Перспективи подальшої інтеграції України в міжнародні ринки цінних паперів

Зміст

Вступ

Розділ 1. Організаційно-правові  засади формування та функціонування ринку цінних паперів в Україні

1.1 . Нормативно-правова база функціонування  вітчизняного ринку цінних паперів.

1.2 . Динаміка фондової торгівлі в Україні.

Розділ 2. Місце України  на світовому ринку цінних паперів.

2.1. Україна на світовому ринку прав (титулів) власності.

2.2. Україна на ринку боргових цінних паперів

Розділ 3. Перспективи подальшої  інтеграції України в міжнародні ринки цінних паперів

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Основною тенденцією сучасного  фінансового розвитку є зменшення  ролі банківського сектора як механізму  перерозподілу фінансових ресурсів на національному й міжнародному рівнях і відповідне посилення інвестиційної та позичкової діяльності на ринках цінних паперів. Через це останніми роками серед основних сегментів світового фінансового ринку провідне місце посіли міжнародні ринки цінних паперів. Завдяки стрімким перетворенням на ринках цінних паперів саме вони почали відігравати і роль головного структуроутворювального чинника розвитку світових фінансів.

Становлення ринкових відносин, що на сучасному етапі виступає головним фактором стабілізації та піднесення економіки незалежної України, передбачає як першочерговий захід оздоровлення фінансової системи. Одним з шляхів досягнення цієї мети є створення ринку цінних паперів. Дійовий фондовий ринок виконує функції переміщення капіталу від інвесторів до виробництва, визначення ефективності використання фінансових ресурсів в окремих секторах економіки, перебігу капіталу з однієї галузі в інші тощо.

У такому плані формування та розвиток ринку цінних паперів являє собою об'єктивний процес. Наскільки успішно він буде здійснюватись, наскільки стабільно складатиметься інфраструктура фондового ринку, настільки можна сподіватися на розширення ринкових відносин взагалі, зростання виробництва, покращання добробуту народу.

Не менш важливим є застосування передового досвіду країн з розвинутою ринковою економікою стосовно регулювання фінансового ринку. Оскільки обіг цінних паперів у країнах із соціально орієнтованою ринковою економікою має розвинуте правове регулювання. У всіх штатах існує закон, який встановлює державний контроль за обігом цінних паперів, – він отримав назву " закон голубого неба " . І ним захищаються права власника від спекуляцій, коли покупцеві не пропонують ніякої реальної цінності. Окрім того держава створює спеціальні органи, які контролюють обіг цінних паперів. Якщо ж поглянути на стан справ в Україні, то стає зрозумілим, що інвестори, які б хотіли оперувати на ринку цінних паперів, не можуть цього зробити внаслідок недосконалості законодавчих нормативів, які регулюють фінансовий ринок.

Метою курсової роботиє дослідження ринку цінних паперів, з’ясування проблем, тенденцій на фондових біржах та перспектив розвитку.

Завдання

· Розкрити сутність ринку цінних паперів.

· Проаналізувати структуру міжнародного ринку цінних паперів.

· Розкрити сутність, розвиток, становлення  ринку цінних паперів України 

· З’ясувати основні проблеми України  на міжнародних ринках цінних паперів.

Об’єктом є світовий ринок цінних паперів.

Предметом є визначення місця України на міжнародних ринках цінних паперів, тенденції та проблеми розвитку.

Емпірична база дослідження міжнародного ринку цінних парерів.

Розділ I. Організаційно-правові  засади формування та функціонування ринку цінних паперів в Україні

1.1. Нормативно-правова база  функціонування вітчизняного ринку  цінних паперів

Розвиток економіки будь-якої держави  обов'язково вимагає, щоб були забезпечені можливості мобілізації, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, капіталів, часто в крупних і дуже крупних об'ємах. В умовах планової економіки цю роль від імені держави виконували його різні органи управління, планування і навіть партійні. У країнах з ринковою економікою більшість господарюючих суб'єктів самостійна або через відповідних фінансових посередників знаходять грошові і матеріальні ресурси на фінансових ринках в необхідних їм об'ємах.

Аналогічно підприємства і фірми, фізичні особи, що мають вільні грошові ресурси, передають їх на відповідний сектор фінансового ринку. В результаті фінансові ресурси перетворюються на особливий товар, який можна купувати і продавати на ринкових умовах.

Цей процес перерозподілу і перерозподілу  фінансових ресурсів, капіталів здійснюється на фінансовому ринку, на фондовому ринку. Це складна система ринків, на яких концентрується попит і пропозиція на різні платіжні засоби.

