Перспективи подальшої інтеграції України в міжнародні ринки цінних паперів

До речі, саме з боку інституційних  і стратегічних інвесторів країн Східної Європи на Україну сьогодні йде найбільша притока інвестицій. Російським інвесторам стати нічого не заважає стати не менш активними гравцями на українському ринку, тим більше що пропозиції для покупки є. Наприклад, у разі реалізації вже заявлених планів проведення IPO українських компаній їх об'єм в 2007 році, за оцінками аналітиків Альфа-банка, складе не менше $10 млрд. Практично всі ці розміщення проходитимуть на зарубіжних майданчиках, при цьому відповідно до законодавства України об'єм емісії цінних паперів на зовнішньому ринку не повинен перевищувати 25% від статутного фонду емітента.

Приватизація українських підприємств також йде, хоча і не дуже швидко. Так, ще в березні прем'єр-міністр України Віктор Янукович повідомив про надходження від приватизації з початку 2007 років 300 млн. гривень ($59 млн.), що склало 26% від плану.

Ще до 2 квітня 2007 року, коли президент  України Віктор Ющенко підписав указ про розпуск Верховної Ради, як одного з ризиків аналітики називали нестабільну політичну ситуацію на Україні. Недавня політична криза підтвердила обгрунтованість цих побоювань. Але при цьому ризик потрясінь на фінансовому ринку оцінювався аналітиками як некритичний, що в цілому підтвердила квітнева динаміка українського фондового ринку. За десять днів після підписання указу президента він скоректувався менш ніж на 9%, після чого знову почав рости.

Набагато більше значення мають  неприємні моменти, що лежать зовні  сфери великої політики. Низький  рівень корпоративного управління, відсутність інформації про компанії і мала ліквідність ринку є сьогодні основними ризиками інвестування в акції українських підприємств.

Середній денний оборот торгів на провідному торговому майданчику України (за підсумками 2006 року - 96% обороту всіх майданчиків) Першій фондовій торговій системі (ПФТС) складає $23 млн. Середній денний оборот ринку акцій на ПФТС - порядка $2-3 млн. Free float акцій, що торгуються, в масі своїй складає від 3% до 5%, спреди високі. На початок квітня сукупна капіталізація 53 найбільш ліквідних українських емітентів складала лише $39 млрд.

Основним принципом роботи на ринку, пояснює віце-президент UFC Capital (Україна) Віталій Шушковській, є торгівля по котируваннях і конкуруючих котируваннях (quote/dealer-driven market). Котирування акцій, введені в систему, вважаються фіксованими. Анонімна торгівля і повноцінні клірингові процедури не передбачені. На практиці переважна більшість операцій полягає по телефону. Єдиний розрахунково-депозитарний центр - це Міжрегіональний фондовий союз, акціонерами якого є органи державної влади, банки, інвестиційні компанії і інші учасники фондового ринку. Реєстр акцій, випущених в документарній формі, ведеться реєстраторами, а неторгові і бездокументні акції зберігаються у депозитаріїв.

На відміну від російського  регулятора (ФСФР), державна комісія  по цінних паперах і фондовому  ринку України хоча і пред'являє  до емітентів вимоги по розкриттю  інформації, проте, ймовірно, не в достатній  мірі контролює її якість і оперативність. У розмові з кореспондентом представник українського брокера, що займається компаніями малої і середньої капіталізації (вважаються претендентами на зростання котирувань від 100% до 300%), повідомив, що часто інформація буває доступна тільки інсайдерам.

Дійсно, погоджується замдіректора торгового  департаменту Dragon Capital (Україна) Денис  Мацуєв, інформація не завжди приходить  так швидко, як хотілося б. Проте  прозорість ринку збільшується, все  більше компаній переходять на міжнародні стандарти звітності і користуються послугами авторитетних аудиторських компаній. Крім того, росте рівень корпоративного управління і разом з ним - якість і кількість поширюваної компаніями інформації.

Інтернет-трейдінга на українському ринку поки немає, але його поява лише питання часу. ПФТС зараз створює новий майданчик - ринок заявок, який спеціально розробляється з урахуванням подальшої можливості упровадження програмного забезпечення по торгівлі для приватних осіб, що працюють через брокера. Цей майданчик повинен відкритися вже в травні.

До речі, вже незабаром ПФТС доведеться витримувати конкуренцію з боку і зарубіжних, і російських бірж. Про плани відкрити своє представництво в Києві цього року неодноразово оголошувала Варшавська фондова  біржа. А минулого року експансію  на Україну почала біржа РТС. Ганна  Черемушкина, керівник департаменту по зв'язках з громадськістю і  ЗМІ біржі РТС: "У грудні 2006 року нами була придбана одна акція  біржі ІННЕКС, що дозволило нам  ввійти до складу акціонерів. У 2007 році загальні збори акціонерів ІННЕКС ухвалили рішення про збільшення статутного капіталу біржі з 0,6 млн. гривень до 6 млн. гривень (фіксований курс гривні - 5,05 гр./$.-Ъ). До 31 серпня 2007 року ми плануємо викупити не менше 60% допеміссиі. У наші цілі входить побудова загальноукраїнського торгового майданчика із залученням місцевих учасників ринку і використовуванням передових технологій".

