Фінансова безпека України

7. Дефіцит  інвестицій  спричинений  нестабільністю  розвитку  національної економіки, інфляцією, дефіцитом державного бюджету та наявністю окреслених вище проблем.

8. Нерозвиненість  страхування   інвестиційних  ризиків пояснюється   перш  за все їх об’ємом, а також нерозвиненістю ринку страхування в цілому.

9. Низький  рівень  повернення  вкладених  коштів пов’язаний  з  політичною непередбачуваністю,  і  як наслідок – нестабільністю  розвитку  економіки,  частих змін у податковому законодавстві, знецінення валюти тощо.

Таким чином,  окресливши  проблеми  фінансової безпеки України та  причини їх виникнення, можемо перейти до визначення шляхів та перспектив їх подолання.

 

3.2. Шляхи вирішення  проблем фінансової безпеки України

 

Кожна проблема, що була виявлена в ході даного дослідження передбачає запропонування конкретних шляхів її вирішення:

1. Нестабільність  національної  грошової  одиниці,  недостатній   потік

інвестицій, нерозвиненість ринку страхування, невисокий рівень рентабельності більшості  національних  підприємств, пасивний  платіжний  баланс потребують, перш за все, забезпечення розвитку економіки шляхом:

• підтримки політичної стабільності в державі;
• реформування  парламенту  та  прийняття  закону  про  організацію
• дисципліни в парламенті. Верховна Рада України має функціонувати на засадах демократії, узгодженості  та  співпраці тому,  вважаємо,  система двопалатного парламенту буде більш ефективною та дієвою. Закон щодо організації дисципліни у Верховній Раді України є необхідним кроком на тлі минулих і теперішніх подій, коли  мають  місце  неявки  та  невиконання  обов’язків  депутатами,  штучне формування більшості, відсутність діалогу між опозицією та урядом тощо;
• створення комісії професійного відбору кадрів для державної служби, прийняття  змін  у  законодавстві  для  забезпечення  реального  кримінального переслідування державних службовців у випадках виявлення корупції або інших зловживань.

2. Необхідність  валютного   регулювання, керований  плаваючий   курс,

недосконала емісійна політика, надмірна інфляція, завищені ставки резервування вимагають:

• припинення практики  витрачання  резервів центральним  банком на стримування  курсу  гривні  відносно  іноземних  валют і  провадження  урядом політики забезпечення економічних стабільності та розвитку;
• державного контролю за припливом спекулятивного капіталу до країни та заходи щодо його зменшення;
• розробки відповідних нормативів діяльності центрального банку, зокрема у сфері  регулювання  граничних,  або  цільових  значень  грошової  маси  в  країні  на певну дату, а значить – обмеження постійного регулювання грошей в обігу;
• стимулювання  (в  розумних  межах)  зменшення  маси  обігових  коштів (агрегату  М0)  і збільшення  депозитів,  а також корпоративних грошей  шляхом стимулювання інвестування та розвитку економіки (див. заходи запропоновані у першому пункті);
• поступового  зниження  центральним  банком  ставок  резервування  для стимулювання  бізнес-активності  та  розвитку  банківського  сектору,  але  лише  за умов підтримки ризиків у нормативних межах;
• повернення  довіри  до  банків  шляхом  створення  механізмів  ліквідності  та юридичних підстав для їх надійності.

