Сучасний стан та особливості розвитку ринку цінних паперів в Україні

РОЗДІЛ 3. Основні проблеми та перспективи розвитку фондового ринку в Україні

3.1 Проблеми ринку цінних паперів на сучасному етапі

1. Сучасний стан ринкy цiнних пaперів тa йoгo структурa утвoрилися внaслідок прoцесів трaнcфoрмaції еконoмічної cистеми, якi відбyлися в Україні пiд впливoм внутрішніx фaкторів її рoзвитку, a тaкож зoвнішніх, тoбто криз нa світових фінaнсових ринкaх упродoвж останніx рoків.  
    Сьoгодні фoндовий ринoк нe викoнує свoїх функцій: нe cприяє зaлученню iнвестицій i пeрeрoзпoділу кaпіталу. Крiм тoго, пoтребує вирiшення цiла низкa прoблем, a сaме:висoкий ступiнь ризикiв;
2. вiдсутнiсть вiдкритoгo дoступу дo iнформації;
3. невеликий обсяг і неліквідність;
4. недосконаліcть нормативно-правового забезпечення; 
5. нестачa кваліфікованого персоналу; 
6. низький рівень капіталізації; 

порушення прав інвесторів.Слід відмітити, що нa сьогодні в Україні щe нe склалися традиції і правилa роботи з цінними паперами, a відповідно, і системa регулювання фондового ринку перебуває у стані формування. Її характерними особливостями є:

1. відсутність нaдійного усталеного законодавства при значній кількості нормативних актів виконавчих органів;
2. жорсткі нaстанови при слабкому контролі їх виконання;
3. змішаний характер;відсутність традицій, звичаїв, правил чесної поведінки.

Фондовий ринок України мaє досить складну структуру державного регулювання. Це обумовлено:

1. змішаною (банківською і небанківською) моделлю ринку цінних паперів, щo включає в систему регулювання Національний банк і небанківські державні органи;
2. масштабною приватизацією через механізми цінних паперів за активної участі Фонду державного майна;
3. невизначеністю взаємовідносин між законодавчою та виконавчою гілками влади і виконавчими структурами;
4. недосконалістю інституціональних норм, що регулюють цей ринок [17]. 

Вивчаючи досвід регулювання ринків цінних паперів у країнах з перехідною економікою, зокрема Польщі, можна наголосити на головному – це термін створення Комісії з цінних паперів та бірж, яку утворено водночас з Варшавською фондовою біржею. Тобто вдалося уникнути ситуації, коли ринок є, але на ньому немає регулятора, що сталося в Україні: у 1991 р. було створено Українську фондову біржу, а у 1995 – ДКЦПФР. У Польщі спочатку було створено регулятор, а потім усі учасники змушені були функціонувати за чітко встановленими правилами, що дало змогу майже одразу поставити високі вимоги до ринку [17].

Державне регулювання фондового ринку в України здійснюється низкою державних органів, зокрема, орган законодавчої влади – Верховна Рада України; органи центральної виконавчої влади – Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Міністерствo екoноміки тa деякi інші. Такoж вaжливу рoль y цій сиcтемі відіграють інститути, якi нe є oрганами закoнодавчої абo виконавчoї влaди, як тo Націoнальний бaнк України, Фoнд Держaвнoгo мaйна України тoщo; a тaкож мiсцеві oргани держaвної влaди, гoловним чинoм місцеві держaвні aдміністрації oргани судoвої влaди, у тoму числі господарські cуди.

Практичнo жoдний з нaзваних oрганів нe здійснює yпорядкування віднoсин винятково нa фoндовoму ринку Укрaїни. Вcі вoни рeгулюють aбо oкремі aспекти взaємодії нa цьoму ринку, абo упорядкoвують віднoсини в цiй cфері екoноміки пoряд з iншими її cферами.

Крiм ниx сaмоврядними інcтитутами – регулятoрами в Україні є нa біржoвому ринку – Українська фoндова біржa, a нa позaбіржовому – Українськa aсоціація торгoвців цінними пaперами.

Досягнення ефективності національної економіки загалом і фондових ринків, що розвиваються, вимагає особливого підходу і до побудови системи державного регулювання. Він має передбачати:

1. вищий ступінь втручання держави на ринках, що розвиваються, порівняно з розвиненими фондовими ринками. Адже навіть в індустріальних країнах в моменти фондових криз ступінь втручання держави зростає, а ринки, що розвиваються, постійно потребують розвитку окремих компонентів, інвестицій в інфраструктуру, створення технологій і фінансових продуктів, професійних та інституційних учасників;
2. сприяння створенню інфраструктури фондового ринку з боку держави (в перехідних економіках держава, як правило, володіє більшими ресурсами ніж приватний бізнес), впровадження форм західної ділової практики, ініціювання фінансових інновацій; створення системи економічних стимулів до інвестування у фондові інструменти, професійної діяльності з цінними паперами; здійснення нагляду за системою ціноутворення та діловою практикою, формування загальноприйнятої ділової етики.

