Державний бюджет: суть, структура, джерела формування, дефіцит, проблеми

 

У 2004 році має підвищитися стабільність податкового законодавства, і треба (щоб потім знову не перерозподіляти доходів) не разом із бюджетом приймати ці податкові закони — вони мають бути прийняті до бюджету.

 

3.Максимальне виявлення усіх  матеріальних і фінансових резервів  для досягнення прогресу на шляху до збалансованого ринку.

 

4.Узгодження бюджету із загальною  програмою фінансової стабілізації.

 

5.Особлива увага має приділятися  підвищенню ролі регіонів у  соціаіьно-економічному розвитку  держави. 

 

6.Ще одна проблема — короткострокове бюджетне планування і його невідповідність завданням середньострокової економічної політики. Законодавча влада повинна зрозуміти, що бюджет — це не просто доходи і видатки. Треба підвищувати роль перспективного бюджетного планування. При кожному надходженні й при кожному витрачанні необхідно думати про найголовніше — добробут громадян. ./12, c.86/.

 

7.Варіантом податкового наповнення  бюджету може бути встановлення  держмонополії на виробництво  й продаж алкогольних напоїв  і тютюнових виробів. Такий порядок існує в цивілізованих, економічно розвинених країнах. Насамперед — здоров'я нації, а вже потім — збирання податків до бюджету —прямих і непрямих.

 

8.В Україні має місце збереження  ситуації, за якої прибутковим  є вкладення капіталу в торгово-посередницьку і фінансово-кредитну сфери. Отже, нагальною стає зміна напрямів інвестування бюджетних коштів у галузі народного господарства з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної грошової одиниці, зменшення граничних витрат суспільного виробництва через використання новітніх технологій і сучасних розробок як продукту інтелектуальної діяльності українських науковців. ./12, c.86/.

 

9.Заборона Національному банку  України надавати кредити урядовим  структурам будь-якого рівня без  належного оформлення заборгованості державними цінними паперами.

 

10. Через невчасне проведення  структурних змін в економіці  існує структурний дисбаланс  у народному господарстві в  бік значного переважання виробництва  засобів виробництва над виробництвом  предметів споживання.

 

11. Подальше зростання української  економіки має здійснюватися  на власній інвестиційній базі  й достатній ринковій основі. Уряд України передбач що такий  підхід спричинить "посилення  ролі держави як суб'єкта, який  підсилює ринкові механізми, впливаючи на створення рівних конкурентних умов; виробників1; Планується розв'язати проблему надмірної витратності й енергомісткості української економіки, забезпечити виконання поточних розрахуй за спожиті ресурси, насамперед за енергоносії./12, c.87/.

 

Подальшу розвідку в цьому напрямку, на мою думку, слід проводити, враховуючи зв'язок бюджетної політики з бюджетним і податковим реформуванням; взаємозв'язок бюджетів різних рівнів; зіставляючи можливості платників податків із витратами держави.

 

Ми понад 10 років ідемо до ринкової економіки. Але на будь-якому ринку продукція повинна мати попит, а всі закони і бюджет — спрямовуватися зростання економіки, а отже, на зростання рівня життя населення в цілому. Авторитет влади виросте залежно від того, наскільки тверда національна валюта наскільки низький рівень безробіття в державі. ./12, c.87/.

 

Бюджет — це відповідальність влади перед громадянами. Стан бюджеті системи можна назвати найважливішим критерієм економічної ситуації в краї а однією з найважливіших функцій бюджету є регулювання економіки. Адже закладені в ньому параметри визначають наявність інвестиційних стимулів і потенціалу вкладень, рівень соціального захисту громадян, ступінь державної і залежності й обороноздатності, місце і роль України в міжнародних економ них відносинах. ./12, c.87/.

 

4.Проблеми формування Державного  бюджету України на сучасному  етапі. 

 

 Ринкова економіка знаходиться  під постійним суспільним, демократичним  контролем державних інститутів. В умовах розвитку демократії  громадяни як виборці мають можливість впливати на зміст фінансових операцій та загальний стан державних фінансів. Через представницькі структури демократичним способом вирішується питання про вибір пропорцій розподілу фінансових ресурсів між приватних! і державним секторами, про складові і баланс бюджету, про структуру державних видатків і суспільних благ тощо. Становлення демократії в Україні як одного з суспільно-економічних факторів розвитку має стати важливим критерієм оцінки фінансово-господарської діяльності держави на суспільну зрілість і, відповідно, напрямів реструктуризації доходів, пріоритетів їхнього розподілу і використання з метою ефективного виконання конституційних зобов'язань у процесі здійснення суспільних благ.