3. Проблеми  високих темпів зростання зовнішнього державного  боргу, недостатнього рівня обґрунтування його розмірів та видатків на обслуговування, а  також  відсутність  механізмів  оцінки  ефективності  залучення  державою кредитних ресурсів вимагає наступних заходів:

• розробити  та  реалізувати  Стратегію управління  державним  боргом на найближчі  5  років, Концепцію  обґрунтованості  державних  запозичень  за створення  відповідної  Методології  оцінки  запозичень  та  механізмів  контролю урядових позик шляхом створення відповідної державної комісії, або покладення обов’язків на існуючі контрольно-ревізійні органи;
• припинення  практики  політизації  та  дотримання  принципів  економічної розважливості та розрахунку під час отримання закордонних позик;
• забезпечення  механізмів  кримінального  переслідування  за нецільове використання  запозичених  коштів,  або  їх  некваліфікований,  чи  одноосібний розподіл;
• іміджева політика держави, неприпустимість перевищення темпів зростання заборгованості державного сектору порівняно з приватним;
• пошук  та  надання  пріоритетності  розгляду  запозиченням  зі  спеціальними правами та пільгами;
• вирішення  проблем із наявною  заборгованістю  шляхом  реструктуризації, або конвертації боргів.

4. Нерозвинута практика  страхування боргових  ризиків потребує

відповідальної  політики  уряду  щодо  оцінки  власних  можливостей  повернення грошових  коштів,  тобто  сформована  і  закріплена  документально  політка управління ризиками.

5. Подолання низької диверсифікації валютної  структури закордонних

запозичень (80% запозичень припадає на долар США) передбачає відмежування від залежності держави від однієї валюти шляхом реструктуризації зовнішнього боргу та усвідомлення неприпустимості незастрахованих ризиків неповерненості за можливого здорожчання даної валюти.

6. Створення ефективної  системи внутрішніх  державних запозичень,

дефіцит інвестицій за їх низького рівня рентабельності в Україні, нерозвиненість страхування інвестиційних ризиків передбачає заходи з лібералізації державного ринку  цінних  паперів, підвищення  його ліквідності,  в  першу  чергу,  шляхом прийняття  відповідних  нормативних  державних  актів,  стійкості,  а  головне – рентабельності  за  допомогою  спеціальної  державної  програми  розвитку  та підтримки  фондового  ринку. Все  це  можливо  лише  за  забезпечення  сталого економічного  розвитку  (політичної  стабільності,  подолання  проблем  дефіциту державного бюджету, відсутності інфляції, ефективної курсової політики тощо) та довіри  вітчизняних  інвесторів  до  держави.  Необхідно  також  запропонувати  та реалізувати  Концепцію  управління  ризиками  в  економіці,  і  в  державному інвестиційному секторі зокрема.

Так,  бачимо,  що  фінансова  безпека  держави  залежить  від  економічного підґрунтя  її  розвитку.  Виявлені  проблеми  мають  шляхи  розв’язання  і передбачають  тривалу  та  важку  роботу  з  оздоровлення  всіх  елементів  системи безпеки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Вивчивши теорію фінансової безпеки держави та систему її забезпечення, використавши  основу  методології  оцінки  стану  фінансової  безпеки, запропоновану  у  першому  розділі,  проаналізувавши стан фінансової безпеки України,  а також окреслення основних проблем фінансової  безпеки  держави,  їх  причин,  перспективи  розвитку, і,  в  результаті, запропонувавши  шляхи  вирішення  даних  проблем,  можемо  зробити  певні висновки щодо реалізованого дослідження.

По-перше, дійсно фінансова  безпека держави є складною категорією, що в умовах  значної  інтегрованості  сучасних  країн  до  світової  економіки  вимагає посиленого  контролю  та постійного  синтезу  нових заходів  забезпечення.

Існування  системи  фінансової  безпеки  передбачає  відокремлення  та

систематизацію певних загроз національній безпеці держави, створення  стратегії щодо  їх  подолання  за  допомогою  реалізації та  впровадження ефективних механізмів  протистояння  зовнішнім  та  внутрішнім  негативним  чинникам у наявній фінансово-економічній та політичній системі. Методологія оцінки стану фінансової  безпеки  базується  на  аналізі  індикаторів  фінансово-економічного розвитку  держави,  загальнодержавної нормативно-правової  бази з даного питання, а також виявленні негативних тенденцій у сукупних характеристиках.

