Фінанси домогосподарств

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 02 Июня 2013 в 15:13, курсовая работа

Описание работы

У даній роботі буде розглянута одна з актуальних тем сучасної фінансової науки - «Фінанси домашніх господарств у системі фінансових відносин». Актуальність обраної теми пояснюється тим, що домогосподарства, ставши найбільшим суб'єктом економіки, за допомогою своїх фінансів беруть участь у всіх макрорегулірующіх процесах нашого суспільства і становлять головну силу у виробництві і розподілі товарів і послуг.
Об'єктом дослідження даної роботи є фінанси домашніх господарств у системі фінансових відносин.

Содержание работы

введення
1. Теоретичні основи фінансів домогосподарств
2 . Домогосподарство як інституційна економічна одиниця та суб'єкт фінансових відносин

3. Домашні господарства, як суб'єкт економічних відносин

4. Функції домогосподарств

5. Доходи домогосподарств, їх формування та розподіл

5.1. Джерела і структура доходів домогосподарств

5.2. Розподіл доходів домогосподарств

5.3. Валовий дохід домогосподарств
6. Витрати домогосподарств і їх складові
висновок

Список використаної літератури

Файлы: 1 файл

курсовая з фінанси домогосподарств.doc

— 542.00 Кб (Скачать файл)

Ще один важливий напрям використання інвестицій –  це їх перепродаж з метою отримання  грошових потоків у періоди, коли це необхідно громадянинові. Важливу  роль в інвестиційній діяльності відіграє участь у контролі над діяльністю суб'єктів господарювання (за допомогою придбання і використання корпоративних прав), страхування фінансових ризиків, оптимізація оподаткування доходів, захист від інфляції та ін. (рис. 13.3).

Цілі інвестиційної  діяльності громадян

 

Рис. 13.3. Цілі інвестиційної діяльності громадян

 

 

Інвестування фінансових ресурсів в активи підприємств і установ дає можливість збільшити обсяги капіталу, що залучається для проведення господарських і фінансових операцій. Залучення громадян до активної інвестиційної діяльності збільшує обсяги операцій на фондовому ринку. Держава заохочує інвестиційні операції громадян, оскільки вони збільшують можливості розвитку економіки, надають додаткові кошти для фінансування державного і місцевих бюджетів, державних цільових фондів та ін.

Інвестиційна діяльність громадян проводиться у різних формах. Кожна з них має певні переваги й недоліки. Вибираючи форми інвестування, необхідно враховувати багато факторів. При цьому кожен з учасників інвестиційного процесу може надавати перевагу тим чи іншим конкретним напрямам діяльності. З огляду на вибір форм інвестицій формується інвестиційний портфель громадянина. Інвестування може спрямовуватися в реальні активи (капітальні інвестиції) або фінансові активи (фінансові інвестиції). Кожен з цих напрямків здійснюється в організаційних формах, відображених на рис. 13.4.

У процесі формування інвестиційного портфеля громадян враховують багато факторів: дохідність, ризик  внесків капіталу, строки, мета інвестування, доступність об'єктів інвестицій, правовий захист вкладень, наявність державних гарантій та ін. Інвестиційний портфель має відповідати певним вимогам. Для забезпечення стійкості вкладень він має бути диверсифікованим. Це означає, що громадянин має вкладати свої гроші одразу в декілька активів. У такому разі знецінення одних активів може перекриватися зростанням інших.

Важлива роль у  розвитку інвестиційної діяльності належить управлінню інвестиційним  портфелем. Одним із важливих принципів  його формування є диверсифікація ризиків  вкладень. Кваліфіковане управління портфелем потребує не тільки здійснення постійного аналізу вартості його активів, а й проведення активних операцій зі зміни його структури. Таке управління можуть проводити самі громадяни. Але більш кваліфіковані операції з формування і зміни структури інвестиційного портфеля здійснюють менеджери комерційних банків, інвестиційних компаній та інших фінансових посередників.

Класифікація  організаційних форм інвестиційної  діяльності

 

Рис. 13.4. Класифікація організаційних форм інвестиційної  діяльності

 

 

Громадяни можуть проводити різноманітні фінансові операції з комерційними банками. їх можна поділити на три групи: депозитні, кредитні та інші операції (рис. 13.б). Депозитні операції зводяться до передачі майна у розпорядження комерційного банку на певний строк із зобов'язанням повернення його за умов, обумовлених договором. Кредитні передбачають одержання громадянами коштів від банку на умовах позики. Інші операції охоплюють передачу цінностей (грошових коштів, цінних паперів, нерухомості, обладнання і т. д.) комерційному банку в довірче управління, купівлю-продаж іноземної валюти, цінних паперів, управління і обслуговування поточних рахунків, використання кредитних карток та ін.

