Економічна сутність поняття і значення кредитоспроможності клієнта комерційного банку

     4. Забезпечення.  При оцінці забезпечення за кредитною заявкою кредитний інспектор повинний одержати відповідь на питання: чи володіє позичальник достатнім капіталом або якісними активами для надання необхідного забезпечення по кредиту? Кредитний інспектор звертає особливу увагу на такі характеристики, як: термін служби, стан і структура активів позичальника. Якщо активи позичальника - це застаріле обладнання і технологія, то їхня цінність як кредитне забезпечення невелика, оскільки подібні активи буде важко перетворити в грошові кошти у випадку недостатності доходів позичальника для погашення заборгованості за кредитом.

     5. Умови.  Кредитний інспектор повинний знати, як йдуть справи в позичальника або ситуацію, що складається у відповідній галузі, а також те, як зміна економічних і інших умов може вплинути на процес погашення кредиту. По документах кредит може показатися надійним з погляду забезпечення, але ступінь його надійності може понизитися в результаті скорочення обсягу продажів або доходу в умовах економічного спаду або росту процентних ставок, викликаного інфляцією. Для оцінки стану галузі й економічних умов більшість банків створюють інформаційні центри з базою даних, збирають різні інформаційні матеріали і підсумкові документи про наукові дослідження з галузей, у яких діють їхні основні позичальники.

     6. Контроль. Останнім фактором оцінки кредитоспроможності позичальника виступає контроль, що зводиться до одержання відповідей на такі питання, як: наскільки зміна законодавства, правової, економічної і політичної обстановки може негативно вплинути на діяльність позичальника і його кредитоспроможність?

Схема показників, називана “Правила шести “Сі” і застосовувана банками США, один з багатьох підходів оцінки кредитоспроможності і надійності позичальників. Банки країн з розвинутою ринковою економікою застосовують складну систему великої кількості показників для оцінки кредитоспроможності клієнтів. Ця система диференційована в залежності від характеру позичальника (фірма, вид діяльності), а так само може ґрунтуватися як на сальдових, так і оборотних показниках звітності клієнта. Так ряд американських економістів описує систему оцінки кредитоспроможності, побудовану на сальдових показниках звітності. Американські комерційні банки використовують чотири групи основних показників: ліквідності фірми, оборотності капіталу, залучення засобів і прибутковості.

До першої групи відносяться коефіцієнт ліквідності (Кл) і покриття (Кпок). Кл - співвідношення найбільш ліквідних засобів і короткострокових боргових зобов'язань.  Ліквідні засоби складаються з коштів і дебіторської заборгованості короткострокового характеру. Боргові зобов'язання складаються з заборгованості за позикою короткострокового характеру (найближчих  термінів погашення), по векселях, недоплаченим вимогам і іншим короткостроковим зобов'язанням. Кл  прогнозує здатність клієнта оперативно й у термін сплатити борг банкові в найближчій перспективі на основі оцінки структури оборотного капіталу. Чим вище Кл , тим вище кредитоспроможність. Кпокр. - співвідношення оборотного капіталу і короткострокових боргових зобов'язань. Оборотний капітал крім коштів і дебіторської заборгованості включає вартість запасів товарно-матеріальних цінностей.  Кпокр. показує межа кредитування, достатність усіх видів засобів клієнта, щоб сплатити борг. Якщо Кпокр менше 1, то границі кредитування порушені, позичальникові більше не можна давати кредит: він є некредитоспроможним.

Показники оборотності капіталу, що відносяться  до другої групи, відбивають якість оборотних  активів і можуть використовуватися  для оцінки росту  Кпокр. Наприклад, при збільшенні значення цього коефіцієнта за рахунок росту запасів і одночасному уповільненні їхньої оборотності не можна робити висновок про підвищення кредитоспроможності позичальника.

Коефіцієнт  залучення (Кзал.) утворять третю групу оціночних показників. Вони розраховуються як відносини всіх боргових зобов'язань до загальної суми активів або до основного капіталу; показують залежність фірми від позикових засобів.

Якщо  росте залежність фірми від позикових  засобів, то зниження кредитоспроможності, оцінюваної на основі Кзал., може компенсуватися ростом прибутковості.

Оцінка  кредитоспроможності клієнтів французькими комерційними банками включає три  блоки:

1) оцінка  підприємства й аналіз його  балансу, а також іншої звітності

2) оцінка  кредитоспроможності клієнтів на  основі методик, прийнятих окремими  комерційними банками

3) використання  для оцінки кредитоспроможності  дані картотеки Банку Франції.

На основі  результатів діяльності визначаються наступні показники в табл. 1.3

 

Таблиця 1.3

Показники кредитоспроможності

Показник	Метод визначення
Виторг від реалізації
Валовий комерційний доход або  комерційна маржа (ВД)	Виторг про реалізації мінус вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей  і готових виробів
Додана вартість (ДВ)	ВД мінус експлуатаційні витрати (адміністративні, на субпідрядників)
Валовий експлуатаційний доход (ВЕД)	ДВ мінус витрати на зарплату, мінус податки на зарплату, мінус оплата відпусток
Валовий експлуатаційний результат (ВЕР)	ВЕД мінус сплата відсотків за кредит плюс доход від вкладення засобів  в інші підприємства і мінус відрахування у фонд ризику
Прибуток, що може бути використана для  самофінансування (СФ)	ВЕР мінус прибуток, що розподіляється між працівниками підприємства, і  мінус податки на прибуток
Чистий прибуток (П)	СФ плюс або мінус випадкові  доходи (витрати) мінус амортизація  нерухомості

 

Баланс  і інші форми звітності використовуються, по - перше, для оцінки співвідношення сальдових показників і, по - друге, для розрахунку коефіцієнтів кредитоспроможності  на основі оборотних показників. Предметом  аналізу є такі пропорції, як співвідношення довгострокової заборгованості і власних  засобів, співвідношення стабільних власних  ресурсів і суми активів, динаміка витрат і збитків у порівнянні з темпами  зростання виробництва і т.д. Дані звітності фірми зіставляються  з даними зведеного балансу, що складається  на основі балансів однорідних підприємств. Одним з основних напрямків аналізу  даних балансу є визначення банківського ризику.

