Фінансові ресурси держави

Фінансові ресурси держави

курсова робота з фінансів 
ЗМІСТ

 

 

 

Вступ

Актуальність теми. Термін "фінанси" з'явився у XIII столітті. Він походить від середньовічного латинського терміна "financia", що означає обов'язкову сплату грошей. Ця сплата пов'язувалася з передачею частини доходу громадянина в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання та на інші витрати державного змісту. Так тривало майже до початку XVIII століття Під фінансами розуміли державне публічне господарство або господарство будь-якого державного утворення нижчого рівня, як-от земство, міська община тощо.

Економічна система кожної держави включає низку підсистем власності, управління, соціальних гарантій, цін, грошей, кредиту, фінансів та інших складових господарського механізму

Кожна із вказаних складових має  свою сферу діяння і принципи функціонування, складні внутрішні та зовнішні зв'язки. Проте найважливішим є їхня взаємодія. Вона визначає ефективність господарювання. Тому розмежування об'єктивних засад і суб'єктивних дій у їх використанні в процесі управління економікою є необхідною умовою ефективного розвитку

Фінансам в економічній системі держави належить провідна роль Це зумовлено тим, що при їх функціонуванні визначаються кількісні й якісні параметри будь-якого економічного явища чи процесу, а також кінцеві результати дій Обов'язковим атрибутом участі фінансів в економічному житті держави, підприємця чи громадянина є гроші Без використання грошей у процесах виробництва, здійснення державою своїх функцій, задоволення населенням своїх життєвих потреб немає фінансів

Фінанси мають забезпечити ефективне  формування та використання фондів фінансових ресурсів як на макро-, так і на мікрорівнях для успішного здійснення господарської діяльності, виконання державою своїх функцій і задоволення громадянами власних потреб

Отже, актуальність дослідження даної  курсової роботи полягає у необхідності вивчення проблеми фінансових ресурсів задля покращення ситуації в цій галузі.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження даної курсової роботи виступає фінансова система України.

Предмет дослідження. Предметом дослідження даної курсової роботи є загальнодержавні фінансові ресурси як елемент фінансової системи України.

Мета дослідження. Мета дослідження полягає у систематизації доступного матеріалу в галузі вивчення проблеми загальнодержавних фінансових ресурсів і виведенні висновків та узагальнень.

Мета роботи передбачає виконання  таких завдань:

• Розкрити суть, склад і структуру загальнодержавних фінансових ресурсів.
• Дослідити формування загальнодержавних фінансових ресурсів, чинники їх росту.
• Дослідити проблеми розподілу та використання загальнодержавних фінансових ресурсів

При написанні курсової роботи використовувались  дослідження таких авторів як Василик О.Д., Опарін В.М., Мозковий О.М., Савлук М.І. та ін.

 

 

 

Розділ 1. Суть, склад і структура загальнодержавних  фінансових ресурсів

1.1. Економічна суть і призначення фінансових ресурсів

Фонди фінансових ресурсів є об'єктивно  необхідною умовою здійснення процесу  розширеного відтворення на всіх його стадіях і у всіх формах. Джерелом фінансових ресурсів є валовий  внутрішній продукт.

Створення й використання фінансових ресурсів одночасно передбачає їхній рух. При переміщенні фінансові ресурси відокремлюються від матеріальних цінностей. Проте рухові матеріальних цінностей завжди передує рух фінансових ресурсів.

Фінансові ресурси –  це грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу й використання валового внутрішнього продукту, що створюється упродовж певного часу в державі. Фінансові ресурси держави включають ті з них, що перебувають у розпорядженні органів державного управління, всіх видів і форм підприємницьких структур і населення. У розпорядженні держави перебувають ресурси бюджетної системи й різних видів централізованих та децентралізованих фондів, а також державних фінансових інститутів (національного банку, державних страхових органів, державних кредитних установ). Інша частина фінансових ресурсів у державі знаходиться в розпорядженні господарських підприємств, установ і організацій різних форм власності та видів діяльності. Третя частина – у розпорядженні населення в формі вкладів, заощаджень і депозитів у банківській системі та в інших фінансових установах [6, 81].

