Фінансова безпека України

До зовнішніх загроз відносяться:

• від'ємне зовнішньоторговельне сальдо;
• залежність від отримання іноземних кредитів та іншої зарубіжної допомоги;
• зростання зовнішнього боргу і нецільове використання зарубіжних кредитів;
• нерегульований приплив іноземного капіталу та надання йому переваги порівняно з вітчизняним;
• втручання міжнародних фінансових організацій у національну фінансово-кредитну сферу;
• дефіцит платіжного балансу країни.

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Система забезпечення фінансової безпеки

 

 

 

Рис. 1.2. Порядок формування концепції фінансової безпеки

 

1.3. Методологія оцінки стану фінансової безпеки держави

 

Наявність системи фінансової безпеки  має передбачати методологію  щодо оцінки ступеня впливу загроз на фінанси країни, тобто ефективності системи. Ступінь впливу загроз визначається на підставі розрахунку і моніторингу ряду індикаторів та порівняння їх із граничними (нормативними) значеннями.

Індикатор (від лат. indico — вказую, визначаю) — елемент, що відображає процес або стан об'єкта спостережень, його якісні та кількісні характеристики. Говорячи про вибір індикатора, необхідно зазначити, що кожен показник має бути економічною величиною, яка має чіткі межі коливань. Слід розрізняти індикатори міжнародного рівня та національні, індикатори відстеження та впливу. Індикатори міжнародного рівня використовуються в основному міжнародними організаціями для зіставлень і аналізів показників країн світу. Національні індикатори застосовують для вивчення тенденцій у розвитку фінансово-кредитної сфери країни, виявлення її сильних та слабких сторін, можливостей і ризиків. Програмні індикатори (відстеження) мають допомагати прослідкувати хід реалізації заходів монетарної, валютної, фіскальної, бюджетної, інвестиційної, боргової політики. Індикатори впливу передбачають кількісну та якісну характеристику змін, що відбуватимуться від виконання політичних намірів.

Обґрунтована система індикаторів  дає змогу оперативно здійснювати  аналіз фінансової безпеки різних об'єктів, попереджувати розвиток негативних тенденцій, вносити необхідні корективи  як у повсякденну діяльність, так  і на перспективу, прогнозувати розвиток подій. Залежно від специфіки  досліджуваного явища визначаються порогові значення індикаторів, що не можуть визначатися шляхом точних розрахунків, а визначаються експертно на основі досвіду.

Рівень фінансової безпеки оцінюють за наступними індикаторами економічної  безпеки:

• індикатори фінансової безпеки громадян (ВВП на особу, доходи, заробітна плата, рівень соціальних виплат, рівень оподаткування);
• індикатори фінансової безпеки домашніх господарств;
• індикатори фінансової безпеки підприємств, організацій, установ;
• індикатори фінансової безпеки кожної окремої галузі (обсяг неплатежів, прострочена заборгованість, збиткові підприємства);
• індикатори фінансової безпеки регіонів (питома вага регіону в ВВП країни, платіжний баланс регіону, дефіцит місцевого бюджету, інвестиційна привабливість);
• індикатори фінансової безпеки банківської системи (сукупний статутний фонд, питома вага проблемних кредитів, обсяг прибутку, рентабельність чистих активів, коефіцієнт покриття, показники ліквідності);
• індикатори фінансової безпеки фондового ринку (обсяг капіталізації, кількість емітентів, дохідність цінних паперів, рейтинги, частка постійних активів);
• індикатори фінансової безпеки держави (розмір ВВП і національного доходу, розмір податків, інвестицій, заощаджень, обсяг валютного ринку, курс національної валюти, ставка по іноземним валютам, розмір державного боргу, дефіцит платіжного балансу і тощо).

