Фінанси домогосподарств

Формування сучасних домогосподарств пройшло ряд стадій, основні з яких пов'язані з розвитком землеволодіння.

Домашнє господарство - це окрема людина або сім'я, або група сімей, які постійно проживають в даному місці і спільно забезпечують себе всім необхідним для життя. В домогосподарстві є лідер, якого називають господарем. Господарювання тут полягає в розпорядництва, вирішенні питань: що, як і скільки робити, кому і на яких умовах передавати продукт праці. Господар приймає рішення про використання ресурсів співтовариством, і відносини, що виникають з приводу вирішення цих питань, називають господарськими.

Переробне домашнє господарство - це вихідна історично перша форма  домашнього господарства. Воно полягає  в утриманні в порядку місця  проживання, ремонті житла, підтримці вогню, приготуванні їжі, переробки дарів природи і т.п. Ці форми праці ще поки не стають виробництвом. Такі домогосподарства історично вихідна і на сьогодні найпростіша їх форма. У такому вигляді домашнє господарство зустрічається, як місце перебування, сну, відпочинку, зберігання кухонного та іншої начиння, праця тут забезпечує збереження дарів природи шляхом сушіння, квашення, мочіння, соління, і ін.

Виробляюче домашнє  господарство виникає разом з  розвитком землеробства. Воно виражається  в створенні знарядь виробництва, і їх вдосконаленні, у вирощуванні сільськогосподарських рослин, в розведенні домашніх тварин. Так працю поступово перетворився на виробництво. Домогосподарство стало основою домашньої промисловості епохи середньовіччя. Слід зауважити, що і сьогодні широко поширені такі види домашнього господарства, в яких в одному і тому ж місці живуть, ремесленнічают і деколи торгують виробленими товарами (наприклад, кустарне виробництво).

Домашнє господарство базується  на працю, але не зводиться до нього. У подальшому воно модифікується в споживчу осередок ринкової економіки. 30% економічної діяльності всього світу припадає на домашні господарства. У міру відокремлення виробництва від домогосподарства в виробнича функція домашнього господарства падає.

Домашнє господарство стало  основою для виникнення експлуататорських  формацій. Твірна функція домогосподарств  зберігається і в сучасному світі. Виродження виробляючої функції  домашніх господарств представляє  процес, який поки не завершений і завершиться  ще не скоро. У зв'язку з цим слід зазначити надмірну ідеалізацію (спрощення) трактування домогосподарств в деяких посібниках з економічних наук: в них домогосподарства трактуються зазвичай, як споживчі осередки економіки. Насправді ж у багатьох сучасних домашніх господарствах є виробництво.

Споживче домогосподарство - остання форма домашніх господарств, яка швидко поширюється в ринковій економіці, перш за все, в сучасних містах. У споживчому домашньому господарстві не ведеться виробництво, яке відокремлюється в якості окремого підприємства. Воно (домогосподарство) виявляється основним постачальником найманої робочої сили для виробництва, яке здійснюється не в його рамках, і споживачем товарів виробничих підприємств. Споживче домашнє господарство не виключає виробничих процесів, які є допоміжним джерелом доходів для всього колективу конкретного домогосподарства.

Домашнє господарство може зводитися тільки до домашнього господарства, тобто бути тільки споживчої осередком  суспільства. В той же час в  його рамках існує і особисте підсобне господарство (подвір'я, сади, присадибні ділянки, городи, дачі). Все це форми допоміжного виробництва, а також любительського та рекреаційного фермерства.

Домогосподарство в  сучасній економіці являє собою  головну силу в суспільному виробництві і розподілі товарів і послуг. У різні історичні епохи в залежності від характеру суспільних відносин змінювалися місце і роль, структура і функції, величина і стійкість, права та відповідальність, положення в суспільстві чи соціально-економічний статус домашнього господарства. Однак саме в домогосподарстві (сім'ї) здійснюється формування основних потреб індивіда і його інтересів. 

Отже, під домашнім господарством  розуміється господарство, яке ведеться одним або декількома особами, що проживають спільно і мають спільний бюджет. Домашнє господарство об'єднує всіх найманих працівників, власників великих і дрібних капіталів, землі, цінних паперів, які зайняті і не зайняті в суспільному виробництві, і можуть складатися з одного, двох і більше членів. Домогосподарства є суб'єктом економічної діяльності, тому як вони беруть участь у всіх економічних процесах суспільства.

Ведення домогосподарства являє собою форму виробничої діяльності всього колективу, тому як в домашньому господарстві проводяться  роботи, послуги та продукція, призначені для задоволення потреб цього колективу.

