Проблеми фінансової системи України

Намагаючись приборкувати інфляцію, що вийшла з-під контролю, уряди багатьох країн, починаючи  з 60-х років, проводили так звану  політику цін і прибутків, головна задача якої по суті зводиться до обмеження заробітної плати - третій метод. Оскільки ця політика означає адміністративну, а не ринкову стратегію боротьби з інфляцією, вона не завжди досягає оголошеної мети.

Необхідно зазначити, що комбінація різних способів придушення інфляції залежить від конкретних економічних умов тієї або іншої країни. Становлення ринку в Україні, зокрема, в значній мірі, залежить від інтенсивності інфляційних процесів. Боротьба ж з цим був методами тотального або значного адміністративного контролю над цінами і прибутками, як це практикувалося раніше, без усунення їх причин, негативно позначається на розвитку ринкових відносин і стабільності економіки.

Введення державного замовлення, інвестування промисловості  і сільського господарства (за рахунок бюджетного дефіциту), встановленню жорсткого курсу валюти і взагалі твердих цін на всі товари - подібні заходи практикуються і зараз в Україні. У будь-якому випадку, це наочний приклад неефективного державного регулювання.

Необхідні серйозні і комплексні антиінфляційні заходи. Складність ситуації полягає в тому, що антиінфляційну політику в Україні зараз не можна все-таки звести до тільки непрямих економічних важелів. Справа в тому, що в Україні, нарівні із загальними закономірностями, найважливішою причиною інфляції можна вважати унікальну диспропорціональність в економіці, що виникла як наслідок командно-адміністративної системи. Радянській економіці були властиві тривалий розвиток в режимі військового часу, і, як наслідок, надмірна частка військових витрат в ВНП, найвища міра монополізації виробництва, розподілу і грошово-кредитної системи і інші особливості.

Очевидно, що порушення  народногосподарських пропорцій неможливо  усунути без певної структурної  політики держави, здійснюваної навіть прямими адміністративними заходами, зокрема, скороченням військового виробництва і витрат, а також раціоналізацією виробничих капіталовкладень, рясним фінансуванням за рахунок акціонерних і приватних капіталів, широким залученням іноземних інвестицій і скороченням бюджетного фінансування. Необхідно зламати монополістичну структуру економіки. Все це важливо доповнювати заходами, які обмежать грошову масу, усунуть дефіцит державного бюджету, стабілізують співвідношення валют, а також створенням умов для здорової конкуренції. У такому випадку успіх буде досягнутий.

 

 

 

 

 

 

Висновок

Фінанси являють собою  досить складне багатопланове суспільне  явище, яке характеризується різними  сутнісними ознаками та формами прояву.Що дня ми вступаємо у безліч різноманітних відносин, важливе місце серед яких займають фінанси. Уже давно фінансова діяльність перестала бути привілеєм професіоналів, хоча вони і не втратили провідної ролі у суспільстві.

Отже, фінансова діяльність держави-це процес здійснення стратегічних і тактичних цілей фінансової політики за допомогою відповідних  фінансових інструментів, тобто фінансового механізму. Отож фінансова діяльність держави стала необхідною умовою стабільності й стійкості всього суспільного розвитку одним з найважливіших напрямків сучасної фінансової політики уряду України є досягненням сталої збалансованості бюджету. Для удосконалення збалансованості фінансової системи є всебічне аналіз наявних показників щодо консолідації і розподілу бюджетних коштів і з метою їх ретельного розгляду .Та остаточне збалансування .бюджетів одного рівня, яке неможливе провести лише шляхом розмежування їх доходів та видатків, досягається за допомогою бюджетного регулювання, тобто перерозподільних процесів у межах бюджетної системи, шляхом надання коштів “бідним” у фінансовому відношенні територіям або вилученням коштів у відносно “багатих” територій.

