Диагностика банкротства на предприятии

Таблиця 2.1.4 - Типи фінансової стійкості підприємства

Тип стійкості	Співвідношення показників	Джерела фінансування запасів	Стисла характеристика фінансової стійкості
1	2	3	4
Абсолютна фінансова стійкість	ЗВ < ВОК	Власні оборотні кошти	Висока платоспроможність. Незалежність підприємства від зовнішніх кредиторів
Нормальна фінансова стійкість	ВОК < ЗВ < ДДФЗ	Власні оборотні кошти  та довгострокові кредити	Нормальна платоспроможність. Ефективне використання залучених  позикових коштів
Нестійке фінансове становище	ВОК < ДДФЗ < ЗВ < ЗДФЗ	Власні оборотні кошти, довгострокові  та короткострокові  кредити	Порушення нормальної платоспроможності. Необхідність залучення додаткових джерел фінансування
Критичне фінансове становище	ЗВ > ЗДФЗ	Власні оборотні кошти, довгострокові  та короткстрокові кредити, не погашені в строк	Повна неплатоспроможність. Підприємство на грані банкрутства

 

Аналізуючи отримані раніше показники можна сказати, що підприємство в нестійкому фінансовому стані.

2.2. Оцінка і прогнозування показників задовільності структури балансу

В сучасних умовах для виявлення  ознак неплатоспроможності підприємства та для своєчасного виявлення  формування незадовільної структури  балансу в цілях здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутства  застосовані затверджені Мінекономіки України Методичні рекомендації. Згідно до них, оцінка і прогнозування показників задовільності структури балансу відбувається на основі аналізу нижче перерахованих показників. Поточна неплатоспроможність – це фінансовий стан підприємства, коли на певний момент через випадковий збіг обставин тимчасово суми наявних коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу.

Показник поточної неплатоспроможності  підприємства визначається за формулою:

                         П_П = ДФІ + ПФІ + ГКЕ – ПЗ,                               (2.2.1)

де ДФІ – довгострокові  фінансові інвестиції;

ПФІ – поточні фінансові  інвестиції;

ГКЕ – грошові кошти  та їх еквіваленти;

ПЗ – поточні зобов’язання.

Показник поточної неплатоспроможності  підприємства:

Пп(п.р.) = 0 + 0 + 4 – 1788 = - 1784 тис. грн.

Пп(к.р.) = 0 + 0 + 0 – 1285 =  - 1285 тис. грн.

Від'ємний результат свідчить про поточну неплатоспроможність  підприємства.

Критична неплатоспроможність  – це фінансовий стан підприємства, що відповідає потенційному банкрутству, коли на початок і кінець звітного періоду мають місце поточна  неплатоспроможність, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними коштами наприкінці звітного періоду менші від їх нормативних  значень 1,5 і 0,1.

Коефіцієнт покриття характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів і  визначається:

                                  К_П = ОА : ПЗ,                                         (2.2.2)

 

де ОА – загальна сума оборотних активів;

ПЗ – загальна сума поточних зобов’язань.

Коефіцієнт покриття дорівнює:

Кп(п.р.) = 4910 : 1788 = 2,7461

Кп(к.р.) = 6055 : 1285 = 4,7121

Дане значення коефіцієнта  покриття свідчить про те, що у підприємства достатньо оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів і на протязі року, кількість оборотних коштів зростає.

Коефіцієнт забезпечення власними коштами характеризує наявність  оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості, і визначається за формулою:

 

                   К_З = (ВК – НОА) : ОА,                                           (2.2.3)

 

де ВК – джерела власних  та прирівняних до них коштів (власний  капітал);

НОА – необоротні активи.

Кз(п.р.) = ( 4600 – 1874 ) : 4910 = 0,555193

Кз(к.р.) = ( 6896 – 2406 ) : 6055 = 0,741536

1. Якщо значення обох  коефіцієнтів нижче нормативних,  але є тенденція до їх зростання,  розраховують коефіцієнт відновлення  платоспроможності:

                            К_ВП =

,                            (2.2.4)

де К_ПК, К_ПН, К_ПНЗ – значення коефіцієнтів покриття на кінець і початок звітного періоду та його нормативне значення;

6 – кількість місяців,  що становлять нормативний період  відновлення платоспроможності;

Т – звітний період, місяців.

