Державний бюджет: суть, структура, джерела формування, дефіцит, проблеми

На стадії подання, розгляду і прийняття рішень по кожній пропо-зиції до проекту закону починає діяти принцип спільної відповідаль-ності комітету, фракції (групи) і Верховної Ради України в цілому. Кабі-нет Міністрів України та безпосередньо Міністерство фінансів України мають визнати правильність і доцільність пропозицій, або не підтримати їх, якщо вони суперечать законодавству України. За цих умов відбу-ваються пошук різних рішень щодо збереження балансу бюджету, рів-новаги фінансової можливості держави із потребою у здійсненні видат-ків з бюджету, недопущення необгрунтованого завищення дохідної частини бюджету з метою задоволення інтересів окремих політичних партій (груп) і збереження реального фінансування видатків з надання суспільних благ за рахунок державних фінансових ресурсів.

Успіх у бюджетній політиці зростатиме, якщо зроблений суспільний вибір у прийнятті рішень Кабінетом Міністрів України буде підтримано парламентом, а законодавчі пропозиції Верховної Ради Ук-раїни стануть ефективними важелями розвитку бюджетного процесу і зміцнення складових суспільних благ та будуть виконані урядом. Прийняття єдиного і спільного рішення законодавчим і виконавчим органам влади у вирішенні тієї чи іншої суспільної проблеми — гарантія фінансової стабільності на перспективу. Невиконання та/або прийнят-тя неефективного і невиправданого рішення у здійсненні суспільного вибору має передбачати солідарну відповідальність.

Досить широкого поширення набуває практика збалансування по-треби у додатковому здійсненні видатків відповідно до наданих пропо-зицій народних депутатів шляхом внесення змін до діючого податко-вого законодавства в частині ліквідації окремих пільг, розширення бази оподаткування. Такі зміни мали місце при формуванні Державного бюджету України практично кожного року.

Суспільний вибір, зроблений парламентом у напрямку збільшення доходів бюджету за рахунок врегулювання питань у процесі оподатку-вання і ліквідації окремих пільг та спрямування відповідного планово-го ресурсу на здійснення суспільних благ в Україні, за сучасних умов є виправданим. По-перше, це є логічним у досягненні фінансової ста-більності згідно запропонованої автором філософії її досягнення   і роз-витку «зобов'язання - доходи - суспільні блага — видатки» [10]. В цьо-му контексті можемо констатувати, що доходи виступають домінантою у визначенні стратегії фінансової можливості із забезпечення виконан-ня конституційних зобов'язань. По-друге, проблема здійснення пуб-лічних видатків є похідною від конституційних зобов'язань, отже, їхнє забезпечення залежить від наявності доходів бюджету і фінансової можливості держави в цілому. ./10, c.24/.

У практиці організації бюджетного процесу досить часто відбуваю-ться зміни в законодавстві в період після прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на наступний рік», що є порушенням ст. 27 Бюджетного кодексу України. Після затвердження та опубліку-вання Закону України «Про Державний бюджет України на 2002 рік» було введено в дію ряд законів України, спрямованих на розширення сфери дії пільгових режимів, що негативно вплинуло на мобілізацію доходів бюджету у відповідному році. Так, за розрахунками Державної податкової адміністрації, прийняті протягом 2002 р. закони України призвели до зростання обсягу пільг на суму понад 5,0 млрд. грн., з них реальні втрати надходжень до бюджету склали 2,1 млрд. грн. На тому ж рівні мають місце втрати надходжень до бюджету і в 2003-2004 роках. Тому, на наш погляд, з метою підвищення відповідальності органу виконавчої влади за підготовку проекту Закону України «Про Держав-ний бюджет України на наступний рік», а парламенту за його розгляд і прийняття у визначений термін було б доцільно підготовку до розгляду проекту закону у другому і третьому читаннях проводити Верховною Радою України без подання його до уряду після першого читання. Піс-ля 15 вересня, тобто з дати реєстрації законопроекту «Про Державний бюджет України», його доопрацювання та узгодження має відбуватись у парламенті за участю Кабінету Міністрів України. В цьому разі уряд і парламент будуть зацікавлені у прискореному прийнятті Закону України «Про Державний бюджет України» та реальному його виконанні в процесі мобілізації податків і здійсненні видатків.

