Бюджетний дефіцит та сучасні шляхи його подолання в Україні

Також ще однією проблемою у боротьбі є те, що в Україні більшість товарів  імпортованих, експорт держави –  це сировина. Тобто ми ввозимо сировину за низькою ціною, а ввозимо і  споживаємо товари, можливо, із своєї сировини, проте, вже значно дорожче. Хоча існує ланка економістів, які пропонують Україні зменшити імпорт, підняти митну ставку, та цього ніхто робити не прагне. В Україні, на даний час, ще одним фактором, який гальмує боротьбу із дефіцитом бюджету є поширення безробіття і міграція. Адже більшість людей, зокрема, в молодому віці не можуть працевлаштуватися і цим самим не беруть участі у збагаченні дефіциту, а тільки у збільшенні його видатків, отриманням соціальних допоміг тощо.

В Україні недосконала  податкова , соціальна, економічна та інші політики керування, що саме й не створює умов для боротьби. Уряд держави не зацікавлений у тому, щоб забезпечити роботою молодих працівників, які тільки що покинули лави навчання. Таким чином більшість молодих людей їдуть за кордон на пошуки роботи, а могли б скласти економічно активне населення України.

Позитивний  вплив інфляції пов'язаний з тим, що додаткова емісія грошей веде до зростання попиту, а відтак, і  виробництва. Тому політика бюджетного дефіциту має бути виваженою і збалансованою. Наслідки бюджетного дефіциту не є наперед заданими. Вони залежать від багатьох чинників, насамперед від наявності продуманої політики, керованості бюджету і бюджетного процесу.

Згідно із Законом про бюджет в 2010 році для фінансування дефіциту бюджету та рефінансування боргових виплат Уряд має залучити 18, 8 млрд. грн. зовнішніх позик і 70 млрд. грн. внутрішніх позик [2].

Згідно із Законом  «Про Державний бюджет України на 2010 рік» державні облігації України підлягають обов’язковому викупу Національним банком України за їх номінальною вартістю протягом трьох банківських днів з дня надходження пропозиції щодо їх випуску від банків. Таким чином у 2010 році буде продовжуватися  практика емісійного фінансування дефіциту бюджету через викуп центральним банком державних облігацій у афілійованих банків.

Розкриваючи інфляційні спіралі в умовах спаду виробництва, девальвації національної валюти та нестабільності банківської системи  стане пусковим механізмом руйнування фінансової системи держави і втягнення економіки у затяжну рецесію.

Таким чином  вкрай ризиковою є політика безконтрольного  нарощування зовнішнього боргу  державного  за каналами двохсторонніх  кредитів, яка була започаткована  у поточному році.

Для того, щоб  поборотися із дефіцитом Державного бюджету потрібно провести засоби мінімізації витрат бюджетних коштів у кризових умовах і зменшення гостроти проблем морального ринку в діяльності банків: визначення чітких рамок державного втручання у ринок банківських послуг; надання суб’єктам ринку чітких сигналів щодо того, що Уряд бере на себе відповідальність лише за надання мінімального обсягу суспільних благ, а основна частина збитків припадатиме на фінансово неспроможних приватних об’єктів [21].

Отже, одним  із основних факторів які негативно впливають на боротьбу із бюджетним дефіцитом саме є роль і участь державних органів влади у функціонуванні економіки.

 

 

 

 

3.2. Перспективи обмеження та шляхи скорочення дефіциту бюджету в Україні

 

 

Характер фінансування державного сектору має різні  макроекономічні наслідки. Найбільш негативний вплив справляє монетизація дефіциту. Фінансування дефіциту через центральний банк безпосередньо впливає на грошову базу та розмір грошової маси. При монетизації дефіциту держава отримує сеньйораж — дохід від друкування грошей. Сеньйораж виникає в умовах перевищення приросту грошової маси над приростом реального ВВП, наслідком чого є зростання середнього рівня цін.

Бюджет і  його дефіцит відображають всю складність економічних відносин при формуванні ринкової моделі економіки, що потребує зростання контролюючої, стимулюючої та організаційної функцій бюджетної та податкової політики держави.