Операції комерційних  банків з фізичними особами

Рис. 13.5. Операції комерційних банків з фізичними особами

 

 

При передаванні  майна як депозиту комерційний банк надає гарантію в тому, що майно  має бути повернене власнику в  установлені строки. Депозитні операції охоплюють вклади грошових коштів і  цінних паперів. За використання майна комерційні банки нараховують процентні платежі, величина яких узгоджується між банком і вкладником. Повернення депозитів забезпечується майном комерційного банку. Депозитні операції поділяються на дві групи: до запитання і строкові. Депозити до запитання передбачають повернення громадянину майна за першою вимогою. Строкові – це депозити із зазначенням строків повернення майна. При цьому вкладник не може (крім випадків, передбачених угодою) вимагати повернення коштів достроково.

За депозитними  операціями ставки процентних виплат установлюються в день підписання угоди і діють протягом усього строку. Зміна ставки можлива лише на основі додаткової угоди між сторонами. При цьому вклади на більші строки приймаються за підвищеними ставками. Ставки зростають також і при збільшенні суми вкладу. Депозитні операції – один із важливих напрямів інвестиційної діяльності. Кошти, що передаються як депозит, використовуються банками для проведення активних операцій. На цій основі громадянам виплачуються доходи. Проте, у періоди високих темпів інфляції, коли вклади громадян не індексуються комерційними банками, такі доходи можуть знецінюватися.

При проведенні розрахунків ставок процентів за депозитами враховуються інтереси вкладників комерційного банку і позичальників  капіталу. Грошові кошти, які вкладаються громадянами в банки, поповнюють активи фінансових установ, які використовуються для одержання доходів. Прикладом може бути кредитування комерційними банками підприємств і установ. Доходи, одержані від проведення кредитних операцій, частково використовуються з метою фінансування діяльності самого банку. Інша частина – це виплата відсотків за депозитними операціями.

Крім того, треба  врахувати, що величина процентних виплат за депозитами залежить від строку вкладу і суми депозиту. Як правило, відсотки за вклади в національній валюті в 1,5–2 рази більше, ніж у ВКВ. Тому в разі, якщо курс гривні є відносно стабільним, депозити в національній валюті приносять вищі доходи. Та за умов різкого зниження курсу гривні, вклади у ВКВ більшою мірою застраховують від інфляції. З метою залучення коштів громадян, комерційні банки підвищують відсоткові ставки за депозитами при збільшенні суми вкладів. Для захисту вкладів громадян від ризику в Україні створено Фонд гарантувань вкладів фізичних осіб.

Важливий напрям проведення операцій комерційних банків з громадянами є кредитування. Надання коштів на умовах кредиту  проводиться в різних формах: споживчі кредити, іпотечні позики, кредити з  використанням кредитних карток, овердрафт та ін.

Залежно від цільового призначення кредити, що надаються громадянам комерційними банками, поділяються на дві групи. До першої належать кредити, що мають чітко визначене цільове спрямування. Друга група охоплює позики, що надаються на нагальні потреби та під заставу майна. До складу першої групи, зокрема входять кредити, які видаються на будівництво або купівлю житлових і садових будинків, проведення їх реконструкції та ремонту, будівництво гаражів, купівлю і проведення капітального ремонту квартир, здійснення внесків до житлово-будівельних фондів та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

 

У даній роботі була вивчена  наступна тема - «Фінанси домашніх господарств  у системі фінансових відносин». Була поставлена ​​конкретна мета - розкрити зміст обраної теми за допомогою вивчення теоретичного та практичного матеріалу з даної теми, а також аналізу отриманих відомостей. У процесі вивчення були вирішені наступні завдання:

 

- Вивчено домашнє господарство, як суб'єкт економічних відносин;

- Розкрито поняття  фінансів домашнього господарства та їх функцій;

- З'ясований склад  фінансових ресурсів домогосподарств;

- Розглянуто склад  доходів та визначено основні  напрямки расходів домогосподарств  на прикладі родини.

 

За підсумками проведених досліджень можна зробити висновки.

Домашнє господарство - це окрема людина або сім'я, або група сімей, які постійно проживають в даному місці і спільно забезпечують себе всім необхідним для життя, воно об'єднує всіх найманих працівників, власників великих і дрібних капіталів, землі, цінних паперів, які зайняті і не зайняті в суспільному виробництві, і можуть складатися з одного і більше членів. Домашні господарства є суб'єктом економічної діяльності, тому як вони беруть участь у всіх економічних процесах суспільства

Фінанси домогосподарства являють собою економічні грошові відносини щодо формування та використання фондів грошових коштів з метою забезпечення матеріальних і соціальних умов життя членів цього господарства та їх відтворення, вони виконують дві функції - забезпечення життєвих потреб домогосподарства і розподільну функцію.

