Кредитна система України та її еволюція

ЗМІСТ

 

Вступ

РОЗДІЛ І. Поняття кредитної системи та її роль в економіці країни

1.1 Сутність, призначення та функції кредитної системи

1.2 Економічна роль кредитної системи

Розділ ІІ. Структура кредитної системи та її еволюція

2.1 Банківська система: принципи побудови, цілі, механізм функціонування

2.2 Центральний банк

2.3 Комерційні банки

2.4 Небанківські кредитно-фінансові установи

Розділ ІІІ. Дослідження  особливостей розвитку кредитної системи 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І.  Поняття кредитної системи та її роль в економіці країни

 

1.1 Сутність, призначення та функції кредитної системи

Процес становлення  кредитної системи почався з  появою кредиту, а він виник, як відомо, у сиву давнину. Однак цілісна  кредитна система склалася значно пізніше, вже в період високорозвиненого капіталізму, коли кредит став важливою ланкою в механізмі суспільного виробництва.

Кредит – (від латинського  «кредо» - вірю) є формою руху грошового  капіталу, який надається в позику на умовах повернення й прибутковості. Наявність кредитних відносин передбачає з одного боку , тимчасово вільні грошові капітали, власники яких готові надати їх на певний строк за певну винагороду (процент), а з іншого – підприємців, бажаючих тимчасово використати їх у своїй виробничій діяльності .[12, с.43-44]

Кредитна система - (у  широкому змісті) сукупність кредитних  відносин, форм і методів кредиту, що існують у рамках тієї чи іншої  соціально-економічної формації; (у  вузькому змісті) сукупність банків і  інших кредитно-фінансових установ, що здійснюють мобілізацію вільних грошових капіталів і доходів і надання їх у позичку.

Сучасна кредитна система  характеризується двома основними  поняттями:

1) як сукупність кредитно-розрахункових і платіжних відносин, що базуються на визначених формах і видах кредитування;

2) як сполучення різних кредитно-фінансових інститутів (банків, страхових компаній, кредитних союзів та ін.), що діють на кредитному ринку і здійснюють акумуляції і мобілізацію грошових ресурсів.

Перше поняття пов'язане із рухом позичкового капіталу у вартісній і товарній формах у виді банківського, комерційного, державного та іншого різновидів кредиту. Друге - означає, що кредитна система, використовуючи свої кредитні інститути, накопичує вільні кошти і направляє їх як позичковий капітал підприємствам, уряду та іншим позичальникам.

Кредитна система функціонує за допомогою кредитного ринку. Він  представляє собою:

по - перше, систему зв'язків  по акумуляції коштів і мобілізації  позичкового капіталу між кредитними інститутами і різними секторами економіки;

по - друге, відносини, пов'язані  з перерозподілом позичкового капіталу між кредитними інститутами в  рамках діючих фінансових ринків;

по - третє, взаємини між  національними кредитними інститутами  і міжнародними валютно-кредитними організаціями.

Кредитний ринок включає  також всі аспекти позичкової, інвестиційної, акумуляційної, засновницької, посередницької, перерозподільної діяльності кредитних інститутів. За допомогою  кредитного ринку реалізується сутність і функції позичкового капіталу, що надається у позичку на умовах зворотності за визначений відсоток. Позичковий капітал покликаний здійснювати:

• акумуляцію і мобілізацію грошового капіталу;
• перерозподіл грошового капіталу;
• прискорення концентрації і централізації капіталу;
• регулювання економіки;
• економію витрат повернення та ін.

На ринку позичкового  капіталу реалізується два основних види кредиту: комерційний і банківський [1, c.59-60]

 Кредит - система економічних відносин, за допомогою якої мобілізуються тимчасово вільні кошти і здійснюється їхнє спрямування на потреби розширеного відтворення. З економічної точки зору поняття кредиту означає одну з найскладніших економічних категорій, пов'язану з передачею вартості у вигляді певної суми матеріальних ресурсів, готових виробів чи грошових коштів однієї юридичної чи фізичної особи у тимчасове користування на відповідно обумовлених засадах іншою.

Щоб можливість виникнення кредитних відносин була реалізована, необхідні такі економічно-правові  умови:

 по-перше, тимчасове використання у борг чужої власності вимагає наявності матеріальної відповідальності учасників кредитних угод і виконання взятих на себе зобов'язань;

по-друге, обов'язковою умовою виникнення кредиту є збіг економічних інтересів кредитора і позичальника. Кредитор однаково має бути зацікавленим у наданні позики, як позичальник - у її отриманні.