Про нестабільність законодавства і його вплив на бюджетний про-цес свідчить наступне. Після підписання Закону України «Про Держав-ний бюджет України на 2003 рік» лише в І півріччі 2003 р. було прийня-то 5 законів щодо внесення змін до державного бюджету на 2003 р., а до кінця року 14 разів вносились зміни до відповідного закону. Разом з цим, у 2004 р. у І півріччі суб'єктами законодавчої ініціативи було пода-но понад 100 законопроектів щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на відповідний рік». Такі пропозиції вперше були зареєстровані ще у грудні 2003 р., тобто одразу після підписання закону Президентом України. Це підтверджує: по-перше, необхідність вдосконалення процедури, правил проходження та прийняття бюджет-них рішень, чіткого розподілу повноважень Уряду і парламенту у бюд-жетному процесі; по-друге, наявність невирішених ряду важливих со-ціальних та економічних питань при прийнятті закону; по-третє, існу-вання в рік виборів політичного відтінку і впливу його на бюджет та уп-равління потоками бюджетних коштів. Це досить чітко проявляється і в 2005 році. За січень-лютий 2005 р. зареєстровано 18 законопроектів щодо внесення змін до Державного бюджету України. Бюджет стає особливим предметом балансування окремих позицій політичних   сил у період парламентських та/або президентських виборів. Дефіцит бюд-жету в 2005 р. уже складає, за різними оцінками, 20-30 млрд. грн. Лише 8 лютого 2005 р. парламентом прийнято ряд рішень, які вимагають зна-ходження доходів бюджету на суму понад 4 млрд. грн. ./10, c.25/.

Наявність суб'єктивних факторів впливу в процесі управління по-токами державних фінансових ресурсів на практиці проявляється шля-хом застосування різних форм і методів у реалізації державної політи-ки, організації та здійсненні державного регулювання суспільно-еко-номічних процесів. Здійснення суспільного вибору можна назвати та-кож суб'єктивним підходом, однак він є виправданим за умови його прозорості, реального прогнозування ситуації в досягненні позитив-них результатів в інтересах усіх та кожного. Наявність об'єктивних та суб'єктивних факторів суспільного розвитку тою чи іншою мірою при-таманна кожній країні. Тому демократичні процедури та технології у прийнятті бюджетних рішень вимагають особливої уваги і забезпечен-ня правової основи їхнього функціонування і забезпечення державного регулювання. Лобіювання окремих інтересів та відстоювання держав-них інтересів є предметом постійних дискусій та компромісів на шляху формування суспільного вибору у прийнятті рішень щодо державного бюджету.

Проблема мінімізації впливу суб'єктивного фактору на перерозпо-діл ВВП, його використання та мобілізацію коштів до державної казни залишається актуальною в усі періоди розвитку людства, особливо в процесі розгляду і затвердження Закону України «Про Державний бюд-жет України на відповідний рік». Першочерговим завданням для нашої країни у питанні забезпечення усунення суб'єктивних важелів впливу на економічний розвиток та здійснення максимально виваженого сус-пільного вибору має стати підготовка та прийняття нормативно-право-вих актів, які забезпечили б додержання і реалізацію об'єктивних зако-нів суспільного розвитку незалежно від політичної волі та діяльності органів влади. ./10, c.26/.

З метою досягнення прозорості та підвищення відповідальності пе-ред суспільним вибором у бюджетному процесі пропонується у Бюд-жетний кодекс України ввести такі поняття як «бюджетні компроміси», «відповідальність за прийняття бюджетних рішень» і «спільна (солідар-на) відповідальність». Це надасть можливість перш за все попередити прийняття незаконних рішень, а також рішень, які мають не суспіль-ний характер у використанні публічних фінансових ресурсів. Крім то-го, визначення таких понять посилить роль процедури розгляду і вибо-ру технологій прийняття рішень, забезпечить їхню прозорість та підви-щить відповідальність на всіх етапах бюджетного циклу у управлінні потоками фінансових ресурсів в процесі виконання конституційних зобов'язань України.

ВИСНОВОК

Наявність державного бюджету як економічної категорії об'єктивно зумовлена існуванням інституту держави та товар-но-грошових відносин. Державний бюджет — це централізова-ний фонд фінансових ресурсів держави, який використовуєть-ся для виконання покладених на неї функцій. Він знаходиться в розпорядженні центральних органів влади і використовується для фінансування заходів загальнодержавного значення.

Це так звані чисті суспільні блага, до яких в економічній науці відносять державне управління, національну оборону, за-безпечення охорони правопорядку тощо і які повністю оплачу-ються з бюджету. Ринкова система неспроможна забезпечити суспільство такими благами взагалі. Адже до них неможливо застосувати принцип винятку, притаманний приватним благам. Чисті суспільні блага характеризуються неподільністю, без альтернативністю у їх використанні. Кожен без винятку громадя-нин користується цими благами незалежно від свого бажання або платоспроможності.

