Сучасний стан та особливості розвитку ринку цінних паперів в Україні

               Фондові індекси – це показники, які описують стан даного сегменту ринку, тобто рівні цін акцій та інших активів, які обертаються на цих біржах, об’єми угод і т.п.

               Використання фондових індексів  засновано на перевіреному десятирічному  припущенні, що коливання цін  на акції кількох десятків  ведучих компаній відповідають  коливанням цін на всі інші  акції, коливанням та змінам у  попиті та пропозиції цінних  паперів на фондовому ринку  в цілому.

                На сьогоднішній день у світі  використовується 4 методичних прийоми для побудови усереднених індексів зміни курсів акцій. Ці прийоми зводяться до розрахунків за відповідний період:[9]

1. Темпів зміни середньоарифметичної ціни акції обмеженої кількості відібраних корпорацій (індекс Dow Jones)
2. Темпів росту (зниження) середньозваженої (по клькості акцій, що обертаються) ціни всієї кількості акцій корпорацій (індекси “S & P - 500” та “Уилшир-5000”)
3. Середньоарифметичне значення темпів приросту (зниження) цін акцій
4. Середньогеометричне значення темпів зміни цін акцій (індекс “Балью Лайн”)

Перший формалізований фондовий індикатор був розроблен та застосован більш ніж 100 років тому – в 1884 році в США Чарльз Доу почав розраховувати середній показник по зміні курсових вартостей акцій 11 великих на той час промислових компаній. Для акцій ряду промислових та транспортних компаній він систематично почав розраховуватись на Нью-Йоркській фондовій біржі з 1897 року (для комунальних підприємств – з 1929 року). З 1928 року індекс став розраховуваться як середнє арифметичне по акціям 30 фірм, присому кількість складових та методика розрахунку залишились незміними в промисловому Доу-Джонсі й досі. Індекс Доу-Джонса розпадається на промисловий (Dow-Jones Industrial Average), який включає в себе акції 30 ведучих промислових компаній США, комунальний (15 компаній, головним чином енергетичних ), транспортний ( 20 компаній ).

Індекс Доу-Джонса для акцій промислових компаній базується на вартості акцій тридцяти промислових компаній та розраховується за формулою 2.1.

 

                                                                                                         (2.1)

 

де       К – кориктуючий коефіцієнт, який змінюється у результаті дроблення акцій у зв’язку зі зміною списку фіhм та компаній, акції яких приймають участь у розрахунку індексу.

- сума всіх  акцій, які беруть участь в  розрахунку

  Але вже на протязі порівняно довгого часу індекс Доу-Джонса  піддається жорсткій критиці. Опоненти виражають йому недовіру, оскільки вважають, що 30 акцій промислових компаній, обраних в якості індикатору ринку цінних паперів, не можуть точно відобразити всіх змін, які відбуваються на Нью-Йоркській фондовій біржі.

Індекс “S & P 500” є типовим прикладом консолідованого ( composite ) індексу: з 500 включених до нього корпорацій 400 відносяться до промисловості, 20  - до транспортної галузі, 40 - до енергетики та 40 – до галузі фінансів.

                Він розраховується за формулою 2.2.

 

                                                                                        (2.2)

 

Pi – ціна акції і-тої корпорації

Qi – кількість акцій

N – кількість корпорацій

Іншими словами він розраховується як середнє арифметичне зважене значення цін акцій компанії, ринкова капіталізація якої дозволила їй увійти в S & P 500

Специфіка економічної ситуації в Україні не дозволяє копіювати західні методики розрахунку фондових індексів. В сучасних умовах - це унікальна і своєрідна проблема саме вітчизняного фінансового ринку. Для того, щоб встановити, який індекс нам потрібен, перш за все варто визначити, що саме він має відображати. Економісти пропонують керуватися двома можливими рішеннями цієї проблеми:

1. індекс як індикатор стану економіки;
2. індекс як індикатор кон'юнктури ринку.[13]