 

 Дослідження проблеми суспільного  вибору в контексті прийняття бюджетних рішень вимагає нових підходів та поглядів на вирішення питання підвищення ефективності формування доходів та здійснення видатків бюджету. Правові норми бюджетного процесу та системи оподаткування, проблеми балансування державних доходів і видатків, досягнення балансу попиту і пропозиції на суспільні блага, механізми узгодження бюджетної та податкової політики - це ті важливі питання в розвитку бюджетних відносин, які повинні розглядатись і вирішуватись у контексті вдосконалення демократичних процедур прийняття рішень. За цих умов у громадянському суспільстві парламент все більше стає суспільним форумом різних політичних груп, де їхні інтереси узгоджуються й трансформуються в державну волю. Тому в процесі прийняття рішень законодавство опиняється під тиском різних суспільних сил і політичних партій, а бюджетні рішення не відображають суспільні потреби і мають відтінок політичних компромісів./10, c.17/.

 

У демократичному громадянському суспільстві споживання суспільних благ виключає міжперсональне суперництво між споживачами і допускає безоплатне користування благами. Забезпечення суспільними благами у ринковій демократії вільної торгівлі уподібнюють благами за цінами, рівень яких встановлюється з суспільної згоди за демо­кратично-представницькою процедурою. Віхою у розвитку вчення про бюджетну політику стала монографія Дж. Б'юкенена «Державні фінанси в демократичному процесі (Фіскальні інститути та індивідуальний вибір)», яка була опублікована в 1967 році. В конкретній боротьбі за голоси виборців, — як це довів Дж. Б'юкенен, - політики виборюють владу як право приймати рішення.

 

Дж. Б'юкенен акцентував увагу на особливому значенні теорії суспільного вибору як «основного інструменту вибору рішень» у бюджетній політиці держави. Сучасне розуміння бюджетної політики у фінансово-економічній частині спирається на ідею суспільного блага, а у політичній частині - на здійснення суспільного вибору. Теорія суспільного вибору висвітлюється крізь призму конкуренції серед політиків за голоси виборців і зумовлює посилення державного втручання в економіку, розподіл ВВП, формування і перерозподіл бюджетних коштів. Доходи та бюджетні видатки трактуються з точки зору акту обміну податкових платежів на державні послуги, здійснюваного між державою, з одного боку, і одержувачами благ — виборцями (платниками податків) — з іншого. Теорію суспільного вибору можна розглядати як застосування концепції суспільною договору до сфери державних фінансів. Тому не випадковими є спроби пояснювати бюджетні відносини саме з договірних позицій. ./10, c.18/.

 

Бюджетна сфера поєднує фінансові та політичні процеси, що постійно підтверджує практика розвитку парламентаризму усіх країн світу шодо вибору бюджетних пріоритетів у боротьбі політичних сил за інтереси при прийнятті рішень. Реальний процес прийняття бюджетних рішень і здійснення суспільного вибору базується на голосуванні у парламенті за правилом більшості, оскільки цей спосіб, реалізуючи взаємні вигоди шляхом досягнення публічних компромісів, обходиться суспільству дешевше, ніж забезпечення консенсусу між усіма політичними силами з кожного окремого питання.

 

Прийняття ефективного, реального і збалансованого бюджету через політичні процедури парламентських дебатів є досить складний процес. Він спричиняється можливостями блокування тих чи інших рішень лобістськими силами та/або надмірними трансакційними витратами (зусиль, часу, матеріальних, фінансових і трудових ресурсів). За цих умов формування бюджетної політики має відбуватися в контексті узгодженості таких економічних категорій, як «податки» і «суспільне благо» в діалектичному поєднанні з доходами і видатками бюджету в процесі забезпечення виконання конституційних зобов'язань.

 

 Існують різні підходи до  оцінки результативності бюджетної  форми організації надання суспільних благ, що постійно дискутується і вимагає вивчення усіх суспільно-економічних факторів впливу на формування бюджетної політики. Громадянське суспільство має відігравати головну роль як у нагляді за державними видатками у діяльності уряду, так і в політиці щодо формування доходів бюджету, ефективності їхнього розподілу, використання та відтворення. За цих умов необхідно розробити в Україні нові демократичні підходи, які б забезпечували проведення дієвого обговорення урядом з громадянським суспільством рішень прогресивності бюджетної політики, стратегії держави щодо доходів, їхньої ефективності в процесі розподілу, витрачання та відтворення, а також механізми необхідного зворотного зв'язку для оцінки результатів діяльності держави сьогодні і на перспективу в процесі надання суспільних благ і послуг населенню. ./10, c.19/.

