Фінансовий лізинг: проблеми та шляхи застосування в господарській діяльності підприємств

 

 

 

 

 

 

2.2. Аналіз сучасних тенденцій  обслуговування підприємств через  фінансовий лізинг

 

На сьогодні моніторинг ринку лізингу в Україні здійснюють Українська асоціація лізингу, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг та Національний банк України (відносно комерційних банків, що займаються лізинговими операціями).

Український лізинговий ринок в основному представляють такі лізингодавці:

• банки-резиденти України;

• лізингові компанії-резиденти;

• лізингодавці-неризиденти України (міжнародний лізинг).

Крім того, існує ще такий поділ учасників лізингового ринку: фінансові компанії, внесені до реєстру Держфінпослуг, та юридичні особи – суб’єкти господарювання, які за своїм фінансовим статусом не є фінансовими установами, але мають визначене законом право надавати лізингові послуги[2, c.82].

Станом на 30.06.2013 в Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація про 330 фінансових компаній. Узагальнені дані щодо обсягу фінансових послуг, наданих фінансовими компаніями за перше півріччя 2011-2013рр., наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Інформація про обсяги та види фінансових послуг, наданих фінансовими компаніями, крім послуг з управління ФФБ та ФОН, за перше півріччя 2011-2013 рр., млн. грн.

Вид фінансової послуги	Перше півріччя 2011 р.	Перше півріччя 2012 р.	Перше півріччя 2013 р.	Темпи приросту, %
				Перше півр. 2012/ Перше півр. 2011	Перше півр. 2013/ Перше півр. 2012
Надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів	455,1	177,2	577,8	-61,1	226,1
1	2	3	4	5	6
Надання позик	62,8	251,1	616,7	299,8	145,6
Надання порук(поручительства)	0,6	0,3	6,0	-50,0	1900,0
Фінансовий лізинг(вартість укладених договорів фінансового лізингу)	6,6	0,8	3,8	-87,9	375,0
Надання гарантій	3,8	127,0	211,4	342,1	66,5
Факторинг	2222,1	5513,2	2429,	148,1	-55,9
Операції з обміну валюти	7705,0	5642,6	4521,2	-26,8	-19,9
Операції з переказу грошових коштів	1935,5	4638,2	5514,2	139-7	18,9
Адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах	Х	79,1	266,5	-	236,9

*Джерело:[29].

За перше півріччя 2013 року спостерігається тенденція щодо зменшення обсягів надання фінансовими компаніями послуг з надання факторингу (-55,9%), і операцій з обміну валют (-19,9%) порівняно з аналогічним періодом минулого року.

За перше півріччя 2013 року відбулося збільшення обсягів надання позик (у 2,5 рази), операцій з переказу грошових коштів (у 1,2 рази), надання

порук (поручительств) (у 20 рази), надання фінансових кредитів за рахунок

власних коштів (у 3,3 рази) та гарантій (у 1,7 рази) порівняно з відповідним

періодом 2012 року.

Одним із джерел фінансування підприємства є лізинг – форма довгострокової оренди, пов’язана з переданням у користування обладнання, транспортних засобів, споруд виробничого призначення та іншого рухомого та нерухомого майна. Майно спеціально закуповує лізингова фірма. Воно залишається її власністю і надається в оренду підприємцеві.

Розрізняють два види лізингу: фінансовий та операційний. Однією з особливостей операційного лізингу є наявність ринку частково зношеного й тому дешевого обладнання. Морально застаріле з погляду передових підприємств обладнання можуть успішно використовувати інші, менші за розміром і з меншими вимогами до технологічного рівня підприємства. Лізинг може бути двох основних форм: прямий та зворотний. Прямий фінансовий лізинг використовують у разі необхідності заміни застарілого обладнання. Лізингова фірма повністю оплачує вартість обладнання, і користувач розраховується за нього протягом періоду оренди. Зворотний лізинг - це фактично отримання фінансових ресурсів під заставу власних основних засобів. Суть зворотного лізингу полягає у тому, що лізингова фірма, придбавши майно лізингоотримувача, одразу ж здає це майно в оренду. Договір зворотного лізингу розповсюджується на весь період корисної служби обладнання і передбачає перехід права власності на майно знову до лізингоотримувача[25, c.11].

