% від ВВП не містить у собі ознак фінансової кризи і не призводить до тяжких наслідків. Безперечно, такий «норматив» є досить умовним. Він може використовуватися при здійсненні операцій з надання кредитів тим чи іншим країнам від міжнародних фінансових організацій з метою визначення і забезпечення платоспроможності позичальника. У певних умовах для окремих країн рівень «нормативу» може бути підвищено.

Необхідність  обмеження дефіциту бюджету визначається вимогами пом'якшення наслідків  дефіцитного фінансування, основним з яких є інфляція, пов'язана з емісією грошей. Водночас слід зазначити, що інфляція, як і будь-яке явище, має як негативні, так і певні позитивні сторони. Відзначаючи негативність бюджетного дефіциту, мають насамперед на увазі його вплив на знецінення грошей, що веде до економічної нестабільності, оскільки гроші втрачають свою вартість у часі й практично перестають виконувати функцію нагромадження. Інфляція виражається в зростанні цін і зниженні рівня реальних доходів, вона підриває стимули до підприємницької діяльності і до праці. Водночас стримування інфляції жорсткою монетарною політикою може дати зворотні наслідки [16,158].

В Україні основною проблемою зниження бюджетного дефіциту є економічна криза. Оскільки держава дуже повільно реформувала свою економіку й до початку кризи була зовсім не готова адекватно адаптуватися до кризових змін, то й падіння виявилося дуже глибоким, адже практично все перше десятиліття незалежності пішло на оживлення безнадійно застарілих підприємств і галузей. Доганяли там, де відстали на півстоліття й більше.

Проводили приватизацію, створювали акціонерні товариства, формували  малий бізнес. Вийшло погано — замість  ефективних власників створили кілька олігархічних кланів. Друге десятиліття  незалежності проходить під девізом  удосконалення моделі макроекономічного управління. Хоча влада старається реформувати грошову систему, поліпшує податкову модель, намагається правильно формувати бюджет, керувати валютними потоками, боротися з інфляцією. Але й це вдається  погано — з такою інфляцією і провалом курсу національної валюти зростання економіки не буде. Біда в тім, що в Україні немає ефективних сучасних інституцій. Наприклад, діяльність Нацбанку під час високої інфляції та надлишку валюти наприкінці 2007 року виявилася навіть шкідливою. НБУ був настільки не готовий до роботи у відкритій економіці, що своїми діями просто зруйнував грошову систему. Курс гривні спочатку стрімко зріс, а потім так само різко впав, підірвавши довіру до грошової одиниці.

Використавши  інструменти регулювання попиту та пропозиції на валютних ринках. наприкінці 2007 року в країні був сплеск грошової , тоді було ухвалено рішення боротися з інфляцією, і НБУ почав вилучати з обігу гривню, зменшуючи грошову масу. На ринку виник дефіцит гривні й надлишок валюти, яку Нацбанк почав витісняти, замість того щоб ефективно використати. Надлишок доларів слід було мобілізувати у накопичення або інвестиції, випустити боргові державні папери, номіновані у валюті, здійснювати інші регуляції. Адже валюта країні потрібна — Україна розраховується доларами за газ, долари потрібні на обслуговування зовнішнього боргу. Нацбанк же вирішив ревальвувати гривню. Дешевий долар почали активно скуповувати банки, і ми дійшли до недостачі валюти. Так була закладена основа осінньої девальвації курсу. Імпортери, інвестори, банкіри, будівельники запасалися доларами й виводили валюту за кордон, розуміючи, що річна інфляція становитиме не менше 20%, а кредитуватися на зовнішніх ринках буде складно. Природно, попит на долар різко зріс і почалося лавиноподібне знецінювання українських грошей [20].