Перспективи розвитку малого бізнесу в Україні після прийняття Податкового кодексу

 

 

ЗМІСТ

с.

 

Вступ …………………………………………………………………………………2                                                

Розділ I. Зміст та необхідність визначення кредитного рейтингу держави-позичальника.

Розділ ІІ. Аналіз кредитного рейтингу України.

2.2 Вплив зміни правової бази оподаткування підприємств малого бізнесу на результати їх діяльності …………………………………………………………...26

Розділ III. Перспективи розвитку малого бізнесу в Україні після прийняття Податкового кодексу………………………………………………………………26

3.1 Міжнародний досвід оподаткування малого бізнесу та можливості його використання у вітчизняній практиці …………………………………………….26

3.2 Проблеми малого бізнесу в Україні та шляхи їх вирішення………………...35

Висновки та пропозиції ……………………………………………………………38

Список використаних джерел

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

В останні роки в Україні малий бізнес відіграє особливу соціально-економічну роль в світлі того, що саме він в кризових умовах створює нові робочі місця без будь-якого фінансування з боку держави, розширює зайнятість населення, залучає до легальної економічної сфери ті кошти, що зараз перебувають поза банківською сферою. Крім того, через сектор малого бізнесу зменшується  соціальна напруга у суспільстві,а також забезпечується досить вагома частка бюджетних надходжень у вигляді податків.

Сьогодні саме з розвитком малого бізнесу держава пов’язує надію на швидкі позитивні структурні зміни в економіці, а також на боротьбу з наслідками економічної кризи.

Проблематика теорії і практики оподаткування малого бізнесу постійно привертала увагу  науковців. Наукові праці та розробки щодо кола діяльності та системи оподаткування малого бізнесу пропонують відомі вчені, які досліджували дану проблему, це: В.Л. Андрущенко, С.І. Юрій, А.І. Крисоватий, В.І. Ляшенко, Я. Литвиненко, Ю.Б. Іванов, А. Єлісеєв, Л. Мартинюк та інші.

Актуальність теми даної роботи зумовлена тим, що  забезпеченням високого рівня конкурентоспроможності національної економіки через функціонування малого бізнесу в Україні великою мірою визначається ефективністю системи оподаткування. Крім того, після прийняття Податкового кодексу України багато підприємців зіткнулися з проблемою нерозуміння нового законодавства, що було обумовлено складністю написання даного нормативного документу. 

Метою даної курсової роботи є вивчення теоретико-методологічних основ малого бізнесу, визначення його ролі у економічному зростанні України, висвітлення системи оподаткування діяльності цього сектору економіки, а також аналіз практичних реалій застосування нового податкового законодавства.

Об’єктом дослідження є сектор малого бізнесу України.

Предметом дослідження є показники діяльності малого бізнесу в Україні в 2008-2010 роках.

Завданням є здійснення порівняння та аналізу діяльності малого бізнесу України до та після прийняття Податкового кодексу України.

        Методологічна база дослідження.

         При виконанні  курсової роботи були використані  загальнонаукові та прикладні  методи дослідження: аналітичні, графічні  та економіко-статистичні.

Інформаційна база дослідження.

При виконанні даної курсової роботи були використані наступні джерела інформації: навчальні посібники вітчизняних та зарубіжних вчених, законодавча та нормативно-правова база, матеріали періодичних видань

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ I. Теоретичні аспекти функціонування малого бізнесу в Україні.

 

1. Суть малого бізнесу та його роль в економіці Україні.

 

Малий бізнес є органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей сектор економіки історично відігравав роль необхідної передумови створення ринкового середовища. Він був первинною вихідною формою господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництва.

Підтвердженням значимості малого бізнесу є вперше прийнята 29 січня 1997 р. Кабінетом Міністрів України "Програма розвитку малого підприємництва в Україні на 1997- 1998 роки", яка містить цілий комплекс заходів правового характеру і заходів фінансово-кредитного, інноваційного, кадрового, науково-методичного та організаційного забезпечення. [12,c.250]

У структурі сучасної змішаної економіки співіснують та органічно взаємодоповнюються малий, середній та великий бізнес. Проте на відміну від двох останніх малий бізнес є вихідним, найбільш чисельним, а тому і найбільш поширеним сектором економіки. Відмінності між цими трьома видами бізнесу обумовлені різним рівнем суспільного поділу праці, характером спеціалізації та усуспільнення виробництва, а також вибором технологічного типу виробничого процесу. 
           Малий бізнес - це самостійна, систематична господарська діяльність малих підприємств будь-якої форми власності та громадян-підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку. (Додаток А) Малий бізнес включає у себе індивідуальну трудову діяльність громадян, що мають статус юридичної особи, або не мають його. Це поняття ширше, ніж поняття „малі підприємства". До них відносять: індивідуальні, приватні, сімейні підприємства, фермерські господарства, які можуть функціонувати на правах малого підприємства і можуть зберегти свій початковий статус. Практично, це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, фінансова, страхова тощо) зазначених суб'єктів господарювання, що спрямована на реалізацію власного економічного інтересу.

