Облік адміністративних витрат

До складу інших прямих витрат включають усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.

Виробничі накладні витрати — це витрати, пов'язані з процесом виробництва, які не можуть бути віднесені до певних виробів економічно можливим шляхом.

Прикладом цих витрат є допоміжні матеріали, заробітна плата обслуговуючого персоналу (непряма зарплата), витрати на утримання і ремонт будівель, приміщень, устаткування, амортизація і страхування основних засобів, орендна плата, оплата комунальних послуг тощо.

Невиробничі витрати включають: адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

До адміністративних витрат відносять наступні загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

загальні та корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (оренда, податки, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майя» тощо);

витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

витрати на врегулювання конфліктів у судових органах;

податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

інші витрати загальногосподарського призначення.

Для визначення витрат на одиницю товару використовують класифікацію за статтями витрат (калькуляційними статтями). На відміну від попередньої класифікації, калькуляція дозволяє врахувати витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом конкретного виробу. У ці витрати входять, як матеріальні витрати, так і витрати на налагодження, обслуговування і управління виробництва цього виду виробу. Калькуляція складається за аналогічними статтями витрат,   що і собівартість товарної продукції по підприємству в цілому, але в разі потреби, в окремих галузях виникає необхідність виділення окремих статей витрат.

Для забезпечення наскрізного розрахунку і планування в якості калькуляційних одиниць, як правило, використовуються фізичні одиниці виміру конкретних видів продукції, прийняті у виробничій програмі підприємства (штуки, тонни, метри, кВт-год. тощо. ).

На промислових підприємствах розробляються планові і звітні калькуляції. Перші розробляються на плановий період по плановим витратам. Другі - відображають фактичні витрати на випуск і реалізацію продукції. Порівняння планових і фактичних калькуляцій дозволяє виявити відхилення у витратах і визначити спосіб їх зниження.

В залежності від зв'язку витрат із процесом виробництва розрізняють цехову , виробничу і повну собівартість продукції.

Цехова собівартість включає суму витрат, пов’язаних із виробництвом продукції в цехах.

Виробнича собівартість включає цехову собівартість і витрати, пов’язані з управління, організацією й обслуговуванням підприємства в цілому.

Повна собівартість включає виробничу собівартість і позавиробничі витрати, пов’язані з реалізацією продукції й інші витрати, що не відносяться до виробництва продукції.

 

 

Методичні підходи проведення обліку адміністративних витрат

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності відповідно до Закону Україні від 16.07.99 р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (далі — Закон про бухгалтерський облік), який набрав чинності з 1 січня 2000 року, є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результат діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Джерелом інформації про результати діяльності підприємства є Звіт про фінансові результати, форму якого встановлено однойменним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3, затвердженим наказом Міністерств фінансів Україні від 31.03.99 р. № 87 (далі - П(С)БО 3).

Витрати відображають в бухгалтерському обліку і включаються до складу Звіту про фінансові результати згідно з принципом нарахування і відповідності доходів і витрат. Принцип відповідності забезпечує визначення фінансового результату   звітного періоду зіставленням доходів звітного періоду з витратами, здійсненими для одержання цих доходів. Наприклад, у момент реалізації водночас відображається виручка від реалізації продукції (дохід) і списується собівартість такої продукції (витрати).

Однак не всі витрати можна безпосередньо зв'язані з певним доходом. У зв'язку з цим витрати не мають безпосереднього зв'язку з певними доходами, необхідно відображати в тому звітному періоді, коли вони виникли. Наприклад, нестачі та витрати від псування цінностей слід списати в тому звітному періоді, в якому вони були виявлені, оскільки такі витрати не мають прямого зв'язку з доходом.

У бухгалтерському обліку і фінансовій звітності витрати відображаються в момент виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Отже, як і до набуття чинності Законом про бухоблік, бухгалтерський облік ведеться, а звітність складається на підставі облікового принципу нарахування. Як і раніше, передоплати (аванси) отримані не визнаються доходами, а видані — витратами, оскільки не спричинюють зміни власного капіталу підприємства.

Таким чином, складена згідно з принципом нарахування фінансова звітність інформує користувачів не лише про проведені операції, які супроводжувались виплатою або одержанням грошових коштів, але і про зобов'язання сплатити грошові кошти в майбутньому та про ресурси, наведені у грошовому вираженні, які будуть отримані в майбутньому.

Для відображення в обліку доходів і витрат новим Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291 (далі - План рахунків), передбачено різні класи рахунків. Так, для узагальнення інформації про доходи підприємства передбачено клас 7 «Доходи і результати діяльності», про витрати — клас 8 «Витрати за елементами» і клас 9 «Витрати діяльності». На рахунках класу 9 обліковуються витрати, які зменшують доходи звітного періоду, а рахунки класу 8 призначені для відображення операційних витрат підприємства за   економічними елементами.

При цьому рахунки класу 9 «Витрати діяльності» ведуться всіма підприємствами, крім малих, з відкриттям за власним рішенням рахунків класу 8 «Витрати за елементами». Малі підприємства можуть вести бухгалтерський облік витрат з використанням тільки рахунків класу 8 або рахунків класу 9 з відкриттям за власним рішенням рахунків класу 8, тобто в порядку, передбаченому для всіх інших підприємств.

