Фінансове планування на підприємстві: зміст, завдання та методи

• використання системи показників, що всебічно характеризують господарську діяльність,

• вивчення причин змін цих показників,

• вивчення і  вимір взаємозв'язків між цими показниками з метою підвищення соціально-економічної ефективності соціально-господарських об'єктів.

Метод економічного аналізу базується на загальнонаукових, формально-логічних і діалектико-логічних законах і категоріях.

Економічний аналіз використовує практично всі методи й прийоми, що застосовуються в економічних  дослідженнях:

• порівняння - найбільш розповсюджений прийом аналізу. Існує декілька видів порівняння - за планом, з минулим періодом, з кращими зразками, із середніми значеннями;

• групування - розподіл сукупності одиниць спостережень за однорідними суттєвими для  них ознаками. При групуванні економічних процесів використовують такі ознаки - форма власності, призначення продукції;

• абсолютні  й відносні величини - в результаті зведення первинного статистичного  матеріалу одержують абсолютні  величини, на базі яких розраховують відносні величини;

• середні величини - відображають характеристику економічних явищ за однією ознакою;

• метод різниць - полягає в тому, що при проведенні факторного аналізу і розрахунку впливу кожного фактора, оцінка одного з факторів розраховується як різниця  загального впливу і суми впливу всіх розрахованих факторів;

• індексний  метод - використовується у випадку, коли початкові величини представлені не абсолютними величинами, а відносними, тобто індексними;

• деталізація - прийом розподілу загальних величин  на складові частини.

Метод коефіцієнтів, або екстраполяції передбачає розповсюдження встановлених у минулому тенденцій  на майбутній період або розповсюдження вибіркових даних на іншу частину  сукупності досліджуваних об'єктів, які самі не були досліджені. Цей  метод використовується при індексації вартості основних фондів, дооцінці товарно-матеріальних цінностей в зв'язку з інфляцією, при плануванні прибутку, величини власних оборотних коштів та ін. Перевага методу коефіцієнтів полягає в його простоті, водночас цьому методу притаманний суттєвий недолік. Справа в тому, що разом з коефіцієнтами, які використовуються при плануванні фінансових показників, механічно на наступний період переносяться всі недоліки, що мали місце в попередній період; внутрішні резерви, як правило, не вишукуються.

Нормативний метод. Суть цього методу фінансового планування полягає в тому, що на основі встановлених фінансових норм і техніко-економічних нормативів розраховується потреба господарського суб'єкта у фінансових ресурсах і визначаються джерела цих ресурсів. Норми й нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.

Нормативний метод  є більш ефективним при умові, що норми й нормативи відповідають наступним вимогам: вони мають бути науково обґрунтованими, прогресивними (орієнтованими на кращий досвід), тривалої дії, стабільними.

Економіко-математична  модель — це точний математичний опис факторів, що характеризують структуру й закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються за допомогою математичних прийомів (рівнянь, нерівностей, таблиць, графіків). Моделювання може будуватися за функціональним й кореляційним зв'язком. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обґрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів, виходячи з різних умов і шляхів розвитку підприємства з наступним вибором оптимального варіанта фінансового плану. Цей спосіб уможливлює знайдення кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками й факторами, які їх визначають.

Балансовий метод. Його зміст полягає в тому, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання. У сучасних умовах цей метод набуває особливого значення тому що всі видатки підприємств залежать від зароблених коштів; підприємства стали повністю самостійними і повинні розраховувати тільки на власні надходження, а не на допомогу держави чи міністерства.

При використанні розрахунково-аналітичного методу планові  показники розраховують на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та індексів їх зміни в плановому періоді.

Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів  планових розрахунків для того, щоб  вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні  критерії вибору:

• максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;

• максимум збереження фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;

• мінімум поточних витрат;

• мінімум вкладення  капіталу за максимально ефективного  результату;

• максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один з варіантів розвитку фінансового стану підприємства.

Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів:

1)                прогноз звіту про доходи і видатки;

2)                прогноз руху грошових коштів;

3)                прогноз балансу активів та пасивів підприємства.

Крім того, у  фінансовому плані наводиться обґрунтування  інвестиційних вкладень у підприємство та джерела їх отримання (залучення  кредитів, фінансовий лізинг, акціонерний  чи пайовий капітал тощо), звіт про фінансові результати та їх використання, звіт про фінансово-майновий стан підприємства за останній звітний рік.

Вказують напрями  інвестування (капітальне будівництво, придбання основних засобів, придбання інших необоротних активів, придбання нематеріальних активів, модернізація, модифікація (добудова, реконструкція основних засобів)).

 

Висновок:

Фінансове планування — процес розробки системи фінансових планів і планових показників по забезпеченню розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищення ефективності його фінансової діяльності в майбутньому. Воно дає можливість визначити життєздатність проекту підприємства за умов конкуренції і є інструментом одержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.

Фінансове планування сприяє запобіганню понаднормативних і понадпланових витрат товарно-матеріальних цінностей і фінансових ресурсів як за окремими видами заходів, так і по підприємству загалом.

Фінансове планування безпосередньо пов'язане з плануванням виробничої діяльності підприємства. Всі фінансові показники базуються на показниках обсягу виробництва, асортименту продукції, собівартості продукції.

Планування фінансових показників дозволяє знаходити внутрішні резерви підприємства, дотримувати режим економії. Одержання планового розміру прибутку та інших фінансових показників можливо лише за умови дотримання планових норм витрат праці і матеріальних ресурсів. Обсяг фінансових ресурсів, розрахованих на основі фінансових планів, усуває надмірні запаси матеріальних ресурсів, непродуктивні витрати,позапланові фінансові інвестиції. Завдяки фінансовому плануванню створюються необхідні умови для ефективного використання виробничих потужностей, підвищення якості продукції.

 

Використана література:

1. Азаренкова Г. М., Журавель Т. М., Михайленко Р. М. Фінанси підприємств: навч. посіб. для самост. вивч. дисципліни - 3-тє вид., випр. і допов. - К. : Знання-Прес, 2009. -300с.

2. Бердар М.М. Фінанси підприємств. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 352 с.

3. B.C. Загорський, О.Д. Вовчак, І.Г. Благун, І.Р. Чуй. Фінанси: Навч. посіб. — 2-ге вид., стер. — К.: Знання, 2008. — 247 с.

4. Поддєрьогін А. М., Білик М. Д., Буряк Л. Д., Булгакова С. О., Куліш А. П. Фінанси підприємств: Підручник / Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана / А. М. Поддєрьогін (наук.ред.). - 6.вид., перероб. та доп. - К. : КНЕУ, 2006. -552с.

5. Слав’юк Р.А. Фінанси підприємств: Підручник. – К.: УСБ НБУ, 2007. – 550 с.

6. Філімоненков О. С., Дема Д. І. Фінанси підприємств: підруч. / О. С. Філімоненков (заг.ред.). - К. : Алерта, 2009. - 496с.

7. http://financeblog.com.ua