Внаслідок проведеного критичного аналізу основних прийомів, принципів і мотивацій побудови фондових індикаторів запропоновано чоритьохфазне трактування проблем розробки будь-якого індексу, що відображає реальну ситуацію на фінансовому ринку:

проблема визначення середньої ринкової ціни акцій чи облігацій того чи іншого емітента;

проблема порівнянь, або вагових коефіцієнтів, з якими ціни акцій входять до формули індексу;

проблема визначення переліку цінних паперів, ціни яких підсумовуються;

проблема зіставлення, тобто корегування індексу при змінах розрахункової бази і списку підприємств.

ПФТС-індекс

Асоціацією “Позабіржова фондова торговельна система” розроблено, прийнято і вже впроваджується у практику ПФТС-індекс українських цінних паперів. Iндекс розраховується за принципом ринкового  зважування,  що використовує метод арифметичної середньої.  При розрахунку індексу враховуються  всі  угоди,  що  були  зареєстровані   в   ПФТС   та задовольняють наведеним нижче умовам.[10]

     Він розраховується за форулою 2.3.

 

                                                                      (2.3)

 

Де      I (pftsb)  - базове значення індексу;

MC(i,t) - сума  ринкових  капіталізацій  всіх  акцій  з переліку акцій  індексу  в поточному періоді.

MC(i,b) -  сума  ринкових  капіталізацій  всіх акцій з переліку  підприємств  індексу  в  базовому періоді.

Капіталізація  розраховується  за   наступною формулою 2.4.

 

                                                    (2.4)

 

де       Q(i)  -  кількість  звичайних   акцій,   випущених   даним емітентом.  Дана  методика  не  розподіляє  державну та недержавну частку акцій;

Pl(i,t) -  ціна  останньої угоди  і акції в поточному періоді,

Спеціалістами та експертами газети “Фінансова Україна” було прийнято рішення ввести індекс, який відображає ситуацію на ринку цінних паперів з підтримуючою ліквідністю самими емітентами чи фондовими торговцями. З початку він розраховувався по групі з 10 акцій. Основними критеріями при відборі акцій цих компаній були:

забезпечення ліквідності акцій на протязі останніх двох місяців

як найменше щотижневі котировки акцій

У зв’язку з відсутністю достатньої кількості компаній, акції яких задовольняли б наведеним вище критеріям, конкуренції при визначенні компаній, яка входять в L-індекс, на початковому етапі не було. Тому градації по іншим критеріям (розміри маржи, темпи росту курсової вартості акцій, періодичність котировок та ін.) не виконувалось. Для розрахунку L-індексу та подібного до нього індексу пропозиції (продаж) (S-індекса) існують формули 2.5 та 2.6

                                     ( 2.5)

                                     ( 2.6)

 

Де     L(t) – індекс ліквідності (покупки)

S(t) – індекс пропозиції (продажу)

(t-1) – попередній період

t – поточний період

a – середня зміна курса покупки ( продажу) за тиждень

Індекс розраховується щотижня як середнє арифметичне значення приросту (зниження) цін купівлі акцій. Це викликано характеристиками акцій, неоформуванням інформаційної інфраструкутури фондового ринку та загальной економічной ситуацієй на Україні.

2.3 Біржовий та позабіржовий ринки цінних паперів.

В структурі вільного ринку цінних паперів розрізняють біржовий та позабіржовий оборот цінних паперів. Термін "біржовий оборот" означає купівлю-продаж цінних паперів на біржі і стосується фондової біржі.

