Перспективи подальшої інтеграції України в міжнародні ринки цінних паперів

Причини повільного виходу потенційних емітентів на міжнародні ринки шляхом публічного розміщення акцій: небажання вітчизняного бізнесу  публікувати свою звітність; низький  рівень корпоративного управління; невисока ліквідність вітчизняного фондового ринку; нераціональна система оподаткування (згідно з чинним законодавством емісійний дохід зараховують до валового доходу й оподатковують за ставкою 25%).

У червні 2005 р. в Україні  створено Національний комітет IPO, діяльність якого сприяє первинним публічним  розміщенням акцій українських  компаній на внутрішньому та зовнішньому  ринках. Стратегічна мета проекту  «Комітет IPO» — виведення протягом 1,5-2 років близько 10 українських  компаній на провідні біржові майданчики світу, насамперед Нью-Йоркську і Лондонську фондові біржі.

 

2.2 Україна на ринку боргових цінних паперів

 

Боргові цінні папери: боргові  цінні папери, емітовані резидентами  для розміщення на внутрішньому ринку  України і придбані нерезидентами, включаються до складу валового зовнішнього боргу. Ті українські боргові інструменти, що були розміщені за кордоном, однак внаслідок їх зворотнього викупу знаходяться у власності резидентів, виключаються зі складу валового зовнішнього боргу. Загальний обсяг єврооблігацій, що розміщені і обертаються на зовнішніх ринках, зменшується на обсяги боргових інструментів, викуплених резидентами. Інформація про такі операції надається Департаментом валютного контролю та ліцензування Національного банку України та підтверджується даними Системи поопераційного обліку (ITRS).

Дохідність:

Спреди українських боргових зобов'язань залишаються на привабливому рівні у порівнянні з борговими паперами з фіксованою ставкою та подібною або навіть нижчою кредитоспроможністю. Дивлячись на ринок 5-річних євробондів, деномінованих у доларах США, Україна пропонує суттєву різницю в дохідності з відповідним фактором ризику.

 

Таблиця 4

 

Спреди українських  боргових зобов'язань

РИНОК	РЕЙТИНГ	Боргові	Спред	Різниця
	(S&P, Moody's)	зобов'язання		спреду
Україна	BB-, B1	6.875% 2011	216 б.п.
Уругвай	в, вз	7.25% 2011	195 б.п.	21 б.п.
Пакистан	B+, B2	6.75% 2009	172 б.п.	44 б.п.
Венесуела	BB-, B2	5.375% 2010	147 б.п.	69 б.п.
Філіпіни	BB-, B1	8.375% 2011	190 б.п.	26 б.п.
Гватемала	BB-, Ba2	10.25% 2011	175 б.п.	41 б.п.
Колумбія	ВВ, Ва2	10.5% 2010	148 б.п.	68 б.п.
Бразилія	ВВ, ВаЗ	10% 2011	129 б.п.	87 б.п.
Перу	ВВ, ВаЗ	9.125% 2912	148 б.п.	68 б.п.
Панама	ВВ, Ва1	9.625% 2011	142 б.п.	74 б.п.

Таблиця 5

Дохідність як на ринках 1-річних, так і 5-річних CDS (Credit Default Swap).

Ринок	Рейтинг	1-річні	5-річні	Різниця
	(S&P, Moody's)	CDS	CDS	спреду
Ukraine	BB-, B1	92 б.п.	192 б.п.
Turkey	BB-, Ba3	56 б.п.	181 б.п.	36/11 б.п.
Colombia	ВВ, Ва2	26 б.п.	156 б.п.	66/36 б.п.
Brazil	ВВ, ВаЗ	26 б.п.	162 б.п.	66/30 б.п.
Peru	ВВ, ВаЗ	45 б.п.	172 б.п.	47/20 б.п.

Диверсифікація:

Унікальні характеристики України  продовжують забезпечувати суттєві  переваги від диверсифікації:

• Одна з декількох країн у Східній Європі з субінвестиційним класом кредитування.

Дуже привабливий стан боргу стримав пропозицію бондів.

• Нові випуски боргових зобов'язань в майбутньому будуть відносно обмеженими.

Україна демонструє високу здатність і готовність виконувати свої боргові зобов'язання.

• Привабливий стан боргу  залишається основним чинником довіри інвесторів.

• Низький рівень відношення боргу до ВВП (13% в 2006 році) не піддається впливу економічних та політичних перетворень.

Рис. 2. Відношення прямого боргу до ВВП, %

Джерело: Кринічанский К.В. Ринок  цінних паперів. Санкт-Петербург, 2007, стр. 365

Спостерігалась тенденція  зниження показника відношення боргу  до ВВП, і зараз він знаходиться  на рівні, нижчому, ніж стеля в розмірі 60%, встановлена урядом.

