Сутність ринку державних цінних паперів

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………. 2                                                                                                                                 

1. СУТНІСТЬ РИНКУ ДЕРЖАВНИХ  ЦІННИХ ПАПЕРІВ………………... 4   

1.1. Ринок державних цінних паперів……………………………………... 4   

1.2. Державні цінні папери…………………………………………………. 9

2. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ ДЕРЖАВНИХ

ЦІННИХ ПАПЕРІВ…………………………………………………………… 15

3. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОГО

 РИНКУ ЦІННИХ  ПАПЕРІВ…………………………………………………. 23

ВИСНОВОК………………………………………………………………….... 32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………... 35

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

В умовах ринкової економіки фінансове здоров'я  держави, його перспективи визначаються, перш за все, станом державного бюджету, величиною його дефіциту, а також величиною державного боргу - агрегованої характеристикою цього дефіциту.

У розвинених країнах  світу накопичено великий досвід в управлінні державним боргом, передусім  ринковими методами, пов'язаними  з використанням різних фінансових інструментів, покликаних забезпечувати результативне вплив на величину державного боргу та його структуру. Одним з таких інструментів є державні цінні папери. Ринок державних цінних паперів - це, з одного боку, один з індикаторів стану всієї економіки, а з іншого - одна з больових точок, вплив на яку може уповільнити або прискорити процеси ринкових перетворень.

Ринок державних  цінних паперів - важливий компонент  фінансових ринків світу. Державні цінні  папери вважаються найбільш ліквідним  і найбільш надійним видом капіталовкладень, який приваблює корпорації та населення, використовуються як еталон вільного від ризику доходу, як альтернатива іншим вкладенням капіталу.

У світі централізований  випуск цінних паперів використовується в якості інструмента державного регулювання економіки: як важіль впливу на грошовий обіг і управління обсягом грошової маси; а також як засіб не емісійного покриття дефіциту державного та місцевого бюджетів, спосіб залучення грошових коштів підприємств і населення для вирішення тих чи інших конкретних завдань.

Таким чином  ринки державних цінних паперів  відіграють важливу роль у фінансуванні державного бюджету, у підтримці  ліквідності фінансової системи, регулюванні  економічної активності.

Уряд може залучити короткострокові та довгострокові кошти за рахунок продажу різних видів цінних паперів інвесторам, що вимагає значного довіри до нього з боку суспільства і абсолютну готовність уряду до виконання своїх зобов'язань. Це особливо стосується країн з перехідною економікою, уряд яких звикли вилучати значну частину доходів юридичних осіб і використовувати прямі кредити центрального банку для покриття витрат бюджету.

Актуальність  обраної теми пов'язана з тим, що в умовах централізованої системи  управління, що існувала в нашій  країні, ринок державних боргових зобов'язань практично був відсутній. А в період переходу від адміністративної до ринкової економіки державні цінні папери є одним з напрямків не інфляційного покриття бюджетного дефіциту шляхом залучення приватних коштів, а так само можуть бути важливим джерелом засобів для великої кількості урядових проектів. До того ж формування первинних і вторинних ринків державних цінних паперів сприяють зростанню і підвищенню гнучкості національної фінансової системи, дозволяє приватному і державному сектору краще реагувати на сигнали ринку.

У провідних  країнах світу накопичено багатий  досвід у ринковому управлінні державним  боргом, введені в практику різні  види державних фінансових інструментів, моделюються і випускаються різноманітні фінансові держзобов'язань, що відповідають інтересам різних груп населення та інституційних інвесторів (торгових і промислових фірм, банків і фінансових компаній).

Метою даного реферату є всебічна характеристика ринку  державних цінних паперів в Україні, виявлення проблем цього ринку і оцінка перспектив його розвитку.

Для його розгляду цього питання використовуються матеріал підручників Опарін В.М  «Фінанси» та Кудряшов В.П. «Фінанси». Ринок державних цінних паперів  добре освітлений на сайтах Міністерства фінансів України та Національного банку України.

У  роботі використані  такі Закони України: «Про цінні папери і фондову біржу» та «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», різні постанови Кабінету Міністрів України і положення про діяльність НБУ.