Фондова біржа - спеціалізована установа, яка об´єднує професійних учасників ринку цінних паперів, створює умови для концентрації попиту і пропозиції, а також для підвищення ліквідності ринку цінних паперів на регулярній та упорядкованій основі. Світовою практикою напрацьовано дві моделі фондової біржі:

1. фондова біржа як акціонерне товариство, засновниками якого можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають дозвіл на торгівлю цінними паперами. Як правило, засновується фондова біржа у формі закритого акціонерного товариства, діяльність якого носить некомерційний характер. Доходи біржі використовуються для зосередження попиту і пропозиції цінних паперів, сприяння формуванню їх біржового курсу та здійснення іншої діяльності. Вони утворюються, головним чином, з платежів за реалізованими угодами, плати за брокерські місця тощо і не підлягають розподілові між засновниками. Тобто засновники фондової біржі отримані доходи спрямовують на модернізацію біржової інфраструктури, а не отримання прибутку від інвестованого в біржу капіталу. Тому до числа засновників і членів біржі переважно входять професійні торгівці цінними паперами;
2. публічна форма біржі. Власником біржі є держава, а відвідувачі складають публіку. Повсякденне управління діяльністю публічної біржі здійснює представник держави, а персонал виконує функціональні обов´язки на основі найму як державні службовці.[15]

Кожна фондова біржа формує певну сукупність брокерських місць, власники яких приймають участь в біржових зборах, використовують технічні засоби й обладнання, отримують належні послуги на основі взаємодії з біржею як комерційною організацією.

Основною формою діяльності фондової біржі є механізм класичного аукціону, на якому одночасно зустрічаються покупці і продавці, щоб спільно на взаємовигідних основах обмінятися уявленнями про поточну ціну представлених до торгів цінних паперів. Як і на будь-якому аукціоні на фондовій біржі торгівля цінними паперами ведеться шляхом обміну усними інструкціями між представниками брокерських контор.[5]

Основні функції фондової біржі наведено в таблиці 2.4.

Провідною функцією фондової біржі стало створення організованого і постійно діючого ринку цінних паперів для інвестування грошового капіталу на умовах поворотності основної суми у будь-який час назад і принесення постійного доходу на рівні позичкового відсотка.

Таблиця 2.4

Основні функції фондової біржі

 

Мета діяльності	Основні функції
Розподіл грошових ресурсів між учасниками економічних відносин за допомогою емісії цінних паперів, які мають власну вартість і можуть продаватися, купуватися та погашатися	Централізація тимчасово вільних грошових коштів та заощаджень для фінансування економіки
	Перелив капіталу з метою його концентрації у прогресивні галузі і в перспективні регіони
	Ліквідація дефіциту державного бюджету, його касове виконання шляхом усунення нерівномірності надходження податкових платежів
	Інформація про стан економічної кон´юнктури залежно від стану ринку цінних паперів

 

 

 

Особливо важливою в ринковій економіці є функція встановлення ринкової вартості (біржового курсу) цінних паперів. Виходячи із співвідношення попиту і пропозиції того або іншого виду цінних паперів певного емітента, курсовий брокер визначає орієнтовну ціну так, щоб забезпечити на її основі максимальну кількість угод. В основу розрахунків орієнтовного курсу кладеться формула.2.7.

 

                                                  (2.7)

 

Де   Бк – Біржовий курс

D – попит на певний вид цінного паперу

S – пропозиція цього виду цінного паперу

Далі в процесі складання замовлень пропоновані ціни купівлі-продажу можуть відхилятися від орієнтовної величини, але не більше, ніж на 10 одиниць. Якщо таке трапляється, то дані пропозиції відкидаються і на величину курсової вартості не впливають. Остаточно встановлена ціна обов´язково публікується у засобах масової інформації та офіційних біржових виданнях і діє до наступних торгів.

Фондова біржа як ключова структура ринку цінних паперів здатна стимулювати ефективність довгострокових капітальних ресурсів і структурні зрушення в галузях і сферах економіки, забезпечити умови для розвитку колективних форм господарювання. Безперервність і публічність ринку й ринкової інформації викликають до неї довіру широкої публіки.

Водночас через організований ринок цінних паперів в Україні проходить лише 4% загальної вартості випуску цінних паперів, що сягає до 17 млрд. грн. щорічно.