Існують також такі суспільні блага та послуги, які можуть вироблятися і використовуватися відповідно до ринкових   умов, але наслідки такого процесу з суспільно-політичної або еконо-мічної точки зору небажані.

Якщо такі блага та послуги продавалися б за цінами, що покривають витрати на їх виробництво, це виключило б з чис-ла споживачів значні верстви населення. До таких благ відно-сять так звані змішані суспільні блага або соціальні блага (пос-луги освіти, охорони здоров'я, культуру, спорт, забезпечення житлом та комунальними послугами тощо). їх постачає як при-ватний сектор, так і держава за рахунок коштів бюджету.

Важливу роль відіграє державний бюджет у забезпеченні пе-рерозподілу доходів з метою підтримання сприятливого соціаль-ного клімату в державі, здійснення соціального захисту населен-ня, соціального забезпечення найвразливіших верств населення. Однак державний бюджет слід розглядати не лише як засіб акумулювання коштів, необхідних для фінансування державних заходів, як інструмент перерозподілу валового внутрішнього про-дукту з метою забезпечення соціальної справедливості. Бюджет є також знаряддям впливу держави на економічні, соціальні, наці-ональні, регіональні процеси, економічним важелем здійснення державної влади.

За допомогою державного бюджету держава виконує свою регуляторну функцію. В ринкових умовах державне регулюван-ня реальної економіки спрямовується насамперед на створення сприятливих умов для юридичних та фізичних осіб в інтересах суспільства в цілому, але не у власних інтересах окремих верств населення та осіб, з використанням таких потужних важелів, як податки та бюджетні витрати.

Державний бюджет є активним чинником господарських перетворень і дійовим інструментом регулювання економічних, соціальних, демографічних, екологічних процесів як на макро-так і на мікрорівні.

Державний бюджет є основним знаряддям економічного планування, макроекономічної стабілізації і економічного зрос-тання. Надходження до державного бюджету безпосередньо за-лежать від стану виробництва. У свою чергу, можливість утри-мувати соціальну сферу, забезпечувати соціальний захист заселення залежить від стану надходжень до бюджету. Форму-вання дохідної та видаткової частин державного бюджету пов'я-зане з основними макропоказниками економічного й соціаль-ного розвитку на відповідний рік.

Державний бюджет істотно впливає на економічний розви-ток окремих регіонів. Вирівнювання бюджетної забезпеченості адміністративно-територіальних утворень в умовах ринкової економіки може здійснюватися тільки на основі перерозподілу бюджетних ресурсів через державний бюджет.

Список використаної літератури.

В. Д. Базидевич, Л.О.Баластрик. Державні фінанси. Навчальний посібник/ За загальною редакцією Базилевича В. Д.—К .: Атака , 2002.—368с.

Боголепов Д. Краткий курс финансовой науки. —М. : Пролетарій , 1929

Боголепов М. И. Фінанси , правительство и общественные интересы — СПб.: Изд-во о н. Поповой , б. р.

Булгаков С. О. Єрмошенко Л. В. Цитована праця.

Василик О. Д. , Павлюк К. В. Бюджетна система України: Підручник.—К.: Центр навчальної літератури, 2004.—544 c.

О. Д. Василик, К. В. Павлюк. Державні фінанси України: Підручник.— К.: Центр навчальної літератури, 2003.—608 с.

Василик О. Д. Державні фінанси України.— К. :Вища школа, 1997.

Геєць В. М. Формування дохідної частини бюджету: підсумки, проблеми, перспективи // Економіка і прогнозування.—2004.—№1. C. 9-30.

Нитти Ф. Основные начала финансовой науки.—M., 1904.

Огонь Ц. Г. Реальнісь суспільного вибору у прийнятті бюджетних рішень // Актуальні проблеми економіки.2005.—№4.– c.17-26.

Пасічник Ю. В. Бюджетна система України та зарубіжних країн. Навчальний посібник.—К.: Знання-Прес, 2002. –495c. –(Вища освіта хіх століття).

Сова. О. Ю. Проблема дефіцитності державного бюджету і шляхи її розв`язання // Фінанси України.—2004.—№5.с. 83-87.

Боги без обліку, що гроші без номіналу. //   Урядовий кур`єр.—2000.—17 травня.

Фішер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р.Економіка.—М.,1993.

Штурм Р. Цитована праця.