Показник відношення витрат на обслуговування боргу (як внутрішнього, так і зовнішнього) до податкових надходжень знаходиться на низькому рівні (14,3% в 2006 році).

Показник відношення витрат на обслуговування боргу до податкових надходжень також демонструє тенденцію  зниження та знаходиться на рівні, меншому 45%-ї стелі, встановленої урядом.

Завдання по обслуговуванню боргових зобов'язань країни покладене  на українських урядовців.

• Уряд планує розвивати  внутрішній ринок боргових зобов'язань  та зменшувати залежність від зовнішніх  запозичень. Зовнішній борг складає 75% від загальної суми боргу.

• В 2006 році нові внутрішні  та зовнішні запозичення будуть поділені приблизно на рівні частини.

• В 2006 році Міністерство фінансів передбачає отримати від випуску  євробондів 500 млн. дол. США.

• Боргові зобов'язання з  фіксованою ставкою складають приблизно 55% від загальної суми боргу.

• Міністерство фінансів не здійснює будь-якої діяльності на вторинному рину внутрішніх запозичень, але пізніше в цьому році забезпечить правові засади такої діяльності на вторинному ринку.

• Україна зобов'язана  здійснювати діяльність щодо скорочення державного боргу та продовжує поліпшення політики щодо управління ризиками, пов'язаними з відсотковими ставками та валютним курсом.

• Іншими цілями є подовження середнього терміну обігу боргових зобов'язань, скорочення витрат на обслуговування та погашення боргу, а також розвиток ліквідного ринку внутрішніх запозичень.

Випуск вітчизняними компаніями єврооблігацій поки що не став ефективним способом виходу на міжнародні ринки капіталу. Боргові цінні папери, що емітують українські компанії, через їхню невисоку ліквідність та обмежену надійність не дуже популярні на зовнішніх ринках. У 2005 р. на ринок єврооблігацій виходило кілька великих компаній нефінансового сектору (табл. 5) [11]. Найактивніший позичальник — Київстар GSM. Так, у квітні 2005 р. Київстар розмістив випуск єврооблігацій обсягом 175 млн дол. США під 7,75% річних (у листопаді 2002 р. — під 12,75%). Серед корпорацій з «українським корінням» варто виділити хімічне підприємство «Стирол» та «Індустріальний союз Донбасу».

Для розміщення облігацій на зовнішніх фондових ринках корпорація має пройти низку процедур, серед яких і кредитний рейтинг. Цінні папери найвищої якості позначають символом А, за ними — папери з рейтингом В, а найнижча інвестиційна якість (надійність) позначена символами С і D. Такою системою символів для позначення рейтингів облігацій користуються компанії «Moody’s», «Fitch» та «Value Line». «Standard & Poor’s Corporation» також оцінює акції. При цьому рейтинг національного уряду — своєрідний орієнтир для інвестора, адже рейтинги індивідуальних емітентів можуть бути на тому самому рівні, що рейтинг уряду, або нижчими. Кредитний рейтинг України за довгостроковими зобов’язаннями невисокий — у рейтингах таких найавторитетніших агентств, як «Standard & Poor`s» та «Moody`s», Україна посідає останні місця у спекулятивному класі. Це означає, що за зобов’язаннями країни інвестиційний ризик істотний. Відповідно, і зазначені компанії отримали невисокі рейтинги від провідних рейтингових агентств (також на спекулятивному рівні).

Зміна позиції України  у суверенному рейтингу з рівня В+ до рівня ВВ-, за оцінкою агентства Fitch, відбулося у січні 2005 р. І хоча цей рівень також у спекулятивному класі, це, безумовно, позитивно. Адже новий рейтинг дасть можливість українським позичальникам залучати ресурси за кордоном на вигідніших умовах за нижчим відсотком.

У 2006 р. про наміри випустити  єврооблігації заявили «Союз-Віктан», Aventures Group (50 млн дол. США), «Луцький автомобільний завод» (100 млн дол. США), металургійний комбінат «Азовсталь».

Отже, місце України на міжнародному ринку цінних паперів не дуже значне, рейтинги від провідних рейтингових  агентств невисокі, боргові цінні  папери через їхню невисоку ліквідність  та обмежену надійність не дуже популярні  на зовнішніх ринках, але привабливий  стан боргу залишається основним чинником довіри інвесторів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

III. Перспективи подальшої  інтеграції України в міжнародні  ринки цінних паперів

З початку 2007 року фондовий ринок України, що відноситься по класифікації міжнародного агентства S&P до так званих прикордонних ринків (frontier markets), продемонстрував приголомшуючі темпи зростання (42%), виявившися по даному показнику на провідних позиціях в світі. І це при тому, що за підсумками минулого року зростання місцевого фондового індексу склало 77%.