Засоби на ці ринки поступають і  притягуються у зв'язку з тим, що в економіці з одного боку виникає  надлишок грошових накопичень, а з  другого боку існує постійна потреба  залучення додаткових грошових коштів для інвестування, причому на різні терміни.

В результаті тимчасово вільні фінансові  кошти поступають на фінансові ринки, які забезпечують можливість їх перерозподілу  в різних формах.

Рис. 1. Структура фінансового  ринку

Таким чином, принципово важливо підкреслити, що ринок цінних паперів не є якимсь абсолютно самостійним інститутом ринкової економіки, а є частиною фінансового ринку, що включає також банківські і страхові інститути.

Розглянемо основні сектори  ринку цінних паперів і їх особливості.

У літературі часто зустрічається  термін “ринок цінних паперів” (синонімом  цього терміну є “фондовий  ринок”), проте їх пояснення і  закріплення на законодавчому рівні відсутнє. Єдине визначення міститься в Концепції формування і розвитку фондового ринку України. У ній сказано: “ринок цінних паперів є багатофункціональною системою, яка сприяє акумуляції капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сферу, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальній структурі суспільства, підвищенню добробуту громадян за рахунок володіння і вільного розповсюдження цінними паперами, готовності населення до ринкових відносин”.

Ринок цінних паперів охоплює частково кредитні відносини шляхом включення  в свою сферу ринку боргових інструментів (ринок облігацій), так і відносини співволодіння, виникаючі на ринку інструментів власності (ринку акцій). Ці відносини виражаються через випуск спеціальних документів – цінних паперів, які мають власну вартість і можуть продаватися, купуватися (відчужуватися) і погашатися.

Цінний папір – це така форма фіксації фінансово-правових відносин між учасниками ринку, яка сама стала об'єктом таких відносин .

Офіційне визначення: “цінний папір – грошовий документ, який підтверджує право володіння або боргові відносини між особою, який їх випустив, і їх власником і визначає, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових або інших прав, які витікають з цих документів, іншим особам .

Ринок, на якому звертаються похідні  цінних паперів (опціони і ф'ючерси) називається ринком похідних інструментів (деривативів).

Деривати – це стандартні документи, що засвідчують право і зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також грошові кошти на визначених ними умовах в майбутньому.

Найвідомішими фінансовими інструментами  є ф'ючерсні контракти, форвардні  контракти, опціони, свопи і варанти. Існують також гібридні інструменти, які складно однозначно віднести до якої-небудь однієї категорії, оскільки вони грунтуються на властивостях більш ніж однієї категорії цінних паперів.

Слід додати, що у нас однозначно не вирішене питання, чи є деривати цінними паперами і це ще потребує законодавчого визначення.

Таким чином, ринок цінних паперів  є частиною фінансового ринку, який охоплює відносини пов'язані з цінними паперами, але в Україні він ще знаходиться на стадії свого розвитку.

Професійна діяльність на ринку  цінних паперів – це підприємницька діяльність по перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів і організаційному, інформаційному, технічному, консультативному і іншому обслуговуванню випуску і обігу цінних паперів, яка є, як правило, винятковим або переважним видом діяльності.

У нашій країні, в умовах не доскональної процедури ухвалення законодавчих рішень і порядку вступу їх у силу, можливості розробки високоякісних нормативних документів істотно звужуються.

Оновлення законодавства, пов'язаного  з ринком цінним паперів, наша держава повинна починати практично з нуля. Зараз вже немає можливості забезпечити спадковість прийнятих актів і законодавства, яке існувало в Російській імперії (у тому числі і в Україні) до 1917г. Ця обставина не може не викликати розчарування, оскільки до революції ми мали розвинену як на той час, правову базу регулювання фондового ринку. Вже в 1836р. у Росії було затверджене “Положення про компанії і акції”. В ухваленні такого правового документа, яке регламентував діяльність акціонерних суспільств, ми випереджали Пруссію на 6 років, Англію – на 7 років, Францію – на 19 років.

На жаль розвиток правової бази, пов'язаної з ринком цінних паперів, після подій, які відбулися в жовтні 1917г., припинилося.

У Україні після ухвалення Верховною Радою 16 липня 1990г. “Декларації про державний суверенітет” почався процес формування правової бази для створення і функціонування ринку цінних паперів.

До групи законодавчих актів  першого покоління, які сьогодні регулюють відносини на українському фондовому ринку, в першу чергу  слід віднести Закони України “Про власність”, “Про цінні папери і  фондовий ринок”, “Про господарські суспільства”, “Про приватизаційні папери”, “Про банки  і банківську діяльність” і інші.

