Не державні пенсійні фонди в системі пенсійного забезпечення

Щодо корпоративних проблем, то, хоча ринок послуг НПФ ще зовсім невеликий, і водночас простір для дій неймовірно широкий для всіх та й інтереси нібито у всіх спільні, але єдності серед його учасників недостатньо.      Візьмемо, наприклад, ставлення до запровадження єдиного порядку визначення чистої вартості одиниці пенсійних внесків. Наявність такого порядку посилить довіру до системи НПФ, бо дасть змогу вкладникам порівнювати діяльність різних фондів, бути в курсі того, що відбувається з їхніми пенсійними грошима, і на цій основі приймати обгрунтовані рішення. Та і світовий досвід засвідчує: немає іншого шляху для завоювання довіри вкладників, ніж відкритість інформації та зрозуміла система оцінки результатів роботи фондів. Положення про порядок визначення чистої вартості активів НПФ, яке не відповідає ні вимогам, ні потребам ринку ще з моменту його затвердження в 2004 році. Зміну його змісту поставлено в залежність від доопрацювання аналогічного Положення з визначення вартості чистих активів ІСІ (інститутів спільного інвестування), поправки до якого вже майже чотири роки не може прийняти Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку. Крім того, слід приділити увагу й збільшенню пропозиції якісних інструментів інвестування для пенсійних фондів. Оскільки їхні активи мають довгостроковий характер, а акції більш стійкі до інфляції, ніж боргові інструменти, варто дозволити підвищити частку акцій в портфелі НПФ принаймні до 50 відсотків. Збільшення активів НПФ та запровадження обов'язкової накопичувальної системи потребують підвищення якості акцій, які Фонд держмайна виставляє на біржу. ПФ можуть інвестувати лише в акції елітних емітентів, тоді як Фонд майна пропонує сьогодні для продажу через біржу низькоякісні цінні папери. 
 Треба також дозволити пенсійним фондам купувати цінні папери ІСІ. В усьому світі є така практика, бо тим самим зменшуються ризики управління коштами. До того ж ці фонди диверсифіковані і з них завжди НПФ може вийти. 
 Тепер про проблеми державного рівня. Вперше про НПФ і створення в Україні трирівневої пенсійної системи йдеться в указі Президента від 1998 року. Та через десятиріччя складається враження, що досі у високих державних інституціях панує думка: пристойну пенсію можна отримувати в рамках існуючої державної Солідарної системи. Варто лише її реформувати, збільшити ресурси Пенсійного фонду, справедливо призначити державні пенсії. Але в країнах Європи ще на початку 90-х років минулого століття зрозуміли, що державна пенсія може забезпечити лише прожитковий мінімум. А все інше має бути за рахунок другого і третього рівнів, розвиток яких є такими ж пріоритетними, як і наповнення Солідарної пенсійної системи. 
 Протягом останніх років, замість комплексного розвитку всієї пенсійної системи йде однобоке нарощування ресурсів Пенсійного фонду (і це чомусь називають пенсійною реформою). Та грошей у фонді не вистачає. І це при тому, що в Україні, зокрема, один із найвищих у світі обов'язковий збір до ПФ - 35,2 відсотка. А середня пенсія за віком трохи більша третини середньої зарплати тоді, як у Європі, де реально діє трирівнева пенсійна система, - мінімум 70 відсотків. Якщо ж врахувати гроші, які видають у "конвертах", то, за даними Мінекономіки, це співвідношення становитиме 14 відсотків. 
 Встановивши доходи Пенсійного фонду на рівні майже 80 відсотків доходів Державного бюджету та направляючи на фінансування дефіциту поточні податкові надходження, держава спотворює пропорції й так слабкої економіки. Від макрофінансових диспропорцій страждає все суспільство. До речі, всі економічні кризи в Україні розпочиналися з негараздів у державних фінансах. Отже пенсійна політика має орієнтуватися на помірне зростання державної пенсії при випереджаючих темпах збільшення пенсій із накопичувальної пенсійної системи і, особливо - з її приватної складової. 
 Місце НПФ в структурі пенсійного забезпечення, на мій погляд, можна розглядати в двох аспектах: 1)  формування фінансових ресурсів та рух грошових потоків у цій системі; 2)  аналіз активності клієнтів сфери НПЗ.

Механізм руху грошових потоків  в пенсійній системі через  НПФ відіграє ключову роль у формуванні інвестиційних ресурсів для внутрішнього економічного розвитку країни. Запроваджувана нова пенсійна система повинна перерозподілити рух грошових потоків таким чином, щоб сформувати основні виплати та внески через другий та третій рівні.

