Сутність ринку державних цінних паперів

• передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді  дивідендів або відсотків, а також  можливість передачі грошових та інших  прав, що випливають з цих відносин, іншим особам.

Необхідно визначити  призначення державних цінних паперів:

По-перше, держава  використовує їх як метод мобілізації  грошових заощаджень громадян, тимчасово  вільних фінансових ресурсів інституційних  інвесторів (страхові компанії, пенсійні фонди тощо) для фінансування витрат бюджету, що перевищують його доходи.

По-друге, цінні  папери використовуються для регулювання  грошового обігу.

Наприклад, в  США емісія готівкових грошей здійснюється центральним банком - Федеральною  резервною системою (ФРС) під прийнятне забезпечення, головним чином державними облігаціями. Після розміщення на первинному ринку державні цінні папери обертаються на вторинному ринку. При необхідності ФРС скуповує їх у комерційних банків. В результаті цієї операції збільшуються резерви комерційних банків у ФРС. А це означає, що комерційні банки можуть видавати підприємцям значно більші суми кредитів. Так, змінюючи суми випуску і скупки цінних паперів і облікові ставки за кредитами, ФРС регулює грошовий обіг.

До числа  державних цінних паперів, прийнятих у світовій практиці, відносяться наступні цінні папери: державні облігації, казначейські векселі, ощадні сертифікати.

Розглянемо  ці види цінних паперів.

Облігація - це боргове грошове зобов'язання, за яким кредитор надає емітенту позику. Емітент, що випустив цінний папір, зобов'язується сплатити власнику облігації в обумовлений термін номінальну вартість паперу і щорічно (до погашення) фіксований або плаваючий відсоток. Значить облігацією визнається цінний папір, що закріплює право власника на отримання від емітента в передбачений нею термін її номінальної вартості і зафіксованого у ній відсотка від вартості облігації або іншого майнового еквівалента. [1]

Таким чином облігація є цінним папером, що засвідчує відношення позики між її власником (кредитором) і особою, що випустила її (емітентом, боржником) і засвідчують:

• факт надання  власником папери грошових коштів емітенту;

• зобов'язання емітента повернути борг через певний час; право інвестора отримувати у вигляді винагороди за надані грошові кошти певний відсоток від номінальної вартості облігації;

• відсоток за облігаціями залишається постійним  або змінюється незначно. Тому облігації - цінні папери з фіксованим доходом  або твердо дохідні папери.

Облігації випускаються з метою залучення грошових кошти для покриття держбюджету і реалізації державних проектів і служать джерелом фінансування видатків бюджету, що перевищують доходи; формою заощаджень коштів громадян і організацій та отримання ними доходу.

Існують різні  види облігацій залежно від емітента, способу виплати доходу, термінів дії, на які вони випускаються, умов обігу та їх надійності.

Державні облігації  випускають центральні органи управління. Як правило, емітентом є Міністерство фінансів. Отримані кошти спрямовані на покриття бюджетного дефіциту або фінансування певних інвестиційних проектів. Облігації місцевих позик випускають місцеві органи управління.

Залежно від  способу виплати доходу розрізняють  процентні, дисконтні і конвертовані облігації. Процентні облігації  передбачають виплату доходу у вигляді річного відсотка, що встановлюється до номінальної вартості. За дисконтними дохід формується у вигляді різниці між номінальною вартістю і цінами купівлі. Конвертовані облігації передбачають не виплату доходу, а обмін їх на нові. При цьому номінальна вартість придбаних облігацій збільшується, тобто дохід утворюється за рахунок різниці між номінальною вартістю нових і попередніх облігацій.

На облігації  зазначена номінальна вартість. Вона може бути продана за суму меншу, ніж  номінальна вартість (зі знижкою).

Тоді особа, що випустило її, зобов'язана відшкодувати її власникові в передбачений термін номінальну вартість. Дохід утримувача в цьому випадку утворюється  у вигляді різниці між номінальною  і продажною ціною. Облігація  може бути продана за номінальною вартістю або за ринковою ціною. У цьому випадку особа, що випустило облігацію, зобов'язана відшкодувати її власникові в передбачений термін номінальну вартість і сплатити йому фіксований відсоток. При купівлі облігації за номіналом дохід власника дорівнює отриманому відсотку. При перепродажу облігацій за ринковою ціною утримувач її має дохід або збиток у вигляді різниці. Між ціною купівлі та ціною продажу і дохід у вигляді відсотка. У разі фіксованого відсотка облігації - твердо прибуткові цінні папери.