Аналіз цих документів дозволяє стверджувати про великий їх вплив  на розвиток фондового ринку.

Проте необхідно сказати, що розробка цих документів проходила, не дуже детально, і створення таких необхідних інститутів фондового ринку, як саморегулюючих організацій, незалежних реєсторів, депозитарію  і клиринго-розрахункових організацій, не передбачалося зовсім.

Подальший розвиток українського ринку  цінних паперів, збільшення його активів  і об'ємів, вказало на необхідність оперативного закриття дір в законодавстві. Це виробило до розробки і ухваленні  в 1992-1995гг. великої кількості підзаконних  актів. До цієї групи підзаконних  актів відносяться: Укази Президента “Про інвестиційні фонди і інвестиційні компанії”, “Про електроном обігу цінних паперів і Національному депозитарії” і ін.

На жаль, перше покоління нормативно-правових актів у сфері фондового ринку не завжди відповідало вимогам, які ставилися перед фондовим ринком. Головними причинами були, швидкість ухвалення цих правових документів, і відсутність єдиної концепції розвитку ринку цінних паперів. Більш того, деякі положення прийнятих правових документів, гальмували подальші розвиток інфрастуктури фондового ринку.

Системніша і цілеспрямована робота у напрямі розвитку законодавства  України у сфері цінних паперів  почалося після ухвалення Указу Президента України від 12 червня 1995г. “Про державну комісію по цінних паперах і фондовому ринку”. Вона була створена з метою реалізації єдиної державної концепції розвитку фондового ринку.

Наступним важливим кроком стало ухвалення Верховною Радою постанови від 25 вересня 1995г. “Про концепцію розвитку і функціонування фондового ринку України”.

Протягом 1996г. законодавча база ринку  цінних паперів України була значно розширена і допрацьована.

Основною подією, що значно вплинула на фондовий ринок, стало ухвалення  Закону України “Про державне регулювання  ринку цінних паперів в Україні”.

Важливим подія на фондовому  ринку України стала внесення змін в 1996г. у Закон України “Про цінні папери і фондовий ринок”.

Все вище перераховані правові документи, на сьогоднішній день складають правову  базу ринку цінних паперів в Україні.

В період 1997-2001рр. було прийнято ряд  законів, указів і ухвал, які істотно  доповнили існуючий фондовий ринок, проте тільки після ухвалення нової редакції Закону України “Про цінні папери і фондовий ринок”, можна буде говорити про остаточне створення другого покоління національного законодавства про цінні папери (що украй необхідне нашій державі).

На початок 2000р. діяльність на фондовому ринку України здійснювали:

· 129 інвестиційних фондів;

· 100 інвестиційних компаній з 182 взаємними  фондами;

· 827 торговців цінними паперами (зокрема комерційні банки);

· 352 реєстратори;

· 82 хранителі;

· один депозитарій;

· 6 бірж;

· 2 торгово-інформаційні системи;

· 10 саморегулюючих організацій.

У Україні зареєстровано більше 35800 емітентів цінних паперів і  в тому, числі 11840 відкритих акціонерних суспільств. Переважаюча частка акцій випущена підприємствами, що приватизовуються (близько 80% від всієї суми емітованих цінних паперів).

Всього професійних учасників ринку цінних паперів більше 1500.

Але, подальше становлення фондового ринку України, його розвиток і функціонування багато в чому залежить від законодавчого регулювання.

Ринок цінних паперів на відміну від інших організованих ринків звичайно є одним з найжорсткіше регульованих і регламентуються державними органами ринком. Причина цього полягає в особливому значенні для держави і для всього суспільства надійності і стабільності системи руху капіталів, який забезпечується обігом різних видів цінних паперів і їх похідних, в тісному зв'язку цього ринку із законодавчою базою і системою правовідносин власності, яка склалася в державі.

Роль і функції держави в  регулюванні ринку цінних паперів  звичайно зводиться до наступного:

· ідеологічна і законодавча  функції;

· концентрація ресурсів;

· встановлення правил гри;

· контроль над фінансовою стійкістю і безпекою ринку;

· створення ефективного ринку;

· створення системи інформації;

· формування системи захисту інвесторів від втрат;

· запобігання негативній дії на фондовий ринок інших видів державного регулювання [2].

Регулювання ринку цінних паперів  має ряд аспектів:

1) загальний аспект – державою  встановлюється правила і стандарти,  обов'язкові для всіх учасників ринку і зокрема для державних органів;

2) конкретний аспект – встановлюються  правила, обов'язкові для певних  учасників ринку, наприклад, для фондових бірж або для торговців.

Існує дві основні моделі розвитку ринку цінних паперів: