Організація галузі рослинництва в ТОВ Агрофірмі «Світанок-Плюс» с.Германівка Обухівського району, Київської області та перспективи його

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3.      Організація виробництва продукції рослинництва

 

 

Як відомо, рівень розвитку зернового господарства визначається насамперед обсягами виробництва  зерна, що в свою чергу залежить від  розмірів посівних площ, їх структури  та урожайності. Вища питома вага високоврожайних культур у структурі посівних площ дає змогу навіть при меншій площі посіву одержувати значно більший валовий збір. Так само вищий рівень урожайності зернових забезпечує збільшення валового виробництва зерна.

Аналіз динаміки посівних площ, урожайності та валового  виробництва зерна за останні роки свідчить, що тенденція зміни цих показників є нестійкою.

 

Таблиця 1.7. Динаміка валового збору виробництва зернових культур.

Показники	2008	2009	2010	2010 до 2008,              %
Площа посіву, га	985	1045	815	82,7
Урожайність, ц/га	60,6	50,3	27,8	45,9
Валовий збір зерна, ц	59650	52658	12401	20,9
Реалізовано зерна, ц	21116	52954	18749	88,8

 

З дослідження видно, що посівна площа зменшилась на 17,3%, урожайність знизилась на 32,8ц/га, валовий збір зменшилась на 47249ц,  реалізація зернових культур також зменшилась на 11,2%. Отже, основним кретерієм зниження цих показників є зменшення посівних площ господарства та урожайності в 2 раза за рахунок неврожаю та несприятливих погодніх умов.

       На зміну валового збору вплинули такі фактори:

Таблиця 1.8. Вплив факторів на зміну валового збору зернових культур

Показник	2008	2009	2010	Відхилення    (+,-)
Площа посіву, га	985	1045	815	-170
Урожайність, ц/га	60,6	50,3	27,8	-32,8
Валовий збір	59650	52658	18749	-40901

         За даними табл.7 можна зробити висновок, що на зниження валового збору на 40901 ц.  вплинуло зменшення посівних площ на 170 га, та зменшення урожайності на 32,8 ц/г.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.4.   Економічна ефективність на ТОВ Агрофірмі «Світанок-Плюс»

 

Економічна ефективність показує  кінцевий корисний результат від застосування всіх виробничих ресурсів й визначається порівнянням одержаних результатів і витрат виробничих ресурсів. У сільському господарстві — це одержання максимального обсягу продукції з 1га землі з найменшими витратами засобів і предметів праці. Підвищення ефективності виробництва означає, що на кожну одиницю витрат і застосованих ресурсів одержують більше продукції і доходу.

Я б хотіла дослідити  економічну ефективність галузі рослинництва на підприємстві в цілому.

Для вивчення економічної  ефективності галузі рослинництва я  використаю такі показники, як обсяг  валової продукції рослинництва в розрахунку на 1га посіву, 1 середньорічного  працівника, 1 люд-год, 1 гривню виробничих витрат; прибуток або збиток в галузі рослинництва в розрахунку на 1га посіву, 1 середньорічного працівника, 1 гривню виробничих витрат; а також рівень рентабельності. Вартість валової продукції визначається шляхом множення валового виробництва кожного виду продукції, виробленого в галузі рослинництва, на співставні ціни 2000 року. Поділивши даний показник на загальну площу посіву, середньорічну кількість працівників, кількість відпрацьованих людино-годин та виробничу собівартість продукції, отримаємо усі вище перераховані показники.

Прибуток або збиток в галузі рослинництва визначається, як різниця між виручкою від реалізації продукції та повною собівартістю продукції. Рівень рентабельності визначається як відношення прибутку до повної собівартості продукції. Рівень рентабельності відображує ефективність виробничих витрат на підприємстві.

