Ринок факторингових послуг

     На сьогодні проведення факторингових операцій в Україні на законодавчому рівні регламентується: Цивільним кодексом України (глава 73, ст. 1077); Господарським кодексом України; Податковим кодексом України; Законом України «Про банки і банківську діяльність»; Законом україни «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; Законом України «Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг».

     Сучасний  стан ринку факторингу є досить неоптимістичним, адже світова криза вплинула і на роботу банків в першу чергу, у яку сьогодні спостерігається дефіцит створеного фонду для проведення таких операцій. Через обслуговування нинішньої заборгованості немає змоги для нарощування портфелів під факторингові операції.

     Велика  частина проектів з міжнародного факторингу була призупинена. Також зменшились ліміти та частина авансування, а процентна ставка виросла, не зважаючи на те, що сумарна дебіторська заборгованість у 2009 році зменшилась на 20% порівняно з минулим аналогічним періодом.

     На  сьогоднішній день 80 компаній України мають право на проведення факторингових операцій, але практично їх реалізують лише близько 20. Основний оборот факторингових операцій в основному (близько 85%) зводиться до 5-7 банків (Укросцбанк, Укрексімбанк, Петрокомерц-Україна, Українська фінансова група, ТАС-Комерцбанк (зараз Сведбанк), «Арма Факторинг», «РайффайзенБанк Аваль»). Змагаючись за клієнта, банки впроваджують акції, формують більш вигідні умови факторингу. Одними з найперспективніших є зовнішньоекономічні операції, де важливу роль грають співвідношення з банками-кореспондентами іноземних партнерів. Тому на міжнародному ринку факторингу можуть працювати лише великі банки, що мають відповідний міжнародний імідж. Так, АКБ «Укрсоцбанк», за даними його прес-служби, щомісячно збільшує обсяги операцій за міжнародним факторингом на 15-20%. Що стосується розвитку факторингових програм «Укрексімбанком», то у нього великий потенціал. За факторинговими схемами в Україні працюють приблизно 300 підприємств.

     Протягом  першого півріччя 2011 р. спостерігалась ситуація по збільшенню обсягів проведення факторингових операцій саме фінансовими  компаніями. Це було зумовлено тим, що банки втратили велику кількість  коштів через масові невиплати (40% клієнтів) по факторингу, який, на відміну від  кредитування, є беззаставною послугою.

     В діяльності банків з операцій факторингу часто можна було спостерігати факти  надання фінансування у випадку  наявності невиконаних кредиторських  зобов'язань підприємством у минулому, тому що головним критерієм для прийняття  рішення була якість сааме дебіторської заборгованості.

     Через таку позицію виникали проблеми із поверненням боргів, що в свою чергу  спричинило не тільки неможливість проведення подальших факторингових операцій через брак коштів у банку-фактора, але і підвищення процентної ставки до рівня кредитної, через що вигідна послуга факторингу втрачала свій сенс.

     Тому  на сьогодні у виграшному положенні  перебувають ті факторингові компанії, які розпочали активну діяльність на ринку з 2009 р. (після проходження піку фінансової кризи), оскільки вони не мають значних обсягів проблемної заборгованості та можуть активно розвиватися, надаючи затребувані фінансові послуги.

     Основною  аудиторією користування факторинговими послугами є середній бізнес, який характеризується найвищою динамікою розвитку, тобто найбільше потребує постійного поповнення оборотних коштів. Через велику кількість різних проблем, з якими стикається середній підприємець, питання про додаткові кошти не є нагальним. А компанія, що постійно користується перевагами факторингу має бути стабільною та постійно розвиватись.

     Станом  на 31.03.2011 в Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація про 80 фінансових компаній, які мають  право надавати послуги факторингу. Протягом І кварталу 2011 року фінансові  компанії уклали 1 562 договори факторингу загальним обсягом 1 055,6 млн. грн. і виконали 1 478 договорів на суму 1 088,5 млн. грн. Діючими на кінець І кварталу 2011 року залишалося 2 036 договорів факторингу.