 

 

1. СУТНІСТЬ РИНКУ ДЕРЖАВНИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

1.1. Ринок державних  цінних паперів

Ринок державних  цінних паперів - особлива форма торгівлі фінансовими ресурсами, яка опосередковується  випуском та обіг державних цінних паперів. Це найважливіший елемент  фондового ринку будь-якої країни. У країнах з розвиненою ринковою економікою ринок державних цінних паперів виконує такі функції:

• по-перше, з  його допомогою здійснюється централізоване запозичення державою тимчасово  вільних грошових коштів у комерційних  банків, інвестиційних і фінансових компаній, різних підприємств і населення. Отримані таким чином грошові ресурси традиційно використовуються для НЕ інфляційного фінансування дефіциту державного бюджету. Тобто, кошти, отримані від реалізації державних цінних паперів, дозволяють без інфляційно покрити дефіцит державного бюджету;

• по-друге, різні  державні цінні папери активно використовуються при проведенні центральними банками  грошово-кредитної політики. На практиці це означає регулювання за допомогою  державних зобов'язань розмірів грошової маси, що знаходиться в обігу;

• по-третє, державні цінні папери, будучи надійними і  ліквідними активами, застосовуються для підтримки ліквідності балансів фінансово-кредитних установ. [7]

Таким чином  саме державні цінні папери можуть стати основою для формування розвиненого вітчизняного фондового ринку в разі їх розміщення на умовах, що визначаються ринковою кон'юнктурою.

Загальна господарська та політична нестабільність обов'язково буде причиною значного коливання курсу  державних цінних паперів. Це зробить їх одним з найбільш затребуваних товарів на фондовій біржі.

Ринки цінних паперів  підрозділяються на первинний і  вторинний, біржовий і позабіржовий.

Первинний ринок  цінних паперів - це ринок, який обслуговує випуск (емісію) та первинне розміщення цінних паперів. Вторинний ринок є ринком, де відбувається купівля-продаж раніше випущених цінних паперів, характеризується операціями перепродажу цінних паперів.

З організаційних форм розрізняють біржовий ринок (фондова  чи валютна біржа) і позабіржовий ринок.

Позабіржовий  ринок - сфера обігу цінних паперів, не допущених до котируванні на фондових біржах. На позабіржовому ринку розміщуються також нові випуски цінних паперів. Позабіржовий ринок організується  дилерами, які можуть бути або не бути членами фондової біржі. Позабіржовий ринок цінних паперів проводиться за телефоном, телефаксом, комп'ютерних мережах. Він займається головним чином цінними паперами, тих акціонерних товариств, які не мають достатньої кількості акцій або доходів для того, щоб зареєструвати (пройти лістинг) свої акції на який-небудь біржі. Позабіржовий ринок цінних паперів проводиться за телефоном, телефаксом, у комп'ютерних мережах. Він займається головним чином цінними паперами тих акціонерних товариств, які не мають достатньої кількості акцій або доходів для того, щоб зареєструвати (пройти лістинг) свої акції на який-небудь біржі.

Операції з  цінними паперами проводять фондові  біржі (для паперів у валюті - валютні  біржі) і інвестиційні інститути.

Фондова біржа  являє собою організований і регулярно функціонуючий ринок з купівлі-продажу цінних паперів. Організаційно-фондова біржа представлена ​​у формі господарюючого суб'єкта, що працює за ліцензією і займається обігом цінних паперів. Під зверненням цінних паперів розуміються їх купівля, продаж, а також інші дії, передбачені законодавством, що призводять до зміни власника цінних паперів. Біржа не є комерційним підприємством. Як господарюючий суб'єкт, біржа надає приміщення для операцій з цінними паперами, надає розрахункові та інформаційні послуги, дає певні гарантії, накладає обмеження на торгівлю цінними паперами і отримує комісійні від угод. Функції фондових бірж полягають у мобілізації тимчасово вільних грошових коштів через продаж цінних папери у встановленні ринкової вартості цінних паперів і у встановленні ринкової вартості цінних паперів.

Держава як правило, випускає цінні папери з метою  залучення коштів для:

• фінансування поточного бюджетного дефіциту;

• погашення  раніше розміщених позик;

• забезпечення касового виконання державного бюджету;

• згладжування нерівномірності надходження податкових платежів;

• забезпечення комерційних банків ліквідними резервними активами;

• фінансування цільових програм, здійснюваних місцевими  органами влади;

підтримки соціально  значущих установ і організацій. [8]

Як вже раніше було сказано одним з напрямків  покриття бюджетного дефіциту є залучення  приватних коштів шляхом продажу  державних цінних паперів. Однак  слід зауважити що випуск державних  цінних паперів є найбільш економічно доцільним методом фінансування бюджетного дефіциту порівняно з практикою запозичення коштів у центральному банку і залученням доходів від емісії грошей. Дійсно, використання кредитних ресурсів центрального банку звужує його можливості регулювання позичкового ринку і тому практично у всіх країнах з ринковою економікою встановлені обмеження на доступ уряду до цих ресурсів. Покриття дефіциту бюджету через емісію грошей призводить до надходження в оборот незабезпечених реальними активами платіжних засобів і пов'язане з інфляцією, розладом грошового обігу.

