Шпаргалка по "Финансам"

Згідно  із зазначеними документами кошти, що надходять на підприємства як на поточний рахунок, так і в його касу, суб'єкти господарювання можуть використовувати в розрахунках  між собою за придбані (продані) товарно-матеріальні  цінності, продукцію, надані послуги, з іншими ланками фінансово-кредитної системи зі сплати різних податків, платежів, на виплату заробітної плати та прирівняних до неї платежів тощо. При цьому витрачатися грошові кошти на вказані цілі можуть як безготівковим шляхом через установи банків, так і готівкою, отриманою в банку, та у вигляді виручки, що надходить у касу суб'єкта господарювання.

Однак витрачати виручку, що надходить  у касу суб'єкта господарювання, на виплату заробітної плати та на інші цілі він може лише за умови, що підприємство не має заборгованості зі сплати податків та платежів у бюджет та позабюджетні централізовані фонди держави (Пенсійний, соціального страхування тощо).

Сума  платежу готівкою одного підприємства (підприємця) іншим не повинна перевищувати 10 тис. грн протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. При цьому кількість підприємств (підприємців), з якими можна здійснювати розрахунки готівкою протягом дня, не обмежується. Платежі одного підприємства (підприємця) іншим понад встановлену суму (10 тис. грн) мають здійснюватися виключно в безготівковій формі. У разі здійснення підприємствами (підприємцями) розрахунків готівкою з іншими суб'єктами господарювання понад встановлені суми, кошти в розмірі перевищення додаються до фактичного залишку грошей у касі і в подальшому отримана сума порівнюється із затвердженим лімітом каси й застосовуються відповідні штрафні санкції за порушення ведення касових операцій.

Кошти з каси підприємства та його поточного  рахунка витрачаються з дозволу керівника суб'єкта господарювання, за винятком платежів, що списуються в беззаперечному (безакцептному) порядку на основі виконавчих документів і претензій, визнаних платником.

Платіжні  документи клієнтів приймаються  банками до виконання за наявності достатнього залишку власних коштів на рахунках цих платників. У разі браку коштів на рахунках платників платіжні документи до виконання банками не приймаються. Платіжні ж документи органів стягнення приймаються банками до виконання незалежно від наявності достатнього залишку грошових коштів на рахунку платника і виконуються банком частково в межах наявного залишку власних коштів на рахунку клієнта — платника податків, інших обов'язкових платежів, а з несплаченої суми повертаються органам стягнення.

Додержання встановленого порядку зберігання та витрачання грошових коштів забезпечує чітку їх організацію, прискорює обіг коштів у розрахунках, сприяє зниженню дебіторської та кредиторської заборгованості, укріпленню розрахунково-платіжної дисципліни.

До  установ банків, підприємств, організацій, що порушують встановлений порядок зберігання та витрачання грошових коштів, тобто розрахунково-платіжну дисципліну, органами контрольно-ревізійної служби та Державною податковою адміністрацією застосовуються відповідні фінансові санкції.

 

35. Економічний зміст, принципи  організації та класифікація  грошових розрахунків підприємств.

У процесі  виробничої діяльності (виробництва  та продажу продукції, отримання  і розподілу грошових доходів  та накопичень тощо) суб'єкти господарювання вступають у різні розрахунково-грошові відносини з іншими підприємствами, організаціями, ланками фінансово-кредитної системи, фізичними особами. Ці відносини пов'язані з оплатою придбаних товарів, наданих послуг, перерахуванням у різні ланки фінансової системи встановлених податків та платежів, виплатою заробітної плати, пенсій, матеріальної допомоги працівникам тощо.

Таким чином, розрахунками в народному  господарстві називається система  грошових відносин, пов'язаних з оплатою  товарів, послуг та виконанням інших фінансово-кредитних зобов'язань підприємств, організацій, населення.

Розрахунки  здійснюються готівкою або шляхом безготівкових  перерахувань через установи банків, але завжди у грошовій формі.

Розрахунки готівкою — це платежі готівкою підприємств і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію, товари, виконані роботи, а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, послуг) та іншого майна. Такі розрахунки готівкою здійснюються, як правило, з каси підприємств, установ, організацій.

У господарському обороті сфера застосовування готівки  обмежена. Готівку використовують в  основному для розрахунків з  працівниками підприємств — виплати  заробітної плати, пенсій, допомоги, а  в окремих випадках — для розрахунків за товари та послуги.