 

Відсутність дієвих правових форм і методів регулювання суспільного вибору та ефективного менеджменту при прийнятті прозорих, обґрунтованих бюджетних рішень негативно впливає на досягнення фінансової стабільності і управління потоками державних коштів. Україна в питанні застосування бюджетних технологій, на нашу думку, знаходиться на досить низькому рівні порівняно із діючими європейськими стандартам управління публічними фінансовими ресурсами. У формуванні та реалізації фінансової політики України відсутній дієвий бюджетний менеджмент та існує проблема кадрового забезпечення прийняття професійних рішень на усіх етапах організації бюджетного процесу. Тому і невипадковим є те, що в останні роки при підготовці проекту державного бюджету та прийняття Закону України «Про Державний бюджету України на відповідний рік» бюджетні рішення підлягали досить частим змінам, переосмисленню. Вони мали, як правило, політичний характер, що не сприяло підвищенню ефективності в управлінні потоками бюджетних коштів. Бюджетний процес знаходився під впливом різних політичних сил, а Державний бюджет України як головний фінансовий план став віддзеркаленням відповідних поглядів та інтересів, недосконалого менеджменту та відсутності ефективних технологій у прийнятті рішень. ./10, c.19/.

 

На практиці формування та прийняття Державного бюджету України в умовах незрілості громадянського суспільства відбувається в досить специфічних політико-правовпх умовах. Державний бюджет України все більше стає основним предметом розгляду та переговорів уряду з політичними групами в парламенті і результатом політичних домовленостей. Про це свідчить практика прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік». Скасування Верховною Радою України раніше прийнятого рішення про державний бюджет у другому читанні на вимогу сформованого уряду здійснено самим же парламентом. Таким чином, попередній суспільний вибір у прийнятті бюджетних рішень було скасовано і обрано нові орієнтири в політиці доходів та видатків бюджету.

 

Наводить на роздуми і спонукає до окремих висновків наступне. В розвинених країнах парламент слідкує за тим, щоб уряд не завищував доходи, а відповідно й видатки у прагненні більше витрачати коштів. Уряд України, який відповідає за складання й виконання бюджету, переконливо інформує Верховну Раду України про реальність планових показників надходжень з метою недопущення завищення доходної та видаткової частин бюджету та запобігання прийняттю популістських рішень. Схвалення бюджетних висновків і прийняття проекту державного бюджету на 2004 р. достроково є свідченням підтримки парламентською більшістю позиції уряду у прийнятті рішень і процедури го­лосування з метою забезпечення досягнення суспільного вибору. Узгодженість позиції уряду і парламентської більшості на відповідному етапі суспільно-економічного розвитку нашої держави підтвердило прийняття позитивного рішення про звіт Кабінету Міністрів України щодо виконання Державного бюджету України за 2003 рік. ./10, c.20/.

 

З метою упередження негативних наслідків у бюджетній політиці на кожній зі стадій бюджетного процесу, за підсумками проходження Державного бюджету України на відповідний рік, мають бути оцінені досягнуті результати прийнятих рішень відповідно до поставленої мети і визначених завдань на наступний бюджетний рік. При здійсненні суспільного вибору в бюджетному процесі необхідно дотримуватись таких принципів:

 

- досягнення рівноваги та спадкоємності  у бюджетній політиці;

 

- забезпечення балансу попиту і пропозиції на публічні фінансові ресурси ;

 

- демократичності, прозорості і  привабливості прийнятих рішень;

 

- дотримання законності і фінансової  культури, відповідальності і поваги  до закону при прийнятті бюджетних  рішень. ./10, c.20/.

 

У період розвитку демократії і вдосконалення бюджетних рішень головним критерієм у здійсненні суспільного вибору, на нашу думку, має стати принцип рівноваги. Принцип рівноваги, роль якого у розвитку бюджетної політики Української держави недооцінюється, є стрижнем у суспільному виборі, навколо якого мають формуватись управлінські рішення та відбуватись затвердження Закону України «Про Державний бюджет України на відповідний рік». Рівновага у бюджетній політиці і в бюджетному процесі, зокрема для бюджету, означає перш за все баланс потреби і фінансової можливості держави та збалансування дохідної і видаткової частин бюджету. Принцип рівноваги у прийнятті бюджетних рішень, крім того, полягає у дотриманні і забезпеченні:

 

- балансу бюджетної та податкової  політики у мобілізації податків та здійсненні державних видатків;