Таблтця.1.9. Економічна ефективність діяльності у галузі рослинництва на ТОВ Агрофірма «Світанок-Плюс»,

Показники	2008	2009	2010	2010/2008, %
Вартість валової продукції рослинництва в розрахунку на, грн:	2936000	4134000	5337000	181,7
1 га посіву	1540,3	2394,4	3280,6	212,9
1 середньорічного працівника	43820,9	55864,8	71160	162,4
1 грн виробничих витрат	0,52	0,38	0,44	84,6
Прибуток в галузі рослинництва в розрахунку на, грн:	1693000	1758000	1284000	75,8
1 га посіву	888,24	1017,08	789,2	88,8
1 середньорічного працівника	25268,65	23756,7	17120	67,7
1 грн виробничих витрат	0,19	0,16	0,1	52,6
Рівень рентабельності, %	53,25	41,19	23,47	-29,78 пунктів

 

Аналізуючи  таблицю 1.9., легко помітити, що деякі показники економічної діяльності з кожним роком поліпшуються. Так, вартість валової продукції рослинництва зросла на 81,7, або на 2401000 грн. порівняно з 2008 р., у тому числі в розрахунку на  1га посіву – на 112,9%, і на 1 середньорічного працівника – на 62,4% . Проте даний показник в розрахунку на 1 грн виробничих витрат  зменшився на 15,4%, що свідчить про збільшення продуктивності праці та про зменшення трудомісткості продукції. Щодо прибутку, то він за два роки  зменшився – на 24,2%. Відповідно відбулося зниження прибутку в розрахунку на 1га посіву – на 11,2%, 1 середньорічного працівника – 32,3% та 1 грн виробничих витрат – 47,4%. Закономірно, що з кожним роком спадав  рівень рентабельності. Так, у 2008р. він становив 53,25%, у 2009 р. – 41,19%, а у 2010 р. – аж 23,47%. Таким чином, у 2008 р. підприємство на кожну гривню витрат отримувало майже 24 копійок прибутку. Тобто, значне спадання прибутку відбулося саме у 2010 р., і в порівнянні з 2008р. рівень рентабельності  спав  на 29,78%.

 

 

 

 

Розділ 2. Планування розвитку рослинництва

2.1. Обґрунтування виробничої  програми з рослинництва

2.1.1. Планування використання земельних  угідь

 

Основними питаннями розвитку галузей  рослинництва, що їх розробляють у  річному плані сільськогосподарського підприємства, є використання земельних  угідь і заходи поліпшення земель, планування посівних площ, урожайності, нагромадження і внесення добрив, придбання і використання гербіцидів та пестицидів, виробництво валової  продукції, її використання і реалізація.

Земля використовується в різних галузях народного господарства. В обробній промисловості вона виступає просторовим базисом для розміщення об'єктів виробничого та іншого призначення, результати діяльності тут не залежать від якості ґрунту. У видобувній промисловості земля - це своєрідна  комора, з якої добувають корисні  копалини.

У сільському господарстві результати виробництва безпосередньо визначаються кількістю обробленої землі, її родючістю  та рівнем ефективності використання. Земля - головне джерело одержання  продукції рослинництва, від якої, в свою чергу, залежить і виробництво  продукції тваринництва. Таким чином, земля з її ґрунтовим покривом посідає особливе місце серед  матеріальних умов надійного забезпечення країни продуктами харчування і сільськогосподарською  сировиною, вона - найважливіша продуктивна  сила сільського господарства.

Земля - це основний засіб виробництва. Різні  земельні угіддя використовуються не з однаковою інтенсивністю. Окремі ділянки взагалі не мають цінності з точки зору виробничого використання. Кожне підприємство прагне поступово  перетворити всі земельні угіддя у високопродуктивні. При складанні  плану економічного і соціального  розвитку слід передбачити переведення непридатних чи мало продуктивних земель у придатні або високопродуктивні, виходячи із своїх матеріально-фінансових і трудових можливостей, намітити переведення одних видів угідь в інші, що спрямоване на більш продуктивне їх використання і називається трансформацією. Але, слід пам'ятати, що не завжди доцільно переводити ті чи інші угіддя в ріллю як найбільш продуктивний їх вид. Так, понижені місця, які весною затоплюються водою і порівняно довго залишаються під нею, краще використовувати як сіножаті або пасовища.

Підприємство  постійно дбає про поліпшення земельних  угідь. При цьому основну увагу  приділяють правильній системі обробітку  й удобрення ґрунту, меліорації, вапнуванню кислих і гіпсуванню солонцюватих ґрунтів. При складанні таблиці  «Наявність земельних угідь та їх використання» показують наявність  угідь попереднього року, планові  зміни у використанні земельних  угідь та їх склад планового року. Загальну площу окремих угідь  на початок планового року записують  на підставі даних державного обліку земель на 1 листопада попереднього року. Після відображення відповідних  змін протягом планового року визначають площу земельних угідь на кінець року (на 1 листопада). При цьому враховують зміни в землекористуванні за листопад і грудень попереднього року.

У плановому  році передбачається зменшити площу  ріллі на 5га. Ця площа буде показана у графі «Під посіви» по рядку  «Рілля» зі знаком „-”. За рахунок  цієї площі збільшиться площу  сіножатей на 1 га і багаторічних насаджень на 4га.

Таблиця 2.1.Наявність земельних угідь  та їх використання

Види угідь	Наяв-ність земель на початок планово-го року, га	Використання в плановому році					Склад земель на кінець планового року
		під посі-ви	на сіножа-ті	під пасо-вища	під закладку нових насад-жень	для створення фермерсь-ких господарств
							га	в% до
								підсум-ку
Загальна земельна площа у власності  і користуванні	2307						2307	100,0
Всього сільськогоспо-дарських угідь	2307						2307	100,0
в т.ч.: рілля	2155	-5					2150	93,2
сіножаті	11		+1				12	0,5
пасовища	13						13	0,6
багаторічні насадження	26				+4		30	1,3

 

Отже, у плановому році площа  ріллі зменшилась на  5 га. За рахунок  цього збільшилась площа сіножатей  на 1 га та багаторічних насаджень на 4 га. Площа пасовищ не змінилась.

Таблиця 2.2.Обчислення витрат на здійснення заходів по поліпшенню земель

Заходи по поліпшенню земель	Обсяги робіт, га	Витрати планового року, грн.
		на 1 га	всього	в т.ч. за рахунок коштів держбюджету
Поверхневе поліпшення сіножатей	1	1000	1000	Х
Освоєння земель під багаторічні  насадження	4	1100	4400	Х
Вапнування кислих грунтів	50	800	40000	Х

 

З даної  таблиці видно, що витрати планового  року по поверхневому поліпшенню сіножатей  складають 1000 грн. На освоєння земель під  багаторічні насадження підприємство повинне здійснити витрати у розмірі 4400 грн., а на вапнування кислих ґрунтів 40000 грн.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.1.2. Планування врожайності сільськогосподарських  культур

 

Планування врожайності здійснюють у такій самій послідовності, як і при складанні перспективного плану. Якщо на підприємстві є кілька сівозмін із різною якістю земель і  диференційованою агротехнікою, врожайність  планують окремо для кожного поля сівозміни з урахуванням попередників, родючості ґрунту та інших факторів.

До основних агротехнічних заходів,розробкою  яких обґрунтовують заплановану  врожайність, належать: сівба насінням високоврожайних сортів, правильні  системи удобрення, обробітку ґрунту і догляду за рослинами, заходи боротьби з шкідниками та хворобами сільськогосподарських  культур, застосування залежно від  грунтово-кліматичних умов меліорації земель.

Кількість добрив, що передбачається внести під ту або іншу культуру, визначають множенням площі, зайнятої культурою, на норму внесення дорив  на 1 га. Множенням кількості добрив на ціну кожного виду з урахуванням  витрат на їх транспортування на підприємство обчислюють витрати на удобрення  по кожній культурі, а також загальну суму витрат на цей захід. Кількість  мінеральних добрив планують, виходячи з потреб підприємства з урахуванням  реальних можливостей їх завезення.