Між підприємствами, організаціями, установами та ланками фінансово-кредитної  системи розрахунки здійснюються в  основному в безготівковій формі  через установи банків.

Сутність  безготівкової форми розрахунків  полягає в тому, що платежі за товари та послуги, а також інші перерахування здійснюються не готівкою, а шляхом перерахування грошових коштів з рахунка платника на рахунок постачальника або одержувача коштів відповідною установою банку.

Ця  форма розрахунків призначена для  заміни готівки у платіжному обороті.

При побудові системи розрахунків необхідно  виходити з вимог найбільшого  наближення моменту здійснення платежу  до моменту отримання продукції, товарів, послуг, недопущення утворення  не-обґрунтованої кредиторської  заборгованості, максимальної економії платіжних коштів для розрахунків та можливості забезпечення якнайефективнішого контролю за використанням грошових коштів.

У безготівкових  розрахунках як постачальникам, так  і покупцям необхідно дотримуватись  таких принципів:

1. Клієнти мають вибирати установи банків для зберігання грошових коштів і форми безготівкових розрахунків самостійно.

2. Розрахунки, як правило, необхідно здійснювати  одразу після відпуску (відвантаження)  товарів, надання послуг або  одночасно з ними.

3. Платежі мають здійснюватися через установи банку та під їх контролем тільки за розпорядженням платника та за наявності у нього необхідних коштів або права на отримання банківського кредиту.

4. Грошові  кошти мають використовуватися  тільки за цільовим призначенням.

5. Розрахунки  необхідно здійснювати на основі  розрахунково-платіжних документів  типової форми.

Залежно від об'єктів платежів безготівкові розрахунки поділяються на розрахунки за товарними і нетоварними операціями.

Розрахунки  за товарними операціями пов'язані з оплатою отриманої продукції, придбанням товарно-матеріальних цінностей та отриманням послуг. У платіжному обороті вони мають найбільшу питому вагу.

До  розрахунків за нетоварними операціями належать платежі в бюджет, із соціального  та майнового страхування, погашення кредитів та відсотків за ними, із сплати пені, штрафів, недоутримок за порушення розрахунково-платіжної дисципліни та ін.

Залежно від місця здійснення платежу  і перебування платника розрахунки поділяються на місцеві та міжміські.

Місцевими є розрахунки, що здійснюються між підприємствами та організаціями, яких обслуговує одна або кілька місцевих установ банку.

Міжміськими є розрахунки між підприємствами та організаціями, яких обслуговують установи банків, розміщені в різних містах або населених пунктах.

Залежно від конкретних умов (місця здійснення розрахунків, погодження між платниками та постачальниками, банківських правил про порядок оформлення та здійснення платежу) у системі безготівкових  розрахунків застосовуються такі форми  розрахунків: платіжними дорученнями; платіжними вимогами-дорученнями; із застосуванням чеків; акредитивами; векселями та ін.

Кожній  формі безготівкових розрахунків  відповідають певні види розрахункових  документів, на основі яких банк виконує  доручення про платежі. Так, у розрахунках платіжними дорученнями використовується платіжне доручення, у розрахунках платіжними ви-могами-дорученнями — платіжна вимога-доручення, у розрахунках акредитивами — заява на акредитив, у розрахунках чеками — розрахунковий чек, у розрахунках векселями — простий та переказний векселі тощо.

Форми безготівкових розрахунків встановлені  НБУ, а порядок їх застосування —  Інструкцією про безготівкові розрахунки в України в національній валюті.

Суворе  дотримання принципів, форм та правил здійснення безготівкових розрахунків забезпечує їх чітку організацію, прискорює оборотність коштів у розрахунках, знижує дебіторську та кредиторську заборгованість, сприяє укріпленню розрахунково-платіжної дисципліни, господарського розрахунку та підвищенню ефективності виробництва.

 

36. Поточні та інші рахунки  підприємств у банках, порядок  їх відкриття та руху коштів  на них.

Юридичні та фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що мають самостійний баланс та зареєстровані у встановленому порядку для зберігання та обліку руху грошових коштів у банках, що обслуговують їх, можуть відкривати поточні, валютні та інші рахунки.