     У І кварталі 2011 року ринок купівлі  проблемних боргів юридичних осіб фінансовими компаніями, які мають право надавати послуги факторингу, і надалі розвивається порівняно з попередніми періодами.       

     За І квартал 2011 року кількість укладених договорів факторингу збільшилася в 3,5 разу порівняно з І кварталом 2010 року. Факторингові операції вигідні для юридичних осіб у зв’язку з появою можливості зменшити витрати на адміністрування проблемних боргових зобов’язань та наростити свої активи¹⁶.

     Динаміка  кількості та вартості укладених  фінансовими компаніями договорів факторингу по кварталах 2011 року наведена на рис. 2.1. 

Рис. 2.1. Динаміка кількості та вартості укладених фінансовими компаніями договорів факторингу

Джерело: Підсумки діяльності фінансових компаній, ломбардів та юридичних осіб (лізингодавців) за І квартал 2011 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua/fileadmin/downloads/dpn/ fk_1 _  kv_2011.pdf. - Назва з екрана. 
 

     Стрімке збільшення обсягів укладених фінансовими  компаніями договорів факторингу в  ІІ кварталі 2010 р., порівняно з аналогічними періодами 2008-2009 рр., пояснюється укладеннями договорів факторингу переважно з однією юридичною особою на велику суму.

     Важливим  показником, який характеризує факторингові послуги, є джерела їх фінансування. Узагальнені дані щодо джерел фінансування факторингових послуг наведені в табл. 2.1 та зображені на рис. 2.2 і рис. 2.3. 

Таблиця 2.1.

Джерела фінансування укладених факторингових  операцій, млн. грн.

Джерело: Підсумки діяльності фінансових компаній, ломбардів та юридичних осіб (лізингодавців) за І квартал 2011 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua/fileadmin/downloads/dpn/fk_1_ kv_2011.pdf. - Назва з екрана. 

       На  основі даних викладених в табл. 2.1. можна побудувати діаграми, які відображають структуру джерел фінансування в процентному співвідношенні.

      

Рис. 2.2. Джерела фінансування факторингових операцій станом на 31.03.2010

Джерело: Розвиток факторингового бізнесу в Україні на кінець І півріччя 2010 р. [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.rurik.com.ua/documents/ research/factoring_IIkv2010.pdf . - Назва з екрана. 

     Частка фінансування за рахунок банківських кредитів та позичкових коштів юридичних осіб за І квартал 2010 р. становить 16 % загального обсягу джерел фінансування факторингових послуг, хоча частка банківських кредитів суттєво зменшилася, а частка позичкових коштів юридичних осіб для фінансування факторингу значно зросла.  

     

Рис. 2.2. Джерела фінансування факторингових операцій станом на 31.03.2011

Джерело: Підсумки діяльності фінансових компаній, ломбардів та юридичних осіб (лізингодавців) за І квартал 2011 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua/fileadmin/downloads/dpn/fk_1_ kv_2011.pdf. - Назва з екрана. 

     Характеризуючи  структуру джерел фінансування факторингових  операцій за І квартал 2011 р., зазначаємо, що питома вага власних коштів зросла більше ніж в 8 разів (до 715,5 млн. грн.) порівняно з аналогічним періодом 2010 р.

     Станом  на 31.03.2011 серед укладених фінансовими  компаніями договорів факторингу за галузями найменшу питому вагу мають  машинобудування – 3% та харчова  промисловість – 1%, дещо більшу частку

займає  сфера послуг – 24%, а найбільшу  – 72% охоплюють інші галузі.

     Характеризуючи  розподіл факторингових операцій станом на 31.12.2009, маємо превалювання укладання  договорів факторингу в інших  галузях – 61%, меншу частку в харчовій промисловості – 30% та незначну частку в будівництві – 8% і хімічній промисловості – 1%.

