Шпаргалка по "Финансам"

Поточними називаються зобов'язання, які необхідно  погасити протягом операційного циклу  підприємств або протягом 12 місяців з дня їх виникнення (короткострокові кредити банків, усі види кредиторської заборгованості та ін.).

Фінансові ресурси формуються у процесі  створення підприємств і реалізації їх фінансових відносин при здійсненні господарсько-фінансової діяльності. Це виявляється насамперед у формуванні статутного капіталу при створенні підприємств, а у процесі їх діяльності — у формуванні відповідних джерел грошових коштів.

Джерела формування фінансових ресурсів різноманітні. Вони залежать від форми власності, на основі якої створюється підприємство. Так, при створенні державних підприємств фінансові ресурси формуються за рахунок бюджетних коштів, коштів вищих органів управління, інших аналогічних підприємств під час їх реорганізації тощо. При створенні колективних підприємств вони формуються за рахунок пайових (часткових) внесків засновників, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб тощо. Усі ці внески (кошти) є статутним (первинним) капіталом і акумулюються у статутному фонді створеного підприємства.

Таким чином, статутний капітал — це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, яка є внеском власників у капітал підприємства.

Статутний капітал є основною частиною власного капіталу та основним джерелом власних  фінансових ресурсів підприємства. За рахунок його коштів формуються основні  фонди і оборотні активи підприємства. Отже, власний капітал — це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення терміну повернення внесені його засновниками або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку.

До  складу власного капіталу (власних  фінансових ресурсів) крім статутного (пайового) включають також додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний, нерозподілений прибуток, цільове фінансування та ін.

Додатковий  вкладений капітал відображає суму перевищення вартості реалізації випущених  акціонерним товариством акцій  над їх номінальною вартістю.

Інший додатковий капітал включає суму дооцінки позаоборотних активів, вартість активів, отриманих підприємством безоплатно від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Резервний капітал відображає суму резервів, створених за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства відповідно до чинного законодавства або засновницьких документів.

Нерозподілений прибуток — це сума прибутку, що залишився на підприємстві та реінвестований у його господарську діяльність, а цільове фінансування — це сума цільових надходжень, отриманих з бюджету.

Крім  власного капіталу фінансові ресурси  підприємства формуються також за рахунок  залучених і позикових коштів.

До  складу залучених фінансових ресурсів включають кредиторську заборгованість за товари (роботи, послуги), а також всі види поточних зобов'язань підприємства за розрахунками:

• суму авансів, отриманих від юридичних  і фізичних осіб у рахунок подальших  поставок продукції, виконання робіт, надання послуг;

• суму заборгованості підприємства з усіх видів платежів до бюджету, включаючи податки, утримувані з доходів працівників;

• заборгованість за внесками в позабюджетні фонди, фонд соціального страхування, до Пенсійного фонду, зі страхування майна підприємства та індивідуального страхування  його працівників;

• заборгованість підприємства з виплати дивідендів його засновникам;

• суму векселів, які видало підприємство постачальникам, підрядникам у рахунок  забезпечення поставок продукції, виконання  робіт, надання послуг тощо.

До  складу позикових фінансових ресурсів входять довго- і короткострокові кредити банків, а також інші довгострокові фінансові зобов'язання, пов'язані із залученням позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки, та ін.

Усі види фінансових ресурсів відображаються у відповідних розділах пасиву балансу підприємства.

Склад і обсяги фінансових ресурсів залежать від виду та розміру підприємства, роду його діяльності, обсягів виробництва.

При цьому обсяг фінансових ресурсів тісно пов'язаний з обсягом виробництва, ефективністю діяльності підприємства. Зі збільшенням обсягу виробництва і підвищенням ефективності діяльності підприємства збільшується обсяг власних фінансових ресурсів, і навпаки.

Достатній обсяг фінансових ресурсів, їх ефективне  використання визначають стійкий фінансовий стан підприємства: платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. У цьому зв'язку найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найбільш ефективне їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства загалом.

 

33. Особливості організації фінансів підприємств різних форм власності.

