Облік адміністративних витрат

Облік адміністративних витрат

 

 

Зміст

 

 

Вступ

Новий План рахунків створено для впровадження міжнародних принципів бухгалтерського обліку та звітності на ґрунті реалій сьогоднішньої економіки. Адже питання про необхідність реформування бухгалтерського обліку в Україні виникло відразу після переходу української економіки на ринкові важелі управління. І це закономірно, оскільки у всьому світі бухгалтерський облік та фінансова звітність, складається на його основі, є однією з найважливіших підстав для прийняття переважної більшості економічних рішень.

Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” до національної теорії і практики бухгалтерською обліку вводиться нова термінологія і відповідно до вимог Положень (стандартів) бухгалтерського обліку уточнюється зміст давно вживаних термінів. У поняття і терміни, що застосовуються у визначеннях Національних бухгалтерських стандартів, закладено глибокий економічний зміст, адекватне розуміння якого має вирішальне значення для правильного ведення обліку і складання звітності.

На сьогоднішньому етап розвитку бухгалтерського обліку роль бухгалтера не зводиться тільки до чіткого виконання інструкцій та вказівок. Вищезгаданим законом йому надається широке коло для професійної творчості, розвитку його професійної думки.

Бухгалтерський облік - це не сукупність регістрів і звітних форм, це, передусім, стиль мислення - менталітет бухгалтерів та ділових людей, на професійні уявлення яких безумовно впливають національні особливості.

Водночас із збільшенням прав зростає і відповідальність бухгалтера: користувачі інформації мають право вимагати пояснень, чим саме керувався бухгалтер при вирішенні спірних питань. Невипадково потрібно більше часу присвячувати розгляду проблем вибору форми та методу обліку, формуванню облікової політики підприємства.

Значна увага повинна приділятися і питанням оцінки, яка в Україні традиційно зводилась до собівартості. Сьогодні потрібно навчитись оцінювати активи за ринковою справедливою вартістю, застосовувати різноманітні методики оцінювання.

Також, основним питанням, що потребує нового осмислення є облік витрат і порядок формування адміністративних витрат, зокрема. Умови визнання,   облік і відображення у звітності витрат сьогодні приведені у відповідність до прийнятих у всьому світі принципів обліку.

Формування багатоукладної економіки та розширення прав господарюючих суб'єктів ставить питання визначення витрат та фінансових результатів на якісно новий рівень. Мета підприємства націлена на одержання прибутку, який "є основним рушійним моментом підприємництва". Тому не випадково в центрі уваги спеціалістів знаходиться вибір процедури та методологічних підходів до його обліку та обліку його складових.

Ці обставини і зумовили вибір теми роботи. Актуальність проблеми, її теоретична і практична значущість визначили мету та основні напрями дослідження.

Метою роботи є висвітлення ведення обліку адміністративних витрат в умовах застосування нового Плану рахунків та П(С)БО.

Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання роботи:

ознайомитись та засвоїти зміст П(С)БО, новий План рахунків та інструкцію по їх застосуванню щодо витрат діяльності;

систематизувати та вивчити класифікацію витрат діяльності підприємств;

ознайомитись з формуванням та порядком визначення адміністративних витрат;

ознайомитись та засвоїти основну кореспонденцію з обліку адміністративних витрат.

Об’єктом дослідження виступає державна акціонерна холдингова компанія “Київський радіозавод”, що займається виробництвом продукції космічної галузі.

ДАХК “КРЗ” належить до космічної галузі. Тобто воно спеціалізується на виробництві високоточних деталей, збірок, вузлів для апаратури стикування і управління космічними об’єктами. Але в такий тяжкий для підприємства час йому приходиться налагоджувати виробництво цивільної продукції (електронно-касові апарати, комплектуючі вироби до пральних машин, деталі, збірки для виготовлення обладнання вугледобувної промисловості). Та ця продукція не є профільною, її просто необхідно випускати, щоб якось вижити.

З метою реалізації предмету діяльності Компанія та підприємства здійснюють такі види діяльності:

виробництво технологічної оснастки та інструменту;

виробництво побутових електроприладів;

виробництво контрольно-вимірювальної апаратури;

загальне будівництво будівель;

оптова торгівля радіотелевізійними та електропобутовими товарами;

випуск та реєстрація цінних паперів;

інша діяльність.

