Оцінка ефективності формування і використання фінансових ресурсів

 

МІНІСТЕРСТВО   ОСВІТИ   І  НАУКИ  УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТЕХНІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА  ОБЛІКУ І  АУДИТУ

 

 

 

 

КУРСОВА    РОБОТА

 

з дисципліни «Фінансовий аналіз»

на тему: «Оцінка ефективності формування і використання фінансових ресурсів»

 

 

 

 

 

 

Виконавець		Ст. гр. 3Ф2 Сидоренко М. Г.
Керівник		Сморжанюк Т.П.

 

 

 

 

 

 

 

ХЕРСОН 2011

 

ЗМІСТ

РЕФЕРАТ …………………………………………………………………………..       3

ВСТУП ……………………………………………………………………………...      4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ………………………….............................................      6

1.1. Сутність і значення  фінансових ресурсів ……………………………………      6

1.2. Особливості формування та напрямки використання фінансових ресурсів на підприємствах………………..……………………………………………………..      9

1.3. Особливості управління фінансами підприємств…………………………………………………………………………      15

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ НА ПРИКЛАДІ ПІДПРИЄМСТВА…………..………………………………………………………     19

2.1. Методи економічного аналізу………………………………………………...      19

2.2. Аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства……………………………………………………………………….       21

2.3. Аналіз стану фінансових ресурсів підприємства………………………………………………………….……………       25

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ СТРУКТУРИ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА ТА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ..……………………………………………………………….        29

3.1. Рекомендації щодо  удосконалення структури фінансових  ресурсів підприємства……....................................................................................................         29

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………….        35

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ  ДЖЕРЕЛ ……………………………………….       38

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….….       41

 

РЕФЕРАТ

 

Обсяг курсової  роботи 43 сторінки,  4 таблиць,  1 рисунків,  3 формул, 2 додатки.

 

ОЦІНКА  ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ

 

В результаті дослідження визначені  напрямки та розкрита методологія аналізу  дебіторської заборгованості підприємства.

Дано пропозиції з вдосконалення  стану підприємства шляхом управляння дебіторською заборгованістю.

 

ВСТУП

 

Динамічний розвиток підприємницької  діяльності в Україні супроводжується  значними економічними суперечностями, зумовленими особливістю ринкової трансформації в умовах глобалізаційних  процесів. Однією з найважливіших  проблем, з якою стикаються вітчизняні підприємства, є недостатня ефективність організації управління їхніми фінансовими  ресурсами в умовах переходу до ринку, з огляду на те, що фінансові ресурси  – найважливіший чинник економічного зростання, реорганізацію управління фінансовими ресурсами підприємств  необхідно сьогодні трактувати як центральну ланку усього комплексу заходів, спрямованих на його забезпечення. У зв’язку з цим перехід  України до ринкових відносин потребує від науковців та практиків здійснення систематизації й доповнення теоретичних  уявлень про реорганізацію управління фінансовими ресурсами підприємств  в перехідній економіці України, виявлення причин її недоліків, розроблення  практичних рекомендацій щодо їх усунення на рівні підприємств та економіки  в цілому.

Головна мета даної курсової роботи - проаналізувати ефективність формування і використання фінансових ресурсів підприємства, що досліджується, виявити основні проблеми в управлінні фінансами і дати рекомендації по удосконаленню напрямків формування та використання фінансових ресурсів.

Стратегічними задачами розробки рекомендацій були: максимізація прибутку підприємства, оптимізація структури  капіталу підприємства і підвищення його фінансової стійкості, а також  створення ефективного механізму  формування і використання фінансових ресурсів.

Об'єктом дослідження виступає підприємство «Чистопіл».

При проведенні аналізу показників формування і використання фінансових ресурсів підприємства «Чистопіл» були застосовані такі прийоми і методи як аналіз коефіцієнтів (відносних показників), порівняльний аналіз, факторний аналіз, аналітичний метод, балансовий метод.

Темою фінансових ресурсів цікавиться чимало науковців, зокрема  професор КНЕУ Поддєрьогін А.М., кандидати  економічних наук, такі як Садеков  А.А., Лащак В.В., Чацкіс Ю.Д., Литвиненко Є.О., Василик О.Д. та багато інших. А  так як проблема формування та ефективного  використання фінансових ресурсів на сьогоднішній день є досить актуальною, достатньо великий обсяг інформації зосереджений і в періодичних виданнях. Всі ці праці і були використані при написанні теоретичної частини роботи. Інформаційною базою фінансового аналізу була бухгалтерська звітність підприємства за останні роки, а саме: бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів і звіт про власний капітал.

