Державний бюджет: суть, структура, джерела формування, дефіцит, проблеми

 

· Політика уряду у відповідний періоду.

 

· Пріорітети розвитку.

 

· Зовнішня і внутрішня економічна ситуація.

 

Напрями впливу на бюджет:

 

1.Економічні:

 

 валовий внутрішній продукт;

 

 національний дохід;

 

 економічне зростання (спад) виробництва;

 

 продуктивність суспільної праці;

 

 співвідношення в розвитку підприємств, які виготовляють продукцію споживання і розвитку;

 

 розвиток важливих галузей науки і техніки;

 

 фінансова політика.

 

2.Соціальні :

 

 обсяг та рівень заробітної плати різних категорій працівників;

 

 розмір споживчого кошика;

 

 товарообіг державної та комерційної торгівлі;

 

 мережа лікарень, поліклінік торгівлі;

 

 мережа дошкільних, шкільних закладів, ВУЗів.

 

3.Політичні: 

 

 забезпечення обороноспроможності країни;

 

 підтримання внутрішнього правопорядку ;

 

 раціональна організація управління державою;

 

 ефективна діяльність законодавчої та виконавчої влади.

 

2.Основні джерела формування  Державного бюджету. 

 

2.1.Сутність доходів Державного  бюджету. 

 

Доходи Державного бюджету — це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій. Доходи бюджету відображають економічні відносини держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів.

 

Залежно від конституційного устрою держави може бути кілька рівнів доходів бюджету — від загальнодержавного до нижчих адміністративно-територіальних угруповань. Україна згідно з Конституцією є унітарною державою, і тому доходи бюджету мають два рівні — державний та місцеві. До місцевих відносять бюджети Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, обласні, міські, районні, сільські та селищні.

 

Головним джерелом доходів бюджету є національний дохід. Основними методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу національного доходу і утворення бюджетних доходів, є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей.

 

Співвідношення між ними залежить від економічної та соціальної ситуації в державі, рівня економічного розвитку держави, стратегії держави в міждержавних відносинах. Податки, збори та обов'язкові платежі є головним методом перерозподілу національного доходу, їх частка в окремих країнах може досягати 90 %.

 

2.2. Джерела доходів. 

 

Джерела доходів Державного бюджету України визначені Бюджетним кодексом та іншими нормативними актами. Конкретизація доходів та ставок відрахувань уточнюється в Законі про Державний бюджет на поточний рік. Розглянемо класифікацію доходів, подану в табл. 1./4, c.53/

 

Таблиця 1. Класифікація доходів Державного бюджету

 

Критерії класифікації  

Види доходів

 

Залежно від повноти зарахування доходів до бюджету  

• закріплені — згідно з чинним законодавством повністю зараховуються до бюджету;

 

• регулюючі — зараховуються у певному відсотковому відношенні

 

За частотою появи  

• звичайні — регулярно включаються в доходи;

 

• надзвичайні — з'являються в доходах за виняткових, але обґрунтованих обставин

 

За методами залучення  

• податки;

 

• збори;

 

• обов'язкові платежі;

 

• інші надходження

 

За способом зарахування  

• загальний фонд;

 

• спеціальний фонд

 

За розділами відповідно до Бюджетного кодексу  

• податкові надходження;

 

• неподаткові надходження;

 

• доходи від операцій з капіталом;

 

• трансферти

 

 

На рівень доходів Державного бюджету впливають зовнішні та внутрішні фактори. Вони можуть мати економічне, соціальне, політичне, національне спрямування. Розглянемо лише економічний напрям як найбільш вагомий.

 

Зовнішні фактори:

 

Ø Зовнішній державний борг;

 

Ø Рівень інтеграції у зовнішньоекономічний простір;

 

Ø Рівень цін на енергоносії;

 

Ø Сальдо торговельного балансу;

 

Ø Рівень зовнішньої фінансової допомоги від іноземних держав, міжнародних фінансових організацій;

 

Ø Сальдо торговельного балансу.

 

Внутрішні фактори:

 

Ø Рівень податкових ставок;

 

Ø Рівень банківського процента;

 

Ø Рівень податкової спроможності населення;

 

Ø Об’єкти приватизації;

 

Ø Рівень ВВП;

 

Ø Курс національної валюти;

 

Ø Рівень інфляції;

 

Ø Внутрішній державний борг.

 

Склад доходів Державного бюджету України передбачений ст. 29 Бюджетного кодексу.

 

Доходи Державного бюджету України включають:

 

· доходи (за винятком тих, які згідно з Бюджетним кодексом закріплені за місцевими бюджетами), що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори й обов'язкові платежі та Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", а також від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу актинів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств;

 

· гранти і дарунки у вартісному обрахунку;

 

· міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів.

 

2.3. Класифікація державних доходів. 

ОЗНАКИ КЛАСИФІКАЦІЇ ДОХОДІВ ДНРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

 

 

│ │ │ │ │ 

За джерелами утворення  

 │ 

 

 │ 

 

 │  

За методом

 

залучення коштів  

│

 

│

 

│  

За рівнем централізації коштів

 

 

 │ │ 

 

 │ │ 

За соціально-економічними ознаками     

За умовами формування

 

 

Рисунок 3. Класифікаційні ознаки доходів Державного бюджету

 

1.За джерелами утворення: 

 

1) доходи, отримані від розподілу  новоствореної вартості (НД);

 

2) доходи, що входять до складу  фонду відшкодування (частина амортизаційних відрахувань);

 

3) доходи від реалізації національного  багатства. 