Становлення ринкової вартості цінних паперів, прозорість і гласність їх купівлі-продажу стимулюють мобільність і концентрацію капіталу й виробництва, формування ефективної структури компаній, галузей, сфер виробництва й обслуговування, зростання доходів населення коштом володіння цінними паперами. Акумулюючи наявні в обігу грошові кошти, ринок цінних паперів виконує важливу соціально-економічну функцію, сприяє стабілізації бюджету та фінансового становища держави в цілому. Започаткована організація українського фондового ринку дасть змогу органічно й швидко адаптувати його до міжнародних вимог і полегшити вихід вітчизняних підприємницьких структур у світовий фінансовий простір.

  Практика функціонування фондового ринку показує, що ринок недержавних цінних паперів розвивається більш високими темпами.  У той же час можна побачити тенденцію росту обсягів угод по реалізації кредитних ресурсів у порівнянні з продажем акцій і інших цінних паперів.  На біржі проводяться і такі операції, як реалізація експортних квот, валютні торги і т.д.  Це говорить про те, що у країні не створений ринок цінних паперів на первинному рівні. [21]

Поряд з централiзованим бiржовим ринком функцiонує позабiржовий ринок цiнних паперiв. Iсторично позабiржовий ринок передує бiржовому. У країнах з ринковою економiкою бiржi природно виростали iз вуличного ринку в мiру того, як збiльшувалися масштаби фондових операцiй, множилися емiтенти цiнних паперiв, вдосконалювалася технiка брокерської справи. Iнфраструктуру позабiржового ринку складають iнвестицiйнi фонди, iнвестицiйнi компанii, довiрчi товариства, холдинговi фiрми, страховi компанii, iншi незалежнi торговцi цiнними паперами, якi згiдно з Законом Украiни “ Про цiннi папери i фондовий ринок“ здiйснюють посередницьку комiсiйну та комерцiйну дiяльнiсть з цiнними паперами, а також аудиторськi та консалтинговi органiзацiї. Одна частина торговцiв входить до складу Украiнської Асоцiацiї торговцiв цiнними паперами, друга - до Украiнської Асоцiацiї довiрчих товариств, iнвестицiйних фондiв i компанiй, якi репрезентують їх iнтереси в державних органах та позаринкових сферах. Одночасно незалежнi фiнансовi посереднiки можуть утворити iншi асоцiацiї, спiлки, об’єднання для координацiї роботи, проведення спiльних дiй. Позабiржовий ринок цiнних паперiв не є альтернативою, а доповнює й розширює бiржовий ринок як на вторинному, так i, що особливо важливо, на первинному рiвнi. Первинне розмiщення цiнних паперiв рiзних компанiй може проводитися  шляхом пiдписки, вiдкритого продажу або аукцiонiв. При цьому можуть використовуватися можливостi комунiкацiйноi мережi акцiонерного товариства  “Центральний депозитарiй “, яке створене в м. Киевi групою торговцiв цiнними паперами. При переходi УФБ до засад вiльного асоцiйованого членства будь - який фiнансовий посередник зможе стати членом бiржi, тим самим розширюючи сферу своєї дiяльностi та маючи можливiсть включитися у систему електронного обiгу цiнних паперiв. При бажаннi торговцi цiнними паперами можуть стати учасниками Центрального депозитарiю цiнних паперiв Украiнськоi фондовоi бiржi. Членство в депозитарiї допоможе їм у врегулюваннi усiх позабiржових угод: при первинному розмiщеннi цiнних паперiв, операцiях з емiсiями iнвестицiйних фондiв вiдкритого типу, перепоставцi мiж депонентами, а також забезпечити  розрахунки “ поставка проти оплати “ на взаємоузгоджену  дату. Розрахунки можуть бути злiйсненими в день угоди, якщо спiвпадання замовлень на продаж i купiвлю мало мiсце до встановленоi дати. Розрахунки по всiх операцiях виконуються в центральнiй системi