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ  ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВ 

 

1.1 Сутність і значення  фінансових ресурсів

 

У сучасних умовах становлення  економіки України розвиток вітчизняного бізнесу набуває особливої динамічності. Вона пояснюється наявністю досить жорсткої конкуренції як із боку українських, так і зарубіжних компаній, підвищенням  вимог споживачів до товарів і  послуг, що пропонуються на ринку. З  іншого боку, підприємство є також  споживачем різного роду ресурсів.

Отже, воно у процесі своєї  господарської діяльності стикається з багатьма контрагентами (кредиторами, дебіторами). Тому, аби посісти своє місце на ринку й успішно працювати, підприємство має враховувати багато чинників, що впливають на його діяльність, планувати й прогнозувати власні кроки. Звичайно, досить важливе значення має професійна робота маркетингової  служби підприємства. Однак на сучасному  етапі розвитку дедалі вагомішого значення набуває саме управління фінансовою системою підприємства, оскільки фінансові  ресурси є базисним ресурсом, без  якого неможливе функціонування й розвиток підприємства [22].

Така значущість категорії  фінансові ресурси в організації  та розвитку будь-якого підприємства потребує чіткого визначення цього  терміна. На жаль, в економічній літературі досі немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів, їх складу, методів  впливу на ефективність господарювання.

Аналіз сутності фінансових ресурсів слід розпочати з визначення, яке наводиться у фінансово-кредитному словнику: "Фінансові ресурси  — це грошові кошти, які перебувають  у розпорядженні підприємств, господарських  організацій та установ". Як бачимо, у наведеному значенні фінансові  ресурси прирівнюються до коштів. Але кошти, які перебувають на поточному, валютному рахунках, у  касі підприємства знеособлені й  не мають цільового призначення. Отже, відбувається ототожнення фінансових ресурсів із грошовими, тоді як перші є специфічнішим явищем [22].

На думку А.Г. Загороднього, "фінансові ресурси - це сукупність коштів, що є в розпорядженні держави  та суб'єктів господарювання". Знов-таки, це визначення не точне й не повне, оскільки зводить поняття "фінансові  ресурси" до сукупної маси коштів на підприємстві. На противагу цьому  фінансові ресурси характеризують грошові нагромадження, грошові  фонди, які формуються в процесі  розподілу створеного на підприємстві продукту.

Згідно з Опаріним фінансові  ресурси – це сума коштів, які  спрямовані в оборотні і необоротні активи підприємства. Поддєрьогін вважає, що фінансові ресурси – це грошові  засоби, які є в розпорядження  підприємства, а саме грошові фонди, а також частина грошових засобів  в не фондовій формі. Відповідно до Павлової фінансові ресурси –  це частина грошових доходів та надходжень суб’єктів господарювання, які використовуються для формування фондів фінансових ресурсів або в не фондовій формі для  забезпечення процесів відтворення [23].

В умовах регульованого ринку  частіше застосовується поняття "капітал", який є для фінансиста реальним об'єктом  і на який він може впливати постійно з метою отримання нових прибутків  підприємства. Таким чином, капітал - це частка фінансових ресурсів, введених підприємством в оборот і в  дію, що приносять прибутки від цього  обороту. У такому значені капітал  виступає як перетворена форма фінансових ресурсів.

У такому трактуванні принципова відмінність між фінансовими  ресурсами й капіталом підприємства полягає в тому, що на будь-який момент часу фінансові ресурси більше або  рівні капіталу підприємства. Однак  це не означає, що чим більше розмір капіталу наближається до розміру фінансових ресурсів, тим ефективніше підприємство працює.

З визначення фінансових ресурсів слідує, що за походженням вони розділяються на внутрішні (власні) і зовнішні (залучені). У свою чергу внутрішні в реальній формі представлені в стандартній  звітності у вигляді чистого  прибутку й амортизації, а в перетвореній формі - у вигляді зобов'язань  перед службовцями підприємства, чистий прибуток являє собою частину прибутків підприємства, яка утвориться після вирахування із загальних сум прибутків обов'язкових платежів - податків, зборів, штрафів, пені, неустойок, частини процентів і інших обов'язкових виплат. Чистий прибуток знаходиться в розпорядженні підприємства і розподіляється за рішеннями її керівних органів.