Зрілість системи недержавного пенсійного забезпечення можна визначити  за ступенем розповсюдження послуг серед  середніх та малих підприємств, а також  фізичних осіб. За даними Держфінпослуг максимальна кількість укладених пенсійних контрактів НПФ саме з фізичними особами. Але на сучасному етапі розвитку пенсійної системи, вони не є визначальними пайовиками фондів, оскільки середня сума пенсійних внесків на один укладений контаркт від фізичних осіб значно меньша ніж від юридичних. Разом з тим, в умовах початкового етапу формування фінансових ресурсів пенсійні фонди позиціонують себе переважно на великих вкладників, якими є юридичні особи.

Шляхи вдосконалення системи  НПЗ:

• Необхідно вдосконалити відповідну регуляторну базу, спираючись на вже отриманий досвід впровадження НПФ.

• Досягнення оптимального для учасників фондів співвідношення між рівнями ризиків і прибутковістю в інвестиційних портфелях НПФ - шляхом внесення урядових змін до регуляторної бази в рамках ширшої програми розвитку ринків капіталу.

• Слід скасувати регуляторні  обмеження на операції з валютою  і розглянути можливість запровадження  управління ризиками та розважливого вкладання коштів, підпорядкованого детальніше розробленому регулюванню, що має передбачати інвестування в ліквідні інструменти з низьким рівнем ризику, які перебувають в обігу на розвинутих ринках.

• Регулятори повинні дозволяти  здійснювати інвестиції лише в такі активи, для яких можна застосовувати  методи оцінювання вартості, єдині  для всіх фондів.

• Підвищення рівня управління інвестиційним портфелем фонду - завдяки: (a) дозволу вкладання коштів у деривативи лише у перспективі і в цілях хеджування, (b) запровадженню в законодавстві загальних положень про управління ризиками та (c) накладенню обмежень на частки акціонерного капіталу, які може утримувати НПФ.

• Дотримуватися граничних  допустимих обсягів інвестицій, шляхом моніторингу дотримання законодавчо  встановлених обмежень щодо інвестування пенсійних активів, який має ґрунтуватися на їх середньомісячних значеннях.

•.Вирішити питання низького рівеня прозорості НПФ в Україні шляхом запровадження обов`язковості використання суб`єктами НПЗ міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), а також введення практику оприлюднення НПФ інформаційних проспектів.

• Вирішити наявність непрозорої конкуренції шляхом посилення захисту  прав споживачів що будується на принципах:

- зрозумілості / прозорості - щоб споживачі, тобто учасники схеми, могли розуміти даний пенсійний продукт та розрізняти його серед інших подібних заощаджувальних продуктів;

- простоти – щоб споживачі, тобто учасники схеми, могли робити обґрунтований вільний вибір з метою забезпечення максимального прибутку у довгостроковій перспективі та залишатися відповідальними за свій вибір.

А також неупередженість  та об`єктивність державного органу, що здійснює контроль та нагляд за суб`єктами НПЗ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