Лізингові послуги можуть надавати як банки, так і лізингові компанії.

Банк, надаючи лізингові послуги, купує майно і бере на себе всі зобов'язання власника, враховуючи відповідальність за збереження майна, внесення страхових платежів, оплату податку на майно. Прибуток банку складається не лише з лізингового процента – він передбачає пільги, пов'язані з інвестуванням коштів банку в обладнання. Сфера діяльності банків розповсюджується насамперед на зворотний лізинг[9, c.64].

Сучасний ринок лізингових послуг — один з найбільш динамічних, що постійно розвиваються. У США, наприклад, на долю лізингу приходиться 25-30% у загальній сумі капітальних вкладень у машини й устаткування.

Під лізингом розуміється вид підприємницької діяльності, спрямований на інвестування тимчасово вільних чи залучених фінансових засобів, коли за договором фінансової оренди (лізингу) орендодавець (лізингодавець) зобов'язується придбати у власність оговорене договором майно у визначеного продавця і надати це майно орендарю (лізингоодержувачу) за плату в тимчасове користування для підприємницьких цілей. При цьому право власності на зазначені матеріальні цінності на весь термін договору зберігається за орендодавцем і враховується на його балансі.

Головна перевага лізингу в тім, що при наявності рентабельного проекту підприємець має можливість одержати устаткування і почати нове виробництво без великих одноразових витрат. Це особливо актуально для початкуючих і середніх підприємців[25, c. 13].

Після закінчення терміну лізингового договору (періоду лізинга) і виплати орендарем повної вартості майна й обговорених відсотків це майно стає його власністю або, якщо це обговорено умовами договору повертається лізингодавцю.

 Найважливішими  факторами, на основі яких встановлюються  конкретні терміни лізингових  договорів, найчастіше виступають:

• термін служби устаткування, зумовлений його техніко-економічними характеристиками;
• норми амортизаційних відрахувань, а також порядок їхньої індексації, встановлювані на урядовому рівні;
• поява більш продуктивної техніки; 
• кон'юнктура ринку позичкових капіталів і тенденції її розвитку[16].

У сучасній господарській практиці використовуються дуже різноманітні схеми лізингових договорів. Так згідно Закону про фінансові послуги Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити:

• назву документа;
• назви, адреси та реквізити сторін (як юридичних так і фізичних осіб);
• найменування фінансової операції (фінансовий лізинг);
• розмір активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови
• взаєморозрахунків;
• строк дії договору;
• порядок зміни і припинення дії договору;
• права та обов’язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або
• неналежне виконання умов договору;
• підтвердження, що інформація, зазначена в пункті другому статті 12 Закону про
• фінансові послуги, надана клієнту;
• інші умови, підписи сторін.

Відсутність хоча б одного з названих пунктів в договорі може зробити його

  нікчемним, а підприємство може фінансово постраждати за неправильне документальне оформлення господарської операції з надання фінансових послуг.

Законом про фінансовий лізинг також встановлені деякі вимоги до договору фінансового лізингу, проте вони здебільшого лише уточнюють норми Закону про фінансові послуги.

Так, Законом про фінансовий лізинг уточнено, що в договорі має бути зазначено предмет лізингу, строк, на який він надається лізингоодержувачу, розмір платежів за договором лізингу та інші умови, що встановлюються за згодою сторін[21].

Окремо слід звернути увагу на поняття «договір фінансового лізингу» наведене в Податковому кодексі: незалежно від того, регулюється господарська операція нормами цього підпункту чи ні, сторони договору мають право під час укладення договору (правочину) визначити таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідального договору[17].

Діяльність лізингової компанії, як і будь-якої іншої направлена на отримання доходу, а отже важливим моментом є розрахунок лізингових платежів. Відповідно до Закону про фінансовий лізинг, лізингову платежі можуть включати: суму відшкодування частини вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавця; інші витрати, що безпосередньо пов’язані з договором лізингу.

