Фінансовий лізинг: проблеми та шляхи застосування в господарській діяльності підприємств

*Джерело:[24, c.27].

За даними таблиці можна зробити наступні висновки:

• найбільший обсяг лізингових платежів досягається при сплаті платежів раз на рік  при  використанні  методу  з  постійним  темпом  зміни  за  прогресивною шкалою, найменший – при сплаті раз на рік при використанні методу ануїтету пренумерандо;
• при використанні методу ануїтет пренумерандо найбільший обсяг лізингових платежів досягається при сплаті раз на місяць, найменший – раз на рік;
• при використанні методу ануїтет постнумерандо найбільший обсяг лізингових платежів досягається при сплаті раз на рік, найменший – раз на місяць;
• при використанні методу нарахування лізингових платежів з постійним темпом зміни за прогресивною та регресивною схемою найбільший обсяг лізингових платежів досягається при сплаті раз на рік, найменший – раз на місяць;
• при  використанні  методу  нарахування  лізингових платежів з амортизацією боргу  рівними частинами найбільший обсяг лізингових платежів досягається при сплаті раз на рік, найменший – раз на місяць[16, c.26].

Для підвищення зацікавленості лізингоодержувачів у послугах фінансового лізингу  можна враховувати амортизаційні відрахування при розрахунку лізингових платежів:

,

де, ЛП - лізинговий платіж за t-ий період;

А - нарахована сума амортизації за t-ий період;

В - нараховані відсотки за користування лізинговим майном за t-ий період.

На практиці існує широке коло методів розрахунку лізингових платежів, які умовно можна поділити на регулярні та нерегулярні. Водночас на розмір лізингових платежів впливає і періодичність їх внесення. (Додаток А).

Метод нарахування амортизації на лізингове майно тотожний нарахованим лізинговим платежам за методом, амортизації і боргу рівними частинами (табл. 2.2.).

 

Таблиця 2.2.

Порівняння обсягу лізингових платежів із врахуванням методу амортизації та періодичності внесення

Назва методу амортизації	Загальний обсяг лізингових платежів із врахуванням періодичності внесення, грн.
	раз на місяць	раз на квартал	раз на півроку	раз на рік
Прямолінійний	65906,3	66468,8	67312,5	69000,0
Зменшення залишкової вартості	30196,8	60759,3	61603,1	63290,6
1	2	3	4	5
Прискореного зменшення залишкової вартості	60233,8	60810,2	61674,8	63404,0
Кумулятивний	57656,25	58218,75	59062,50	60750,0
Виробничий	65906,3	66468,8	67312,5	69000,0

*Джерело:[16, c.27].

За даними таблиці можна зробити наступні висновки:

• при сплаті лізингових платежів раз на місяць найбільший обсяг лізингових платежів досягається із використанням прямолінійного та виробничого методу нарахування амортизації, найменший – з використанням кумулятивного методу;
• при сплаті лізингових платежів раз на квартал найбільший обсяг лізингових платежів досягається із використанням прямолінійного та виробничого методу нарахування амортизації, найменший – з використанням кумулятивного методу;
• при сплаті лізингових платежів раз на півроку найбільший обсяг лізингових платежів досягається із використанням прямолінійного та виробничого методу, найменший – з використанням кумулятивного методу;
• при сплаті лізингових платежів раз на рік найбільший обсяг лізингових платежів нараховується із використанням прямолінійного та виробничого, найменший – з використанням кумулятивного методу[16, c. 27].

Отже,   на  обсяг  лізингових  платежів  впливає  метод  розрахунку

лізингових  платежів   та   періодичність  їх   сплати.  Під  дією обраних умов

змінюється загальний обсяг лізингового платежу, який впливає на результати

  діяльності  суб’єктів  фінансового  лізингу:  для  лізингодавця  це  дохід,  а  для

лізингоодержувача – витрати [16, c.25-26].

 

РОЗДІЛ 3

ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО ЛІЗИНГУ

 

У сучасних умовах лізинг – альтернативна форма фінансування, в якій поєдналися орендні відносини, елементи кредитування та фінансування[19].

У сучасних умовах необхідне сприяння держави розширенню лізингових операцій (відносин), що дозволить значно розширити джерела позикових коштів. Активне впровадження лізингових операцій є актуальним питанням розвитку економіки України, оскільки може дати поштовх структурній перебудові реального сектору економіки, оновленню основних засобів, розвитку малого та середнього бізнесу, індустріалізації виробництва, які так необхідні нашій країні[7, c.182-183].

Важливою умовою розвитку лізингових відносин є створення ефективного законодавства, що стимулює ділову активність усіх учасників лізингових угод: лізингових фірм, банків, підприємств виробничої та сервісної сфер, потенційних лізингоотримувачів.

У світовій практиці лізинг одержав стрімкий розвиток менше ніж за п’ятдесят років і сьогодні займає свою ринкову нішу, чітко характеризуючись якісною видовою характеристикою. В Україні, незважаючи на сформовані основні передумови для його безпосереднього впровадження, рівень використання лізингу залишається низьким. Так, сучасний ринок лізингових послуг характеризується різноманітністю видів та форм лізингу, а також наявністю на ринку лізингових послуг понад 100 компаній. В той же час їх діяльність оцінюється досить низькими показниками[7, c.187].

На даний час актуальність даної теми полягає в тому, що лізингові послуги є досить значним важелем для розвитку малого та середнього бізнесу в Україні. Тому для розвитку цих галузей необхідний надійний і відносно дешевий ринок даних послуг. Відносно економічної сутності лізингу ще не існує єдиної думки. Його зміст та роль в теорії трактуються по різному. Одні розглядають лізинг як одну з форм кредитування підприємницької діяльності, другі цілком ототожнюють його з довгостроковою орендою або однією з її форм, яка в свою чергу зводиться до відносин найму або підряду, треті вважають лізинг прихованим способом купівлі-продажу засобів виробництва або права користування чужим майном, а четверті інтерпретують лізинг як дії за чужий рахунок, тобто управління чужим майном за дорученням[22].

Український ринок лізингу займає лише 0,1% від європейського. У кращі часи частка лізингу у вітчизняній економіці становила 8%, але протягом 2012 року й ця цифра скоротилася більш ніж удвічі. Однією з проблем є те, що самі лізингові компанії налаштовані на співпрацю з юридичними особами, тобто великими корпоративними клієнтами, адже саме вони формують майже всю частку їх доходу. Фізичні особи є лише не значною частиною, каплею в морі для прибутку даних фірм. Іншою проблемою є недосконалість законодавства в цьому питанні. А саме проблеми пов’язані із оподаткуванням ПДВ, а також внесків до Пенсійного фонду. Ще одним фактором який знижує привабливість даних договорів є те, що платежі по них прив’язані до не зовсім стабільних курсів євро та долара. Лізингові компанії, як і інші суб’єкти господарювання отримували банківські кредити у валюті, тому що курс протягом останніх років був стабільним, відсоткові ставки значно менші ніж за кредитами у гривні. Тому з метою здешевлення лізингових послуг більшість лізингових компаній отримували кредити у валюті. Це було вигідно і лізингоодержувачам, які сплачували лізингові платежі у гривні. Більшість лізингових компаній, сподіваючись на постійну відносну стабільність валютного ринку, не прив’язували лізингові платежі до курсів іноземних валют. На жаль, навіть якщо у договорі лізингу і передбачено збільшення лізингового платежу у відповідності до зміни курсу, більшість лізингоодержувачів відмовляється сплачувати перераховані лізингові платежі, мотивуючи це тим, що така норма не передбачена чинним законодавством України. А погашення валютних кредитів для окремих лізингових компаній є навіть більшою проблемою ніж припинення сплати лізингоодержувачами лізингових платежів, тому що різниця в курсі перевищила 70% і щодень зростає[8, c.85].

Лізингові компанії активно користуються банківськими кредитами для поповнення ресурсів. За даними Українського об’єднання лізингодавців (УОЛ), кредити займають майже 70% у фінансуванні безпосередньо лізингових операцій, а питома вага власних коштів лізингових компаній скоротилася на 30%. Це означає, що вартість отриманих кредитів перекладається на плечі клієнтів, що робить для них лізинг дорожчим.

Основними проблемами з якими стикається будь-яка лізингова компанія, є:  -    затягування або припинення сплати чергових лізингових платежів (ризик замороження лізингових платежів), що веде до ризику не повернення кредитів банкам та іншим фінансовим установам;

• зростання курсової різниці між гривнею та іноземною валютою;
• зупинка виробництва, програм з розширення та модернізації виробництва; припинення кредитування виробників[24, c.141-142].

В умовах нестабільної фінансової системи українські лізингові схеми

орієнтовані насамперед на податкове планування з метою полегшення підприємствам податкового тягаря і пошуку додаткового фінансування. Проте, механізм встановлення пільг для інвестування у різноманітні сфери економіки ще недостатньо розроблений і спрямований насамперед для негайного поповнення державного бюджету. Держава не повинна перешкоджати підприємствам в оновленні своїх основних засобів для випуску конкурентоздатної продукції. Бажання збільшити надходження в бюджет за рахунок податків та зборів призводить до бажаного результату тільки в короткостроковому періоді, а на довгостроковому ж етапі це призводить до згортання виробництва, а, отже, і до зменшення податків та зборів.

Проблеми, пов’язані з загальною макроекономічною ситуацією, визначенням кредитоспроможності партнерів, вади законодавства, а також недостатністю фінансових ресурсів для деяких українських лізингових компаній є, безумовно, важливими стримуючими факторами, але головним недоліком лізингу в нашій країні є його вартість. За термін лізингу устаткування здатне збільшувати свою вартість в два рази. І чим довше договір лізингу, тим дорожче він виходить. Підприємство-лізингоодержувач після закінчення терміну договору може викупити устаткування, але цілком вірогідна й інша ситуація, коли за термін лізингового договору устаткування подорожчало, і угода виявилася невигідною[22].

Лізинг має економічний сенс тільки тоді, коли він економічно вигідний і для лізингодавця, і для лізингоодержувача. Регулюючи ці стосунки, держава може досить ефективно регулювати інвестиції та лізинг[8, c.86].

Щодо перспективи подальшого розвитку та підвищенню ефективності використання лізингових операцій на підприємстві слід приділити увагу таким рекомендаціям:

• необхідно спеціально вивчати можливості лізингу по залученню інвестицій при проведенні конверсії підприємства;
• встановлювати податкові пільги, що звільняють лізингові компанії від податку на прибуток, одержуваний від реалізації лізингових договорів з терміном дії більш трьох років; надання податкових пільг щодо операцій з міжнародного лізингу для ввезення на територію України високотехнологічного устаткування;
• звільняти лізингові компанії від податку на додану вартість (ПДВ) по деяких видах устаткування(сільськогосподарської техніки), використовуючи досвід Європейської асоціації лізингових компаній;
• розвивати механізм сублізингу;
• урізноманітнити джерела фінансування лізингу(приватний капітал);
• знизити вартість кредитних ресурсів до рівня, який би не перевищував 20% річних, для забезпечення ефективності лізингових операцій;
• створити лізингові центри, які б спеціалізувалися на обслуговуванні малих підприємств;
• організувати при обласних лізингових центрах відділи з формування бізи даних про попит та пропозицію на обладнання й устаткування;
• розробити державну програму підтримки лізингу, яка б передбачала залучення бінківського сектору до розвитку лізингових послуг[8, c.87].

Окрім цього ефективне застосування лізингового механізму та активізація

лізингової  діяльності  потребують організації надання кваліфікованих порад,

роз’яснень  професійних  порадників, проведення відповідного навчання. Це

пояснюється  тим,  що  ринок лізингових послуг в Україні почав розвиватися

порівняно нещодавно і розуміння його вимагає певного рівня знань і навичок.

На  жаль,  поки  що  населення  і підприємці, загалом, слабо обізнані з питань

природи лізингу, не знають його переваг, особливостей.

Результати соціологічного обстеження сільськогосподарських підприємств

Київської області показали, що кожен дев’ятий із них не знає взагалі, що таке

лізинг. Тільки 32,5% знають, що таке фінансовий, 22,9% - оперативний, 19,9%

внутрішній і 24,7% - міжнародний лізинг[8, c.86].

Отже, необхідно відмітити, що система лізингових відносин, яка склалася на

сьогоднішній  день в нашій країні не є ефективною і не дозволяє в повній мірі

відчути  всі  переваги  лізингового  механізму.  Це пов’язано в першу чергу з

недосконалістю  законодавчої бази, яка регулює лізингові операції, а також з

обмеженістю  джерел  фінансування  лізингових операцій. Слабкий розвиток

фінансового  лізингу  ще  обумовлюється  й  низькою  платоспроможністю

вітчизняних виробничих підприємств.

Фінансовий лізинг має ряд переваг по відношенню до банківського кредиту

та  інших  форм  інвестування.  Основними  перевагами  лізингу є можливість

оновлення основних  засобів  при  відсутності  достатньої  кількості  власних

фінансових  ресурсів,  які  необхідні  для  придбання  сучасного виробничого

обладнання[8, c.88].

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Лізинг є альтернативним методом фінансування витрат на оновлення матеріальної бази і модифікацію виробництва. З економічного погляду, лізинг

схожий з кредитом, що надається під основні засоби, маючи водночас значні переваги проти банківського кредитування, проте, у зв’язку із відсутністю у виробників достатньої інформації, він не є поширеним. Тому, подальші дослідження необхідно спрямовувати на заохочування лізингової діяльності шляхом створення необхідної організаційної інфраструктури, тобто впроваджуючи засоби популяризації лізингу.

Сучасні лізингові фірми надають орендарю право вибору постачальника необхідного йому устаткування, розміщення замовлення і приймання об'єкта угоди. Технічне обслуговування і ремонт поставленого устаткування здійснює підприємство-виготовлювач або сам орендар (лізингоодержувач). Отже, фінансовий лізинг – господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов’язаних з правом користування та володіння об’єктом лізингу.