Для боротьби із бюджетним дефіцитом в Україні  необхідно дотриматися наступних  напрямків:

1. збільшення дохідної частини бюджету може бути пов'язане з проведенням оптимальної податкової політики, що стимулює виробників до розвитку виробництва і збільшення його обсягів, що послужить передумовою збільшення національного доходу. Сюди ж варто віднести проведення реформи заробітної плати, збільшення прибутків основної частини населення, що прямо пов'язано з підвищенням зацікавленості виробників у збільшенні випуску продукції, а також із підвищенням платоспроможного попиту населення і, як наслідок, збільшенням обсягів виробництва.
2. скорочення видатків державного бюджету. Сюди насамперед треба віднести скорочення видатків на народне господарство, скорочення до мінімуму участі держави у виробничих інвестиціях. Виняток мають становити окремі об'єкти інфраструктури, пріоритетні напрями в структурі промислового виробництва, охорона навколишнього середовища, включаючи видатки, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Видатки ж, пов'язані  з проведенням інноваційної політики, із подальшим розвитком виробництва, мають бути покладені переважно на самі підприємства, які можуть використовувати на ці цілі частину амортизаційних відрахувань, частину прибутку, а також частину дивідендів і прибутку від операцій із цінними паперами, банківські кредити.

На сучасному  етапі скорочення видаткової частини бюджету зв'язується зі скороченням військових видатків на оборону за рахунок встановлення оптимальної чисельності військових і скорочення закупівель військової техніки, тимчасовим скороченням видатків на соціально-культурні заходи і, що особливо важливо, зі скороченням витрат на управління.

Скорочення  видаткової частини бюджету може бути досягнуто за рахунок зменшення всіх видів дотацій, субвенцій. Мова йде насамперед про скорочення дотацій підприємствам-виробникам і передання дотацій споживачам.

3. скорочення дефіциту бюджету: здійснення внутрішніх і зовнішніх позик, тобто пошук джерел фінансування сформованого дефіциту. Саме вибір джерел фінансування бюджетного дефіциту, а не його розмір самий по собі має принципове значення для нормального функціонування економіки.

Бюджетний дефіцит  може фінансуватися за рахунок трьох  джерел: внутрішніх і зовнішніх позик, грошово-кредитної емісії. У випадку фінансування дефіциту бюджету за рахунок внутрішніх позик і випуску урядових цінних паперів кількість товарів і послуг у народному господарстві залишається незмінним, і наслідки такої заборгованості залежать від економічної кон'юнктури і стану ринку праці і ринку капіталу. При наявності в населення вільних коштів і недостатності попиту на капітал із боку приватного сектору, високому рівні прихованого безробіття, збільшення державних видатків, що фінансується за рахунок внутрішніх позик, є чинником, що сприяє економічному розвитку країни. У випадку, якщо уряд України має можливість поширити серед населення і підприємств урядові цінні папери в розмірах, достатніх для покриття бюджетного дефіциту, це означає, що збільшення державних видатків відбувається за рахунок скорочення особистого споживання. Такий перерозподіл напрямів використання валового продукту є кращим і не становить небезпеки для економічного положення країни.

Утім результати емпіричних досліджень учених показують, що в Україні зберігається низька еластичність заощаджень по процентних ставках, а отже існує низька можливість збільшення добровільних заощаджень населення при бюджетному дефіциті.

Фінансування  бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх . позик означає появу можливості здійснення додаткових державних видатків без обмеження поточного споживання й реальної інвестиційної діяльності приватного сектору. Водночас повернення боргу і його обслуговування будуть відбуватися за рахунок майбутнього виробництва, а це вимагатиме в майбутньому відповідного збільшення імпортованих товарів і послуг. Важливо при цьому мати на увазі, що при кредитному фінансуванні державних видатків відбувається перерозподіл у часі фінансових витрат, частину з яких доведеться відшкодовувати майбутнім поколінням. Це навантаження можна перекладати лише в тому випадку, коли мова йде про видатки, ефект від яких настане через визначений інтервал часу. До таких видатків варто віднести насамперед безпосередньо рентабельні інвестиції, а також інвестиції в області інфраструктури, що в силу своєї народногосподарської продуктивності дозволяють одержувати в майбутньому більш високі прибутки.

Також як один з  механізмів скорочення бюджетного дефіциту ми можемо запропонувати секвестр бюджетних видатків.

Секвестр – заборона, обмеження видатків, яке встановлюється державною владою; пропорційне скорочення державного бюджету в процентах, яке здійснюється щомісячно до кінця поточного фінансового року у випадку невиконання дохідної частини бюджету.