Провідна роль у фінансовій системі держави належить підсистемі фінансів підприємницьких структур. Тут створюється основна частка валового внутрішнього продукту держави. У підприємницьких структурах зосереджені  значні фонди фінансових ресурсів, проте в розрізі окремих підприємств кошти розміщені нерівномірно, тому можливості їх розширення й розвитку неоднакові. Нерівномірність фінансового забезпечення деяких підприємств за рахунок власних ресурсів пов’язана як з внутрішніми факторами, так із зовнішніми.  
До числа внутрішніх факторів належать собівартість продукції, її якість, рівень організації виробництва тощо. До зовнішніх - система оподаткування, ліцензування, насиченість ринку товарами певної групи, платоспроможність покупців. Держава, використовуючи фінансові методи, може регулювати темпи і пропорції розвитку окремих галузей економіки для цього використовується насамперед податковий механізм. Надаючи податкові, вона сприяє збільшенню   власних фінансових ресурсів підприємств, розширенню їхніх фінансових можливостей. Здійснюючи регулювання темпів розвитку певних галузей економіки, держава може створювати сприятливий інвестиційний клімат для залучення зовнішніх джерел фінансування, а також ресурсів банківської системи та населення. Сприятливий інвестиційний клімат можна запроваджувати, зокрема, шляхом надання привілеїв в імпорті, створення офшорних зон, технополісів, спеціальних економічних зон тощо.  
Найзначніші можливості щодо використання фінансів підприємств для розвитку економіки закладені в удосконаленні організації та управління на самих підприємницьких структурах. Адже управління фінансовими ресурсами безпосередньо на підприємствах має досить слабку методичну й організаційну забезпеченість. В Україні немає досвіду управління фінансами підприємств на рівні виробничої структури в умовах ринку.  
Створення повноцінного фінансового ринку потребує прискореного розвитку ринку кредитів і ринку грошей.  
Функціонування кожної зі складових фінансової системи держави можливе лише за умов чіткого законодавчого урегулювання їхньої взаємодії та якщо вони доповнюють одна одну. Так, наприклад, при недоліках в організації фінансової діяльності підприємницьких структур, їхньої збитковості зменшуються надходження до бюджетної системи, централізованих позабюджетних фондів, страхових і резервних фондів.

Отже фінансова система  є життєво важливою в економіці  та суспільства та виступають за порукою  нормальної життєдіяльності.

Список використаної літератури

1. Конституція України: Прийнята  на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.

2. Бюджетн кодекс України / Міністерство  фінансів України. – К., 2009. –  91 с.

3. Закон України «Про Державний  бюджет України на 2005 рік» // Відомості  Верховної Ради України. –  2007. – № 7-8.

4. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О.  Державні фінанси: Навч. посібник. – 2-ге вид., переробл. і допов. / За заг. ред. В.Д. Базилевича. – К.: Атіка, 2007. – 368 с.

6. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні  фінанси України: Підручник. –  К.: Центр навч. літ., 2004. – 608 с.

7. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС, 2009. – 416 с.

8. Державний комітет статистики  України за 2009 рік / За ред.

О. Григоровича. – К.: Консультант, 2009. – 632 с.

9. Державні фінанси в транзитивній  економіці: Навч. посібник / М.І. Карлін, Л.М. Горбач, Л.Я. Новосад та ін.; За заг. ред. д.е.н., проф. М.І. Карліна. – К.: Кондор, 2003. – 220 с.

10. Карпінський Б.А., Герасименко  О.В. Фінансова система: Навч. посібник. – К.: Центр навч. літ., 2008. – 184 с.

11. Кудряшов В.П. Фінанси: Навч. посібник. – Херсон: Олді-

плюс, 2008. – 352 с.

12. Пабат М.Г. Державні та муніципальні  фінанси: Навч.-метод. посібник. –  Донецьк: ДонДАУ, 2002. – 240 с.

13. Пасічник Ю.В. Бюджетна система  України та зарубіжних країн:  Навч. посібник. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К.: Знання- Прес, 2003. – 523 с.

14. Опарін В.М. Фінанси (Загальна  теорія): Навч. посібник. –

2-ге вид., переробл. і допов. –  К.: КНЕУ, 2001. – 240 с.

15. Фінанси Укр.6/2003 Лященко Ю.І. - кандидат економічних наук; Максименко І. А.- кандидат економічних наукст.61-67.

16.Фінанси України. 1/2003 Карпінський Б.А. - кандидат економічних  наук; Герасименко О.В. - ст.77-82.

17.Фінанси Укр.8/2003 Іваницький  Д.О. ст.41-45.

18.Фінанси Укр.7/2003 Онищук  Я.В. ст.51-60.

19.Фінанси Укр.6/2002 Крижанівська О.Ю. ст.26-29.

20. Фінанси Укр.8/2002 Кручок  С.І. - кандидат економічних наук  ст.40-48.

21. Фінанси Укр. 11/2002 Сухорівська  О.Б. ст.61-68.

22. О.П.Кириленко. Фінанси (теорія та вітчизняна практика) навч.посібник.-Тернопіль:Астон,2002-212с.
23. Василик О.Д. Теорія фінансів:підручник.-К.;НЮС-2001.-416с.
24. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): навчальний посібник. - К.; КНЕУ, 1999-164с.
25. Фінанси Укр.3/2002 Хоромновський В.І. ст.54-58
26. Фінанси Укр.4/2002 Крижанівського О.Ю. ст.25-29.