Найймовірніше, проблеми інфраструктури біржової торгівлі протягом найближчого часу на Україні будуть розв'язані, хоча учасники ринку і говорять, що російський інвестор поки не може просто прийти на місцевий ринок і купити папери. У будь-якому випадку це буде якась схема, говорять брокери, через два продавці як мінімум - російського посередника і українського партнера.

Набагато серйозніше йде справа із законодавством. За даними учасників ринку, через відсутність адекватної законодавчої бази права міноритарних акціонерів залишаються незахищеними. Так, в 2006 році частки міноритарних акціонерів в "Запорожсталі" і "Азовсталі" були розмиті майже вдесятеро. Не входивши в суперечність із законодавством України, мажоритарний акціонер при збільшенні статутного капіталу компанії може повністю викупити допеміссію за номінальною вартістю.

З урахуванням вищевикладеного далеко не всі аналітики рекомендують інвесторам вкладати в акції українських підприємств. Хоча потенціал зростання котирувань окремих паперів величезний, недосконалість законодавства, низька ліквідність ринку і політична нестабільність ставлять інвестиції в акції українських підприємств в розряд високоризикованих вкладень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки.

З огляду на специфіку, тенденції і проблеми розвитку українського фондового ринку, можна зробити такі висновки і пропозиції щодо підвищення його ролі у забезпеченні економічної безпеки держави:

на сучасному етапі фондовий ринок України не повною мірою  виконує завдання щодо залучення  інвестицій до реального сектору  економіки; ринок цінних паперів  краще виконує завдання перерозподілу  власності, тоді як у розвинутих країнах метою більшості угод є отримання доходів та зростання вартості інвестицій;

наявність 10 організаторів торгів в Україні не гарантує переважання організованої торгівлі, аналіз свідчить, що торгівля відбувається за межами організованого ринку;

потребують захисту фінансові  інвестори (насамперед міноритарні  акціонери) шляхом удосконалення відповідної  законодавчої бази, відсутня правова  база щодо участі фізичних осіб в операціях  на фондовому ринку;

торгівля цінними паперами має  бути зосереджена на організованому ринку, оскільки укладання угод за межами організованого фондового ринку применшує інвестиційну привабливість країни, провокує тінізацію українського капіталу;

необхідно поступово централізувати торгівлю цінними паперами, що дасть  можливість залучати більше учасників; для цього маємо запровадити пільгове оподаткування операцій купівлі-продажу цінних паперів на організованому ринку та жорсткіше оподаткування на неорганізованому ринку, а також встановити вимоги щодо мінімального обсягу торгів цінними паперами для організаторів торгівлі;

держава має сприяти залученню  коштів населення на фондовий ринок, оскільки в Україні заощадження  населення становлять від 10 до 20 млрд дол. США; для спрямування їх на фондовий ринок, необхідно запровадити на початковому етапі пільгове оподаткування доходів, отриманих фізичними особами від операцій з цінними паперами;

маємо підвищити прозорість діяльності емітентів цінних паперів, пристосувати структуру інформації про емітентів до міжнародних стандартів звітності, що забезпечить її презентабельність і дасть змогу інвестору оцінити реальну вартість підприємства та його потенціал;

умова розвитку фондового ринку  — поширення практики рейтингування  емітентів та інструментів фондового  ринку, щоб інвестори могли отримувати інформацію про надійність українських  позичальників та емітованих ними цінних паперів, а українські емітенти завдяки  цьому отримували вищі міжнародні рейтинги і були успішними на зовнішніх  ринках капіталу.

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Боровкова В. А. Экономическая  литература. – Москва, 2006

2. Криничанский К.В. Рынок ценных  бумаг. Санкт-Петербург, 2007

3. Головко О. П. Международный  рынок ценных бумаг. Киев, 2003

4. Барановський О.І. Фінансова  безпека фондового ринку // Фінанси України. – 1999. - №1

5. Губський Б.В. Біржові технології  ринку. – Київ, 1997

6. Давидов О.І., Зінченко Я.В. Фондові кризи у ринковій економіці // Фінанси України. – 2000. - №3

7. Жукова Е.Ф. Общая тория денег  и кредита. – Москва: Банки  и биржи, ЮНИТИ, 1995

8. "Загальні засади функціонування  Національного депозитарію України", затверджені Указом Президента України №703 від 22 червня 1999 року.

9. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л.  – Цінні папери. Фондовий ринок. – Термінологічний –словник. – Л.: БаК, 1999

10. Загорський В.С. Цінні папери. Фондовий ринок. – Наукове видання для студентів економічних спеціальностей. – Львівська комерційна академія. – К.:1996

11. Хоружий Сергій Гаврилович. Проблеми  ринку цінних паперів, http://www.horuz.narod.ru/

12. Журнал "Ринок Цінних Паперів" №3 за 2007 рік, стаття „Фондовий ринок України”, ст. 24-25