Якщо в процесі  виконання бюджету має місце  перевищення граничного рівня дефіциту або значне скорочення надходжень дохідних джерел бюджету, вводиться механізм секвестру видатків. Секвестр полягає у пропорційному зниженні бюджетних видатків [на 5, 10, 1 5 й т. д. відсотків] щомісячно по всіх статтях бюджету протягом того часу, який залишився до кінця фінансового року. Секвестру не підлягають захищені статті, склад яких визначає ВРУ (зарплата, стипендії, медикаменти). І, що важливо, механізм секвестру має здійснюватися у такий спосіб, щоб не порушувався запланований показник дефіциту.

На особливу увагу в цьому контексті заслуговує раціоналізація процесу прийняття політичних рішень у ході бюджетного процесу та розроблення податково-бюджетної політики. З цією метою в політичні процедури запроваджуються спеціальні правила поведінки, які обмежують діяльність уряду. Вони розробляються і затверджуються як норми суспільного права та разом з іншими правилами регламентують поведінку органів державної влади і управління.

Важливо зазначити, що також для подолання хронічних  дефіцитів, зниження масштабних обсягів державного боргу, інфляції й досягнення сталого розвитку Україна може скористатися досвідом багатьох зарубіжних країн із розвиненою економікою, центральним елементом у податково-бюджетній політиці яких є застосування спеціальних фіскальних правил. Вони представляють собою правила і процедури, за допомогою яких політичні діячі приймають рішення в сфері податково-бюджетної [фіскальної) політики стосовно розміру і розподілу державних видатків, а також джерел їх фінансування - податкового чи боргового.

Поширення фіскальних правил на державні видатки є виправданим, оскільки бюджетна розбалансованість значною мірою спричинена нераціональною поведінкою політичних діячів під нас прийняття програм державних видатків.

Бюджетний баланс набуває особливого значення у зв'язку з нагальною потребою знизити питому вагу дефіциту державного бюджету у ВВП, що нині ставиться за мету практично у всіх країнах (як розвинених, так і тих, що розвиваються, і тих, що мають перехідні економіки).

При розробці стратегії  боротьби з бюджетним дефіцитом  необхідно керуватися наступним:

1. Бюджетний дефіцит – зло, але ще більшим злом для економіки і фінансів країни є мниме його усунення шляхом чисто математичних операцій, тому що в цьому випадку замість “лікування” економіки її хвороба переходить у приховані форми, боротися з якими набагато важче.  Проте це абсолютно не виходить, що бездефіцитність касова перетворюється в бездефіцитність реальну, коли усі видатки відповідають реальному споживанню бюджетних секторів”;
2. Баланс бюджету і навіть перевищення бюджетних прибутків над видатками не варто розглядати в якості невід'ємною рисою здорової, що динамічно розвивається економіки.  Світовий досвід показує, що на окремих етапах розвитку суспільства, в умовах, специфічних для кожної країни, цілком допустимим є бюджетний дефіцит;
3. Для покриття бюджетного дефіциту можуть використовуватися різноманітні форми державного кредиту.  Робота друкарського верстата, що призводить до емісії, повинна розцінюватися як міра, що грубо порушує закони грошового обігу, а тому неприпустима.  Дефіцит може покриватися тільки на позиковій основі шляхом розміщення на фінансовому ринку державних цінних паперів;
4. Для подолання бюджетного дефіциту необхідно “лікування” самої економіки, тому що без забезпечення динамізму в її розвитку і реально відчутної ефективності неможливо домогтися фінансової стійкості країни, які б прогресивні міри не застосовувалися при цьому.

Наслідком реальної незбалансованості бюджету стали: бюджетні взаємозаліки, система бюджетного планування і безліч інших факторів.  Але розробка і послідовна реалізація мір, спрямованих на збільшення прибутків бюджету і скорочення його видатків, регулювання бюджетного дефіциту, цілеспрямоване керування його розміром у сукупності з іншими економічними антикризовими мірами, будуть сприяти її поверненню на шлях соціально-економічного розвитку і процвітання.

На жаль, в  Україні існує ілюзія, що затвердження бездефіцитного бюджету працює або  повинно працювати автоматично, тобто призводити видатки до  реального споживання .  Це працює в Америці, у Європі.  Але не в Україні. В Україні вважається ознакою доблесті спожити більше чим можна. Це уже ввійшло в звичку, стало невід'ємною рисою нашого повсякденного життя”.

Таким чином, можна  говорити про те, що існують шляхи  подолання державного дефіциту навіть за умови фінансової кризи, проте потрібні певні ризики для їх реалізації, яких не завжди спроможний зробити Уряд.