Коефіцієнт забезпечення власними коштами дорівнює:

Квп = (0,741536 + 6 : 12 (0,741536 – 0,555193)) : 1,5 =  0,55647

Коли К_ВП > 1, то підприємство має реальну спроможність відновити свою платоспроможність, а коли < 1, то, навпаки, не має можливості відновити свою платоспроможність на протязі півріччя.

Отже, на підприємстві має  місце поточна неплатоспроможність, коефіцієнт відновлення платоспроможності  говорить про відсутність у підприємства можливості протягом 6 місяців відновити  платоспроможність.

Щоб своєчасно виявити  тенденції формування незадовільної  структури балансу у підприємства та вжити застережних заходів, спрямованих  на запобігання банкрутству, здійснюється систематичний експрес-аналіз

фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнта Бівера, яких розраховується:

 

                     К_Б = (ЧП + А) : (ДЗ + ПЗ),                                       (2.2.5)

де (ЧП + А) – показник cash-flow;

ЧП – чистий прибуток;

А – нарахована за звітний  період амортизація;

ДЗ – довгострокові  зобов’язання.

Незадовільна структура  балансу – це такий фінансовий стан підприємства, коли коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що свідчить про небажане скорочення частки прибутку, яка спрямовується  на розвиток виробництва; підприємство починає працювати в борг і  його коефіцієнт забезпечення власними коштами менш 0,1.

К_Б = ( 2296 + 160 ) : ( 395 + 262 ) = 3,7382

За результатами розрахунків, коефіцієнт Бівера становить 3,7382 що є більшим за нормативне значення.

Залежно від значення розрахованих показників визначають ступень неплатоспроможності підприємства (таблиця 2.2.1).

Таблиця 2.2.1 - Ступінь неплатоспроможності підприємства

Показник	формула	Нормативне значення	Ступінь неплатоспроможності
			поточна	критична	надкритична
Показник поточної неплатоспроможності	ДФІ + ПФІ +  + ГКЕ – ПЗ	> 0	< 0	< 0	< 0
Коефіцієнт покриття	ОА : ПЗ	1,5	> 1,5	< 1,5	< 1
Коефіцієнт забезпечення власними коштами	(ВК – НОА) : ОА	0,1	> 0,1	< 0,1	< 0,1

 

Аналізуючи дану таблицю  можна сказати, що підприємство знаходиться в стані поточної неплатоспроможності. Необхідне залучення додаткових коштів.

Для діагностики ймовірності  банкрутства використовуються різні  підходи, що передбачають застосування трендового аналізу численної системи  критеріїв та ознак, обмеженого кола показників, інтегральних показників, рейтингових оцінок на базі ринкових критеріїв фінансової стійкості підприємств, факторних регресій них і дискримінант них моделей.

Проте жоден з методів  не дає надійного результату і  тому не може бути застосований як універсальний. Тому доцільно відсліджувати динаміку змін показників по цілому ряду методик.

2.3. Моделі Альтмана. Модель Лиса

1) Двофакторна модель  Альтмана:

 

             Z = - 0,3877 – 1,0736 К_П + 0,0579 К_АВТ,                        (2.3.1)

 

де Z – інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

К_П – коефіцієнт покриття;

К_АВТ – коефіцієнт автономії (фінансової незалежності).

Для підприємств, у яких Z = 0, імовірність банкрутства становить 50%. Від'ємні значення Z свідчать про зменшення ймовірності банкрутства. Якщо Z > 0, імовірність банкрутства підприємства перевищує 50% і зростає зі збільшенням Z.

Розрахунок:

Z(п.р.) = - 0,3877 – 1,0736 * 2,7461 + 0,0579 * 0,6782 = -3,29664

Z(к.р.) = - 0,3877 – 1,0736 * 4,7121  + 0,0579 * 0,81503 = -5,39941

Отже, імовірність банкрутства  зменшується.