Правове регулювання малого бізнесу в Україні здійснюється низкою законів (понад 60), насамперед законами про підприємництво, власність, підприємства, банки і банківську діяльність, інвестиції, оподаткування, зовнішньоекономічну діяльність тощо, діють Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів  (наприклад, Постанова про заходи щодо створення і розвитку малих підприємств  як однієї з головних форм підприємництва).

Підприємство господарює в межах законодаства, що регулює напрямки  діяльності. З великої кількості юридичних актів визначальними є Закон України “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні”. Для підприємців зареєстрованих у формі юридичної особи нормативними документами, які затверджують права і обов‘язки є статут підприємства, а також узгоджений з чинним законодавством колективний договір, що регулює відносини трудового колективу з адміністрацією . [34]

Закон України “Про підприємництво” визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та  державної підтримки.

Закон складається з розділів: Загальні положення, Умови здійснення підприємницької діяльності, Підприємець і держава.

Розділ “Загальні положення”, визначає підприємницьку діяльність, суб‘єктів, обмеження у здійсненні, принципи,  регламентує свободу підприємницької діяльності, проголошує організаційні форми.

У другому розділі “Умови здійснення підприємницької діяльності” визначаються умови процедури державної реєстрації СПД; найом і соціальні гарантії працівників, здійснювані підприємцем, відповідальність і порядок припинення діяльності суб‘єктів підприємництва.[34]

Право наймання працівників і соціальні гарантії за використання їх праці реалізуються укладанням трудових договорів (контрактів, угод), в яких визначаються умови і охорона праці, доплата не нижче за встановлений державою мінімальний рівень, соціальні гарантії: медичне, соціальне страхування та забезпечення

Матеріальна відповідальність і порядок припинення підприємницької діяльності регулюються Законом: підприємець зобов‘язаний не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права і інтереси суб‘єктів підприємництва і держави. За заподіяну шкоду або збитки підприємець несе майнову та встановлену законодавством відповідальність. Будь-який суб‘єкт підприємницької діяльності може бути визнаний банкрутом, а його діяльність може бути припинена з власної ініціативи підприємця, на основі рішення суду або арбітражу, у випадку закінчення строку дії ліцензії, визнання банкрутом тощо.[34]

Третій розділ Закону “Взаємовідносини підприємців і держави” охоплює загальні гарантії прав і гарантії майнових прав підприємців, державну підтримку і регулювання підприємництва, діяльність іноземних підприємців. Держава гарантує всім підприємцям рівні права  і створює рівні можливості щодо формування і використання суспільних ресурсів, недоторканості майна і забезпечення захисту прав власності. Державне регулювання підприємництва полягає в законодавчому забезпеченні свободи конкуренції і захисту від монополії. СПД господарюють (діють) на основі статуту фірми (підприємства, організації).

Закон України “Про підприємства” ухвалено сесією ВРУ 27 березня 1991р. визначає види та організаційні форми підприємств, правила їх створення та ліквідації, забезпечує самостійність підприємств, чітко фіксує права та їх відповідальність у здійсненні господарської діяльності.

Малий бізнес здійснюється шляхом створення розгалуженої системи малих підприємств. До малих підприємств відносяться наступні: у промисловості та будівництві - з чисельністю працюючих до 200 осіб; в інших галузях виробничої сфери - з чисельністю працюючих до 50 осіб; у науці і науковому обслуговуванні - з чисельністю працюючих до 100 чоловік; у галузях невиробничої сфери - з чисельністю працюючих до 25 чоловік; у роздрібній торгівлі - з чисельністю працюючих до 15 чоловік. Особливості створення і діяльності малих підприємств встановлюються законодавством України. [2]

              Загалом, такий показник, як чисельність зайнятих використовується практично всюди, але його величина варіюється не тільки за країнами, а й за галузями тої чи іншої країни.

