Фінанси домогосподарств

Принципи розподілу, його характер, частку різних суб'єктів господарювання у новоствореній вартості визначають відносин власності. Кожному типу економічної  системи властива своя специфічна, конкретно-історична форма власності, яка і визначає свої принципи розподілу доходів. Історія економічної думки знає розподіл за працею, капіталом, власністю, чинниками виробництва.

У процесі розподілу  дохід домогосподарств набирає форми заробітної плати, прибутку, ренти, орендної плати, відсотка та ін.

Заробітна плата - це ринкова ціна вирішального чинника виробництва - робочої сили, що сплачується найманому працівнику за одиницю часу послуг праці.

Прибуток - реалізована додана вартість, що присвоюється власниками засобів виробництва. Тобто, це сума, на яку Доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Дохід домогосподарств, крім прибутку, виступає також у  формі відсотка. Відсоток є доходом для тих домогосподарств, які мають на своїх рахунках у банках тимчасово вільні грошові кошти або вклади у майно державних підприємств. Водночас відсоток - це витрата для тих домогосподарств, які беруть кредит, адже вони повинні зі свого прибутку сплачувати ставку відсотка на взяті в позику грошові кошти.

Формою доходу домогосподарств  є також рента. Це дохід для  власника особливих природних умов виробництва, насамперед у виробництві  сільськогосподарської продукції. З іншого боку, рента - це витрати для орендаря за користування земельними ділянками та ін.

Орендна плата - це форма доходу домогосподарства як орендодавця-власника за передану земельну ділянку та інше майно у строкове платне володіння і користування.

Вона, крім ренти, містить  відсоток на вкладений раніше в певну  земельну ділянку капітал.

В умовах ринкової економіки всі ці конкретні форми доходу домогосподарств співіснують, взаємодіють, удосконалюються.

У розподілі отриманих  домогосподарствами сукупних доходів  можна виділити два етапи.

Перший  етап - це розподіл загального доходу. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і домогосподарства як суб'єкти економічної діяльності. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку доходу. Пропорція розподілу доходу між державою і домогосподарствами має важливе значення для забезпечення потреб суспільства і потреб домогосподарств. В умовах ринкових відносин це одна з принципових проблем реалізації економічної політики держави, від правильного вирішення якої залежить розвиток суспільного виробництва в цілому.

Пропорції розподілу  доходу між державою (бюджетом) і домогосподарствами складаються під впливом кількох чинників. Головне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарської діяльності. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок доходу, у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

Другий  етап - це розподіл і використання доходу, що залишився у розпорядженні домогосподарств після здійснення платежів до державного бюджету.

Західна економічна наука у вивченні проблем відносин розподілу виділяє два основних підходи: функціональний та особистий розподіл доходів. Перший означає, що дохід суспільства розподіляється відповідно до функцій, які виконують отримувачі грошових доходів: на заробітну плату, що виплачується за роботу; рента і відсоток - за ресурси, їх власникам; прибуток - власникам фірм.

Особистий розподіл доходів - це спосіб, за допомогою якого сукупний дохід суспільства розподіляється серед всіх домогосподарств.

Після розподілу сукупного доходу серед домогосподарств відбувається його перерозподіл. Він здійснюється через механізм ціноутворення, сплати різних видів податків до державного бюджету, внесків населення країни до громадських, доброчинних фондів тощо, а також соціальних витрат держави. На основі цього перерозподілу сукупного доходу формуються похідні доходи домогосподарств. Основними формами таких доходів є виплата пенсій, стипендій, допомога багатодітним сім'ям тощо.

Розуміння сутності відносин розподілу, принципів і характеру розподілу доходів є головним моментом в оцінці економічної ролі домогосподарств у суспільстві.

Одну з фундаментальних  проблем політичної економії становить  проблема нерівномірності розподілу  доходів у суспільстві, передусім  у розподілі доходів від власності.

В офіційній статистиці країн Заходу наводяться дані про  те, що дохід найбідніших сімей  продовжує знижуватися, а найбагатших  сімей -зростати. Водночас, за визнанням  зарубіжних економістів, більшість  домогосподарств мають незначну власність або взагалі не мають її. Подібна тенденція сьогодні спостерігається і в Україні.

 

5.3. Валовий дохід домогосподарств.

 

 Валовий дохід домогосподарств  - це грошові доходи, вартість  натуральнихнадходжень продуктів  харчування та наданих державою  іпідприємствами в натуральному вираженні пільг, дотацій, подарунків (без урахуваннянакопичених заощаджень), а накопичення і заощадження в нашій країні черезвідносної бідності завжди стояли на низькому рівні.