Кредит як економічна категорія пов'язаний з іншими вартісними категоріями. Тому його принципи також  і загальноекономічні. З цієї точки  зору йому притаманні такі принципи, як: а) економічність, тобто досягнення найбільшої ефективності використання позички при найменших кредитних вкладеннях; б) комплексність, яка означає проведення такої кредитної політики, що найкраще враховує закономірності розвитку економіки у визначений час; в) диференційованість - різний, здебільшого навіть індивідуальний, підхід до кредитування кожної з категорій позичальників.

Суть кредиту та його характерні риси розкривають його функції.[16]

Перерозподільна функція полягає в тому, що матеріальні та грошові ресурси, які були вже розподілені і передані у власність економічним суб'єктам, через кредит перерозподіляються і спрямовуються у тимчасове користування іншим суб'єктам, не змінюючи їх первинного права власності. Такий перерозподіл не є суто механічним явищем, а має велике економічне значення, а саме:

• кошти, вивільнені в одних ланках процесу відтворення, спрямовуються в інші ланки, що прискорює оборот капіталу, сприяє розширенню виробництва;
• вільні кошти через кредит спрямовують у ті ланки суспільного виробництва, на продукцію яких передбачається зростання попиту, а отже — одержання вищих прибутків.

Що стосується функції  кредиту, пов'язаної із забезпеченням  потреб обороту в платіжних засобах, то вона не набула однозначного тлумачення в літературі. Одні автори називають її просто емісійною функцією, другі — функцією утворення в обороті додаткової купівельної спроможності, треті — функцією заміщення справжніх грошей в обороті кредитними операціями. Такий різнобій взагалі породжує сумнів у тому, чи виконує кредит подібну функцію. Адже функцію емісії грошей насправді виконує банківська система, а той факт, що банківська система здійснює і кредитну діяльність, не дає жодних підстав поширювати її емісійну функцію на кредит як економічну категорію.

Функція кредиту, що реалізується в грошовій сфері, полягає в тому, що кредит забезпечує найкращі передумови для ефективного регулювання обороту грошей. Кредитний механізм дає можливість гнучко розширити масу платіжних засобів в обороті, коли потреба в них зростає: через збільшення маси комерційних векселів та маси банківських депозитів, завдяки прискоренню грошово-кредитного мультиплікатора, розширенню рефінансування комерційних банків центральним банком. При скороченні потреб обороту всі ці складові маси платіжних засобів можна також зменшити. Але забезпечує це не кредит сам по собі, а державні органи монетарного управління. А чи захочуть вони це зробити, скориставшись можливостями кредитного механізму, залежить не від кредиту, а від цілей монетарної політики.

Окремі дослідники визнають також контрольну функцію кредиту, вбачаючи сутність її в тому, «що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб'єктів кредитної угоди». Проте наявність такої функції кредиту багато хто заперечує.

Щодо цього прибічники контрольної функції кредиту  справедливо вказують на специфічність  контрольної складової кожного  економічного інструменту. Так, контрольна складова кредиту відзначається  високим стимулюючим ефектом  і обмеженістю адміністративно-вольового впливу на контрагента, тоді як у контрольній складовій інших економічних інструментів (фінансів, податків, страхування тощо) переважає адміністративно-вольовий, а не економічний вплив. Більше того, сам кредитний контроль не зводиться до перевірки дотримання контрагентами умов угоди, як це загальноприйнято, а включає ґрунтовний економічний аналіз та оцінку стану контрагентів, передусім кредитоспроможності позичальника, прогнозування можливого ризику напередодні укладення угоди. На цьому ґрунті визначаються відповідні умови кредитування, що включаються в угоду, які самі по собі стимулюють економну поведінку суб'єктів кредиту — як позичальників, так і кредиторів. Тому є підстави розширити назву цієї функції — назвати її контрольно-стимулюючою.

Контрольно-стимулююча функція кредиту не обмежується відповідними заходами кредитора стосовно позичальника. Контрольно-стимулюючий вплив відчуває на собі і кредитор. Можливість вивільнити з обороту кошти і вкласти їх у надійні дохідні позички стимулює кредитора до прискорення обороту свого капіталу, нарощування вільних ресурсів, більш економного їх витрачання, підвищення своєї кваліфікації щодо розміщення вільних ресурсів тощо. При цьому слід мати на увазі, що стимулююча складова цієї функції переважає над суто контрольною. Адже в багатьох випадках суб'єкти кредиту не мають можливості здійснювати формальний контроль за своїми контрагентами.

