Системи інвестицій: поняття, структура, принципи функціонування

 

 У процесі регулювання  фондового ринку держава може застосувати прямі та непрямі методи впливу на інвестиційну активність.

      До методів прямого впливу належать:

Емісія державних цінних паперів (облігацій внутрішньої  державної позики та ін.). Держава  є одним з основних емітентів  цінних паперів і в такий спосіб вона впливає на встановлення котирування на фондовому ринку.

Продаж пакетів акцій  приватизованих підприємств. Держава  визначає перелік пакетів акцій, які будуть запропоновані на продаж у першу чергу, і встановлює їхню початкову ринкову вартість. Саме так держава здатна впливати на пропозицію цінних паперів на фондовому ринку.

           Створення системи захисту інвесторів від втрат залученням до цієї сфери державних страхових компаній та компаній зі змішаною формою власності.

Запобігання монополізації фондового ринку. Держава проводячи антимонопольну політику, установлює обмеження на володіння пакетами акцій, проводить реєстрацію, ліцензування та атестацію фінансових посередників, створює умови для добросовісної конкуренції на фондовому ринку.

 

 

 

 Рис. 3. Перерозподільний механізм фондового ринку

          Держава може здійснювати й непряме регулювання фондового ринку через податкову політику, регулювання грошової маси й обсягів кредитів, установлення облікової ставки та резервної норми, регулювання операцій з іноземними валютами, експортно-імпортних операцій, операцій з іноземними цінними паперами. [20, с. 321].

Висновки

        Твердження про те, що сьогодні соціально-економічна система України знаходиться в кризі, не відповідає дійсності. Не потрібно передчасно лякати світову спільноту. Допущені неточності не лише завдають шкоди іміджу держави, а й негативно впливають на інвестиційний клімат. Адже по багатьох макроекономічних показниках відмічається зростання, тому стверджувати, що ми перебуваємо в кризі, просто недоречно, Між тим, мають місце тенденції, які змушують нас негайно поміняти підходи у внутрішній і зовнішній політиці, без зміни підходів та принципів якої країна може опинитись в кризі.

       Так, темпи зростання ВВП за січень-квітень поточного року до показників минулого року зменшились у 2,37 разу. Зменшення на 2 % ВВП призводить до збільшення на 1 % рівня безробіття, а це, в свою чергу, не лише не відповідає задекларованим намірам нової влади, а ще глибше погіршує соціально-економічну ситуацію. У 2,36 разу по відношенню до торішніх показників зменшились темпи зростання промислового виробництва. За цей же період відбулося скорочення експорту на 18,2 %, також знизились темпи приросту капіталовкладень в основні фонди, капіталовкладення в будівництві скоротились на 20 %. Відбулось суттєве погіршення якості, структури та обсягів прямих іноземних інвестицій, проте посилилось інфляційне навантаження на економіку [1, с. 112].

       Враховуючи реалії, наявні та потенційні загрози нашій країні, вважаю, що пріоритетом державної політики номер один має стати забезпечення національної безпеки держави і, в першу чергу, її основної ланки - економічної безпеки. Якщо ми не виконаємо це завдання, витрати часу і ресурсів на усі інші будуть марними.

        Чому саме безпека? Тому, що безпека - це гарантований захист життєво важливих інтересів людини, суспільства, держави від зовнішніх і внутрішніх загроз, це забезпечення стабільності, живучості, адаптованості, гармонії та сталого розвитку нашої держави. Зворотною стороною цих процесів є системна деградація.

        Пропоную при розробці та реалізації сучасної економічної політики привести соціально-економічну систему держави до критеріїв економічної конвергенції та порогових значень економічної безпеки.

         Кабінету Міністрів України слід розробити та внести на обговорення та затвердження Верховної Ради розроблені на сучасній науково-методичній базі доктрину, концепцію, стратегію соціально-економічного розвитку та національного відродження України, а також пакет міждержавних, транснаціональних, регіональних і міжрегіональних програм та механізми реалізації економічної політики в планах, прогнозах, програмах і бюджетах з прив'язкою до етапів короткострокового, середньострокового та довгострокового стратегічного планування.

         Потрібно усунути диспропорцію невідповідності між вартісною оцінкою природоресурсного потенціалу, потенціальними можливостями людського капіталу та фінансовою могутністю держави, рівнем благополуччя громадян.

        Необхідно створити інтернаціоналізоване відтворювальне ядро національної економіки, що дасть можливість Україні брати участь не лише у формуванні світового доходу, а, найголовніше, в його розподілі.

        Слід привести у відповідність рівень монетизації економіки, який повинен становити не менше 50 % ВВП. Лише на кінець 2005 року він має становити 38 % ВВП[21, с.113-115 ].