Для відкриття поточного рахунка  юридичні та фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності подають  до установи банку, яка обслуговуватиме їх, такі документи:

1. Заяву  про відкриття рахунка встановленого  зразка, підписану керівником та  головним бухгалтером підприємства. За відсутності посади головного  бухгалтера заяву підписує тільки  керівник.

2. Копію  свідоцтва про державну реєстрацію  підприємства в органі державної виконавчої влади або в іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально або органом, що видав це свідоцтво.

3. Копію  статуту (положення), зареєстровану  у встановленому порядку в  органах виконавчої влади та засвідчену нотаріально або органом, який зареєстрував його. Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності копію статуту не подають.

4. Засвідчену  податковим органом або нотаріально  копію документа, що підтверджує  взяття підприємства на облік у податковому органі.

5. Картку  із зразками підписів осіб, що  мають право розпоряджатися грошовими  коштами на рахунку, та відбитком  печатки підприємства. Картка має  бути засвідчена нотаріально  або вищим органом у встановленому  порядку чи органом ради народних депутатів у місцях, де немає нотаріальних контор. При цьому право першого підпису належить керівникові підприємства, а також особам, яких уповноважив керівник, право другого підпису — головному бухгалтеру і особам, яких він уповноважив.

У разі зміни підписів діючих осіб або заміни керівника чи головного бухгалтера в банк подається нова картка із зразками їх підписів, завірених у встановленому порядку.

У разі тимчасової заміни керівника чи головного  бухгалтера та видачі їм права підпису  розрахунково-платіжних документів у банк подається підписана керівником та головним бухгалтером додаткова картка зі зразками підписів осіб, які тимчасово виконують обов'язки, із зазначенням строку дії їх повноважень. Ця картка завірення у встановленому порядку не потребує.

6. Довідку  про реєстрацію в органах Пенсійного  фонду України, засвідчену нотаріально  або органом, що видав цей  документ.

7. Копію  довідки про внесення підприємства  в Єдиний державний реєстр  підприємств та організацій України  (ЄДРПОУ), засвідчену нотаріально або органом, що видав довідку.

8. Документ, що підтверджує реєстрацію підприємства  як платника соціальних страхових  внесків, або його копію, засвідчену  нотаріально або органом, що  його видав.

Підприємці, що здійснюють діяльність без створення юридичної особи, для відкриття поточного рахунка подають у банк такі документи:

• заяву  на відкриття рахунка встановленої форми, підписану підприємцем;

• копію  свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчену нотаріально або органом, що його видав;

• копію  документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену нотаріально або податковим органом, що його видав;

• довідку  про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену цим органом;

• картку із зразком підпису, засвідчену нотаріально.

Для відкриття інших рахунків, у тому числі валютного, у тому самому банку  йому додатково подається тільки спеціальна заява на відкриття цього  рахунка.

Подані  в установу банку для відкриття  рахунка документи перевіряються  і на їх основі з дозволу керівника банку підприємству відкривається поточний або інший рахунок з наданням йому відповідного номера (шифру). При цьому поточному рахунку дається, як правило, 12-14-значний номер (шифр) виду (типу):

2600-1-1(2)-01(02)-1-00-001,

де 2600 — номер балансового синтетичного рахунка банку; 1 — контрольний ключ до рахунка; 1(2) — резидент (нерезидент); 01(02) — вид валюти — національна (іноземна); 1 — код основного рахунка; 00 — резервні цифри; 001 — порядковий номер рахунка клієнта в банку.

Наданий номер поточному та іншому рахунка клієнта проставляється (вказується) на всіх розрахунково-платіжних документах, на основі яких здійснюються зарахування та списання грошових коштів за цим рахунком.

Юридичні  та фізичні особи — суб'єкти підприємницької  діяльності можуть відкривати кілька поточних та інших рахунків у будь-яких установах банків України за власним бажанням та за згодою відповідних банків.

Про відкриття рахунків клієнти у  встановлений термін повідомляють податковому  органу за місцем реєстрації.

У разі неповідомлення податковому органу про відкриття (закриття) рахунків в установах банків юридичні особи та підприємці сплачують штраф у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За  відкритим у банку рахунком здійснюється оборот відповідних коштів. Підставою для операцій із зарахування коштів на рахунок і списання їх з нього є тільки правильно оформлені розрахунково-платіжні документи встановленої (типової) форми: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, об'ява на внесення готівки, чеки, акредитиви, векселі та ін.