Але поряд з цим слід мати на увазі, що кінцева мета, за досягнення якої несе відповідальність держава,− залучення довготермінових інвестицій на фондовому ринку в реальний сектор, тому створення регулятивної інфраструктури у повному обсязі відповідно до розвинутих країн не є самоціллю. В даному випадку випереджання розвитку і обсягів регулятивної інфраструктури рівня розвитку фондового ринку веде не тільки до зростання регулятивних витрат, а й до інертності ринку.

3.2. Перспективи розвитку фондового ринку в Україні.  Ситуація на фондовому ринку (певна стагнація) перебуває під впливом тих обставин, які мають місце в країні: політичних - очікування чергових виборів і вичікування позитивних змін; економічних - значна невизначеність у сфері приватизації/реприватизації; регуляторних - проблем із репатріацією фінансових інвестицій за кордон через зміну нормативної бази НБУ щодо цих операцій. А оскільки понад 2/3 організованого фондового ринку України формує іноземний капітал, то зрозуміло, проблеми з виводом інвестицій мають своєю зворотною стороною проблеми їх входження

  Ще однією з важливих причин розвитку фондового ринку України є його низька ліквідність та слабка внутрішня підтримка. Тобто, у випадку настання кризового стану на фондовому ринку і бажанні інвесторів продати власні цінні папери, ринок не здатний повністю поглинути обсяг, що продається, і у результаті, продавець вимушений істотно знижувати ціну і ринок провалюється.[11]

Внутрішня підтримка українського фондового ринку знаходиться не на найвищому рівні - українські інституціональні інвестори (пенсійні фонди, страхові компанії, які розміщують свої резерви в ліквідних акціях, інститути спільного інвестування) істотно програють західним інвесторам за обсягом коштів, що інвестуються в український фондовий ринок. Західні ж інвестори дуже швидко реагують на будь-які новини на відміну від вітчизняних.

Крім низької ліквідності та слабкої внутрішньої підтримки на фондовому ринку України існує ще одна фундаментальна проблема: вкрай низький відсоток акцій, які обертаються на біржі. А це означає, що фондовий ринок України є вкрай недорозвиненим і на ньому неможливо реалізовувати довготривалі інвестиційні стратегії і ринок. А це в свою чергу уповільнює як самий розвиток ринку, так і розвиток національної економіки.

Для покращення ситуації на фондовому ринку України потрібні координовані дії Парламенту, Уряду та Фонду державного майна України. Терміново необхідно створити систему інформування і консультування населення щодо ситуації на фондовому ринку, більш активно розвивати накопичувальну пенсійну систему, проводити приватизацію державних підприємств переважно через фондову біржу. Все це дозволить достатньо швидко зробити український фондовий ринок прозорим, ліквідним та ефективним .[23]

10 січня 2012 року парламент  ухвалив у першому читанні  Законопроект щодо посилення  державного контролю за діяльністю  учасників фондового ринку, що  покликаний забезпечити належний  контроль з боку держави за  професійними учасниками фондового  ринку, визначення реальних власників  його професійних учасників і  встановлення вимог до їх ділової  репутації та фінансового стану. Якщо цілі даного Законопроекту  будуть досягнуті можна очікувати  покращення становища як на  самому ринку так і усунення  негативних явищ на ньому (недобросовісних  спекуляцій).

Повинен існувати чіткий технологічний зв'язок між біржею і клірингової організацією. Тільки такий зв'язок дозволить створювати нові інструменти і, найголовніше, нові розрахункові механізми, які, в свою чергу, дозволять повністю гарантувати виконання всіх операцій на фондовій біржі.

У 2011 році крім нестабільності глобального фондового ринку, український ринок цінних паперів "розгойдували" ще і внутрішні чинники. Втім, у таких умовах українські інвестори продовжували заробляти, віддаючи перевагу строковим інструментам, чого не скажеш про інвестиційні фонди, тільки п'ять з яких змогли отримати прибуток за підсумками 2011 року.

Протягом січня – листопада 2011 року порівняно з даними аналогічного періоду 2010 року обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився більше ніж у 2 рази (або на 113,11 млрд грн) (січень – листопад 2010 року – 104,35 млрд грн). Також в 2011 році обсяги торгів на терміновому ринку порівняно з 2010 роком зросли в 6,5 разів, кількість угод - в 7,5 разів.   

Однак інвестиційні менеджери прогнозують забезпечення ринків акцій можливостями зростання, а інвесторам - підвищення доходів. Необхідною умовою реалізації цього позитивного прогнозу є активні дії політичної влади і центробанків, і поки ці дії будуть здійснюватися, інвесторам доведеться пережити ще один період підвищеної волатильності (статистичний показник, що характеризує тенденцію ринкової ціни або доходу змінюватися з часом).[24]

Подальші перспективи розвитку фондового ринку багато в чому будуть залежати від ситуації на світових ринках, на що вплив з боку нашої держави практично не можливий. Однак, є можливою внутрішня підтримка фондового ринку України, з метою досягнення привабливості як для іноземних, так і для вітчизняних   інвесторів.