 У валових доходах  переважають грошові доходи, що  представляють собою обсяггрошових коштів, які має домогосподарство для забезпечення своїхвитрат. Грошові доходи формуються за рахунок таких джерел:

1) оплата праці членів  домогосподарств, отримана при  виконанні трудовихугод під час  найму, а також премії, постійні  надбавки до зарплати,виплати роботодавцями на соціально-культурні цілі: посібники, оплататранспортних послуг, путівок тощо;

2) доходи від підприємницької  діяльності у формі прибутку,дивідендів, відсотків по цінних паперах  і внесках, орендна плата та  ін;

3) державні соціальні виплати (трансферти) пенсії, пособія та інші платежі з бюджету і позабюджетних соціальних фондів.

 У нашій країні  співвідношення між цими трьома  джерелами різко змінювалося. 

В умовах панування державної  власності основнимидоходами домогосподарств були заробітна плата і виплати з бюджету. У мірурозвитку ринкових відносин роль другого джерела почала зростати.

Проте й сьогодні оплата праці залишається головним доходом. Значення окремоговиду джерела у  конкретної сім'ї визначається її соціальним складом. Так,є домогосподарства, де оплата праці становить майже 100% грошовогодоходу, наприклад, що працює подружня сім'я без дітей. Єдомогосподарства, де грошовий дохід формується тільки за рахунокдержавних соціальних трансфертів. На приклад, подружжя-пенсіонери,виховують малолітніх онуків. На структуру доходів домогосподарстввпливає місце проживання  у місті чи на селі

 Крім того, грошові  доходи домогосподарств поповнюються  за рахунок натуральнихнадходжень  (наприклад, що виробляються в  підсобних господарствах продуктів абовиконання для власного споживання послуг, а також отриманих в порядкузаохочення товарно-матеріальних цінностей від роботодавців або держави).

6. Витрати домогосподарств і їх складові

Доходи громадян використовуються з метою забезпечення таких витрат:

– сплати податків, платежів та відрахувань до державного бюджету  та державних цільових фондів;

– фінансування витрат, пов'язаних із забезпеченням особистого споживання, включаючи одержання  освіти, культурний розвиток та ін.;

– формування фондів заощадження.

Кожен із названих вище пунктів  має певне функціональне призначення. Податки є основою формування фондів на державному, республіканському  або місцевому рівнях. Такі виплати  забезпечують фінансування функцій  держави та державних програм, спрямованих на проведення регулювання економічних і соціальних процесів. Друга група витрат пов'язана із забезпеченням життєдіяльності громадян. Кошти спрямовуються на придбання товарів і послуг з метою споживання. Фонди заощадження створюються для забезпечення витрат у майбутні періоди, коли виникає необхідність у проведенні додаткових виплат (хвороба, нещасні випадки, безробіття та ін.), придбання товарів довгострокового користування та проведення інвестиційної діяльності.

Ресурси використовуються громадянами з метою забезпечення їх діяльності. Це, зокрема, передбачає придбання товарів та послуг для задоволення потреб людей, здійснення заощаджень з метою фінансування майбутніх витрат, створення резервів, відшкодування частини доходів до державного бюджету та ін. Фінансова діяльність громадян (проведення операцій з фінансовими активами), як правило, виникає у процесі придбання товарів довгострокового користування (з використанням кредиту, оренди, цінних паперів, застави та ін.). Та найактивніше фінансові операції здійснюються громадянами під час формування і використання фондів заощаджень. Вони пов'язані з купівлею-продажем цінних паперів, валютних ресурсів, проведенням депозитних операцій, страхуванням, наданням коштів у позику та ін.

Витрати домогосподарства – це сукупність платежів, що здійснюються домогосподарством у звітному періоді з метою забезпечення своєї життєдіяльності. До основних показників витрат домогосподарств належать, насамперед, витрати, наведені в табл. 13.2.

Таблиця 13.2. Витрати і  заощадження громадян України у 2006 році, у відсотках

Показник	у відсотках до підсумку
Витрати і заощадження (усього)	100
Витрати: 1. Придбання товарів  і послуг	88,83  80,42
2. Доходи від власності  сплачені	1,96
3. Поточні податки  на доходи, майно та інші сплачені поточні трансферти	6,45
Заощадження:	11,17
1. Нагромадження нефінансових  активів	1,60
2. Приріст фінансових  активів	9,57

Витратами домогосподарств  є виплати коштів:

– на сплату податкових платежів;

– продовольчі товари (харчування);

– непродовольчі товари;

– послуги;

– вкладення в об'єкти інвестиційної діяльності;

– інші витрати.

