Фінансова безпека України

Стан фінансової системи  значною мірою залежить від гармонійного взаємозв'язку та розвитку всіх її складових. Фінансова система України ще не набула рис, притаманних ринковій економіці, і перебуває в стадії формування. Нині фінансові можливості держави, які залежать від обсягу фінансових ресурсів, залишаються досить обмеженими. До того ж дезорганізація цієї системи, що йде поряд з її криміналізацією, створює значну загрозу  економічній безпеці України  і може призвести до вкрай негативних наслідків.

Існуюча податкова система  є непомірним тягарем для товаровиробників, пригнічує виробництво, провокує несплату податків у бюджет держави і створює  серйозну загрозу економічній безпеці  України.

Стратегія розвитку банківської  системи повинна визначати перспективу  забезпечення стійкості грошової системи  та розвитку національної економіки. Становлення  і розвиток банківської системи  України відбувається в умовах постійної  зміни економічної кон'юнктури  і непередбачуваності перспективи, що позначається на нестабільності багатьох українських банків і вимагає  розробки заходів щодо державного захисту  банків та їх клієнтів від підвищеного  ризику.

Вкрай загрозливих масштабів  сягнув вивіз за кордон українського капіталу, що набув масового некерованого характеру. За експертними оцінками, щорічний експорт капіталу становить 3-5 млрд. дол. США. Джерелом такого капіталу переважно є перерозподіл державної власності, неповернення виручки за експортовану продукцію, спекулятивні фінансові операції та ухилення від сплати податків.

Криза платежів, яка поглиблюється  бюджетною заборгованістю, обмеженістю  кредитних ресурсів, перебуванням значної  частини грошей у позабанківському обігу, бартеризацією обміну, знижує рівень економічної безпеки і  посилює соціальну напруженість у суспільстві.

До того ж криза платежів призводить до формування так званої боргової економіки, в якій головним боржником виступає держава.

Для економічного зростання  й успішного функціонування національної економіки необхідно створити зрозумілу, стабільну, ефективну податкову  систему.

Рівень стабільності банківської  системи є однією з домінант економічного зростання і характеризує ефективність грошово-кредитної та фінансової політики держави, її здатність забезпечити  стабільність банківської системи  і відповідно - зміцнення національної валюти.

Однак вирішення проблеми стабільності банківської системи  неможливе лише в рамках використання суто фінансово-грошового інструментарію, а повинно враховувати весь комплекс проблем, пов'язаних із піднесенням  національної економіки. До основних напрямів стратегії розвитку банківської  системи потрібно віднести:

• забезпечення режиму чіткої узгодженості грошово-кредитної політики з вимогами зміцнення банківської системи і підвищення довіри до українських банків;
• створення законодавчої бази функціонування банківської системи (необхідно розробити ряд законопроектів, зокрема («Про банківську таємницю», «Про Національний банк України», «Про комерційні банки України»);
• забезпечення відповідальності банків за прийняті ними зобов'язання перед державою, іншими банками, фізичними та юридичними особами;
• підвищення ролі Національного банку України в забезпеченні стійкого розвитку банківської системи, попередженні системних криз глобального характеру і масового банкрутства банків, що загрожує інтересам держави, суспільства, особи;
• створення системи органів нагляду за фінансовим станом банків і вжиття в разі необхідності відповідних заходів;
• активне включення банківського капіталу в структурні перетворення економіки;
• досягнення збалансованості попиту і пропозиції грошей шляхом послідовного зниження ставки рефінансування НБУ і відповідно підвищення попиту суб'єктів підприємницької діяльності на позичкові кошти;
• підвищення рівня управління активами і пасивами банків шляхом створення системи страхування ризиків.

Важливо домогтися, щоб національні  гроші виконували функції накопичення. Однак це залежить не тільки від  банківської системи, а значною  мірою від економічної політики уряду.

В інтересах держави, щоб  українські громадяни зберігали  свої грошові заощадження в українських  банках без страху їх втратити. Здійснити  це можна лише за умов встановлення довіри до банківської системи з  боку українського інвестора.