В результаті комплексного дослідження розвитку недержавних  пенсійних фондів в Ураїні зроблені наступні висновки та пропозиції: 
 1. НПФ – юридична особа, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницької організації), функціонує і проводить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників. Проведення пенсійними фондами інших видів діяльності, не передбачених законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» забороняється. Активи пенсійного фонду формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду і інвестиційного прибутку від інвестування пенсійних активов. По видам НПФ розділяються на: відкриті, корпоративні і професійні. Єдиним органом управління НПФ є Рада фонду (для здійснення контролю за поточною діяльністю фонду і вирішення основних питань пов'язаних з діяльністю фонду).                      . 
 2. Відсутність на сьогодні сильної і цілеспрямованої державної політики щодо формування та розподілу доходів населення викликає значні труднощі на шляху зменшення диференціації суспільства за доходами, подолання бідності, зміцнення позицій середнього класу (питому вагу якого у поточному десятиріччі передбачено довести до 45-50%), а відповідно, і розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення, яка створюється з огляду на достатньо високий рівень доходів значної частини населення. 
 3. Для становлення НПФ, запровадження нових методологічних принципів пенсійної системи та формування економічних основ накопичення пенсійних активів як складного, багатоаспектного, довготривалого процесу необхідним є забезпечення реалізації складових механізму державного регулювання діяльності НПФ за такими блоками: соціально-економічний, організаційний та правовий. Вони передбачають вдосконалення нормативно-правової бази, забезпечення реалізації соціально-економічного розвитку, впровадження систем ліцензування та сертифікації, норм та тарифів, консалтингу інвестиційних проектів НПФ, забезпечення адміністративного контролю, аудиту та захисту конкурентного середовища тощо. 
 4. Основними напрямами державного регулювання інвестиційної діяльності НПФ визначено підвищення інвестиційної привабливості існуючих фінансових інструментів, для вкладення пенсійних активів; прийняття нормативно-правового акту щодо спрощення порядку здійснення валютних операцій пенсійними фондами; започаткування в Україні діяльності незалежних рейтингових агенцій, які б здійснювали оцінку (присвоєння рейтингу) корпоративних та муніципальних цінних паперів; розроблення законодавчої бази роботи фінансових ринків; запровадження обмежень за ступенем ризику об’єкта інвестування НПФ; розширення напрямів інвестування пенсійних активів шляхом удосконалення умов випуску існуючих та запровадження нових видів фінансових інструментів, захищених насамперед від впливу інфляції. 
 5. Аналіз стану ринку НПЗ в Україні свідчить про певний динамізм розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення й активний інтерес з боку професійних учасників фінансового ринку до оволодіння новими видами діяльності. Кількість НПФ за 2012 р. станом на 30.06.12р. збільшилася до 109 установ, сумарний дохід від інвестування активів на кінець другого кварталу 2012 р. становив майже 44,4 млн грн. Що стосується географічного розташування, то воно залишається нерівномірним (85% кількості фондів створено в Києві).

Всім зрозуміло, що криза  тимчасова, а пенсійна реформа, турбота  про майбутнє – постійні. Нині, як ніколи, необхідна підтримка держави  відносно як роботи НПФ, так і подальшого розвитку пенсійної реформи. Це стосується як масштабної роз’яснювальної роботи про функціонування НПФ, подальшого реформування пенсійної системи, так  і запровадження заходів, які  допоможуть НПФ пережити кризовий період.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.
2. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 р. № 1057-ГУ
3. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. № 1788-ХП
4. Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 р. № 400/97-ВР
5. Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003, Науково-практичний коментар, «АТВ», Киїів, 2005.
6. Борис Надточій, Лариса Демчук, Пенсія в Україні, коментар до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Київ, Юрінком Інтер, 2011.
7. Бурков Ю. Сучасна система накопичення // Фінансові послуги. 2010.-№ 2.
8. Вісник Пенсійного фонду України http://www.vpf.spov.com.ua/
9. Городецька Л.О. Мухіна Л.Ф. Реформування пенсійної системи в   Україні: сутність, основні напрямки. - К., 2006.
10. В.І. Грушко, Н.В. Грушко, О.В. Бевзенко, О.В. Красота, С.М. Лаптєв, О.С. Лубунь, І.І. Рулік, К.В. Павлюк, К.В. Рясна, Т.І. Шпильова, Пенсійна система України, навчальний посібник, за редакціею доктора економічних наук, професора Грушка В.І., Київ, Кондор, 2010.
11. Зайчук Б. О., Никитенко В. С., Семендяєва В. І. Система пенсійного забезпечення: сьогодні і завтра. — К.: Формат, 2008.
12. Криволапов А. І., Орел М. О., Печера С. І., Шалаєва Л. Ю. Пенсійному фонду України - 15 років. — К.: Спеціалізоване державне підприємство Пенсійного фонду України, 2006.
13. Луговенко Н. Соціальні функції пенсійного забезпечення // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України (укр.).- 2007.
14. Надточій Б.О. Платоспроможність Пенсійного фонду // Фінанси України (укр.).- 2007.
15. Партин Г.О., Тивончук О.І. Пенсійні фонди як учасники фінансового ринку // Фінанси України. – 2005. – № 9.
16. Привалов Ю., Саєнко Ю., Сапєлкін Ю. Пенсійна реформа в Україні: тенденції та перспективи. — К.: ПЦ "Фоліант", 2011.
17. Ринок страхування в Україні. Збірник статей / Київ, березень 2009. — Інститут економічних досліджень та політичних консультацій, Німецька консультативна група з питань економічних реформ при Уряді України.
18. Сіржук Р. Пенсійна реформа в Україні //Цінні папери України. – 2005.
19. Л.І. Харитонова, Пенсійна реформа в України, навчально-методичний посібник, «Юридична література», Одеса, 2010.
20. Хорошаєв Є.С. Сучасний стан пенсійної реформи України. //Держава і право: Зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип.34.