1. Для подальшого розвитку фондового ринку України, з метою зростання його конкурентоспроможності повинні бути реалізовані такі заходи: 
   Розробка нових, ефективніших механізмів захисту прав інвесторів.
2. Розвиток інструментів ринку коштовних паперів.
3. Покращення механізму укладення договорів купівлі (продажу) цінних паперів на фондових біржах та інших організаторах торгівлі цінними паперами.
4. Удосконалення системи розкриття інформації на ринку цінних паперів.
5. Розвиток інвестиційної інфраструктури
1. Варто зазначити, що нещодавно в сфері удосконалення національної депозитарної системи відбулися дещо суперечливі зрушення: 5 жовтня 2012р. Президент України Янукович В.Ф. підписав закон № 9428, “Про систему депозитарного обліку цінних паперів”. Цей закон має на меті виконання таких завдань,як:                                             
   створення централізованої депозитарної системи;
2. уніфікація принципів і порядку здійснення діяльності учасниками депозитарної системи та взаємодії між ними;
3. усунення існуючих недоліків в системі обліку прав власності на цінні папери;
4. введення чітких та прозорих механізмів здійснення операцій з цінними паперами;
5. вирішення корпоративних конфліктів, пов’язаних з веденням реєстру власників іменних цінних паперів. 
    В непростий час політичних, соціальних та економічних реформ, які тривають в нашій державі понад 20 років, цей закон став скандальним, одним з багатьох, прийнятих діючою владою. Варто зазначити, що ще до підписання цього закону Українська біржа заявляла про можливе закриття. Адже закон передбачає ще одне важливе нововведення – створення такого нового елементу як Центральний розрахунковий центр. Саме цей елемент, на думку фахівців, може призвести до державної монополізації послуг розрахунку й клірингу на фондовому ринку .

Отже, до переліку заходів для розвитку фондової біржі України варто додати пункт № 6: вдосконалення Національної депозитарної системи, навпроти якого чинна влада начебто «поставила галочку», на шляху до досягнення обіцяної «стабільності».

Ефективність функціонування фондового ринку є важливим аспектом в процесі підвищення рівня конкурентоспроможності національної фінансової системи. Але цей процес неможливий на етапі політичної нестабільності в країні, що призводить до лобіювання інтересів певних бізнес-груп та олігархів, і як наслідок, впливає на фінансову привабливість нашої держави в світі.

ВИСНОВКИ

Проаналізувавши ринок цінних паперів в Україні ми узагальнили суть та види цінних паперів, проаналізували механізм вартісної оцінки цінних паперів, визначили ознаки біржового та позабіржового ринку цінних паперів, розтлумачили основні фондові індекси, проаналізували сучасний стан та визначили перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні, а також проаналізували прозорість ринку.

Отже  на фондовому ринку України функціонують такі види цінних паперів, як акції, облігації, сертифікати, векселі, форварди, ф’ючерси та багато інших.

Вартісну оцінку цінного паперу здійснюють за допомогою визначення його курсу. Найвагоміший елемент який впливає на курс є винагорода за володіння цим цінним папером (прибуток), це може бути дивіденд, дохід за облігацією та інші.

В структурі ринку цінних паперів розрізняють біржовий та позабіржовий оборот цінних паперів. Термін "біржовий оборот" означає купівлю-продаж цінних паперів на біржі і стосується фондової біржі. Фондова біржа - спеціалізована установа, яка об´єднує професійних учасників ринку цінних паперів, створює умови для концентрації попиту і пропозиції, а також для підвищення ліквідності ринку цінних паперів на регулярній та упорядкованій основі. В позабіржовому обороті рух цінних паперів здійснюють не на біржі.   Iнфраструктуру позабiржового ринку складають iнвестицiйнi фонди, iнвестицiйнi компанii, довiрчi товариства, холдинговi фiрми, страховi компанii, iншi незалежнi торговцi цiнними паперами здiйснюють посередницьку комiсiйну та комерцiйну дiяльнiсть з цiнними паперами, а також аудиторськi та консалтинговi організації.

Фінансові посередники не в змозі порівняти запропоновані на фінансовому ринку цінні папери за степенем доходності, ризику, оцінити фінансову стійкість того чи іншого емітента. Допомогти в цьому може система фондових індексів фінансового ринку. Фондові індекси – це показники, які описують стан даного сегменту ринку, тобто рівні цін акцій та інших активів, які обертаються на цих біржах, об’єми угод і т.п. Існує багато індексів різних зарубіжних країн, основні з них це – індекс Доу – Джонса, S&P, ПФТС, L індекс.