          В Японії, наприклад, в таких галузях, як гірськорудна промисловість, транспорт, будівництво, обробна промисловість, зв'язок, кредит, комунальне господарство, фінанси і страхування, операції з нерухомістю - чисельність працюючих не повинна перевищувати 300 чоловік, в оптовій торгівлі - менше 100 чоловік, в роздрібній - до 50 чоловік, виробництво тощо - 20 чи менше зайнятих,комерція,послуг  -  5  і  менше  зайнятих.  [11, c.132-135] 
              У США, за визначенням Адміністрації малого бізнесу (АМБ), вважається, що малий бізнес домінує в галузі, якщо обсяг середньорічної чисельності робочої сили припадає на підприємства з зайнятістю до 500 чоловік. Під це визначення підпадають роздрібна і оптова торгівля, сфера послуг, житлове будівництво, а також сільське господарство, лісна і рибна промисловість. 
               До дрібних у Німеччині відносять підприємства з кількістю зайнятих від 1 до 50 чоловік, до середніх - фірми, на яких зайнято від 50 до 500 чоловік. [11,c.128] 
              У Франції малі і середні підприємства визначаються як підприємства, зайнятість на яких не перевищує 500 чоловік. 
Поряд з загальним поняттям малого і середнього підприємництва у Франції існують різні класифікації - найдрібніших, малих і середніх підприємств. В цілому для Франції пропонується така класифікація підприємств: найдрібніші - до 10 зайнятих, малі підприємства - 10-100 зайнятих, середні підприємства - 100-500 чоловік і великі підприємства - з зайнятістю  понад  500   чоловік.[11,  c.  170-173] 
              В Італії підприємства з кількістю зайнятих від І до 19 зараховуються до найдрібніших фірм, від 20 до 99 - до дрібних, від 100 до 499 - до середніх. 
Інший показник - обсяг господарського обороту капіталу чи обсяг річних продаж використовується в США, Німеччині, Великобританії, Франції; розмір основних  виробничих  фондів  -  в  Японії. 
             В Японії показник обсягу капіталу коливається від 100 млн. ієн в обробній промисловості до 50 млн. ієн в роздрібній торгівлі. 
У Великобританії він не повинен перевищувати: в роздрібній торгівлі - 185 тис. ф. ст.; в оптовій торгівлі - 730 тис. ф. ст.; в моторобудуванні - 365 тис. ф. ст; різноманітні послуги - 185 тис. ф. ст.; дорожній транспорт - не більше п'яти засобів пересування.

На мою точку зору, щоб добре охарактеризувати сутність малого бізнесу в трансформаційних умовах реформування економіки України необхідно розглянути його функції.

Важливим є внесок малого бізнесу в справу формування конкурентного середовища. Відомо, що в умовах вільної ринкової економіки конкуренція є відображенням відносин змагання між господарськими елементами, коли їх самостійна діяльність ефективно обмежує можливості кожного з них вплинути на загальні умови обігу товарів на даному ринку,  а також стимулює виробництво тих товарів,  яких потребує споживач.  Тоді діяльність учасників ринкових відносин набуває динамічного характеру,  вона пов’язана з економічною відповідальністю та ризиком підприємця,  що перетворює його в своєрідний соціальний двигун економічного розвитку.  Малий бізнес допомагає утвердженню конкурентних відносин,  бо він є антимонопольним по самій своїй природі,  що проявляється в різноманітних аспектах його функціонування.  З одного боку,  малий бізнес,  внаслідок багаточисельності елементів,  що його складають,  та їх високого динамізму в значно меншій мірі

піддається монополізації,  ніж великі підприємства.  З іншого боку,  за умов вузької спеціалізації й використання новітньої техніки він виступає як дійовий конкурент,  що підриває монопольні позиції великих корпорацій.  Саме ця риса малого бізнесу відіграла суттєву роль в послабленні,  а іноді й в подоланні розвинутими країнами притаманній великому капіталу тенденції до монополізації та затримці технічного прогресу [6, c. 85] .

Малий бізнес,  оперативно реагуючи на зміни кон’юнктури ринку,  надає ринковій економіці необхідної гнучкості.  Ця його риса здобула в сучасних умовах особливого значення внаслідок швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту,  прискорення науково- технічного прогресу , зростання номенклатури промислових товарів та послуг [6, c. 86].

Величезним є внесок малого бізнесу в здійснення прориву по ряду важливих напрямків НТП,  передусім в галузі електроніки,  кібернетики,  інформатики.  Сприяючи прискоренню реалізації новітніх технічних і комерційних ідей, випуску наукоємної продукції, малий бізнес тим самим виступає провідником НТП. 

        Про значення малого бізнесу свідчать інтегровані показники, що характеризують стан сектора малого підприємництва у розвинутих країнах, які підкреслюють фундаментальну роль малого підприємництва в соціально-економічному та політичному житті кожної країни. Показниками вагомої ролі малого бізнесу як інтегруючого структурного елемента системи сучасної ринкової економіки є передусім дані про його кількісні параметри. 
Так, частка малих та середніх підприємств у загальній кількості підприємств змінюється по країнах - від 94% у Великобританії до 99,9% у Франції , в Україні-92,9%.