Основні показники господарської діяльності ДАХК “Київський радіозавод” у 2000-2001 роках представлені в таблиці 1.

 

 

Таблиця 1

Основні показники господарської діяльності ДАХК “Київський радіозавод” у 2000-2001 роках, млн.   грн.

Показники | Материнська компанія | Дочірні підприємства

2000 | 2001 | 2000 | 2001

Валовий дохід, млн. грн. | 2,9 | 3,9 | 24,948 | 26,783

Використання виробничих потужностей, % | 42,0 | 45.0 | 48.0 | 52.0

Сума сплачених податків та зборів, млн. грн. | 0,04 | 0,07 | 3,478 | 2,566

Дебіторська заборгованість, млн. грн. | 1.4 | 2,5 | 4,561 | 6,482

Кредиторська заборгованість, млн. грн. | 1,3 | 2,8 | 4,518 | 6.270

Чистий прибуток, млн. грн. | 0,003 | 0,014 | 0,35 | 0,185

Таким чином, за даними таблиці 1 можна зробити висновки щодо зростання ефективності діяльності підприємства, зокрема, чистий прибуток компанії за 2001 рік зріс на 11 тис. грн. і за умов збереження такої тенденції, загальний обсяг прибутків зростатиме щорічно на близько 15%.

Теоретичною та методологічною основою є законодавчі акти, нормативно-правові документи, що регулюють та регламентують роботу підприємств, міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку, фінансової звітності.

Використання на практиці розглянутих в роботі питань сприятиме покращенню роботи по організації обліку та складанні фінансової звітності.

 

 

Сутність та види витрат підприємства

Основним напрямком діяльності кожної комерційної організації є отримання максимального прибутку. Припустимо, що підприємство-виробник закуповує усі фактори виробництва (сировину, устаткування, робочу силу, і т.д.) і перетворює їх у кінцевий продукт призначений для продажу. Кількість товару, що буде продаватися на ринку залежить від рівня витрат, які фірма здійснила протягом усього виробничого циклу, і реального попиту на готову продукцію (ціна, за якою товар буде продаватися). З цього можна зробити виснивок, що розмір витрат виробництва є однією з умов успіху на ринку, оскільки, чим менші витрати виробництва, тим більший прибуток отримує підприємство з врахуванням рівня ринкових цін.

Витрати виробництва знаходять своє вираження в показниках собівартості продукції , що в грошовому виразі характеризує всі матеріальні витрати і витрати   на оплату праці, необхідні для виробництва і реалізації продукції.

Проте до складу витрат підприємства входять не тільки ті, що пов’язані з купівлею ресурсів, крім них підприємство несе витрати на збут та просування продукції на ринок. Сюди відносяться витрати пов’язані з транспортування виробів споживачу, на проведення маркетингових досліджень та організацію реклами тощо. Виражені в грошовій формі вони являють собою витрати реалізації продукції.

Крім того підприємство сплачує податки, збори, робить відрахування в різноманітні цільові і позабюджетні фонди, що також відносяться на собівартість продукції. Сума витрат виробництва і реалізації, податків, зборів і обов'язкових відрахувань становить витрати підприємства або повну собівартість продукції.

У собівартість продукцій включаються :

витрати на освоєння виробництва ;

витрати , які безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції і обумовлені технологічними й організаційними чинниками виробництва ;

витрати на оплату праці ;

витрати , пов'язані з використанням природної сировини ;

витрати некапітального характеру , пов'язані з удосконалюванням технологій і організацією виробництва , а також з покращенням якості продукції ;

витрати, пов'язані з винахідницькою діяльністю, технічним удосконаленням і раціоналізаторськими пропозиціями ;

витрати на обслуговування виробничого процесу (поточний, середній і капітальний ремонти ) ;

витрати на забезпечення нормальних умов праці і техніки безпеки ;

витрати, що пов'язані з кадровою політикою підприємства ;

поточні витрати, пов'язані з утриманням і експлуатацією фондів природоохоронного призначення ;

витрати, пов'язані з процесом управління виробництвом ;

витрати по транспортуванню робітників до місця роботи;

виплати, передбачені законодавством про працю (оплата відпусток, компенсацій і т.д.);

відрахування на державне соціальне страхування і пенсійне забезпечення та у фонд зайнятості;

відрахування на обов'язкове медичне страхування ;

платежі на страхування майна підприємств ;

витрати на оплату відсотків по короткострокових позичках банків, оплата банківських послуг ;

витрати на гарантійне обслуговування продукції;

витрати, пов'язані зі збутом продукцій ;

витрати на відтворення основних виробничих фондів (амортизація);

втрати від простоїв за внутрішньовиробничими причинами .