     Таким чином, проаналізувавши сьогоднішній стан ринку факторингу в Україні, можна зробити наступні висновки. По-перше, характерні для світової практики по факторинговому фінансуванню беззаставна  та безстрокова основа призвели до втрати коштів банків та фінансових установ, що пропонували цю послугу. Тому саме для українського ринку необхідно  ввести певні обмеження та умови  щодо створення заставного та строкового характеру факторингу. По-друге, у  зв’язку із тим, що непогашена кредитна заборгованість призводить до збільшення втрат банками коштів, її наявність  може стати ще одним фактором для  відмови клієнту, надання коштів якому стане ризикованої операцією  для фінансової установи. І таке впровадження зможе дещо пристосувати процес оптимізації факторингу під  умови української економіки. 
 

3. Проблеми  та перспективи розвитку ринку факторингових  послуг в Україні

 
 

     Незважаючи  на серйозний удар, якого ринку  факторингових послуг завдала світова фінансова криза, більшість учасників ринку з оптимізмом говорять про майбутнє галузі. На їх думку, більшість клієнтів вже подолали наслідки кризи, а ринок показує потенціал зростання. Криза очистила ринок факторингу від факторів, що в гонитві за більшою частиною ринку нехтували основами ризик менеджменту. Так, наприклад, лідер ринку Росії – ЗАО ФК «Еврокоммерц» припинив виконувати свої зобов’язання та заявив про дефолт.

     Криза продемонструвала, що, окрім швидкозростаючих сегментів економіки, в яких фактори  можуть отримати значний прибуток привеликих ризиках, існують галузі, наприклад, роздрібна торгівля, де факторинг  необхідний незалежно від економічної  ситуації. У період значного зростання  даний сегмент недооцінювався факторами, проте незважаючи на невисоку маржу, рітейл є стабільним, що надзвичайно важливо в сучасних умовах¹⁷.

     Серед проблем розвитку ринку факторингу в Україні можна виділити ключові:

- домінування  банків, для яких факторинг займає  лише частину портфелю серед  інших послуг, в той час, як  для спеціалізованої факторингової  компанії цей вид операцій  є профільним;

- використання  банком при оцінюванні потенційного  клієнта факторингу схеми, ідентичної  при кредитуванні, неврахування  того, що факторинг не є аналогом  кредиту й спрямований на зростання  продажів та рентабельності;

- здійснення  банками як факторингу лише  фінансування без додаткових  послуг, що суперечить світовій  практиці та сутності факторингу;

- якість  послуг факторингу в Україні  не контролюється, у законодавстві  не закріплено вимоги щодо  стандартів якості факторингових  послуг фінансових установ¹⁸.

     Стримуючим  фактором для розвитку факторингових  послуг в Україні є високі відсотки, які застосовують вітчизняні банки  у тарифах за обслуговування. У  розвинених країнах вартість факторингу становить у середньому близько 1,5-2% від суми постачання. В Україні  середньозважений відсоток для ринку  становить 40-50% від зазначеної суми.

     Ще  однією причиною, яка стримує розвиток факторингу в нашій країні, є високі витрати. Факторингова операція трудомістка  і головне, дорога з точки зору собівартості. На відміну від комерційного банківського бізнесу, наприклад, кредитування, основні витрати на факторинг  – не операційні, тобто пов’язані  з вартістю грошових ресурсів. Це витрати на техніку, персонал і оренду. Окупитися вони можуть тільки за умов дуже великого обороту. Відповідно дрібні факторингові компанії завжди будуть збитковими, тому відбувається концентрація бізнесу у великих банків і небагатьох факторингових компаній. Можна відмітити, що для України може стати пріоритетним створення могутньої фінансово-інвестиційної групи на основі низки ведучих банківських та інших фінансово-кредитних установ, яка б змогла взяти на себе вирішальну роль з приводу просування факторингу на український ринок. Такі заходи дадуть змогу, використовуючи накопичений досвід у проведенні інших фінансових операцій, успішно розвиватися і в перспективі, розширювати свої інтереси за рахунок вступу до впливової міжнародної факторингової асоціації.