 

 

4. Функції домогосподарств

 

Сутність домогосподарств розкривається  через функції, які вони виконують  в економічному розвитку суспільства. Головні з них такі: споживання, постачання чинників виробництва та заощадження.

Насамперед у національній економіці домашні господарства є постачальниками на ринок ресурсів, серед них послуги чинників виробництва. Насамперед - це людських ресурсів, послуг чинника "праця". Кожна людина є власником робочої сили, носієм знання, виробничого досвіду. Вона має вільно розпоряджатися своєю продуктивною силою, використовувати її цінності у власних інтересах. Праця людини спрямована на створення необхідних для задоволення особистих і суспільних потреб у матеріальних і духовних благах. Кожний робітник працюючи на підприємстві чи виробляючи власну продукцію, забезпечує суспільство ресурсами праці. Науково-технічний прогрес підвищує роль праці людини в суспільному виробництві і висуває нові, значно вищі вимоги до кожного працівника, до його кваліфікації і відповідності. Сучасний технічний прогрес вимагає робітника висококваліфікованого, творчого, вільного, тому й праця має бути вільною, матеріально забезпеченою. Завдання полягає в тому, щоб забезпечити найраціональніше, найефективніше використання людських ресурсів з метою досягнення максимального задоволення матеріальних потреб людини, що швидко зростають.

При цьому треба мати на увазі, що внесок домогосподарств у ресурсний  потенціал національної економіки  не обмежується людською працею. Домогосподарства можуть мати у своєму розпорядженні засоби виробництва (господарські будівлі, житлові будинки, землю, машини та виробниче обладнання, комп'ютери, транспортні засоби, сировину, матеріали тощо) і використовувати їх на свій розсуд. Застосовуючи це майно з метою виробництва товарів та послуг, домогосподарства ставлять на службу інтересам національної економіки такий важливий ресурс, як капітал і здібності до підприємництва.

Домогосподарства можуть постачати національному виробництву, крім трудових ресурсів та капіталу, і  грошові кошти. Вони вносять гроші  в банки, купують акції та облігації  акціонерних товариств і банків.

Провідною функцією домогосподарств  виступає споживання. Вони є первинним осередком споживання, що утворює найважливішу складову частину ефективного попиту. Зростання попиту домогосподарств стимулює збільшення обсягу національного виробництва нових товарів та послуг.

У домогосподарствах  формуються обсяг і структура поточного споживання. Вони характеризуються загальним споживчим бюджетом, житловим і накопиченим майном. Домогосподарства мають повсякчасно вирішувати важливу проблему, як за наявної структури споживання і доходів знайти такий оптимальний набір споживчих благ, який найповніше відповідав би їх потребам. Отже, функція споживання показує відношення споживчих витрат домогосподарств до їх сумарного доходу.

Сутність функції заощадження  виражається в тому, що домогосподарства для того, щоб придбати нові споживчі блага, повинні певну частку отриманих доходів заощаджувати.

Схематично входження  домогосподарств у економічний  кругообіг у ринковій системі  зображено на рисунку 10.1.

 

 

5. Доходи домогосподарств, їх формування та розподіл

 

5.1. Джерела і структура доходів домогосподарств

 

У ринковій економіці  кожне домогосподарство володіє  певними економічними ресурсами  і використовує їх ефективно з  метою одержання доходу як засобу свого існування.

Під доходами домогосподарств  мають на увазі результати їх економічної діяльності. Вони можуть мати грошову й натуральну форми. Джерелом формування їх можуть бути:

• заробітна плата
• доходи від підприємницької діяльності та само зайнятості
• продажу сільськогосподарської продукції
• вироблених товарів та послуг
• доходи від власності
• соціальні виплати з державного бюджету та ін.

 Головним джерелом  доходів домогосподарств є доходи  від ресурсів, які вони постачають  національному виробництву, або  ж доходи від чинників виробництва,  насамперед послуг чинника " праця ".

Розрізняють номінальні й реальні доходи домогосподарств.

Номінальні  доходи — це сума грошових доходів, які одержують домогосподарства.

Реальні доходи - це кількість різних споживчих благ (товарів та послуг), які можуть купити домогосподарства за свої грошові доходи. їх рівень залежить від: номінальних доходів, рівня цін на споживчі блага, величини податків та інших обов'язкових платежів. Отже, реальні доходи домогосподарств залежать прямо пропорційно від величини грошового (номінального) доходу і обернено пропорційно від рівня цін.

Структуру формування грошових доходів домогосподарств в Україні  ілюструє таблиця 10.1. (у середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство).

Із таблиці видно, що сукупний грошовий дохід домогосподарства в середньому за місяць у 2003 році становив 574,9 грн. У тому числі оплата праці дорівнювала 318,5 грн., або 55,4 відсотків.

