Шпаргалка по "Финансам"

Виписка (оформлення) розрахунково-платіжних  документів підприємствами-платниками здійснюється, як правило, з використанням  технічних засобів (комп'ютерів та ін.). Виправляння та підчищання в цих  документах не допускаються.

При виписуванні розрахункових документів в них в обов'язковому порядку заповнюються всі реквізити, ставляться підписи керівника та головного бухгалтера, а також відбиток печатки на першому екземплярі платіжного документа.

Мінімальна  сума, на яку виписуються розрахункові документи, для здійснення безготівкових розрахунків не встановлюється.

Виписаний розрахунковий документ діє, як правило, протягом 10 днів, а платіжна вимога-доручення  — протягом 20 днів.

Установи  банків приймають розрахункові документи  від підприємств протягом операційного (робочого) дня залежно від часу роботи банку з клієнтами. При цьому документи, що приймаються банком від підприємств в операційний час дня, проводяться (оплачуються) ним за наявності коштів на рахунку в той самий день, а документи, що надійшли в банк після операційного часу, оплачуються ним за наявності грошових коштів на рахунку на наступний день.

Грошові кошти з рахунка за всіма платежами  витрачаються за розпорядженням керівника  підприємства в межах залишку  коштів на рахунку.

Рух грошових коштів за поточним або іншим рахунком підприємства в банку відображується у виписці до цього рахунка, яка періодично разом з виправдувальними документами на надходження (зарахування) та списання (витрачання) грошових коштів видається власникові рахунка.

Зарахування на рахунок та списання з нього  грошових коштів підтверджуються зазначенням  у виписці за рахунком дати здійснення операції, її коду, коду банку, номера кореспондентського рахунка, номера документа, на підставі якого здійснено операцію, списані та зараховані суми, вхідний та вихідний залишки.

Наприкінці  кожного місяця виписки банку  за рахунком обробляє його власник, тобто  на операції, що були здійснені за рахунком на підставі відповідних розрахунково-платіжних  документів та відображені у виписці, власник складає бухгалтерські проводки, визначає прибуток і видатки коштів за місяць і виводить їх залишок на рахунку на кінець звітного періоду. Наприкінці року правильність залишку коштів на рахунку (сальдо) повідомляється в письмовій формі обслуговуючому банку.

Обробляючи  записи виписки за рахунком, необхідно  пам'ятати, що за кредитом відображається прибуток грошових коштів на рахунок, а за дебетом — їх списання (видатки).

Поточні рахунки можуть бути закриті установами банку в таких випадках: за заявою власника рахунка; на підставі рішення вищестоящого органу, який має право ліквідувати або реорганізувати підприємство; на підставі рішення суду або арбітражного суду; в інших випадках, передбачених договором між банком та власником рахунка.

Операції  за поточним (другим) рахунком можуть бути тимчасово призупинені рішенням судових та правоохоронних органів у випадках, передбачених законодавством.

За  відкриття та закриття рахунка, а  також за здійснення операцій за ним  клієнт сплачує банку суму, встановлену в договорі між банком і клієнтом на його обслуговування.

 

37. Санкції за порушення розрахунково-платіжної  і касової дисципліни.

Усі суб'єкти господарювання повинні правильно, відповідно до діючих нормативних документів організовувати зберігання та витрачання коштів, своєчасно розраховуватися за своїми платіжними зобов'язаннями з постачальниками продукції, товарів, виконавцями робіт, надавачами послуг, ланками фінансово-кредитної системи, установами та організаціями, як правило, у безготівковому порядку через установи банків та під їх контролем, тобто дотримуватися розрахунково-платіжної дисципліни. За неправильне зберігання та витрачання грошових коштів, несвоєчасні розрахунки та платежі підприємства сплачують на користь відповідних суб'єктів у встановленому розмірі пеню, штрафи, недотримки.

Так, платники грошових коштів, які не дотримуються встановлених строків платежів (тобто  порушують їх), за прострочення платежу  відповідно до Закону України "Про  відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 р. сплачують на користь одержувача коштів пеню в розмірі, встановленому в договорі сторін, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня. При цьому платники самостійно нараховують пеню та подають банку платіжні доручення на її перерахування, як правило, одночасно з оплатою основного боргу.

При несвоєчасній сплаті податків та платежів у бюджет платник сплачує пеню в розмірі 120 % облікової ставки НБУ, що діяла на день виникнення заборгованості.