Розмір цих витрат залежить від цін на   ресурси необхідних для виробництва товару, а також від технологій їхнього використання. Ціна , за якою купляються ресурси, не залежить від фірми-виробника. Вона визначається взаємодією попиту і пропозиції на ці ресурси. Отже, для підприємця є дуже важливим технологічний аспект формування витрат виробництва, що визначає, з одного боку, кількість ресурсів, що залучаються, та якість їхнього використання , з іншого.

В залежності від розміру витрат, які несе фірма в процесі виробничої діяльності, існують різні методи їх розрахунку. Але з огляду на те, що виробництво будь-якого виду товару або послуги пов'язано з використанням різноманітних видів ресурсів, то необхідною є класифікація витрат.

За змістом і призначенням витрати класифікуються згідно економічних елементів і калькуляційних статей. Групування витрат згідно економічних елементів — це розподіл витрат за економічним змістом незалежно від форми використання у виробництві того чи іншого виду продукції та місця здійснення цих витрат. Ця класифікація застосовується при упорядкуванні кошторису витрат виробництва всієї продукції, що випускається. Для підприємств усіх галузей встановлена така обов'язкова номенклатура витрат виробництва продукції за економічними елементами:

матеріальні витрати ;

витрати на оплату праці ;

відрахування на соціальні потреби;

амортизація основних фондів;

відрахування в державні спеціальні фонди ;

податки, що включаються у витрати підприємства ;

інші.

Класифікація витрат за економічними елементами дає можливість знати структуру собівартості і дозволяє проводити цілеспрямовану політику покращення економіки підприємства. Але ця класифікація не дозволяє визначити важливий економічний показник - собівартість однієї одиниці продукції.

На підприємствах виробничої сфери витрати, які відносяться на собівартість продукції, називають виробничими витратами, а витрати періоду - витратами діяльності.

Важливою рисою витрат як у виробничій, так і в невиробничій сфері є характер їх зв'язку з певним об'єктом: продуктом, підрозділом, проектом тощо. Залежно від характеру цього зв'язку витрати поділяють на прямі та непрямі.

Прямі витрати - це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного   об‘єкту витрат економічно можливим шляхом.

Відповідно:

Непрямі витрати - це витрати, що не можуть бути віднесені до певного об'єкту витрат економічно можливим шляхом.

Вираз "економічно можливим шляхом" означає, що при вирішенні і питання про віднесення витрат до певного об'єкту слід керуватись принципом співвідношення витрат і вигод.

Так, наприклад, якщо витрати на віднесення вартості цвяхів до кожного конкретного виготовленого стільця перевищують вартість цвяхів, то доцільніше і дешевше розподіляти ці матеріали між виробами непрямим шляхом, тобто пропорційно до прямих витрат.

Віднесення витрат до прямих або непрямих залежить від того, що є об'єктом витрат.

Отже, одні й ті самі витрати можуть бути одночасно прямими і непрямими щодо різних об'єктів.

Основні та накладні Виробничі витрати пов'язані з безпосереднім перетворенням сировини і матеріалів на готову продукцію за допомогою праці виробничих робітників з використанням виробничого обладнання називають основними.

Основні витрати - це сукупність прямих витрат на виробництво продукції. Вони поділяються на три групи: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та інші прямі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат відносять сировину і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, інші матеріальні витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат.

В деяких випадках певні види матеріалів, які є частиною виготовленої продукції, не включають до складу прямих витрат. Прикладом таких матеріалів є цвяхи у виробництві меблів, нитки у виробництві одягу тощо. Такі матеріали розглядають як допоміжні (непрямі) і, виходячи з принципу економічної доцільності, включають до складу виробничих накладних витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включають заробітну плату та інші виплати робітникам, зайнятим на виробництві продукції, виконання робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат.

Витрати на оплату праці інших категорій виробничого персоналу (майстри, допоміжний персонал тощо) і у зарплату робітників, що не може бути прямо віднесена   на продукцію (оплата часу простою, додаткові виплати тощо), включають до складу виробничих накладних витрат.