Також важливо, щоб представники банківської системи керувалися у своїй діяльності не лише власними інтересами, але й інтересами держави  і суспільства, усвідомили важливу  роль банківської сфери у розвитку національної економіки, становленні  Української держави, зміцненні  її економічної могутності.

З метою забезпечення фінансової безпеки важливо здійснювати  постійний моніторинг її індикаторів, серед який можна виділити наступні:

• рівень перерозподілу ВВП через Зведений бюджет України;
• рівень монетизації ВВП;
• дефіцит державного бюджету;
• ступінь доларизації національної економіки;
• швидкість обігу готівки;
• процентна ставка за банківський кредит;
• ставка рефінансування НБУ;
• відношення суми валових міжнародних резервів НБУ до загальної суми річного імпорту;
• валютний курс;
• питома вага довгострокових банківських кредитів у загальному обсязі наданих кредитів;
• питома вага податків в обсязі ВВП;
• відношення суми власних оборотних коштів підприємств до суми залучених оборотних коштів.

Для забезпечення фінансової безпеки насамперед необхідно вжити таких заходів:

• розробити Концепцію фінансової безпеки України;
• забезпечити вчасне прийняття державного бюджету;
• створити ефективну систему контролю за використанням бюджетних коштів;
• посилити платіжну дисципліну всіх суб'єктів господарської діяльності;
• прийняти Податковий кодекс України та підвищити ефективність податкової системи;
• припинити «втечу» українських капіталів за кордон;
• налагодити ефективний державний контроль за здійсненням валютних операцій.

Фінансова безпека держави  складається з кількох аспектів, а саме: бюджетної, валютної, інфляційної, інвестиційної, кредитної безпеки суб'єктів фінансово-кредитної сфери.

Бюджетна безпека - це стан забезпечення платоспроможності держави  з урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів.

Бюджетний процес в Україні, починаючи від його розробки і  до стягнення податків, є надзвичайно  неефективним, а тому не може забезпечити  ефективне функціонування фінансової системи держави. Лише за допомогою  структурних реформ в економічній  політиці держави можна позбавити  бюджет обтяжливих і, разом з тим, обов'язкових виплат і забезпечити  його надходження. З метою забезпечення фінансової безпеки держави бюджетний  процес необхідно сформувати так, щоб  уряд міг визначати стратегічні  цілі і порівнювати альтернативні  програми одержання доходів і  розподілу витрат.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Проблеми фінансової безпеки  держави та шляхи їх вирішення

 

3.1. Проблеми забезпечення  фінансової безпеки держави

 

Виконавши аналіз стану фінансової безпеки держави, необхідно окреслити основні проблеми її розвитку, визначити причини  та  наслідки  даних  проблем.  Для  цього  застосуємо  послідовність вивчення проблем по кожному дослідженому аспекту фінансової безпеки.

Спочатку  визначимо  основні  проблеми  грошово-кредитного  механізму фінансової безпеки держави та охарактеризуємо їх причини:

1. Нестабільність  національної  грошової  одиниці викликана   перш  за  все несталістю  економічного розвитку,  постійним коливанням  рівня ризиків у всіх секторах економіки.

2. Керований плаваючий  курс – вимушені інтервенції  центрального банку для утримування курсу заст осовується для підтримки платоспроможності держави та підприємств  за  зовнішніми  зобов’язаннями – зміна  курсу  за  даних  умов  може критично позначитись на фінансових потоках держави.

3. Недосконала  емісійна  політика,  а  саме  відсутність   нормативно-правового обмеження  обсягу  грошової  маси  в  країні, спричинена  високими  ризиками.

Найменші зміни в економіці  ведуть до відповідного регулювання  грошової маси, яке є часто необґрунтованим та призводить до інфляції.

4. Надмірна  інфляція,  як  результат  збільшення грошових  коштів в  обігу  з різних джерел.

5. Завищені ставки резервування, що призводить до стримування  внутрішніх грошових  потоків  та інвестицій,  а  також  зменшення  ліквідності  держави, встановлюються через наявність великих ризиків у банківському секторі, значну інтегрованість держави до зовнішніх фінансових процесів, де найменші зміни так чи інакше вплинуть на стійкість фінансової системи країни.