Більшою мірою особливості організації  фінансів у підприємств різних форм власності виявляються при формуванні їх фінансових ресурсів. Так, якщо на підприємствах  державної форми власності фінансові ресурси формуються в основному за рахунок бюджетних коштів, то на підприємствах недержавної форми власності — переважно за рахунок часткових (пайових) внесків засновників — юридичних і фізичних осіб.

Водночас  в умовах ринку для підприємств навіть державної форми власності значною мірою скорочуються бюджетні асигнування на різні цілі. Разом з тим у багатьох підприємств з'являються такі джерела фінансових ресурсів, як дивіденди і відсотки з цінних паперів, прибуток від участі в діяльності інших підприємств та від проведення операцій з валютою і валютними цінностями тощо.

Основною  формою господарювання в ринковій економіці  є акціонерне товариство.

Акціонерне товариство — це організаційно-правова форма об'єднання, утворена на основі добровільної згоди юридичних і фізичних осіб, які об'єднали свої фінансові та матеріальні ресурси і випустили в обіг акції з метою отримання прибутку.

Акціонерне  товариство є юридичною особою, що має власну назву, статут, печатку  і баланс. Відповідно до статуту воно може здійснювати будь-які види діяльності, які не суперечать чинному законодавству. У статуті крім видів діяльності мають бути зазначені види акцій, що випускаються, їх номінальна вартість, кількість акцій, які купуються засновниками, а також відповідальність за несвоєчасний випуск акцій.

Кожне акціонерне товариство має повну  господарську самостійність щодо вирішення  установчих питань, а саме у виробництві  та розподілі продукції, оплаті праці  своїх працівників, встановленні цін, розподілі та використанні чистого прибутку та інших результатів підприємницької діяльності. Акціонерне товариство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всім майном, проте не відповідає за зобов'язаннями акціонерів. Разом з тим акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства в межах особистого внеску в капітал.

Акціонерні  товариства можуть бути відкритого і  закритого типів. Відмінність між  ними полягає в тому, що акціонерні товариства закритого типу можуть створювати обмежену кількість акціонерів, а  кількість та склад акціонерів товариства відкритого типу не обмежені.

Статутний капітал акціонерного товариства відкритого типу формується шляхом продажу акцій  у формі відкритої передплати, а в акціонерних товариствах  закритого типу — лише за рахунок  внесків засновників, оскільки у відкриту передплату акції не надходять. Крім того, акціонер товариства відкритого типу може самостійно розпоряджатися своїми акціями, тобто продавати їх, передавати іншим особам, закладати під заставу без згоди інших акціонерів свого товариства. Член акціонерного товариства закритого типу не може продавати свій пай без згоди інших акціонерів, які мають переважне право на придбання цих акцій.

Створення і функціонування акціонерних товариств  опосередковане фінансовими відносинами, які охоплюють грошові відносини із засновниками товариства та їх трудовими колективами, постачальниками і покупцями, бюджетом та позабюджетними фондами, страховими компаніями і банками, а також грошові відносини, пов'язані з отриманням і розподілом власних доходів і накопичень, формуванням і використанням відповідних фондів грошових коштів. Ці грошові відносини практично виражають сутність фінансів акціонерних товариств, які беруть активну участь у формуванні доходів і накопичень, їх розподілі та контролі за використанням.

З утворенням акціонерного товариства формується його статутний капітал, який являє собою  загальну суму коштів, відображену  в його статуті. Розмір статутного капіталу акціонерного товариства відкритого типу становить щонайменше 1250 мінімальних  заробітних плат, а товариства з обмеженою відповідальністю — щонайменше 625 мінімальних заробітних плат.

За  рахунок створеного статутного капіталу в акціонерних товариствах формуються основні фонди і оборотні активи — матеріальна основа процесу  виробництва.

У процесі  діяльності акціонерне товариство здійснює певні витрати, отримує виторг і  прибуток. Прибуток розраховується так  само, як і на підприємствах інших  форм власності і становить різницю  між виторгом від продажу продукції (виконання робіт, надання послуг) за вирахуванням акцизів, ПДВ і витрат на виробництво і продаж цієї продукції (виконання робіт, надання послуг). Якщо витрати перевищують виторг (без відповідних податків), товариство зазнає збитків.