За  правильність нарахування пені несе відповідальність банк одержувача коштів.

За  порушення розрахунково-платіжної  дисципліни несуть відповідальність і  установи банків. Так, за несвоєчасне  зарахування коштів на рахунки клієнтів з вини банків вони сплачують одержувачу коштів пеню в розмірі, передбаченому договором про здійснення розрахунково-касового обслуговування, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня. Разом з тим підприємства всіх форм власності повинні повертати в п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки грошові кошти. У разі невиконання цієї вимоги з керівника та головного бухгалтера підприємства стягується в бюджет штраф у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами  — суб'єктами підприємницької діяльності норм з урегулювання обігу готівки  в національній валюті до них відповідно до Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки" від 11.05.99 застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у таких розмірах:

• за перевищення встановлених лімітів  залишку готівки в касах —  у подвійному розмірі суми, виявленої  понад лімітну готівку за кожен  день;

• за неоприбуткування в касах готівки  — у п'ятикратному розмірі  неоприбуткованих сум;

• за витрачання готівки з виручки, отриманої  від реалізації продукції, виконання  робіт, надання послуг та інших касових  надходжень на виплату заробітної плати, матеріального заохочення, допомоги всіх видів, компенсацій, за наявності заборгованості з податків — у розмірі здійснених виплат;

• за перевищення встановлених строків  використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівки під  звіт без повного звіту за використання раніше виданих коштів — у розмірі 25 % сум, виданих під звіт;

• за здійснення розрахунків готівкою без  надання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанцій до касового ордера тощо), який би підтверджував сплату покупцем готівки, — у розмірі витраченої суми;

• за використання отриманої в установах  банків готівки не за цільовим призначенням — у розмірі витраченої суми;

• за невстановлення установами комерційних  банків лімітів залишку готівки  в касах підприємств з банків стягується штраф у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожен випадок  такого невстановлення.

Крім  того, чинним законодавством та договорами можуть бути передбачені додаткові санкції за окремі порушення виконання грошових зобов'язань.

 

38. Фінансове планування, його зміст,  призначення, склад та завдання.

Фінансове планування — це визначення обсягів надходження відповідних видів фінансових ресурсів (прибутку, амортизації тощо) і їх розподілу за напрямками використання в запланованому році (періоді).

Фінансове планування є необхідним елементом  управління економікою. Якщо фінанси  охоплюють усі аспекти діяльності підприємств, то фінансове планування виражає їх у відповідних фінансових показниках, що використовуються в управлінні економікою. Без фінансового планування неможливо досягти рівня управління економікою, що забезпечить підприємству підвищення ефективності, успіх на ринку, розширення матеріальної бази, успішне вирішення соціальних питань і матеріального стимулювання працівників. У цьому зв'язку в умовах ринку потрібен значно вищий, ніж існує нині, науково обґрунтований рівень планування фінансово-господарської діяльності підприємств.

Призначення фінансового планування полягає  у визначенні сукупної потреби підприємства в такій кількості фінансових ресурсів, щоб забезпечувалося фінансування розширення виробництва, виконання  фінансово-кредитних зобов'язань  перед бюджетом, банками тощо, розв'язання соціальних завдань і матеріального стимулювання працівників підприємства. Крім того, фінансове планування сприяє запобіганню понаднормативних і понадпланових витрат товарно-матеріальних цінностей і фінансових ресурсів як за окремими видами заходів, так і по підприємству загалом.

Об'єктом  фінансового планування є доходи і накопичення, їх формування і розподіл, відносини з ланками фінансово-кредитної  системи, фонди коштів, їх формування та використання, капітальні вкладення  й оборотні активи, планування їх обсягів і джерел фінансування, визначення джерел фінансування соціальної і культурно-побутових сфер підприємства.

Фінансове планування базується на виробничих показниках плану, плану продажу  продукції та послуг, плану капітальних  вкладень та розвитку соціальної сфери.

До  основних завдань фінансового планування належать:

• визначення джерел та обсягів фінансових ресурсів відповідно до потреб підприємства;

• виявлення  резервів збільшення фінансових ресурсів;

• раціональний розподіл отримуваних прибутків і накопичень за каналами їх використання;

• фінансовий контроль за формуванням та використанням  фінансових ресурсів і коштів;

• посилення  ролі фінансового планування в управлінні виробництвом і підвищенні його ефективності.