Окремі індикатори фінансової безпеки  свідчать про ті чи інші існуючі  негаразди, наявність диспропорцій тощо. Так, наближення індикаторів економічної безпеки до їх гранично допустимої величини свідчить про наростання загроз соціально-економічній стабільності суспільства, а перевищення граничних значень — про входження суспільства в зону нестабільності і соціальних конфліктів, фактично, про реальну загрозу економічній безпеці. Зважаючи на це, фінансову безпеку держави необхідно розглядати як деякий стан, що задовольняє визначений набір граничних значень індикаторів. Також необхідно зазначити, що неприпустимим є приведення системи індикаторів у відповідність лише з фактичним станом національної економіки. Необхідно усвідомити існування перспектив і враховувати цей фактор. Також важливо зауважити, що не всі загрози фінансовій безпеці можуть бути формалізовані та мати кількісну характеристику.

Існуючі суперечливості багатьох теоретико-методологічних аспектів потребують розробки цілої  низки нових категорій, критеріїв  та індикаторів, що нададуть змогу чітко  описати і проаналізувати базисні  тенденції фінансової безпеки і  систему заходів щодо її забезпечення. Лише поєднання теоретичних засад і концепцій з практичними заходами дасть можливість реалізувати надійний механізм забезпечення економічної безпеки.

За результатами оцінки стану фінансової безпеки країни мають відбутися  системні перетворення у фінансовій сфері, перегляд концепцій та економічних  програм, цілей і пріоритетів  політики у фінансово-кредитній  сфері.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Стан фінансової безпеки України

 

2.1. Розвиток фінансової безпеки України

 

Вивчення питань фінансової безпеки в Україні фактично розпочалося  наприкінці 90-х років ХХ сторіччя. Це пов'язано з тим, що українська економіка вперше відчула на собі негативні наслідки глобалізації під  час фінансової кризи 1998 року. Отже, виникла необхідність розробити механізми запобігання та попередження таких потрясінь, вивчення можливостей прогнозування таких явищ.

Категорія фінансової безпеки  є досить новою як для науки, так  і для практики. В Україні питання  безпеки розглядалися переважно  з погляду національної або економічної  безпеки держави. Але сьогодні вже  йдеться про право на існування  такої категорії, як фінансова безпека, яка містить у собі безліч аспектів. Це і бюджетна, і валютна, і грошова, і інфляційна, і інвестиційна, і  боргова, а також безпека суб'єктів  кредитно-фінансової сфери.

Процес формування глобальної фінансової системи, якій притаманні нестабільність та циклічність, вимагає узгодження та уніфікації категоріального апарату, виявлення сутнісних характеристик поняття «фінансова безпека», визначення факторів, що створюють загрози фінансовій безпеці держави, уточнення та моніторингу індикаторів, що характеризують рівень фінансової безпеки і розробки ефективної системи заходів для захисту національних фінансових інтересів.

Практично всі науковці поділяють  думку, що фінансову безпеку держави  необхідно розглядати як підсистему економічної безпеки держави, яка, в свою чергу, є складовою частиною національної безпеки. При цьому, «предметна область національної безпеки охоплює всі сфери життєдіяльності людини, суспільства, держави. Серед них виділяють: політичну, економічну, соціальну, науково-технологічну, інформаційну, екологічну та воєнну».

Сутність поняття «фінансова безпека держави» можна визначити як специфічний вид суспільно-економічних відносин, які виникають між державою та суб'єктами соціально-економічних відносин щодо забезпечення оптимального стану фінансової системи держави та захисту її національних інтересів в умовах функціонування глобальної фінансової системи.

Оптимальний стан фінансової системи характеризується сукупністю індикаторів, значення яких створюють  стійкість фінансової системи до негативних впливів внутрішніх і  зовнішніх факторів та ефективне  функціонування національної економічної  системи.

Забезпечення фінансової безпеки держави - це діяльність держави  та суспільства з впровадження системи  заходів, спрямованих на досягнення оптимального стану фінансової системи, забезпечення національних фінансових інтересів. Забезпечення фінансової безпеки  можливо лише за умов дотримання національних інтересів, при цьому основним пріоритетом  держави в сфері забезпечення фінансової безпеки є підвищення якості життя її громадян.

Складовими фінансової безпеки  держави є: фінансова безпека суб'єктів господарювання, державних фінансів, грошово-кредитного ринку, інвестиційного ринку, соціально-економічних, та зовнішньоекономічних відносин.