Фінансові ресурси домашнього господарства - це сукупний фонд грошових засобів, що знаходиться в розпорядженні  конкретного господарства (сім'ї). Створений  у результаті виробничої діяльності членів домогосподарства, він виступає частиною національного доходу всього суспільства.

До складу фінансових ресурсів домашнього господарства включаються: - Власні кошти, тобто зароблені кожним членом домашнього господарства: заробітна  плата, отриманий дохід від підсобного господарства, прибуток від комерційної діяльності;

- Кошти, мобілізовані  на ринку, у формі отриманого  кредиту, дивіденди, відсотки;

- Кошти, що надійшли  в порядку перерозподілу: пенсії, допомоги, позики з бюджетів та  позабюджетних соціальних фондів.

Фінансові ресурси домогосподарства формують бюджет домашнього господарства - це форма утворення і використання фонду грошових коштів конкретного  господарства, він об'єднує сукупні  доходи членів домогосподарства та витрати, що забезпечують їх особисті потреби. У рамках бюджету формуються відокремлені грошові фонди: індивідуальні - для окремих членів сім'ї; спільний - для покупки товарів загального користування; та фонд нагромадження і забезпечення (резервний фонд) - для майбутніх капітальних витрат.

Доходи домашнього господарства - це частина національного доходу, що створюється в процесі виробництва і призначена для задоволення матеріальних і духовних потреб членів домогосподарства. Ці доходи повинні відшкодувати трудові витрати, тобто всі фізичні і розумові здібності людей, витрачені в процесі виробництва. Вони включають в себе: натуральні доходи (негрошові) і грошові доходи.

Витрати домогосподарства (сім'ї) - це фактичні витрати на придбання  матеріальних і духовних цінностей, необхідні для продовження життя людини. Вони включають в себе споживчі витрати - купівля товарів і послуг, обов'язкові і добровільні платежі - податки, збори, мита, відрахування, і заощадження і накопичення домогосподарств.

У сучасних умовах домогосподарствам  необхідно так планувати отримувані доходи і так раціонально їх використовувати, щоб не допустити появи негативного сальдо у своєму сімейному бюджеті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури

 

 

  1. Юрій С.І. Фінанси: [підручник] / за ред. С.I. Юрій, В.М. Федосов . – К. : Знання, 2008 . – 611 с
  2. Кудряшов В.П. Курс фінансів: [навч. посібник] / В.П. Кудряшов. – К.: Знання, 2008 . – 431 с.
  3. Борисов Е.Ф. Економічна теорія. - М.: «МАУП», 2003. -311с.
  4. Булатов А.С. Економіка. М, 2002. - 557 с.
  5. Войтов А.Г. Історія економічних вчень. - М.: Видавничо-торгова корпорація «Дашков і К °», 2000. - 454 с.
  6. Войтов А.Г. Економіка. Загальний курс.: Підручник. - 8-е изд. перераб. і доп. - М.: «Дашков і К °», 2003. - 600 с.
  7. Галицька С.В. Гроші, кредит, фінанси. - М., 2002. - 416 с.
  8. Казаков А.П., Мінаєва Н.В. Економіка. - М., 1999. - 298 с.
  9. Леонтьєв В.Є. Фінанси. Гроші, кредит і банки. - М., 2003. - 329 с.
  10. Самуельсон П. Економіка. ─ М.: Прогрес, 1964.
  11. Сторчевий М.А. Основи економіки: Підручник для середньої школи. ─ СПб.: Економічна школа, 1999.
  12. Курс економічної теорії. ─ Кіров, 1998. - 283 с.
  13. Загальна економічна теорія. Підручник. / Під загальною ред. акад. Відяпіна В.І., акад. Журавльової Г.П.. - М., 2005. - 336 с.
  14. Популярна економіка. Зарплата, пенсія, податки. - М., 2003. - 423 с.
  15. Фінанси підприємств: Підручник. / Под ред. Зайця М.В. - М: Фінанси і статистика, 2004. - 196 с.
  16. Фінанси. Грошовий обіг і кредит.: Навчальний посібник. / Под ред. Романівського М.В. - М., Юрайт, 2006. - 425 с.
  17. Фінанси. Грошовий обіг. Кредит: Підручник для вузів / Під ред. проф. Поляка Г.Б. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006. - 512 с.
  18. Фінанси. Підручник. / Под ред. Родіонової В.М.. - М.: Фінанси і статистика, 2005. - 369 с.
  19. Фінанси.: Учебник / Под ред. Ковальова В.В.-М., ТК «Велбі», 2003.-236с.
  20. Економічна теорія. / За редакцією д.е.н. Добриніна А.І., д.е.н. Тарасевича Л.С.: Видавництво «Пітер Паблішинг», 2003. - 479 с.

 

 


Информация о работе Фінанси домогосподарств