По -друге,  говорячи  про стан  фінансової  безпеки України,  можемо

констатувати  незадовільний  її  стан.  Про  це  свідчать аналізовані  дані,  де  чітко прослідковуються незважена боргова стратегія, непрофесійна бюджетна політика, перекладання  проблем  економічного  сектору  на  фінансовий, що  призводить в свою чергу до  експансійної  грошово-кредитної політики, застійних явищ ринку страхових послуг тощо. Надмірна узагальненість законодавчої бази і відсутність конкретних рішень також зумовлюють негативні тенденції в розвитку економіки і не  здатність забезпечити  ефективне  функціонування  системи  державної фінансової безпеки. Також необхідно звернути увагу на низьку якість політичної

стабільності  та  організованості  країни, що  часто  спричинює  тяжкі,  а  головне – непередбачувані наслідки для економіки і призводить до погіршення бізнесових процесів,  соціально-економічної  ситуації,  інвестиційної  привабливості  країни тощо.

Тим  не  менш  не  можна  стверджувати,  що  існує  захід,  який  одночасно вирішить  усі  вищезазначені  проблеми.  Говорити  про  забезпечення  фінансової безпеки держави можна лише за вирішення її правових, політичних, економічних та соціальних проблем, а дана стадія передбачає проведення комплексних реформ в  усіх  без  виключення  галузях.  В  даній  роботі запропоновано  конкретні  шляхи вдосконалення системи фінансової безпеки держави, але більшість з них вимагає політичної та економічної «зрілості» українського суспільства.

Таким чином, формування ефективної системи фінансової безпеки України є необхідною, але складною та довготривалою перспективою нашої держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  літератури

 

1. Закон  України   «Про  Концепцію  національної  безпеки  України».  Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/law/97_bez.html

2. Основні засади  грошово-кредитної політики  України.  Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0010500-09

3. Барановський  О.І.  Фінансова безпека в Україні (методологія оцінки  та механізми забезпечення): Монографія. – К.: КНТЕУ, 2004. – 759 с.

4. Білорус О.Г., Лук’яненко Д.Г. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія. –К.: КНЕУ, 2001. -733 с.

5. Бураковський І., Плотніков О. Глобальна фінансова криза: Уроки для світу та України. – Харків: Фоліо, 2009. – 299 с.

6. Гончаренко Л.П. Экономическая и национальная безопасность: Учебник. – М.: Экономика, 2008. – 543 с.

7. Карлін  М.І Фінансова система України:  Навч.  посіб. –К.:  Знання,  2007. – 324 с.

8. Рубан  Ю.Г.  Україна  в  2005-2009  рр.:  стратегічні  оцінки  суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку: Монографія. – К.: НІСД, 2009. – 655 с.

9. Шлемко В.Т., Бінько І.Ф. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення. –К.: НІСД, 1997. – 144 с.

10. Юрій С.І., Федосов В.М. Фінанси: Підручник. – К.:Знання, 2008. – 611 с.

11. Буковинський С.А. Фінансова криза в Україні: вплив на розвиток економіки та  деякі  заходи  з  досягнення  фінансової  стабілізації. //Фінанси  України. – 2010. – Вип. 11. – с. 10-30.

          12. Даниленко А., Домрачев В. Очікувані зовнішні фактори розвитку та ризики для української економіки у 2011-2012 роках. //Вісник НБУ – 2011. – Вип. 5. – с. 10-15.

13. Міщенко  С.В.  Проблеми  оцінки  впливу  стабільності  функціонування грошово-кредитної сфери на економічну безпеку країни. //Фінанси України. – 2010. – Вип. 7. – с. 35-49.

14. Радзівіл К. Поняття та зміст фінансової безпеки держави. //Підприємництво, господарство і право. – 2011. – Вип. 5. – с. 94-97.

15. Міністерство фінансів України [Електронний ресурс]: http://minfin.gov.ua