Заслуговує на увагу  ще одна функція кредиту, сформульована  А. С. Гальчинським,— функція капіталізації вільних грошових доходів. Вона полягає в трансформації завдяки кредиту грошових нагромаджень та заощаджень юридичних і фізичних осіб у вартість, що дає дохід, тобто в позичковий капітал. Така трансформація забезпечується через зворотний рух та платність кредиту. Будь-яка маса вільної вартості, будучи переданою в позичку, не змінюючи власника, приносить йому дохід, тобто набуває форми позичкового капіталу.[15, с.263-264]

Цей напрям зв'язку кредиту  з економічним оточенням має  родові ознаки функції: поширюється  на кредит у цілому, на всі його види; притаманний переважно лише кредиту; виражає сутнісні ознаки кредиту — зворотність і платність. Отже, є достатньо підстав для визнання і цієї функції кредиту.

Свої функції кредит може успішно виконувати лише в умовах розвинутої ринкової економіки, коли сутність кредиту і закономірності його руху можуть проявитися найбільш повно.

Завдяки реалізації своїх  функцій, кредитні відносини активно  впливають на процеси відтворення  і нагромадження капіталу як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях.

Проблема функцій кредиту  є однією з найскладніших у  теорії кредитних відносин. Дискусії точаться, насамперед, з питань щодо кількості та змісту функцій, що випливає з різних підходів до сутності кредиту.

Усі функції кредиту  взаємопов'язані; їх взаємодія забезпечує якісну стійкість кредитних відносин.

 

2. Економічна роль кредитної системи

Необхідність кредитної системи викликана такими об´єктивними потребами:

а) організації кредитних  відносин через кредитні установи, які акумулюють тимчасово вільні кошти і надають їх у позику для розвитку виробництва і розширення торгівлі;

б) управління та врівноваження  відповідних грошових потоків, що творить  особливу форму підприємницької  діяльності;

в) технічної організації  руху грошових коштів у економіці, її здійснюють інститути кредитної системи як посередники у забезпеченні руху коштів між різними суб´єктами ринку.

Економічною основою  функціонування кредитної системи, є кредитні відносини, виникнення яких пов’язане з неспівпаданням у  часі витрат, що здійснюються різними учасниками господарських процесів, і надходженням необхідних для цього доходів. Таке неспівпадання, зумовлене об’єктивними економічними причинами, - характерне для переважної більшості суб’єктів ринкової економіки. У результаті, з одного боку, виникає значна сума тимчасово вільних від обороту грошових коштів, а з іншого – відчувається потреба у додаткових грошових ресурсів. Розв’язується дане протиріччя за допомогою інститутів кредитної системи, в яких тимчасово акумулюються тимчасово вільні кошти одних суб’єктів ринку і надаються у тимчасове користування іншим, що відповідає економічним і соціальним потребам суспільства в цілому.

Зазначені моменти відображають дві найважливіші історичні передумови становлення і розвитку кредитної  системи як центральної ланки економіки. З одного боку, розвиток товарного виробництва і розширення торгівлі обумовили зростання обсягів грошового обороту, що викликало необхідність впорядкування його організації і технічного обслуговування, а з іншого – виникає необхідність у специфічній формі підприємницької діяльності, пов’язаної з нагромадженням і розподілом тимчасово вільних коштів суб’єктів ринку.

 

Розділ ІІ. Структура кредитної системи та її еволюція

В умовах розвинутої ринкової економіки кредит випускає в декількох видах і здійснюються через найрізноманітніші організаційні форми , які в сукупності утворюють кредитну систему, а це: банки, інвестиційні фонди, страхові компанії, фонди. Розглянемо, що вони собою являють (рис.1.1).

Процес розвитку кредитних  відносин від найпростіших форм безпосереднього руху коштів від кредиторів до позичальників і навпаки привів до появи посередників, що стали акумулювати тимчасово вільні кошти і надавати їх у позику у формі банківського кредиту. Наступний розвиток кредиту привів до появи та розвитку спеціалізованих фінансових посередників, які обслуговують ті сегменти грошового ринку, що не зайняті банками. Завершив процес становлення кредитної системи історичний період створення єдиного органу регулювання кредитної системи - центрального (національного) банку, який став виконувати функції управління процесами організації кредитно-розрахункового й фінансового обслуговування господарства та інші суспільні дії.