З трансформацією вартості валового внутрішнього продукту у відповідні фонди фінансових ресурсів фінанси  починають впливати на процес розширеного  відтворення й працювати як складова економічного механізму. Усе це зумовлює актуальність розгляду суті й складу фінансових ресурсів, їхньої специфіки у відтворювальному процесі.

Фінансові ресурси є матеріальними  носіями фінансових відносин, що дає  змогу виокремити фінанси із сукупності інших економічних категорій, жодна з яких не характеризується матеріальним носієм. Ця особливість характерна для фінансів будь-якої економічної системи, проте в кожній із них застосовуються різні форми й методи створення та використання фінансових ресурсів.

Тому введення в науковий обіг поняття "фінансові ресурси" дає змогу  точніше визначити об'єкт фінансового  прогнозування й балансових розрахунків, а за його допомогою обґрунтувати форми й методи впливу фінансів на увесь відтворювальний процес. Тут  можна виявити таку взаємозумовлену залежність: фінанси як сукупність економічних відносин знаходять своє безпосереднє вираження в фінансових ресурсах, формою руху яких є фонди. Отже, процес створення й використання фондів фінансових ресурсів є об'єктом фінансового прогнозування та балансових розрахунків і наукових досліджень [6, 81].

Місце й роль фінансових ресурсів у розширеному відтворенні можна  чітко визначити лише тоді, коли матимемо їхнє теоретичне обґрунтування  як економічної категорії. В економічній  літературі й досі немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів, їхнього змісту, методів впливу на ефективність господарювання.

На думку Василика О.Д., для науково  обґрунтованого визначення поняття  фінансових ресурсів треба чітко  визначити ті критерії, яким воно повинно відповідати. До них належать джерела створення, форми виявлення, цільове призначення [6, 82].

З огляду на це фінансові  ресурси – це грошові накопичення  і доходи, що створюються в процесі  розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб [6, 83].

Наведене вище визначення фінансових ресурсів дає змогу пов'язати  їхній обсяг і склад із вартісною  структурою валового внутрішнього продукту й закладає основу для забезпечення єдності прогнозування динаміки валового внутрішнього продукту й фінансових ресурсів. Це дає змогу активніше використовувати фінанси як інструмент господарського механізму для впливу на всі елементи структури процесу виробництва. У цьому визначенні виражена економічна основа й зв'язок фінансових ресурсів з відтворювальними процесами, що, в свою чергу, дає змогу визначити їхній склад і структуру.

1.2. Склад і структура фінансових  ресурсів в економіці держави

Економічна природа й роль фінансових ресурсів визначається структурою форм утворення й напрямків їх використання. За формою утворення фінансові ресурси  – це, по-перше, накопичення завдяки  господарській діяльності, що відображають первинний розподіл новоствореної вартості. До їх числа належать прибуток, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування. По-друге, це ресурси вторинного розподілу й перерозподілу новоствореної вартості. Це також прямі й непрямі податки, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, приріст довгострокових вкладів населення тощо [6, 90].

Співвідношення певних форм, в яких виступають фінансові ресурси, відображає наявну систему використання фінансів у регулюванні економічної діяльності в державі. Так, розмір прибутку значною мірою залежить від переліку затрат і відрахувань, що відносяться на собівартість продукції. Розмір прибутку виробника також залежить від наявної системи непрямого оподаткування в державі, розміру торгових націнок, які регулюються державою.

Структура фінансових ресурсів в державі  залежить від задіяної системи відображення величини спожитого у виробництві  основного капіталу, тобто від  наявної системи амортизаційних відрахувань. Якщо відповідно до чинного  порядку підприємницькі структури обліковують лише зношування основних фондів, а відновлення здійснюють за рахунок використання прибутку, що залишається в їхньому розпорядженні після сплати податків, то амортизаційні відрахування становитимуть незначну питому вагу в фінансових ресурсах. З їх урахуванням збільшиться й розмір прибутку.