 

2. За соціально-економічними ознаками  доходи поділяються на:

 

1) доходи від господарської діяльності;

 

2) доходи від використання природних  ресурсів;

 

3) доходи від зовнішньоекономічної діяльності;

 

4) доходи від банківської діяльності;

 

5) доходи від реалізації дорогоцінних  металів з Державного фонду  дорогоцінних металів і дорогоцінного  каміння; 

 

6) державне мито;

 

7) митні платежі; 

 

8) збори та інші неподаткові доходи;

 

9) доходи від приватизації;

 

10) доходи від громадян тощо.

 

З урахуванням юридичного та економічного аспектів розподілу доходів між ланками бюджетної системи всі вони поділяються на закріплені і регулюючі.

 

Закріплені доходи — це ті, які за постійно діючими нормативними актами віднесені до бюджетів певного рівня на невизначений у часі строк, у розмірі територіального надходження повністю або у твердо фіксованому розмірі (нормативі).

 

Закріплені доходи створюють основу доходної бази кожного бюджету.

 

Регулюючі доходи - це доходи, передбачені в Законі про Державний бюджет на поточний рік, які перерозподіляються між різними ланками бюджетної системи./1,c.53/.

 

3. За методом залучення коштів:

 

1) податкові надходження: 

 

а) податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;

 

б) збори за використання природних ресурсів;

 

в) внутрішні податки на товари та послуги;

 

г) податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції;

 

д) інші податки;

 

2) неподаткові надходження:

 

а) доходи від власності і підприємницької діяльності;

 

б) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

 

в) надходження від штрафів та фінансових санкцій;

 

г) інші неподаткові надходження;

 

3) державні цільові Фонди: 

 

а) збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття;

 

б) платежі до Фонду соціального захисту інвалідів;

 

в) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

 

г) надходження відрахувань та збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування;

 

д) інші фонди;

 

4) доходи від операцій з капіталом: 

 

Ця група доходів охоплює:

 

> надходження від продажу основного  капіталу (споруди, обладнання, кораблі,  літаки, безгосподарне майно, скарби, дорогоцінні метали і каміння);

 

> надходження від продажу з державних за пасів товарів (стратегічні матеріали, зерно, над звичайні і стратегічні запаси);

 

> надходження від продажу землі  і нематеріальних активів; 

 

> податки на фінансові операції  та операції з капіталом; 

 

5) офіційні трансферти:

 

Ця група доходів включає в себе безоплатні, безповоротні платежі, отримані від інших органів державного управління, недержавних джерел або міжнародних організацій, а саме: дотації (поточні платежі), субвенції (капітальні платежі), надходження.

 

Враховуючи постійні зміни законодавчої бази можливі зміни і уточнення в класифікації доходів1 і видатків Державного бюджету, тому потрібно постійно слідкувати за цим.

 

4. За умовами формування державні  доходи можуть бути:

 

1) безповоротні - це власні доходи  держави і доходи, які надходять від інших суб'єктів бюджетних відносин;

 

2) поворотні - це державні позики, за користування якими треба  платити і вони повинні бути  повернені у визначені строки.

 

5. За рівнем централізації державні  доходи діляться на:

 

1) централізовані - які концентруються в Державному бюджеті та інших цільових фондах грошових коштів держави;

 

2) децентралізовані ─ які використовуються  за місцем їх утворення на  державних підприємствах і в  бюджетних організаціях (прибуток, амортизаційні відрахування).

 

3.Бюджетний дефіцит та державний  борг: суть причини та шляхи  вирішення. 

 

3.1. Державний борг.Класифікація  державного боргу. Методи управління  державним боргом.

 

 Використання державою у  своїй фінансовій політиці залучення  коштів на кредитній основі  веде до формування державного боргу і необхідності розроблення системи управління цим боргом. Боргові зобов'язання держави та органів місцевого самоврядування врегульовані Бюджетним кодексом. У ст. 2 подано визначення державного боргу.

 

Державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування) — загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов'язання держави (Автономної Республіки Крим чи міських рад), що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору. У Бюджетному кодексі визначено також граничний обсяг боргу.

 

Граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього державного боргу, боргу Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, граничний обсяг надання гарантій установлюється на кожний бюджетний період відповідно до Закону про Державний бюджет України на поточний рік чи рішення про місцевий бюджет.

 

Величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 % фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України.

 

У разі перевищення граничної величини, визначеної частиною другою ст. 2 Бюджетного кодексу, Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити заходів для приведення цієї величини у відповідність з положеннями кодексу.

 

Держава не несе відповідальності за зобов'язаннями за запозиченнями до місцевих бюджетів.

 

Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету.

 

Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10 % видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу.

 

Якщо у процесі погашення основної суми боргу та платежів на його обслуговування, обумовленої договором між кредитором та позичальником, має місце порушення графіка погашення з вини позичальника, відповідна рада не має права здійснювати нові запозичення протягом п'яти наступних років.

 

Порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів установлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до умов, визначених Бюджетним кодексом. У ст. 12 кодексу передбачена класифікація боргу. Ця класифікація систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування. Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання.

 

Існує кілька методів управління державним боргом.

 

1. Конверсія — зміна дохідності  позик. Вона відбувається внаслідок  зміни ситуації на фінансовому  ринку (наприклад, рівня облікової  ставки НБУ) чи погіршення фінансового  стану держави.