Виходячи із запропонованої структури, можна визначити першочергові національні інтереси в сфері забезпечення фінансової безпеки:

• зміцнення фінансів суб'єктів господарювання, інших юридичних осіб і домашніх господарств;
• підвищення ефективності фінансової системи як найважливішого регулятора економічних відносин шляхом розробки відповідного фінансово-економічного законодавства, що регулюватиме рух міжнародних фінансових потоків, діяльність митних і податкових служб, банківської системи та інших фінансово-інвестиційних інституцій, а також захищатиме фінансову систему від впливу кримінальних і терористичних угруповань;
• удосконалення і розвиток грошово-кредитної системи з метою забезпечення грошовою масою і кредитами потреб економіки і населення, підтримка ліквідності і стабільності національної грошової одиниці;
• забезпечення інвестиційної безпеки шляхом здійснення виробничих нагромаджень і капітальних вкладень на рівні, що забезпечує необхідні темпи розширеного відтворення, реструктуризацію і технологічне переозброєння економіки. Інвестиційна безпека України повинна передбачати також дотримання оптимального співвідношення національних та іноземних інвестицій, забезпечення належного рівня фінансування науково-технічної сфери, створення інноваційної інфраструктури та адекватних інноваційних механізмів;
• здійснення політики доходів, спрямованої на випереджаюче зростання платоспроможного попиту населення, подолання існуючого нині штучного заниження вартості робочої сили, а також неприпустимо низького рівня соціальних витрат, відновлення стимулюючої функції заробітної плати;
• підтримання позитивного зовнішньоторговельного сальдо і платіжного балансу, створення достатнього золотовалютного запасу держави, відпрацювання механізмів повернення з-за кордону національного капіталу, створення ефективної системи управління зовнішнім боргом.

Забезпечення фінансової безпеки вимагає визначення та постійного моніторингу основних внутрішніх і  зовнішніх негативних факторів (загроз), які впливають на забезпечення національних інтересів у фінансовій сфері. За класифікаційну ознаку візьмемо, як і при класифікації інтересів, структурні елементи фінансової безпеки. Основними загрозами в сфері забезпечення фінансової безпеки України є:

• недостатність фінансових ресурсів у суб'єктів господарювання для забезпечення відтворювального процесу та інвестиційної діяльності;
• недосконалість і незавершеність законодавства у фінансовій сфері, що призводить до послаблення її регулюючих функцій, криміналізації економічних відносин, зниження внутрішніх соціально-економічних стимулів економічного росту, нездатності ефективно обслуговувати грошові потоки глобальної економіки;
• слабкість грошово-кредитної системи, яка проявляється в недостатності обігових коштів, низькому рівні платіжної дисципліни, значних обсягах внутрішньої заборгованості; підтримання штучного курсу національної валюти за рахунок переважно монетарних важелів, що стримує розвиток національної економіки і призводить до поширення «тіньової» економіки;
• відсутність цілісної стратегії щодо іноземного інвестування, зокрема ТНК, недостатня інвестиційна активність вітчизняного капіталу, яка є недостатньою для відтворення національної економіки, усунення структурних диспропорцій, економічного зростання країни;
• низький рівень соціально-трудових відносин, соціальної спрямованості економіки, платоспроможності населення, штучне заниження вартості робочої сили, яке не стимулює процес нагромадження та якісне відтворення людського капіталу;
• незбалансованість структури зовнішньої торгівлі, значний обсяг зовнішнього боргу, зростання впливу транснаціонального капіталу на вітчизняну економіку, відсутність інфраструктури з обслуговування та дієвих механізмів регулювання грошових потоків глобальної економіки, які були б включені до європейської та міжнародної систем безпеки.

Розвиток теорії фінансової безпеки є підґрунтям для прийняття  виважених стратегічних державних  рішень і повинен стати основою  для розробки національної концепції  фінансової безпеки.

2.2. Фінансова безпека України на сучасному етапі

 

Під фінансовою безпекою потрібно розуміти такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової систем, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх  негативних впливів, здатністю забезпечити  ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання.