Комерційна таємниця

Зміст.

     Вступ.

1. Поняття комерційної таємниці та право суб’єкта господарювання на неї.
2. Правовий режим комерційної таємниці суб’єкта господарювання.

     2.1.Правовий режим комерційної таємниці.

     2.2.Правова природа, ознаки та підходи до регулювання комерційної     таємниці.

     2.3. Особливості  правового захисту та правове  регулювання відносин в сфері  комерційної таємниці.

    3. Історія виникнення та розвиток комерційної таємниці.

 

Висновки.

     Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

    Метою дослідження  теми моєї курсової роботи  “ Правовий режим комерційної  таємниці суб’єкта господарювання  ” є зростання рівня інформатизації  суспільства, підвищення ролі  та значення інформації в усіх  сферах життєдіяльності людини. У сучасних умовах конкуренції  між суб'єктами підприємницької  діяльності володіння комерційно  цінною інформацією про технологію  виробництва продукції, її складові, методи мінімізації витрат і  підвищення доходів та іншими  відомостями. Також правовий  захист  комерційної таємниці  в Україні.

    Завданням при  написанні курсової роботи є  розкриття поняття комерційної  таємниці її основних ознак  та як суб’єкт господарювання здійснює своє право на неї.

     В першій  частині моєї роботи я буду  розкривати поняття комерційної  таємниці та право суб’єкт господарювання на неї. Таємна комерційна інформація стає цінністю для її володільця та потребує надійної охорони, правовий режим якої унеможливлював би поширення чи передачу таких відомостей без згоди володільця будь-яким особам. Виникає нагальна потреба у забезпеченні інформаційної безпеки суб'єктів, що мають доступ до комерційної таємниці, та як наслідок - у нормативному удосконаленні правоохоронного механізму в галузі використання комерційно цінної інформації.

     Другий розділ я буду присвячувати розкриттю поняття правового режиму комерційної таємниці, також в цьому розділі я описав правову природу, ознаки та підходи до регулювання комерційної  таємниці, особливості правового захисту та правове регулювання відносин в сфері комерційної таємниці. Цей розділ буде дуже обємним тому, що я хочу описати в ньому як захищається комерційна таємниця не тільки Господарським кодексом України, а також іншими правовими актами та кодексами України. Порівняно з іншими об'єктами інтелектуальної власності охорона комерційної таємниці має свої особливості, що дістають вияв в її безстроковості, універсальності об'єкта, спрощеній процедурі набуття та збереження прав на таємницю тому я хочу детальніше розглянути це питання.

     Як заключна  частина моєї курсової роботи  буде третий розділ, в ньому  я буду описувати історію виникнення  та розвиток комерційної таємниці  не тільки в Україні, а й  в інших країнах світу. Комерційна  таємниця є одним з найдавніших  способів охорони результатів  інтелектуальної діяльності, тому  на мою думку буде цікаво  дізнатися відомості про те, як  вона виникла та розвмвалася.

     Підсумовуючи все вище сказане необхідно приділити велику увагу удосконаленню нормативної і правової бази, які б чітко регулювали право суб’єкта господарювання на комерційну таємницю .

 

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття комерційної таємниці та право суб’єкта господарювання на неї.

    Згідно з ч. 1 ст.36 ГК України відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею.

    Визначення комерційної таємниці міститься у ст.505 Цивільного кодексу України: інформація, що є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

   Поняття комерційної  таємниці слід розглядати і  визначати у зв'язку з більш  загальною категорією інформації  і менш загальною, похідною  від неї категорією конфіденційної  інформації.

   За критерієм правового режиму комерційну таємницю слід віднести до конфіденційної інформації, яка, у свою чергу, за критерієм режиму доступу є видом інформації з обмеженим доступом. Таким чином, комерційна таємниця — це вид конфіденційної інформації і різновид інформації з обмеженим доступом.

   Комерційній таємниці  повністю властиві всі ознаки  інформації як самостійного виду  об'єктів прав суб'єктів господарювання, і разом з тим — специфічні  ознаки, що відрізняють її від  інших видів і різновидів інформації.

   Виходячи з визначення комерційної таємниці в ст.505 ЦК України, відповідно до українського законодавства (як і законодавством багатьох країн), комерційній таємниці властиві такі ознаки.

   По-перше, інформація  має дійсну або потенційну  комерційну цінність унаслідок  її невідомості третім особам.

   По-друге, до інформації, що складає комерційну таємницю, немає вільного доступу на  законній підставі.

   Згідно зі ст.505 ЦК України абсолютна таємність інформації не потрібна. Інформацію слід вважати секретною, поки вона не стає загальновідомою або легкодоступною особам, які належать до тих колів, які звичайно пов'язані з подібною інформацією.

   По-третє, прийняття  власником інформації заходів  щодо охорони її секретності.  До них можуть бути віднесені  різноманітні заходи технічного, організаційного та юридичного  характеру, спрямовані на те, щоб  захистити інформацію від несанкціонованого  доступу третіх осіб.

   При визначенні  того, чи були прийняті належні,  адекватні заходи для збереження  комерційної таємниці, слід враховувати  ті зусилля і грошові кошти,  що були витрачені її законним  володільцем для розробки секретної  інформації, цінність цієї інформації  для нього та його конкурентів,  сферу дії тих заходів, що  були прийняті законним володільцем  для збереження цієї інформації  в таємниці, а також простоту  або складність одержання цієї  інформації законним чином іншими  особами.

   Склад відомостей, що складають комерційну таємницю, визначається самостійно суб'єктом  господарювання (за винятком тих,  які відповідно до законодавства  не можуть складати комерційну  таємницю), у той час як коло  відомостей, що складають банківську  таємницю, визначений Законом. Відповідно  обсяг і коло відомостей, що  складають комерційну таємницю, різний у різних суб'єктів господарювання, на відміну від відомостей, що  складають банківську таємницю, який є однаковим для всіх  банків. Для оформлення правового  режиму комерційної таємниці  необхідне закріплення його на  рівні локальних актів, у той  час як банківська таємниця  не вимагає спеціального оформлення  на локальному рівні. Суб'єкт  господарювання самостійно визначає  коло осіб, які мають право  доступу до комерційної таємниці. Що ж стосується банківської таємниці, то коло осіб, які мають право її одержувати, встановлюється законом і не може бути розширений або звужений банком.

   Комерційна таємниця  суб'єктів господарювання знаходиться  в господарському обігу та  є об'єктом відносин, що підлягають  правовому регулюванню. Комерційна  таємниця як юридично значимий  вид інформації є об'єктом суспільних  відносин щодо її використання  і захисту, що через врегулювання  правом набувають характер правовідносин.

   Виділення комерційної  таємниці як самостійного об'єкта  прав суб'єктів господарювання  обумовлено як її комерційною  значимістю, цінністю та участю  в обігу, так і необхідністю  її захисту.

   З урахуванням  специфічних ознак комерційної  таємниці, можна дати наступне  її визначення: комерційна таємниця  — це будь-яка комерційно цінна  конфіденційна інформація, що охороняється  суб'єктом господарювання і доступ  до якої обмежений з метою  захисту прав та законних інтересів  її володаря від неправомірного  доступу до неї, розголошення  або використання.

   Оскільки комерційна  таємниця, що охороняється законом,  не може існувати поза суб'єктами  господарювання, а відносини, що  складаються між суб'єктами у  зв'язку з комерційною таємницею,  нерозривно пов'язані зі сферою  господарювання (підприємництва), сукупність  правових норм, що регулюють ці  відносини, слід вважати інститутом  господарського права.

   Інститут комерційної  таємниці суб'єктів господарювання  — це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що  виникають у процесі реалізації  права суб'єкта господарювання  на комерційну таємницю, у тому  числі віднесення інформації  до комерційної таємниці, визначення  режиму її конфіденційності, порядку  одержання, зберігання, використання  комерційної таємниці іншими  особами.

   Регулювання комерційної  таємниці має відбуватися на  підставі сполучення нормативно-правового  регулювання, здійснюваного державою, і локального (недержавного) регулювання, здійснюваного самими суб'єктами господарювання. Практично відносини щодо регулювання та охорони комерційної таємниці як один з видів відносин суб'єкта господарювання регулюються загальними нормативно-правовими актами та локальними актами суб'єкта господарювання.

   Право суб'єкта  господарювання на комерційну  таємницю — це право на індивідуалізацію  способу її використання, що включає  право на захист від стороннього  втручання в її використання, у тому числі неправомірний  доступ до неї.

   Це суб'єктивне  право суб'єкта господарювання, що  включає три елементи: 1) можливість  самого суб'єкта господарювання  діяти певним чином — визначати  склад інформації, що складає  комерційну таємницю, режим її  конфіденційності, вживати заходів  щодо збереження її таємності,  розпоряджатися нею тощо;

2) можливість вимагати, щоб  зобов'язані особи діяли відповідно  до чинного законодавства і  не порушували його право; 

3) можливість звертатися  за захистом до управомочених  державних органів у разі порушення  права на комерційну таємницю, зокрема, шляхом неправомірного  збирання, розголошення і використання  комерційної таємниці.

   Суб'єкт господарювання — володілець комерційної таємниці має наступні правомочності:

   1) установлювати, змінювати і скасовувати режим комерційної таємниці відповідно до закону;

   2) використовувати  комерційну таємницю в господарській  діяльності (у тому числі у  виробництві товарів, робіт або  послуг), передавати іншим особам  на підставі договорів, а також  включати зазначену інформацію  в господарський обіг іншими  способами;

   3) на судовий захист  у встановленому порядку від  діянь (дій або бездіяльності), що порушують установлений відповідно  до законодавства режим комерційної таємниці або створюють загрозу порушення такого режиму.

   Правовий режим  комерційної таємниці, встановлюваний  у законодавстві, повинен забезпечувати  сполучення приватних інтересів  суб'єктів господарювання і публічних  інтересів, що викликає необхідність  використання як приватно-правового,  так і публічно-правового регулювання  в цій сфері.

   Суб'єктом права  на комерційну таємницю (володільцем  комерційної таємниці) є юридична  особа — суб'єкт господарювання  або фізична особа — суб'єкт  підприємницької діяльності.

   Право суб'єкта  господарювання на комерційну  таємницю закріплюється в таких  локальних актах: установчих документах (статуті або засновницькому договорі), Правилах внутрішнього трудового  розпорядку, колективному договорі, Положенні про комерційну таємницю  суб'єкта господарювання і правилах  її зберігання, Положенні про  дозвільну систему доступу до  комерційної таємниці тощо.

   У регулюванні  відносин щодо встановлення та  охорони комерційної таємниці  повинен дотримуватися певний  баланс приватних інтересів суб'єкта  господарювання і публічних інтересів.  Тому для найбільш ефективної  реалізації права на комерційну  таємницю, при визначенні переліку  відомостей, що складають цю таємницю, суб'єкту господарювання слід  враховувати як законодавчі обмеження,  так і власні інтереси.

   Для завершення  формування інституту комерційної  таємниці як інституту господарського  законодавства та удосконалення  законодавства в цій сфері  необхідне прийняття спеціального  Закону, що регулюватиме визначення, використання, поширення, зберігання  та захист комерційної таємниці  суб'єктів господарювання.