Диагностика банкротства на предприятии

4. Можливість накопичення  статистичної бази стосовно рівня  та динаміки зміни показників, що з часом стане інформаційною  передумовою розробки спеціальних  критеріальних моделей (рейтингових  систем) діагностики кризи та  загрози банкрутства.

5. Охоплення показниками  усіх найважливіших напрямів (сфер) оцінки фінансового стану підприємств,  в яких можуть знаходити віддзеркалення  кризові явища, що притаманні  їх діяльності, або передумови  для їх появи.

6. Оптимальна чисельність  показників з кожного напряму  дослідження, виключення зі складу  системи показників, що дублюють  один одного (тобто за цими  показниками можна отримати тотожний  за економічним змістом аналітичний  висновок).

7. Можливість чіткого  та однозначного визначення негативного  значення (критеріальної межі) або  негативної динаміки (напряму зміни), які можуть використовуватись  як база для ідентифікації  кризового стану або передумов  для його появи в майбутньому.

Враховуючи визначені  методологічні принципи, на рис. 4.2 представлена декомпозиція системи показників-індикаторів  кризового стану та загрози банкрутства  за такими класифікаційними ознаками, як інформаційне забезпечення розрахунку, функціональне спрямування, призначення (сфера застосування).

Виходячи з інформаційного забезпечення розрахунку показників-індикаторів, виокремлюються показники експрес- та фундаментальної діагностики. До складу показників експрес-діагностики включають оціночні показники, що розраховуються тільки на підставі затверджених форм фінансової, статистичної та податкової звітності підприємства. Ці показники можуть бути швидко розраховані будь-яким стороннім дослідником (органами державного контролю, кредиторами, господарськими партнерами тощо). Фундаментальна діагностика здійснюється спеціалістами самого підприємства або за його згодою відповідними фахівцями. Тому розрахунок показників фундаментальної діагностики потребує більш складного інформаційного забезпечення у вигляді матеріалів управлінського обліку та результатів спеціальних обстежень. У складі показників експрес-діагностики залежно від виду звітності, що використовуються, можна відокремити наступні аналітичні підсистеми:

1) показники, які розраховуються  щоквартально та за підсумками  року виключно на базі даних  фінансової звітності;

2) показники, розрахунок  яких базується на спільному  використанні форм фінансової  та статистичної звітності, зокрема  ф.№1-Б „ Звіт про фінансові  результати, дебіторську та кредиторську  заборгованість" (місячна), яка містить  інформацію про обсяг простроченої  кредиторської заборгованості підприємства;

3) показники, які розраховуються  на базі податкової звітності;  на відміну від 2-х попередніх  підсистем ці показники розраховуються  за матеріалами податкового обліку  та передбачають використання  специфічних показників, перелік  та методика розрахунку яких  визначена відповідними нормативно-інструктивними матеріалами [10].

Виходячи з функціонального  спрямування, показники-індикатори кризи  традиційно об'єднуються у 4-ти підгрупи:

1) стан ліквідності,

2) структура капіталу,

3) оборотність,

4) рентабельність.

Перелік показників кожної групи є достатньо різноманітним  та дискусійним. Більш того, в різних дослідженнях пропонуються різні назви  одного показника (за однакового алгоритму) та різні алгоритми розрахунку (за однакової назви). Для підприємств, акції яких котуються на фондовій біржі, з часом (при масових трансакціях з приводу купівлі-продажу акцій) доцільним є використання і 5-ої підгрупи показників за функціональним спрямуванням – "ринкової активності", які базуються на використанні такого специфічного показника як курсова вартість акції та ринкова вартість власного капіталу.

Залежно від призначення (сфери застосування) показників виокремлюються показники поточної і майбутньої загрози банкрутства.

Розрахунок показників поточної загрози банкрутства дає змогу  оцінити загрозу порушення передбачених законодавством про банкрутство  термінів виконання фінансових зобов'язань (задоволення претензій кредиторів) за рахунок наявних високоліквідних  активів або наявність передумов  для ініціювання судових процедур (з боку кредиторів - наявність заборгованості, термін сплати якої минув, з боку самого підприємства - поточна збитковість  та часткова втрата власного капіталу). До складу цієї групи доцільно включати показники, що мають еталонний мінімум  або критичне значення. Якщо рівень цих показників нижчий еталонного (критичного) - поточний стан підприємства діагностується як неблагополучний, а рівень поточної загрози банкрутства - високий. Оцінка рівня майбутньої загрози банкрутства  може здійснюватися за допомогою  дослідження динаміки показників структури  капіталу, оборотності та прибутковості  за ряд періодів. Стабільна тенденція  до зниження рівня цих показників свідчить про зростаючу загрозу  банкрутства підприємства, що може реалізуватися в майбутньому  періоді. Порівняння абсолютних значень  показників із середньогалузевим дає  можливість встановити, як швидко „відкладена  загроза банкрутства" може стати  наявною [11].