На структуру фінансових ресурсів у державі впливає також наявна податкова система, тобто той  розмір перерозподілу первинної  величини фінансових ресурсів, який здійснюється за допомогою податків. Перерозподіл за допомогою податків об'єктивно необхідний, але слід зазначити, що розмір податкових надходжень завжди визначається обсягом тих функцій у сфері економічного й соціального розвитку, які взяла на себе держава й законодавче закріпила в конституції та інших нормативних актах. Розмір податків у фінансових ресурсах – це похідна від наявної фінансової системи.

Склад фінансових ресурсів за своїми формами в будь-якій економічній  системі однаковий, але їхня структура  залежить від рівня використання фінансів у процесах розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту в кожній державі [6, 91].

Структура фінансових ресурсів в Україні  впродовж 1991-1999 років характеризується даними таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

 Структура джерел фінансових ресурсів держави в 1991-1998 роках (у %) [6, 92]

Показники	1991	1992	1994	1995	1996	1999
Прибуток	39,1	57,7	52,5	43,7	26,8	22,4
Прямі й непрямі податки з  населення	9,5	14,0	19,4	16,8	19,6	24,5
Відрахування на соціальні цілі	15,3	14,3	13,8	12,1	16,2	18,1
Доходи від зовнішньоекономічної діяльності	—	—	9,1	1,0	0,8	1,2
Інші доходи	5,3	3,2	1,0	5,1	13,9	18,8
Фінансові ресурси, всього	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
Амортизаційні відрахування	30,8	16,8	12,4	21,3	22,7	14,9

 

Найвищу питому вагу в структурі джерел фінансових ресурсів держави має прибуток. Але його частка в фінансових ресурсах значно коливається: якщо в 1991 році вона становила 39,1 відсотка, то в 1999 році – лише 22,4 відсотка. Це пов'язано насамперед із зростанням собівартості продукції, робіт і послуг.

Прямі й непрямі податки з  населення посідають друге за величиною місце в джерелах фінансових ресурсів. У 1991 році їхня частка становила 9,5 відсотка, а починаючи з 1992 року неухильно збільшується. У 1999 році вона становила 24,5 відсотка.

Значну питому вагу у фінансових ресурсах становлять відрахування на соціальні потреби, їхня частка досить стабільна. У 1991 році вони становили 15,3 відсотка, а в 1999 році – 18,1 відсотка.

Щодо структури джерел фінансових ресурсів амортизаційних відрахувань, тобто ресурсів простого відтворення основних фондів, то в 1991 році їхня частка становила 5,3 відсотка, а в 1999 році вона збільшилась до 18,8 відсотка. Це позитивна тенденція, яка впливатиме на технічний рівень виробничого потенціалу.

Частка інших доходів господарюючих суб'єктів та бюджету значно коливається. Останніми роками вона дещо стабілізувалася. У 1995 і 1999 роках вона становила відповідно 21,3 і 14,9 відсотка.

Зі структурою джерел фінансових ресурсів тісно пов'язана й структура  їх використання. Без розгляду структури використання фінансових ресурсів не можна одержати повного уявлення про їхній зміст і склад. Звичайно, використання фінансових ресурсів здійснюється відповідно до потреб даного етапу розвитку економіки, фінансової політики держави та з урахуванням інших факторів як внутрішніх, так і зовнішніх. Однак є загальні закономірності, обов'язкове дотримання яких – вимога системи управління економікою [6, 93].

Різні напрямки використання фінансових ресурсів у кінцевому підсумку можна  поділити на три групи. Перша – це поповнення фонду відшкодування. До нього належать витрати на капітальний ремонт, дотації збитковим державним підприємствам та галузям господарства тощо. До другої групи належать витрати, пов'язані з формуванням фонду споживання. Це витрати на соціальні гарантії населення, на соціально-культурні заходи бюджетних установ та господарських структур, на науку, оборону, управління тощо. Третя група – це сукупність витрат на формування фонду нагромадження. Це витрати на капітальні вкладення, придбання обладнання й інвентарю бюджетними установами, витрати на зовнішньоекономічну діяльність та створення резервних фондів.

Розгляд фінансових ресурсів щодо джерел створення у тісному зв'язку з  напрямами використання має важливе  значення для правильного визначення межі їх функціонування. В економічній літературі зустрічаються різні визначення межі фінансових ресурсів. Тим часом не всі грошові засоби є фінансовими ресурсами.