При цьому, слід зазначити, що правила для визначення мінімального лізингового платежу наявні в ПСБО 14. Такий платіж (ануїтет) підлягає щомісячній сплаті протягом усього строку дії договору фінансового лізингу.

Він складається з двох частин, вартості об’єкту лізингу, яку необхідно відшкодувати лізингодавцю, та фінансових витрат, тобто плати за надання об’єкту лізингу в оренді і розраховується за формулою:

Де ВМП – нинішня вартість мінімальних платежів; і – ставка відсотка для зазначеного періоду(визначається договором); n – кількість періодів, за які нараховується лізинговий платіж й сплачуються відсотки (що також визначається договором).

Отже, сучасні лізингові фірми надають орендарю право вибору постачальника необхідного йому устаткування, розміщення замовлення і приймання об'єкта угоди. Технічне обслуговування і ремонт поставленого устаткування здійснює підприємство-виготовлювач або сам орендар (лізингоодержувач)[24, c.90].

 

2.3. Методи розрахунку  лізингових платежів

Регулярні методи нарахування лізингових платежів передбачають сплату лізингових платежів через однакові проміжки часу. До таких методів можна віднести: ануїтет, нарахування лізингових платежів з постійним темпом зміни та лізингові платежі з амортизацією боргу рівними частинами. Нерегулярні методи нарахування лізингових платежів передбачають сплату лізингових платежів нерегулярно, тобто через не рівні проміжки часу.

Нарахування лізингових платежів за методом ануїтету передбачає виплату однакової суми лізингового платежу у визначений графіком термін. За цим методом розрахунок платежів може відбуватися як на початку періоду – платежі пренумерандо, так і в кінці – постнумерандо[16, с.26].

Платежі пренумерандо розраховуються за наступною за наступною формулою:

де ЛП - сума лізингового платежу за методом ануїтет пренумерандо, грн..;

ПВ – первісна вартість лізингового майна;

ВВ – викупна вартість лізингового майна, грн.;

і – ставка відсотка за фінансовим лізингом;

t – кількість періодів для сплати лізингових платежів.

Платежі постнумерандо розраховуються за формулою:

,

де ЛП - сума лізингового платежу за методом ануїтет постнумерандо, грн.;

         Регулярні платежі з постійним  темпом росту передбачають розрахунок  та

  сплату лізингових платежів зі  збільшуваним (прогресивним) або зменшуваним 

(регресивним) темпом росту.

   Величина першого лізингового  платежу за методом платежів  з постійним 

темпом зміни розраховується за наступною формулою:

,

де k – темп приросту. При k>0 – прогресивна схема нарахування лізингових

платежів, при k<0 – регресивна.

        Регулярні лізингові платежі з амортизацією боргу рівними частинами

передбачають погашення вартості лізингового майна однаковими частинами, 

при цьому відсотки нараховуються на залишок заборгованості.

    Регулярні платежі з  амортизацією боргу розраховується:

  ,

де  ЗЗ – залишок  заборгованості  за предмет фінансового лізингу на початок

кожного наступного лізингового періоду, грн.

  У таблиці 2.1. зведено розрахунки обсягу лізингових платежів залежно від

методу розрахунку та періодичності їх внесення.

Таблиця 2.1.

Порівняння методів розрахунку лізингових платежів із врахуванням періодичності внесення

Метод нарахування	Підвид методу	Загальний обсяг лізингових платежів із врахуванням періодичності внесення, грн.
		раз на місяць	раз на квартал	раз на півроку	раз на рік
Ануїтет	Пренумерандо	67143,5	66039,4	64473,2	61627,0
	Постнумерандо	67982,8	68515,9	69308,7	70871,0
Змінний темп	Прогресивна	72269,5	72702,6	73336,7	74552,7
	Регресивна	64027,3	64521,1	65267,2	66783,2
Амортизація боргу рівними частинами		65906,3	66468,8	67312,5	69000,0