Зовнішні або залучені фінансові ресурси діляться також  на дві групи: власні й позикові. Такий розподіл, зумовлений формою капіталу, в якій він вкладається  зовнішніми учасниками в розвиток даного підприємства: як підприємницький або  як позиковий капітал. Відповідно результатом  вкладень підприємницького капіталу є  утворення залучених власних  фінансових ресурсів, результатом вкладень позикового капіталу - позикових коштів.

За характером використання розрізняють  цільові та універсальні фінансові  ресурси. Цільові фінансові ресурси  – це ресурси, що мають цільове  призначення і використовуються на вказані цілі: це кошти амортизаційного, резервного фонду, бюджетних асигнувань тощо. Універсальні фінансові ресурси  використовуються на різні цілі: фінансові  вкладення, благодійні внески тощо.

Фінансові ресурси також класифікують за кругообігом на початкові –  ті, з якими розпочинає підприємство свою діяльність, і прирощені –  ті, що створюються в процесі діяльності [23].

Отже, фінансовими ресурсами доцільно вважати частину коштів підприємства у фондовій і не фондовій формі, яка  формується у результаті розподілу  виробленого продукту, залучається  до діяльності підприємства з різних джерел і спрямовується на забезпечення розширеного відтворення виробництва. Хоча проблема визначення поняття „фінансові ресурси” залишається досить актуальною в сучасній економічній науці, оскільки потребує чіткого визначення й пояснення.

Формуються за рахунок створення підприємства, власних та прирівняних до них коштів, мобілізуються на фінансовому ринку, надходять у порядку розподілу грошових надходжень.

 

2. Особливості формування та напрямки використання фінансових ресурсів на підприємствах

 

Рух коштів, його швидкість  і масштаби визначають працездатність фінансової системи компанії. З руху коштів розпочинається і ним же завершується грошовий кругообіг підприємства, оборот усього капіталу. Саме тому рух коштів, грошовий обіг на підприємстві є основною ланкою в процесі обороту капіталу.

Фінансові ресурси формуються ще до початку діяльності підприємства в процесі утворення статутного фонду. Далі ці кошти інвестуються для  забезпечення виробничо-господарської  діяльності, розширення й розвитку виробництва. Саме так підприємство отримує можливість займатися виробництвом і збутом продукції, одержувати доходи. Грошові ресурси підприємств  зберігаються в касі, а також на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах [20].

У процесі реалізації продукції, робіт, послуг на рахунки підприємств  постійно надходять кошти у вигляді  виручки від реалізації. Грошові  ресурси надходять також від  фінансово-інвестиційної діяльності підприємств: від акцій, облігацій  та інших видів цінних паперів; від  вкладання коштів на депозитні рахунки; від здавання майна в оренду. Однак  підприємство розпоряджається не всіма  коштами, які воно одержує. Так, у  складі виручки від реалізації продукції  па підприємство надходять суми акцизного  збору, податку на додану вартість, мито, котрі підлягають внесенню до бюджету. Частина грошових надходжень, що залишилася після відрахувань  до бюджету акцизного збору, податку  на додану вартість, мита, спрямовується  на заміщення коштів, авансованих  в оборотні та основні фонди, на виконання  фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями та іншими суб'єктами господарювання. Частина грошових надходжень, яка залишилася, формує валовий і чистий дохід, прибуток [25].

Важливою особливістю  фінансової системи підприємства є  формування й використання різноманітних  грошових фондів. Грошові фонди —  це частина коштів, які мають цільове  спрямування. Через них здійснюється забезпечення господарської діяльності необхідними грошовими ресурсами, а також розширеного виробництва: фінансування науково-технічного прогресу; опанування і впровадження нової техніки; економічне стимулювання; розрахунки з бюджетом, банками. До таких фондів належать: статутний фонд, фонд оплати праці, амортизаційний (на державних підприємствах), розвитку виробництва, соціального призначення, заохочення, резервний фонд тощо. При організації підприємство повинне мати статутний фонд, або статутний капітал, за рахунок якого формуються основні фонди й обігові кошти.