Показники стану готівки оцінюються з урахуванням  рівня розвитку підприємства, його рентабельності і якості потреби  в оборотних коштах. Останнє випромінюється на основі показників швидкості обороту  залишків сировини і готової продукції  на складі, а також термінів розрахунків  з постачальниками.

У якості одного з варіантів методики оцінки кредитоспроможності клієнта  комерційним банком можна привести методику банку Credit Lione. Ця методика побудована на оборотних даних клієнта, що утримуються в рахунку результатів. Методика являє собою систему оцінки, побудовану на п'ятьох коефіцієнтах:

К1= ВЕД/ДВ; 

К2= Фінансові витрати /ДВ;

К3=  Капіталовкладення  за рік / ДВ;

К4= Довгострокові  зобов'язання /ДВ;

К5 = Чисте  сальдо готівки/ Оборот

Кожний  з показників оцінюється в межах  чотирьох балів, визначається загальний  підсумок у балах. До цього підсумку додаються літери А, Б, С и Д  у залежності від достатності  власного капіталу. Достатність оцінюється на основі співвідношення власного капіталу і доданої вартості. Норма зазначеного  співвідношення - 20%. Сума балів і  літер визначають рівень кредитоспроможності  клієнта.

Враховуються  також і дані картотеки Банку  Франції. Ця картотека має чотири розділи. У першому підприємства розділяються на 10 груп у залежності від розміру активу балансу. Кожній групі привласнюється визначена  буква, літер (від А до ДО). Другий розділ є розділом кредитного котирування, що виражає довіру, що може бути допущене у відношенні підприємств. Ця картотека ґрунтується на вивченні фінансової ситуації і рентабельності, а також на оцінці керівників, власників капіталів і підприємств, з яким клієнт має тісні комерційні зв'язки. Кредитне котирування поділяє підприємства на 7 груп, яким привласнюються шифри від 0 до 6.

Третій  розділ класифікує підприємства по їхній  платоспроможності. Банк Франції фіксує усі випадки неплатежів і в  залежності від цього розділяє клієнтів комерційних банків на три групи, яким привласнюються шифри 7,8 або 9. Шифр 7 означає пунктуальність у платежах, відсутність реальних труднощів  у коштах протягом року. Шифр 8 дається  при тимчасових утрудненнях, зв'язаних з наявністю коштів, що не ставлять під серйозну погрозу платоспроможність  підприємства сильно скомпрометована.

Четвертий розділ картотеки поділяє всіх клієнтів на дві групи: підприємства, векселі  і цінні папери яких можуть бути переобліковані чи ні в Банку Франції (підпис підприємства визнається Банком Франції, або визнання підпису відкладене до розгляду подальший звітності).

Методики  оцінки кредитоспроможності клієнта  диференційовані в залежності від  характеру клієнта (його галузевої  приналежності, форм власності), різні  для фірм і фізичних осіб. Наприклад, у Франції оцінка кредитоспроможності  при видачі споживчого кредиту відрізняється  від підходу до вивчення кредитоспроможності  підприємств, викладеного вище.

Таким чином, для країн з розвинутою ринковою економікою характерні складні і  диференційовані по клієнтах і банкам методики оцінки кредитоспроможності  клієнтів. Ця диференціація сполучається з принциповим єдиним підходом до оцінки кредитоспроможності, що регулюється Центральним банком. Методики визначення кредитоспроможності можуть ґрунтуватися як на сальдових, так і на оборотних показниках звітності; враховуються особливості побудови звітності підприємств.

Українські банки при розробці методик оцінки кредитоспроможності  широко використовують досвід зарубіжних банків в цій галузі. Так як і  американськими банками згідно основних правил кредитування – правил шести  «Сі», в Україні теж проводиться  повний аналіз клієнта – позичальника з точки зору його кредитної історії, правоздатності, проводиться дослідження  грошових потоків (українські банки  використовують обороти по поточним рахункам клієнта), розглядається забезпечення кредиту, проводиться оцінка фінансового  стану позичальника. Суттєвою відмінністю  в методиках зарубіжних та українських  банках є те, що зарубіжні банки  проводять оцінку кредитоспроможності  позичальника не тільки на даних звітності  на звітну дату, а ще й будують  прогноз звітності на термін видачі кредиту, що дає більш точний в  майбутньому рейтинг позичальника. Крім того українські банки використовують лише сальдові дані фінансової звітності, а не оборотні, як це роблять зарубіжні  банки.

 

Висновки до розділу 1

В даному розділі було розглянуто економічну сутність та поняття кредитоспроможності позичальника.

Під кредитоспроможністю розуміється  такий фінансовий стан підприємства – позичальника, що дає впевненість  в ефективному використанні позикових  коштів, здатності і готовності позичальника повернути кредит відповідно до умов кредитної угоди.

Наведено джерела аналізу кредитоспроможності  та розглянуто зарубіжний досвід щодо визначення кредитоспроможності клієнта  комерційного банку