Організація галузі рослинництва в ТОВ Агрофірмі «Світанок-Плюс» с.Германівка Обухівського району, Київської області та перспективи його

Потребу в основному паливі для тракторів  і комбайнів визначають також  на підставі укрупнених  нормативів його витрат з розрахунку на 1 ет. га. або на 1 га площі збирання. При цьому плановий обсяг робіт в еталонних гектарах по марках тракторів множать на норматив витрат палива на 1 ет. га. Більш точні розрахунки одержують, використовуючи технологічні карти, в яких потреба в паливі показана по кожній операції.

Визначивши  загальну потребу в паливі для  машинно-тракторного парку, розраховують комплексну ціну 1 ц, яка включає  як вартість основного палива так  і вартість мастильних матеріалів. Її розраховують як відношення вартості палива і мастильних матеріалів, що використовуються на роботу і холості  переїзди тракторів та змащення сільськогосподарських  машин, до обсягу основного палива, яке використовується на роботу та холості переїзди тракторів і  комбайнів. При цьому вартість палива на проведення капітальних та поточних ремонтів, технічного обслуговування не враховують, оскільки вона включена в нормативи відрахувань на дані цілі.

Визначимо оптимальну потребу в паливо-мастильних матеріалах.

Таблиця 2.13. Визначення потреби та вартості палива і мастильних матеріалів

Назви та марки машин	Річний обсяг робіт, ет. га, га	Нормативи витрат палива, кг/ет.га, кг/га	Витрати палива всього, ц	Комплексні ціни 1 ц пального, грн.	Вартість пально мастильних матеріалів, тис. грн.
Трактори:
Т-150К	4481,4	17	761,8	1000	761,8
ДТ - 75 М	2800,9	14,5	406,1	1000	406,1
МТЗ - 82	3361,0	17	571,4	1000	571,4
Т - 25 А	2800,9	14,5	406,1	1000	406,1
Усього	13444,2	Х	2145,4	Х	2145,4
Комбайни :
Дон - 1500	665	11,5	76,5	1000	76,5
КСКУ - 6А	185	19,4	35,9	1000	35,9
Усього	850	Х	112,4	Х	112,4

 

Аналізуючи  дані таблиці, можемо зробити висновок, що у плановому 2011 році витрати палива і паливо – мастильних матеріалів для тракторів і комбайнів  становлять відповідно 2145,4 і 112,4ц,  а їх вартість для тракторів – 2145,4тис. грн., для комбайнів – 112,4тис. грн

 

 

2.3. Планування трудових ресурсів

Праця, як доцільна діяльність людини, є основою  всякого матеріального виробництва. Вона завжди має матеріальну основу і спрямована на задоволення потреб людини.

Використання  робочої сили на підприємстві значною  мірою залежить від організації  праці, яка має забезпечувати  раціональне поєднання всіх складових  виробництва для досягнення найефективнішого використання землі, засобів виробництва, трудових ресурсів з урахуванням  новітніх досягнень науки, кращого  досвіду, прогресивних технологій, раціональних методів застосування нових технічних  засобів.

Під організацією праці розуміють систему заходів  щодо раціонального використання робочої  сили, в т.ч. відповідну розстановку  людей у процесі виробництва, розподіл і кооперацію, методи нормування, форми і мотивацію праці, організацію  робочих місць, їх обслуговування і  необхідні умови праці.

При плануванні трудових ресурсів необхідно  визначити кількість працівників, що будуть задіяні на посівній площі  певної культури, а також фонд оплати праці.

 Оплата праці – це будь-який заробіток робітника за виконану роботу або надані послуги, який не може бути меншим встановленого державного мінімуму заробітної плати. Оплата праці складається з трьох частин – основної, додаткової та преміювання. Основна визначається тарифними ставками, прийнятими у господарстві, а додаткова оплата праці – це оплата праці за особливі умови праці. Вона проводиться у вигляді різних надбавок та доплат. Преміювання – це вид заохочення, який проводиться за результатами господарської діяльності підприємства.