Уряд України, наприклад, у 1996 році за рахунок випуску  внутрішніх державних позик планувало  профінансувати дефіцит держбюджету  в розмірі 150 трлн дол. крб, тобто  на 32,5%. Звичайно ж, масштаби залучення  державою коштів шляхом емісії цінних паперів у різних державах далеко не однакові. Так, наприклад, в 1989 році в Італії співвідношення загального обсягу випущених цінних паперів і валовим внутрішнім продуктом становить 50,6%, в Японії - 40,4%, у той час як у Франції - 17,7%, а у ФРН - 16 , 6%. [13]

Слід зазначити, що необхідність випуску боргових інструментів може з'явитися у зв'язку з потребою погашення раніше випущених урядом позик навіть без дефіцитності бюджету  поточного року. Крім того, незалежно  від наявності зазначених причин, в рамках одного бюджетного року нерідко виникають відносно короткі розриви між державними доходами і витратами. Вони зазвичай пов'язані з тим, що пік надходжень платежів до бюджету припадає на певні дати, встановлені для їх сплати і подання податкових декларацій, в той час як бюджетні витрати мають більш рівномірний розподіл за часом.

Випуск деяких видів державних цінних паперів  може сприяти згладжуванню нерівномірності  податкових надходжень, усуваючи тим  самим причину касової незбалансованості  бюджету. Наприклад, Казначейство (міністерство фінансів) Великобританії випускає іменні податково-депозитні сертифікати, які можуть за бажанням їх власників або в будь-який час бути повернені назад, або використані при сплаті податків. В останньому випадку за сертифікатами виплачуються підвищені відсотки, завдяки чому стимулюється інтерес платників до завчасного внесенню сум податкових платежів і знижується ймовірність касових розривів між доходами та видатками бюджету.

Державні цінні  папери можуть випускатися для фінансування програм, здійснюваних органами влади на місцях, а також для залучення коштів у позабюджетні фонди. Держава має право випускати не тільки свої власні цінні папери, а й давати гарантії за пайовою зобов'язаннями, що емітуються різними установами та організаціями, які на його думку заслуговують урядової підтримки. Такі часткові зобов'язання набувають статусу державних цінних паперів.

Фінансування  державного боргу за допомогою випуску  державних цінних паперів пов'язане  з меншими витратами, ніж залучення коштів за допомогою банківських кредитів. Це пов'язано з тим, що урядові часткові зобов'язання відрізняють високою ліквідністю і інвестори відчувають набагато менше труднощів при їх реалізації на вторинному ринку, ніж при перепродажі позичок, наданих у борг державі. Тому державні цінні папери в країнах з ринковою економікою, як правило, є одним з основних джерел фінансування внутрішнього боргу.

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Державні  цінні папери

Цінні папери представляють  собою грошові документи, що засвідчують  права власності або відносини позики власника документа по відношенню до особи, видало такий документ (емітенту).

Державні цінні  папери це боргові зобов'язання емітента (юридична особа здійснює випуск цінних паперів - держави, найчастіше в особі  казначейства) перед набувачем даних зобов'язань (власником державних цінних паперів) у тому, що емітент зобов'язується в строк і в повній мірі погасити цінні папери, виплачувати належні відсотки, якщо такі випливають з договору про купівлю цінних паперів, а також виконувати інші зобов'язання, які обумовлені в договорі. Це джерело фінансування витрат держави, територіально-адміністративних органів управління, муніципалітетів; форма вкладень грошових коштів фізичними та юридичними особами та спосіб отримання ними доходів від цих вкладень.

Державні цінні  папери можуть випускатися центральними органами, органами влади на місцях, відділених, відносно незалежними, державними установами, а так само організаціями, які користуються державною підтримкою. Тому окремі цінні папери, випущені приватними юридичними особами, можуть мати, певною мірою, характер державних паперів, якщо держава гарантує прибутковість по них.

До цінних паперів, в цілому, і до державних цінних паперів, зокрема, належать грошові  документи:

• засвідчують  право володіння або відносини позики;

• визначають взаємини між особою, що випустила ці документи, та їх власником;