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО  СТАНУ ТА СХИЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ДО БАНКРУТСТВА

 2.1. Експрес-діагностика. Діагностика на підґрунті балансових моделей.

Експрес-діагностика проводиться  з метою виявлення тенденцій  зміни стану підприємства, оцінки глибини його неплатоспроможності  і проведення аналізу фінансового  обороту, що забезпечує господарську діяльність. Експрес-діагностика являє собою оцінку наближення стану підприємства до банкрутства на основі розрахунку відповідних коефіцієнтів і даних балансу. На першому етапі аналізується динаміка валюти балансу, структура активів і пасивів. З метою проведення експрес-діагностики фінансового стану підприємства проводиться горизонтальний і вертикальний аналіз балансу. Горизонтальний аналіз полягає в побудові однієї чи декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні балансові показники доповнюються відносними темпами росту (зниження). Ціль горизонтального аналізу полягає в тому, щоб виявити абсолютні і відносні зміни величин різних статей балансу за визначений період, дати оцінку цим змінам [12]. Ціль вертикального аналізу полягає в розрахунку питомої ваги окремих статей у підсумку балансу й оцінці його змін. Для проведення цих видів аналізу складена наступна таблиця 2.1.1.

Таблиця 2.1.1 - Горизонтальний і вертикальний аналіз балансу

Проведений вертикальний і горизонтальний аналіз балансу  свідчить, що за розглянутий період стан майна і його джерел змінювалося  в такий спосіб: величина активів підприємства зросла протягом звітного періоду на 1678 тис. грн. Далі необхідно проаналізувати за рахунок яких змін відбулася подібна зміна; величина основних засобів підприємства збільшилася на 98тис. грн, це означає, що виробничий потенціал підприємства підвищується; загальна частка необоротних активів збільшилася на 532 тис. грн.. Вартість оборотних активів збільшилась протягом звітного періоду на 1145 тис. грн., що є позитивною тенденцією, оскільки збільшення оборотних активів відбулося не за рахунок збільшення частки сумнівних боргів у загальній структурі дебіторської заборгованості. Власній капітал збільшився на 2296 тис. грн.. Таким чином, у фінансовому стані відбулися  позитивні зміни, виявити масштабність яких допоможе наступний аналіз. На наступному етапі фінансової діагностики розраховується система показників-індикаторів кризового стану підприємства. Розрахунок цих показників представлений у таблиці 2.1.2

Таблиця 2.1.2 – Система показників-індикаторів кризового стану підприємства

Поточні пасиви – це сукупність поточних зобов'язань, забезпечення наступних  витрат і платежів, доходів майбутніх  періодів. Аналізуючи таблицю 2.1.2 можна зробити висновок про те, що на кінець звітного періоду значення лише деяких показників-індикаторів погіршується. Так, майже всі показники фінансової стійкості і стабільності підприємства, а також показники ділової активності не відповідають нормативним значенням. Коефіцієнт забезпечення власними коштами як на початок, так і на кінець періоду в нормі, спостерігається тенденція зростання, що свідчить про те, що розмір необоротних активів підприємства значно менший за розмір коштів, які беруть участь у обороті.

Балансові (агрегатні) моделі базуються на абсолютних оціночних  показниках, розрахованих у спеціальний  спосіб на підставі звітності підприємства, що дають змогу зробити висновок стосовно фінансово-майно-вого стану  в іншій, ніж коефіцієнтна, формі.

Реалізація цього методичного  підходу передбачає визначення показників, наведених в таблиці 2.1.3

Таблиця 2.1.3 - Показники джерел формування запасів

Значення джерел формування запасів свідчить про те, що підприємство  має власні обігові кошти для формування виробничих запасів. Цей показник на початок року становить 2726 тис. грн., а на кінець 4490 тис. грн. Величина запасів збільшилась порівняно із базовим періодом, проте це не є позитивною тенденцією, адже це свідчить про те, що готова продукція не реалізується, а залишається на складах підприємства. Складемо порівняльну таблицю основних типів фінансової стійкості підприємства і на основі отриманих даних визначимо, до якого з типів можна віднести аналізоване підприємство.