6. Пасивний  платіжний   баланс пояснюється значними  відхиленнями  курсу гривні  щодо  іноземних  валют  впродовж  року,  залежність  від  імпорту

енергоносіїв, низька диференціація  експортних позицій.

7. Необхідність  валютного   регулювання в  частині збільшення  диспропорцій між наявною валютою та потребою у ній показана при зростанні спекулятивної діяльності,  а  також  схильності  населення  до  заощаджень  поза  ощадними закладами.

8. Недовіра  населення   до  банків спричинена  минулими  подіями,  коли  на  тлі фінансово-економічної кризи відсутня можливість повернення вкладених коштів, не існує системи страхування депозитних інвестицій, і, нарешті, процентні ставки прибутковості  за  вкладами  не  забезпечують  їх  збереженість  від  інфляції,  що стимулює до пошуку альтернативних джерел інвестування.

Розглянемо основні проблеми забезпечення бюджетної безпеки:

1. Значний  дефіцит   державного  бюджету (понад  5%) пов'язаний  з

перевищенням  темпів  зростання  видатків  над  доходами,  невиконанням

державного бюджету за деякими статтями, значною зовнішньою заборгованістю та неможливістю її обслуговування.

2. Низький  рівень  професіоналізму  та  несвоєчасність  прийняття   державного бюджету є  в  більшій  мірі  проблемами  політичними.  Також  можна  додати відсутність  реальної  співпраці  Верховної  Ради  України  в  розробці державного бюджету з громадськими організаціями, урядовими комісіями.

3. Значне  податкове   навантаження,  що  призводить  до  погіршення

фінансового  стану  підприємств,  їх  збитковості спричинене  шляхом  наповнення бюджету  в  основному  за  рахунок податків. Податкова система для країни, що розвивається, створена за європейським зразком є неприйнятною і не може забезпечити ефективного розвитку країни.

4. Відсутність  або   вибірковість  дотацій  місцевим  бюджетам спричине невипадковістю  та  нерівномірністю  розподілу грошових  коштів  до  органів місцевого  самоврядування,  значною  концентрацією  грошових  коштів  у столичному бюджеті.

5. Завищення видатків  стосується  закладення  в   бюджеті  «політичних» соціальних  винагород,  що  відбувається  в  періоди  до  і  після  виборів,  інших соціальних  виплат,  а  також  значних  витрат  на  обслуговування  сектору державного управління.

Далі визначимо основні  проблеми внутрішньої та зовнішньої заборгованості держави, а також інвестиційної безпеки.

1. Високі  темпи  зростання   зовнішнього  державного  боргу  пояснюється відсутністю концепції  та  стратегії  управління  державним  боргом,  нецільовим використанням  запозичених  коштів,  або  їх  некваліфікованим,  чи  одноосібним розподілом,  що  постійно  потребує  нових  запозичень.  Значення  має  також структура  зовнішнього  боргу  держави:  перевищено  темпи  зростання заборгованості саме державного сектору над приватним.

2. Недостатній рівень  обґрунтування розмірів державного  боргу та видатків на його обслуговування, що враховуються при розрахунках державного бюджету, а також проблеми з реструктуризацією та диверсифікацією боргів.

3. Нерозвинута практика  страхування боргових ризиків  пов’язана з низьким рівнем розвитку страхового ринку в цілому, а також відсутністю бажання уряду додатково  витрачати  кошти  на  страхування  ризиків  несплати  та  значна політизованість процесів залучення грошових коштів.

4. Відсутність  механізмів  оцінки  ефективності  залучення   державою

кредитних  ресурсів,  значна  політизованість,  одно  осібність  вирішення  даних питань.

5. Низька диверсифікація  валютної структури закордонних  запозичень (80% - долар США) спричинена неспроможністю країни повністю відійти від залежності від доларового стандарту та проблем у грошово-кредитній політиці.

6. Відсутність  ефективної  системи  внутрішніх  державних   запозичень говорить  про  нерозвиненість  державного  ринку  цінних  паперів,  його  низьку ліквідність,  стійкість,  наявність  великих  ризиків,  а  головне – відсутність нормативно-правової бази тощо.