Сукупні грошові доходи домогосподарств у міських поселеннях значно переважають доходи домогосподарств  у сільській місцевості, котрі  забезпечуються на 22,7 відсотків за рахунок надходжень від продажу сільськогосподарської продукції. У 2003 році грошові доходи від продажу сільськогосподарської продукції домогосподарств у сільській місцевості більш за аналогічний показник міських домогосподарств у 28 разів. Зауважимо, що низька питома вага частки доходів домогосподарств, особливо у сільській місцевості (34,3% у 2003 p.), свідчить про те, що заробітна плата втрачає своє значення як основне джерело формування доходів домогосподарств. Це є наслідком, зокрема, того, що за відомих об'єктивних і суб'єктивних причин на більшій частині підприємств України нині занедбано нормування й організацію праці, знижено рівень економічної роботи щодо організації заробітної плати.

 

Одночасно, у структурі  грошових доходів домогосподарств  зростає питома вага частки доходів від підприємницької діяльності та само зайнятості. Так, цей показник зріс з 3,5 відсотків у 2000 р. до 4,3 відсотків у 2003 p., тобто він збільшився на 22,8 відсотків. Це свідчить про те, що підприємницька діяльність стає важливим джерелом грошових доходів домогосподарств в умовах ринкової економіки.

Отже, сукупний дохід  домогосподарства - це сума доходів, які  воно отримує з різних джерел у  грошовій чи натуральній формі. Він  не повинен бути нижчим за прожитковий  мінімум, тобто нижчим, ніж вартість набору необхідних споживчих благ (товарів та послуг), розрахована за нормами і нормативами споживання і забезпечення населення першочерговими життєвими засобами. Прожитковий мінімум використовується для встановлення мінімального рівня доходів сімей, а також мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат і пільг.

Для оцінки рівня сімейних доходів, крім прожиткового мінімуму має  враховуватись і оптимальний  споживчий бюджет - вартість набору життєвих засобів, розрахована за нормами і нормативами споживання, які задовольняють розумні раціональні потреби людей. Цей бюджет використовують для оцінки досягнутого рівня життя населення країни і вибору найбільш оптимальних, ефективних шляхів його підвищення.

Доходи домогосподарств  нерозривно пов'язані з доходами держави. У періоди економічної  активності зростає обсяг виробництва  споживчих благ (товарів та послуг), збільшується валовий внутрішній продукт, зростає заробітна плата працівників, доходи підприємницьких структур, держава має економічну можливість підвищувати добробут сімей збільшенням як трудових доходів, так і соціальних виплат з бюджету. Отже, у періоди сприятливої економічної кон'юнктури домогосподарства можуть більше витрачати грошових коштів на поточні потреби, придбання предметів тривалого користування, засобів праці і робити певні заощадження. Спад економічної кон'юнктури в країні неодмінно негативно позначається на доходах домогосподарств. Він призводить до скорочення доходів домогосподарств, що одразу негативно впливає на споживчий попит. Скорочення попиту призводить до зменшення обсягів виробництва, до зростання армії безробітних, що спричиняє нове зменшення доходів домогосподарств. Навпаки, зростання доходів домогосподарств сприятиме зростанню споживчого попиту, пожвавленню економічної кон'юнктури, поступальному розвитку національного виробництва. Тому економічна політика держави має бути спрямованою на розв'язання основних завдань вітчизняної економіки, вибір пріоритетних напрямів розвитку, які мають якісно змінити її, спрямувати на задоволення сучасних потреб домогосподарств, суспільства в цілому.

В умовах ринкової економіки  особливого значення набуває об'єктивна  оцінка економічного становища домогосподарств, що характеризується наявністю і  використанням сукупних ресурсів, передовсім грошових доходів.

Економічно - фінансовий стан домогосподарств залежить від результатів господарювання, ретельного аналізу його бюджету, обліку доходів і витрат, руху грошових коштів. У період, коли доходи домогосподарств скорочуються, слід переглянути деякі витрати у бік зменшення, шукати можливості поповнення своїх доходів.

Але незалежно від  економічного стану домогосподарства мають дуже ощадливо витрачати зароблені  грошові кошти, вести постійний  і ретельний облік свого майна, а також доходів і витрат бюджету.

 

5.2 Розподіл доходів домогосподарств

 

Розподіл як економічна категорія - це не тільки розподіл результатів  виробництва. Це і розподіл економічних  ресурсів, або чинників виробництва. Розподіл дає змогу повніше задовольняти потреби домогосподарств, створює умови і додаткові стимули для їх розвитку.