Основними стадіями (етапами) фінансового планування є такі:

• аналіз надходження і витрат фінансових ресурсів за їх видами і загалом  за попередній звітний період;

• складання  проекту фінансового плану на запланований рік;

• розгляд  і затвердження фінансових планів;

• виконання фінансових планів.

Основними методами фінансового планування є  метод коефіцієнтів, нормативний  та балансовий.

Метод коефіцієнтів передбачає зміну планованих фінансових показників на визначену  частку (коефіцієнт) виходячи з рівня  їх виконання в попередньому звітному періоді.

Нормативний метод припускає розрахунок фінансових показників на основі встановлених норм, балансовий — узгодження всіх витрат з джерелами їх фінансування.

У процесі  фінансового планування виконуються  різноманітні фінансові розрахунки, складаються таблиці, в яких визначаються результати від продажу продукції, виконання робіт і надання послуг, розподіляються отримані результати, розраховуються нормативи власних оборотних активів і джерела їх покриття, обсяги витрат і джерела їх покриття з капітальних вкладень та ін.

Заключним етапом фінансового планування є  складання зведеної таблиці —  фінансового плану (балансу доходів  і витрат) підприємства.

 

 

39. Види фінансового планування  та їх характеристика.

Фінансове планування здійснюється шляхом виконання фінансових розрахунків і складання планів різного змісту та призначення залежно від завдань і об'єктів планування. Виходячи з цього фінансові плани поділяються на перспективні, поточні та оперативні.

Прикладом поєднання перспективного і поточного планування є бізнес-план, який розробляється при створенні нового підприємства або обґрунтуванні виробництва нових видів продукції.

Бізнес-план — це документ, у якому викладені організаційні, виробничі та ринкові аспекти запропонованого бізнесу, а також планові розрахунки обсягів виробництва, інвестицій та отримуваних фінансових результатів від здійснення запланованого заходу.

Складання бізнес-плану необхідне для визначення обсягів та розробки стратегії фінансування, залучення конкретних інвесторів до участі у створенні нового підприємства або фінансування нових виробничих програм. При цьому інвесторами можуть бути банки, інші юридичні або фізичні особи.

Структура бізнес-плану та його обсяг залежать від сфери діяльності, до якої належить бізнес, його обсягу, суми інвестицій, необхідних для його організації, обсягів випуску й асортименту майбутнього продукту. Основна частина бізнес-плану має організаційний і виробничий характер. Його відповідні розділи відображають відомості про продукцію, що планується до виробництва, її якість, рівні цін, ринки збуту, результати маркетингових досліджень щодо конкурентоспроможності продукції і фінансових результатах від її продажу.

Наведемо  приблизний склад і зміст розділів бізнес-плану.

1. Юридичний  статус підприємства. Наводиться повна і скорочена назва підприємства, юридична адреса, форма власності, правовий статус, склад засновників та розмір їх частин у статутному капіталі.

2. Коротка  історична довідка про діяльність  підприємства. Інформація про спеціалізацію  підприємства, обсяги продукції, що випускається, розмір земельних ділянок, виробничих площ та ін.

3. Характеристика  виробленої продукції (послуг) і  ринків збуту. Наводяться перелік  та показники виробництва основних  видів продукції (надання послуг) за звітній рік та прогноз на три роки, передбачається вдосконалення структури продукції, що виробляється, зазначається сучасне становище підприємства на ринках збуту та пропозиції щодо його поліпшення.

4. Характеристика  конкурентного середовища. У цьому  розділі вказується галузь, наводиться інформація про підприємства, які виробляють аналогічну продукцію (надають послуги) та здійснюють її збут на тих самих ринках, що й підприємство (конкурент), а також загальна характеристика якісних і кількісних показників продукції, що виробляється, тощо.

5. План  маркетингової діяльності. Наводяться  відомості про наявні на підприємстві  маркетингові служби, схема та  характеристика існуючих каналів  збуту і пропозиції покупця  щодо їх вдосконалення, засобів  реклами, ціноутворення, відомості про діяльність підприємства щодо просування продукції, що виробляється на ринку збуту, про механізм розрахунків за придбану продукцію, характеристики постачальників сировини для підприємства із зазначенням її якості, кількості, ритмічності надходження та цін.