Витрати визнаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності при виконанні таких умов:

- коли має місце зменшення  майбутніх економічних вигод, пов'язаних  з вибуттям активів або збільшенням  зобов'язань, то призводить до  зменшення власного капіталу  підприємства (крім зменшення капіталу  за рахунок його вилучення  або розподілу власниками). Це  означає, що витрати визнаються  одночасно з визнанням збільшення  зобов'язань (наприклад, нарахування  заробітної плати працівникам) або  із зменшенням активів (реалізація  товарів);

- оцінку витрат може  бути достовірно визначено.

Витрати визнаються виходячи з принципу відповідності, тобто витрати визнаються в періоді, в якому було визнано дохід, для одержання якого вони були здійснені. Наприклад, матеріальні витрати, витрати на оплату праці, накладні витрати та інші витрати, включені до складу собівартості продукції, визнаються як витрати в момент одержання доходу (виручки) від реалізації продукції.

Інколи прямий зв'язок між витратами і доходами встановити неможливо. Такі витрати відображають в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в тому звітному періоді, коли вони мали місце. Перелік таких витрат установлено відповідними П(С)БО.

Так, згідно з п. 14 П(С)БО 9 «Запаси» відносяться до витрат того періоду, в якому були здійснені:—

понаднормативні суми убутку і нестачі запасів:—

відсотки за користування кредитами:—

витрати на збут запасів:—

загальногосподарські та подібні витрати, котрі безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставлянням запасів і приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Відповідно до п. 9 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» не визнаються активами, а підлягають відображенню у складі витрат   того звітного періоду, в якому були здійснені, такі втрати на:—

дослідження;—

підготовку і перепідготовку кадрів;—

рекламу і просування продукції па ринку:—

створення, реорганізацію і переміщення підприємства або його частини;—

підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань.

Якщо активи забезпечують економічні вигоди протягом декількох звітних періодів, витрати визнаються на підставі їх систематичного і раціонального розподілу (наприклад, у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди, пов'язані з використанням певного активу. Наприклад, довгострокові активи (основні засоби, нематеріальні активи) можуть забезпечувати економічні вигоди протягом декількох років, а отже, їхня вартість підлягає включенню до складу витрат протягом терміну їх корисної експлуатації шляхом нарахування амортизації.

Витрати слід негайно визнавати, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати визнанню їх як активу балансу. Таким прикладом є знецінення запасів, тобто зменшення їх економічної вигоди, що призводить до визнання відповідних витрат. Іншим прикладом є створення резерву сумнівних боргів.

Витрати від звичайної діяльності класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

а) собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);

б) адміністративні витрати;

в) виграти на збут;

г) інші операційні витрати:

д) фінансові витрати;

е) інші витрати від інвестиційної діяльності.

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) До собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) включаються:—

при реалізації продукції — виробнича собівартість реалізованої продукції;—

при реалізації послуг — виробнича собівартість наданих послуг,—

при реалізації товарів — витрати на їх придбання, доставляння і доведення до придатного для реалізації стану.—

понаднормативні виробничі витрати;—

нерозподілені постійні загальновиробничі витрати.

Для обліку таких витрат призначено рахунок 90 "Собівартість реалізації".

До адміністративних витрат належать загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням і обслуговуванням підприємства. Витрати, пов'язані з організацією управління і обслуговування підприємства (загальногосподарські витрати), відносяться до витрат звітного періоду повністю шляхом включення до статті «адміністративні витрати» Звіту про фінансові результати. За новим планом рахунків така інформація відображається на рахунку 92 «Адміністративні витрати» .

Облік адміністративних витрат

Адміністративними є   витрати, пов'язані із обслуговуванням виробництва і управлінням ним в масштабі всього підприємства. До адміністративних витрат відносяться такі витрати:

- загальні та корпоративні  витрати (організаційні виграти, витрати  на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

- витрати на утримання  адміністративно-управлінського персоналу;

- витрати на утримання  основних засобів, інших матеріальних  необоротних активів загальногосподарського  призначення (оренда, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, охорона);

- винагороди за професійні  послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки  майна тощо);

- витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс  тощо);

- амортизація нематеріальних  активів загальногосподарського  призначення;

- витрати на врегулювання  спорів у судових органах;

- представницькі витрати;

- інші витрати загальногосподарського  призначення.

Загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства, відображаються на рахунку 92 "Адміністративні виграти". Рахунок 92 є активним, витратним, призначений для обліку господарських процесів.

За дебету рахунку 92 "Адміністративні витрати" відображається сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати".

Аналітичний облік ведеться за статтям витрат, або в розрізі елементів витрат.

Кореспонденцію рахунків з обліку адміністративних втрат показано в таблиці 2.

Таблиця 2

Кореспонденція рахунків з обліку адміністративних витрат

№ з/п | Зміст господарської операції | Кореспондуючі рахунки

Дебет | Кредит

1 | Нараховано знос основних  засобів та нематеріальних активів  загальногосподарського призначення | 92 "Адміністративні витрати" | 13 "Знос необоротних активів"

2 | Списано виробничі запаси  на загальногосподарські потреби | 92 "Адміністративні витрати" | 20 "Виробничі запаси"

3 | Передано в експлуатацію  МШП загальногосподарського призначення | 92 "Адміністративні витрати" | 22 "МШП "

4 | Включено до складу  адміністративних витрат вартість  готової продукції, що використана  для загальногосподарських потреб | 92 "Адміністративні витрати" | 26 "Готова продукція"

5 | Включено до складу  адміністративних витрат вартість  товарів, що використані для загальногосподарських  потреб | 92 "Адміністративні витрати" | 28 "Товари"

6 | Оплачено готівкою загальногосподарські  витрати | 92 "Адміністративні витрати" | 301 "Каса”