Витрати охоплюють грошові  витрати домогосподарства на виплату  податкових платежів, купівлю продуктів  харчування, непродовольчих товарів, а  також на оплату особистих послуг. Крім споживчих витрат здійснюються також вклади в об'єкти інвестиційної діяльності. До інших витрат належать виплати, пов'язані з веденням особистого підсобного господарства; грошова допомога родичам та іншим особам, витрати на купівлю нерухомості та ін. (табл. 13.3).

Важливу роль у фінансуванні витрат на споживання відіграє кредитування громадян. Придбання товарів і  послуг в кредит отримало значний  розвиток у промислово розвинутих країнах. Це – важіль розширення особистого споживання, і разом з тим, кредитної діяльності фінансових установ. Щодо України, то в останні роки частка споживчих кредитів у структурі залучених коштів громадян помітно зросла. Проте вона ще не досягає рівня зарубіжних країн.

Таблиця 13.3. Структура  грошових витрат та заощаджень населення, у відсотках

Показник	У відсотках
1. Придбання товарів  та послуг	79,46
2. Поточні податки  та доходи від власності (сплачені)	7,79
3. Нагромадження нефінансових  активів 4. Приріст фінансових  активів	0,86  11,89
Витрати і заощадження, всього	100

 

Громадяни України користуються правом на придбання товарів із розстроченням платежу. Продаж товарів за таких умов здійснюється згідно з угодою купівлі-продажу в розстрочку. Така угода укладається між фізичною особою і суб'єктами господарювання, що здійснюють продаж товару. Фінансування таких операцій передбачає залучення кредитних ресурсів. Джерелами виплати вартості товару, а також відсотків за кредити, є заробітна плата, стипендії, пенсії та інші доходи. Погашення кредиту може здійснюватись шляхом внесків грошових коштів готівкою або за допомогою безготівкового перерахунку через банківські установи.

Розрізняють активні  та пасивні заощадження. Активними  є заощадження, які здійснюються з метою одержання доходів. Пасивні  заощадження використовуються для  збільшення споживання. Значна їх частка спрямовується на придбання товарів довгострокового користування.

Заощадження поділяються  на дві частини: касові запаси та кошти, що спрямовуються на фінансовий ринок. Касові запаси громадян – це ресурси, що залишаються після проведення необхідних витрат і не використовуються в інвестиційній діяльності. Вони накопичуються і заморожуються з метою забезпечення необхідних резервів. Такі кошти вилучаються з обігу і використовуються нераціонально з погляду фінансового розвитку країни в цілому і окремого громадянина зокрема. Касові запаси називають ще неорганізованими заощадженнями. До них належать кошти у формі національної та іноземної валют, що не вкладаються у фінансові установи та накопичуються з метою створення резервів для проведення платежів у майбутніх періодах.

До організованих заощаджень належать кошти громадян, що накопичуються  у фінансово-кредитних установах  або спрямовуються на придбання  цінних паперів. В останні роки організовані заощадження громадян України досягають майже 30%, а неорганізовані – 70%. При цьому, вклади в банки і фінансові установи становлять приблизно 10%, а на придбання цінних паперів використовується менше 18%. Разом з тим, на придбання іноземної валюти витрачається більше 50%. Отже, є потенційні можливості збільшення інвестицій громадян.

Заощадження відіграють важливу роль у розвитку економіки. Вони є джерелами залучення ресурсів фінансовими установами, використовуються при забезпеченні ліквідності цінних паперів, проведенні приватизації державного майна та ін. Заощадження можуть здійснюватися у грошовій формі та у формі реальних (фізичних) інвестицій. Грошова форма охоплює приріст готівкових грошей, витрати на купівлю цінних паперів, придбання іноземних валют та ін. Реальна форма інвестицій – це нагромадження основних фондів і матеріальних запасів в особистих підсобних господарствах громадян, придбання або будівництво будинків, квартир, гаражів, дачних споруд та ін.

 

6. Фінансові операції домогосподарств

 

Громадяни здійснюють різноманітні фінансові операції: інвестиційну діяльність, вкладення ресурсів у комерційні банки, придбання валюти, страхування, придбання майна з метою проведення підприємницької діяльності, вкладення активів до пенсійних фондів та ін.

Під інвестиціями розуміють господарські операції, які передбачають придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та інших цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на фінансові та капітальні. Інвестиційна діяльність громадян відіграє важливу роль у фінансовій діяльності. Безпосередньо для громадян метою інвестування є забезпечення прибутковості і приросту вартості грошових коштів, які вкладаються у відповідні об'єкти. Інвестиції надають можливість одержувати поточний дохід, виплата якого може проводитись у майбутні періоди.