Такий оптимізм інвесторів з'ясовний. Згідно даним Державного комітету статистики, зростання ВВП України в 2006 році склало 7,1%, об'єми промислового виробництва  виросли на 6,2%, доходи населення  за 11 місяців 2006 року - на 19,1%. У середині квітня в своєму економічному огляді за підсумками першого кварталу 2007 року Всесвітній банк підвищив прогноз зростання ВВП України в 2007 році з 4,5% до 5,5%, правда підвищивши і прогноз інфляції з 10,7% до 10,9%. Основними чинниками такої динаміки експерти називають притоку інвестицій і підвищення споживацького попиту населення.

За даними Нацбанку України, в 2006 році надходження прямих іноземних інвестицій в країну склала $5,3 млрд (без урахування $4,8 млрд надходжень від приватизації ВАТ "Криворіжсталь") - в два рази більше, ніж за 2005 рік. За підсумками 2006 року об'єми торгів на фондових майданчиках України виросли на 77% в порівнянні з показниками 2005 року.

Як головні причини, що дозволяють сподіватися на зростання фондового  ринку України, аналітики називають  високі темпи економічного зростання  і недооцінювання місцевих компаній в порівнянні з світовими, та і російськими, аналогами. На відміну від російської економіки, залежної від сировинних галузей, розказує аналітик "Ренесанс Капіталу" Катерина Малофєєва, загальна оцінка перспективи української будується виходячи з того, що ми маємо справу з економікою, яка залежить від імпорту енергії, при цьому економікою диверсифікованої і з часткою приватного сектора, що росте. Динамічний розвиток йде в секторах, не пов'язаних із здобиччю і переробкою природних ресурсів, таких, як фінансові послуги, машинобудування, роздрібна торгівля.

При цьому на Україні спостерігається  швидше західна модель розвитку: йде  постійна конкуренція політичних сил, при цьому проєвропейська спрямованість  зовнішньої політики явно підтримується  всіма найбільшими партіями (партії швидше різняться в оцінці пріоритетності відносин з Росією). За рахунок розмірів, темпів зростання економіки, політичної ролі, що росте, країні забезпечений інтерес з боку стратегічних інвесторів. Так, наприклад, минулого року в банківському секторі стратегічними інвесторами були куплені практично всі банки, які виставлялися на продаж ("Райффайзенбанк Аваль", Укрексімбанк, Індексбанк); пройшли численні операції з продажу пакетів акцій іноземним інвесторам. "Я вважаю, що в інших секторах відбуватиметься те ж саме - значний інтерес стратегічних інвесторів, який впливатиме на підвищення оцінок компаній", - резюмує експерт.

Потенційний інтерес інвесторів викликають не тільки сектори, орієнтовані на внутрішній попит, хоча саме споживацький сектор вважається найперспективнішим на ринку України. Так, в березні уряд України оголосив про проведення масштабної і амбітної програми реформування електроенергетичного комплексу, розрахованої на найближчі два роки. Планується лібералізація системи тарифоутворення і надання на першому етапі реформи можливості теплогенеруючим компаніям експортувати енергію без посередників, а також продавати електроенергію безпосередньо споживачам. У зв'язку з цим потенційний інтерес для інвестування представляє більшість з представлених на ринку найбільших електрогенеруючих компаній, говорять аналітики.

Аналітики відзначають, що на фоні швидкого зростання вартості енергії і  робочої сили в українській економіці  відбувається серйозна перебудова, модернізація і підвищення ефективності підприємств. Після підвищення цін на газ в 2006 році, розказує аналітик "Трійки Діалог Україна" Максим Бугрій, передбачалося, що негативний вплив зачепить цілий ряд галузей промисловості. Проте компанії базових галузей, за винятком хімічної, зуміли дуже швидко адаптуватися до нових цін, стали модернізувати виробництво і вводити заходи по підвищенню енергоефективності. На металургійних підприємствах енергоспоживання було скорочене в рази, говорить експерт, і в даний час витрати на газ займають в собівартості виробництва сталі не більш 5-6%. Провідні виробники стали - Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча, Індустріальний союз Донбасу - вже упроваджують технології, що дозволяють повністю відмовитися від природного газу при виробництві чавуну, а найбільша українська трубна корпорація "Інтерпайп" починає будувати електросталеплавильне підприємство, яке буде найбільшим в Східній Європі.