Розробка  і обґрунтування основних положень з оплати праці працівників рослинництва вимагають послідовного вивчення цілої  низки питань, найважливішими серед  яких є:

- вибір найдоцільнішої (найприйнятнішої) системи основної оплати праці в даному господарстві;

- преміювання протягом року; 

- кінцевий розрахунок по результатах роботи за рік.

Визначимо необхідну кількість працівників  в плановому році для галузі рослинництва в ТОВ Агрофірмі «Світанок-Плюс».

Таблиця 2.14. Розрахунок потреби в трудових ресурсів для галузі рослинництва

Культури	Площі посіву, га	Потреба
		люд.-год. на 1га	на всю площу
			люд.-год.	чол.
Озима пшениця	409,3	22	9004,6	5
Ячмінь ярий	271,9	15	4078,5	2
Кукурудза на зерно	79,1	30	2373	1
Соняшник	227,4	20	4548	3

 

Здійснивши  розрахунок потреби в робочій  силі для галузі рослинництва в ТОВ Агрофірмі «Світанок-Плюс» ми визначили, що для цієї галузі потрібно 11 працівників. Найбільше працівників припадає на вирощування озимої пшениці - 5 чоловіка, що пов’язане з великою посівною площею.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.4. Планування собівартості та реалізації продукції рослинництва

Собівартість  продукції являє собою грошовий вираз затрат праці і матеріальних ресурсів на виробництво продукції. Зниження собівартості продукції –  одне з головних джерел збільшення прибутків. Тому при плануванні необхідно  врахувати резерви зменшення  витрат по кожній культурі.

В основу калькуляції собівартості на плановий період повинні бути покладені розрахунки по кожному виду продукції. Для правильного  визначення собівартості продукції  велике значення має дотримання певної послідовності розрахунків як по галузях і видах продукції, так  і по статтях витрат. Спочатку складають  технологічні карти (Додаток А) по кожній культурі або групах культур однорідною технологією, під урожай планового  і окремо під урожай майбутнього  року (незавершене виробництво).

Плануванню  витрат на виробництво передує аналіз змін собівартості продукції у звітному, передплановому періодах по елементах витрат і техніко-економічних факторах.

Для планової калькуляції собівартості продукції  рослинництва використовують кошторисний  метод обчислення сукупних витрат по культурах на основі статей витрат, грн:

1. Витрати на оплату праці.
2. Насіння та посадковий матеріал.
3. Паливо та мастильні матеріали.
4. Органічні і мінеральні добрива.
5. Засоби захисту рослин.
6. Роботи та послуги.
7. Витати на ремонт необоротних активів.
8. Інші витрати на утримання основних засобів.
9. Інші витрати.
10. Загальновиробничі витрати.

Загальновиробничі витрати розраховуються орієнтовно в розмірі 40% до суми оплати праці  і відрахувань на ремонт необоротних  активів та інших витрат на утримання  основних засобів.

До інших  витрат відносять витрати, пов’язані  з виробництвом певного виду продукції  і не передбачені жодною із вище наведених статей витрат і плануються на рівні 4% від загальної суми витрат.

При плануванні собівартості основної продукції рослинництва потрібно визначити витрати на отримання  побічної продукції шляхом віднімання їх від загальної суми витрат на культуру.

Після обчислення витрат по кожній культурі уточнюють  кількісні співвідношення, розміри  витрат на основну, супутню та побічну  продукцію разом і в розрахунку на 1 ц. Собівартість соломи, полови, гички, стебел кукурудзи тощо визначають відповідно до віднесених на них витрат по збиранню, пресуванню, транспортуванню, скиртуванню  та інших роботах по збиранню відповідних  видів продукції. Решту планових витрат відносять на основну та супутню  продукцію пропорційно до їх обсягів. Наприклад, витрати на вирощування  і збирання зернових культур становлять собівартість зерна, зерновідходів, соломи. Загальну суму планових витрат (за винятком вартості соломи) розподіляють на зерно  і зерновідходи пропорційно до частки вмісту в них повноцінного зерна. За даними лабораторного аналізу, вміст  зерна в зерновідходах досягає 30, 40, 50, 60%.

Розрахуємо  витрати виробництва і собівартість продукції рослинництва ТОВ Агрофірми «Світанок-Плюс» в таблиці 2.15.