Отриманий загальний прибуток використовується насамперед на сплату процентів банку за кредитами, встановлених податків і платежів до бюджету. Прибуток, що залишився, вважається чистим і розподіляється на розсуд акціонерного товариства. Частина чистого прибутку може спрямовуватися на виробничий і соціальний розвиток товариства, виплату відсотків за облігаціями і до резервного фонду. Чистий прибуток, що залишився, використовується для виплати дивідендів акціонерам. Розміри відрахувань від чистого прибутку за зазначеними напрямками встановлюються загальними зборами акціонерів товариства. Порядок формування і використання резервного фонду визначається статутом товариства. Кошти фонду використовуються на покриття непередбачених збитків акціонерного товариства. За рахунок цього фонду в разі нестачі чистого прибутку можуть виплачуватись відсотки за облігаціями і дивіденди за привілейованими акціями, а також викупатися акції в акціонерів за відсутності інших коштів.

При розподілі чистого прибутку за відповідними напрямками враховують фінансовий стан акціонерного товариства.

Одним з показників, що характеризують фінансовий стан акціонерного товариства і впливають  на розподіл чистого прибутку, є  частка (величина) прибутку, що припадає на одну акцію.

За  допомогою цього показника можна  реально оцінити ефективність діяльності акціонерного товариства, його фінансовий стан.

Припинення  діяльності товариства здійснюється шляхом його реорганізації або ліквідації. Рішення про реорганізацію товариства приймають загальні збори акціонерів, а у випадках, передбачених законодавством, — антимонопольний комітет або суд.

Реорганізація товариства може бути здійснена шляхом його злиття і приєднання, поділу та виокремлення інших самостійних  товариств, перетворення на іншу організаційно-правову  форму.

 

34. Грошові кошти, канали їх  надходження, порядок зберігання і витрачання.

Для здійснення виробничої діяльності підприємства крім основних засобів повинні мати в необхідних розмірах і оборотні засоби. Серед них найважливіше значення мають грошові кошти, необхідні  для придбання техніки, виробничих матеріалів, оплати праці, розрахунків з бюджетом та іншими ланками фінансово-кредитної системи тощо.

Грошовими називають кошти у вигляді  грошей, які перебувають у касі підприємства, на рахунках в установах  банку, в акредитивах, у підзвітних осіб та депозитах до запитання.

Основним  джерелом (каналом) надходження грошових коштів на госпрозрахункових підприємствах  є виторг від реалізації продукції, виконання робіт та надання послуг на сторону. Крім того, кошти на рахунки  підприємств можуть надходити у  вигляді бюджетних асигнувань, виторгу від ліквідації основних засобів, реалізації непотрібного майна, продажу валюти та валютних цінностей, здачі майна в оренду, страхових відшкодувань, фінансової допомоги від вищестоящих органів управління, банківських відсотків за розрахунково-депозитними операціями, пені, штрафів, недоплат за порушення господарських договорів, бюджетних дотацій, субвенцій тощо.

При цьому виручка від продажу  продукції, товарів, виконання робіт  та надання послуг підприємствам  та організаціям, робітникам, службовцям та населенню може надходити як у безготівковому вигляді на відповідні рахунки підприємств-постачальників (продавців) у банках, так і у вигляді готівки в їх каси з подальшим її внесенням у банк для зарахування на поточний рахунок. Інші надходження грошових коштів зараховуються, як правило, на поточний рахунок підприємства.

Таким чином, усі грошові кошти, що надходять  підприємству або на його адресу, зберігаються на відповідних рахунках в установах  банку. Однак у межах ліміту, встановленого банком, грошові кошти можуть зберігатися і в касі підприємства. Зберігання їх у касі господарства понад ліміт допускається протягом трьох днів під час виплати заробітної плати (оплати праці).

Порядок зберігання та використання грошових коштів підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання регламентується відповідними статтями "Господарського кодексу України", а також Цивільного кодексу України, рішеннями Уряду та НБУ, а також Інструкціями про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженими відповідними постановами НБУ, і Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.