         При такому рівні показника не можна розраховувати, що обіг грошей в економічній системі відбуватиметься нормально. Що вчасно сплачуватимуть податки, зникнуть бартер, доларизація, не буде затримок із виплатами зарплат і пенсій, успішно буде проведено детінізацію. Має бути ліквідовано систему, за якої обіг грошей у валютно-фінансовому секторі відбувається автономно від обігу грошей в реальному секторі, що не лише зменшує внутрішній інвестиційний капітал, а й в цілому чинить негативний вплив на сталий економічний розвиток, позбавляючи державу конкурентоспроможності.

 

          Невиправданим є те, що у структурі грошової маси майже 40 % займає готівка, тоді як в індустріально розвинених країнах її частка не перевищує 6 %. Тому існуючу структуру грошової маси необхідно привести до оптимальних параметрів.

        Слід відновити порушений баланс між ціновою та грошовою масами в товарообігу. Пороговим значенням вважається співвідношення між ціновою масою товарів та їхнім грошовим забезпеченням як 1:1,3. Це зменшило б неплатоспроможність підприємств, зупинило згортання виробництва, запобігло компенсації збитків від скорочення виробництва шляхом зростання цін на власну продукцію, що провокує ще більші темпи інфляції та обмеження попиту.

         Потрібно, зрештою, зупинити руйнацію соціальних цінностей та ідеалів, процеси культурно-моральної деградації суспільства. Світовою спільнотою вважається: якщо витрати на науку не перевищують 2 % ВВП, суспільство деградує; якщо витрати на освіту не перевищують 5 % ВВП, суспільство приречене на знищення. В Україні ці значення у декілька разів менші порогових, не кажучи про їхній мізерний обсяг. Кризова ситуація склалася із фінансовим забезпеченням оборони України. Передбачені бюджетом ресурси на 40 % нижче критичної межі потреб на оборону [15, с. 559].

Список використаних джерел

 1.Аніщенко В.О. Адаптивне управління розвитком регіональних соціо-еколого- економічних систем // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 7. - С. 112- 120

 2.Башнянин Г. І. Політична економія: Підручник для вузів, Ч.1. Загальна економічна теорія. Ч.2. Спеціальна економічна теорія. - К. : Ніка-Центр: Ельга, 2000. - 526, с.

 3.Буравльов Є. П. Еколого-економічний вектор розвитку: системний підхід // Стратегічна панорама. -2004. -№ 4. -С. 61-66.

 4.Буравльов Є. П. Ринкові перетворення - шлях до зменшення соціального напруження у суспільстві // Україна: аспекти праці. - 2000. -№ 2. -С. 40 - 42

 5.Буравльов Є. П., Пньовська О. М. Прогнозні моделі і пошук стратегічного напряму оптимального розвитку // Екологія і ресурси. -2004. -№ 10. -С. 95-102

 6.Грамоткін І. Національна система управління проектами соціально-економічного розвитку // Голос України. - 2007. - 12 вересня. - С. 10

 7.Дейлі Герман. Поза зростанням. Економічна теорія сталого розвитку. - К.: «Інтелсфера», 2002. - 297 с.

 8.Дратвер Б. Л. Економічна теорія: Навчальний посібник. - Кіровоград : РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2006. - 256, с.

 9.Економічна теорія. Політекономія: Підручник . - К.: Знання-Прес, 2007. - 719 с.

 10.Жилєнкова М. М. Система показників оцінки соціально-економічного розвитку регіонів України // Статистика України. - 2005. - № 4. - С. 51-53

 11.Кіндрацька Г. І. Економічний аналіз: теорія і практика: Підручник. - Львів: Магнолія плюс, 2006. - 426 с.

 12.Ковальчук В. МЗагальна теорія економіки: Теоретична економіка.- Тернопіль : Астон, 1998. - 368 с.

 13.Махотаева М. Целевое управление социально-экономическими системами // Проблемы теории и практики управления. - 2006. - № 12. - С. 8-18

 14.Мочерний С. В. Основи економічних знань. - К. : Феміна, 1995. - 349, с.

 15.Основи економічної теорії: Політекономічний аспект: Підручник для вузів. - К.: Вища школа, 1994. - 559 с.

 16.Політична економія: Навчальний посібник. - К. : Кондор, 2006. - 405 с.

 17.Теорія економічного аналізу: Навчальний посібник. - К.: Професіонал, 2007. - 379 с.

 18.Туленков М. Суть і співвідношення понять "організація", "самоорганізація" і "управління" // Політичний менеджмент. - 2007. - № 1. - С. 24-35

 19.Харазішвілі Ю. Системне моделювання соціально-економічного розвитку України // Банківська справа. - 2006. - № 3. - С. 46-65

 20.Чигринська О. С. Теорія економічного аналізу: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 231, с.

 21.Шкляр Т. Правова та економічна системи суспільства: основні напрями взаємодії // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 12. - С. 113-115