2) П'ятифакторна модель Альтмана 1968 року:

      

Z₆₈ = 1,2 К₁ + 1,4 К₂ + 3,3 К₃ + 0,6 К₄ + К₅,              (2.3.2)

де К₁ – відношення власного оборотного капіталу до суми всіх активів підприємства;

К₂ – відношення нерозподіленого прибутку до суми всіх активів;

К₃ – рівень доходності активів, тобто відношення загального прибутку до суми активів;

К₄ – відношення власного капіталу до суми залученого капіталу;

К₅ – коефіцієнт оборотності активів, тобто відношення виручки від реалізації до середньої суми активів.

В залежності від значення Z прогнозується імовірність банкрутства: до 1,8 – дуже висока; від 1,81 до 2,675 – висока; від 2,676 до 2,99 – можлива; більш 3,0 – дуже низька.

Проведемо необхідні розрахунки:

Z68 = 1,2*(6055/8462) + 1,4*(3856/8462) + 3,3*(2228/8462) + 0,6* 4,4064 +

+  9135/8465 = 6,08854944

Отже, імовірність банкрутства  підприємства дуже низька.

3) П'ятифакторна модель  Альтмана 1983 року:

 

Z₈₃ = 0,717 К₁ + 0,847 К₂ + 3,107 К₃ + 0,42 К₄ + 0,995К₅                  (2.3.3)

 

Якщо Z₈₃ < 1,23, підприємству загрожує банкрутство; якщо Z₈₃ > 1,23, це свідчить про стабільний фінансовий стан. Проведемо необхідні розрахунки, користуючись отриманими даними:

Z₈₃ = 0,717*0,7155 + 0,814*0,4567 + 3,017*0,2633 + 1,8507 + 1,07375=

= 4,6034

Фінансовий стан підприємства є стабільним.

4) Модель Лисса:

 

Z_Л = 0,063 К₁ + 0,092 К₂ + 0,057 К₃ + 0,001 К₄,                         (2.3.4)

 

де К₁ – відношення оборотних активів до суми всіх активів;

К₂ – відношення прибутку від реалізації до суми всіх активів;

К₃ – відношення загального прибутку до суми всіх активів;

К₄ – відношення власного капіталу до залученого капіталу.

Граничне значення Z_Л = 0,037.

Якщо Z_Л < 0,037, підприємству загрожує банкрутство; якщо Z_Л > 0,037, це свідчить про стабільний фінансовий стан.

Проведемо розрахунки:

Z_Л = 0,063*0,7156 + 0,092*0,2714 + 0,057*0,2907 + 0,001*4,4064 =

= 0,0891064

Показник свідчить про  стабільний фінансовий стан.

 

2.4. Модель Таффлера. Модель Спрингейта

Модель Таффлера:

            Z_Т = 0,03 К₁ + 0,13 К₂ + 0,18 К₃ + 0,16 К₄,                    (2.4.1)

де К₁ – відношення прибутку від реалізації до короткострокових зобов’язань;

К₂ – відношення оборотних активів до суми зобов’язань;

К₃ – відношення короткострокових зобов’язань до суми всіх активів;

К₄ – відношення виручки від реалізації до суми всіх активів.

Якщо Z_Т > 0,3, підприємство має добрі довгострокові перспективи; якщо Z_Т < 0,2, є ймовірність банкрутства.

Розрахунки :

 Z_Т = 0,03*1,7339 + 0,13*0,7156 + 0,18*0,1519 + 0,16*1,0797 = 0,3451

Отже, можна сказати, що підприємство має позитивну фінансову перспективу.

Модель Спрингейта:

 

    Z_С = 1,03 К₁ + 3,07 К₂ + 0,66 К₃ + 0,4 К₄,                              (2.4.2)

 

де К₁ – відношення робочого капіталу до суми всіх активів;

К₂ – відношення загального прибутку до суми всіх активів;

К₃ – відношення загального прибутку до короткострокових зобов’язань;