Для розрахунку собівартості 1ц зерна скористаємось формулою:

С1ц  зерна = (В-Впп)/(Зп+ПВ*Q зернговідх.), де

В – загальні витрати;

Зп – повноцінне зерно;

Q – кількість  зерновідходів (30%);

В пп -  вартість побічної продукції;

ПВ – питома вага зерна в зерновідходах.

Таблиця 2.15. Розрахунок собівартості 1 ц зерна озимої пшениці

Показник	Значення показника	Витрати на 1 ц зерна
Статті витрат, тис. грн.		грн.	%
Витрати на оплату праці	50	1,9	3,7
Відрахування на соціальні заходи	18,3	0,7	1,4
Насіння та посадковий матеріал	165,9	6,6	12,9
Паливо та мастильні матеріали	487	19,3	37,9
Добрива	326,9	12,9	25,3
Засоби захисту рослин	30,3	1,2	2,4
Роботи і послуги	17,1	0,7	1,4
Витрати на ремонт необоротних активів	43,8	1,7	3,3
Інші витрати на утримання основних заходів	45,4	1,8	3,5
Інші витрати	47,4	1,9	3,7
Загальновиробничі витрати	55,7	2,2	4,3
Усього витрат	1288,1	50,9	100,0
Вихід продукції, ц	26070
зерно	25289,9
зерно відходи (вміст зерна - 50%)	780,1
солома	28691,9
Витрати на солому, тис. грн..	166,4
Собівартість 1 ц соломи, грн..	5,8
Витрати на зерно , тис. грн.	1121,7
Собівартість 1 ц зерна, грн..	43,8
Собівартість 1 ц зерновідходів, грн.	17,5

 

 

З даних  таблиці 2.15., ми бачимо, що найбільшу питому вагу у складі витрат на вирощування пшениці займають  паливо та мастильні матеріали – 487 тис. грн.; на другому місці добрива – 326,9 тис. грн.; також вагому частку займають витрати на насіння на садивний матеріал – їх вартість становить 165,9 тис. грн. Собівартість всієї продукції становить 1121,7 тис. грн. Собівартість 1 ц зерна озимої пшениці становить 43,8 грн.

 

Розділ 3. Перспективи розвитку галузі рослинництва на 2012 рік

Головне завдання перспективного планування –  забезпечити виробництво максимальною кількістю найбільш економічно вигідної продукції відповідно до попиту на неї.

Рослинництво  є комплексною основною галуззю  сільського господарства. Її продукція  становить більше половини валового виробництва продукції сільськогосподарського виробництва. Від інтенсивності  її розвитку залежить забезпечення населення  продуктами харчування і промисловості  сировиною. Галузь рослинництва є визначальною у розвитку інших галузей, особливо тваринництва, оскільки кормова база останнього створюється переважно  в цій галузі.

Підвищення економічної ефективності рослинництва передбачає збільшення виробництва і підвищення якості сільськогосподарської продукції при одночасному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми нерозривно пов'язане з подальшою всебічною інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільськогосподарських культур. В сучасних умовах сільське господарство розвивається переважно на основі інтенсифікації, що є основним джерелом підвищення його економічної ефективності.

Суть  інтенсивних технологій полягає  в тому, що виробництво продукції  здійснюється на основі новітніх досягнень  науково – технічного прогресу при  створенні умов для сільськогосподарських  культур відповідно до фаз їх росту  на основі комплексу факторів в оптимальній  пропорції протягом всього вегетаційного  періоду з метою забезпечення рівня програмованого урожаю. Це означає:

• розміщення культур у сівозміні після науково обґрунтованих попередників;
• висівання стійких проти засухи і полягання, хвороб і шкідників високоврожайних районованих сортів за високої якості посівного матеріалу;
• застосування науково обґрунтованої системи удобрення відповідно до ґрунтово-кліматичних умов на запрограмований рівень урожаю;
• застосування комплексу науково обґрунтованих меліоративних заходів;
• здійснення виробництва відповідно до наукової системи  організації праці;
• виконання всіх виробничих процесів відповідно до агротехнічних і організаційно-економічних заходів із залученням висококваліфікованих кадрів.