По термінах розрізняють строкові, безстрокові  та облігації з правом дострокового погашення. Термінові випускаються на певні періоди, які не можуть змінюватися. Залежно від тривалості періоду  вони поділяються на короткострокові (до одного - двох років), середньострокові (до п'яти років) і довгострокові (більше п'яти - десяти років). Слід зауважити що, в кожній країні існує свій підхід до визначення термінів поділу облігацій на короткострокові, середньострокові і довгострокові. Безстрокові облігації не передбачають визначення термінів їх випуску.

Залежно від  умов обігу облігації, ділять на дві  групи: з вільним і обмеженим  обігом залежно від прав на їх перехід  від одного до іншого власника.

По надійності облігації діляться на забезпечені і не забезпечені. Забезпечені облігації передбачають гарантії їх погашення і виплати доходу відповідно до встановлених термінів. Забезпеченням таких облігацій може бути нерухоме майно, земля і тд. Державні облігації незалежно від того, вказується чи ні об'єкти і форми їх забезпечення, завжди вважаються забезпеченими, оскільки держава не може збанкрутує і завжди вважаються забезпеченими, оскільки держава не може збанкрутує і завжди має достатні ресурси і тому його облігації виступають еталоном надійності.

Казначейські зобов'язання - вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються серед населення, і свідчать про внесення їх власниками коштів до бюджету і дають право на отримання фінансового доходу. Випускають такі види казначейських зобов'язань: короткострокові (до одного року); середньострокові (від 1 до 5 років); довгострокові (від 5 до 10 років). [1]

Короткострокові казначейські векселі є формою боргового  зобов'язання держави, випускаються на термін, як правило, до одного року під  покриття бюджетного дефіциту з виплатою доходу у вигляді дисконту. Таким чином, короткострокові казначейські векселі - державні зобов'язання, що погашаються звичайно в межах одного року з часу їх випуску й реалізовані з дисконтом, тобто за ціною нижче номіналу, по якому вони погашаються (або продаються за номіналом, а випускаються за ціною вище номіналу).

Середньострокові  казначейські векселі, казначейські бони казначейські зобов'язання, що мають  термін погашення від одного до п'яти  років, що випускаються зазвичай з умовою виплати фіксованого відсотка.

Довгострокові казначейські зобов'язання зі строком  погашення до десяти років і більше; по них оплачуються купонні відсотки. Після закінчення терміну власники таких державних цінних паперів  мають право отримати їх вартість готівкою або рефінансувати в інші цінні папери. У деяких випадках довгострокові зобов'язання можуть бути погашені при настанні попередньої дати, тобто за кілька років до офіційного терміну погашення.

Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про  депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому. [1]

Термін ощадні сертифікати як цінний папір має  два значення:

• документ - свідоцтво  кредитної установи про депонування  грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання депозиту (депозитні сертифікати), або свідоцтво банку про отримання грошей від громадян для довгострокового їх заощадження (ощадні; сертифікати);

• вид облігацій  державних позик.

Сертифікати дають  можливість залучити вкладників вільних грошових коштів.

Власник сертифіката отримує  дохід або у вигляді відсотка, або у вигляді різниці між  сумою, що підлягає виплаті, і купівельною  ціною сертифіката.

Ощадні сертифікати видаються  строкові (під певний договірний відсоток на визначений строк) або до запитання.

Іменні сертифікати обігу  не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншими особами є не дійсним. Ощадні сертифікати на пред'явника можуть звертатися на вторинному ринку. У продажну ціну включається і нарахований на момент продажу відсоток.

Депозитні сертифікати до запитання дають власникові право  на вилучення певних сум за пред'явленням сертифіката. На термінових депозитних сертифікатах вказані термін відплати і розмір належного відсотка.

Отже, державна цінний папір - це форма існування державного боргу, це боргові цінні папери, емітентом яких виступає держава.

Державні цінні папери мають як правило 2 переваги перед  іншими цінними паперами:

- найвищий рівень надійності для вкладених коштів і відповідно мінімальний ризик втрати основного капіталу і доходів за ним;

- пільгове оподаткування в порівнянні з іншими цінними паперами або напрямками вкладання капіталу. Часто на державні цінні папери відсутні податки на операції з ними і на отримувані доходи.

Уряд випускає боргові зобов'язання широкого спектра термінів від казначейських векселів терміном у 3 місяці до облігацій терміном 30 років.

За допомогою випуску  в обіг державних цінних паперів  вирішуються такі основні завдання: фінансування державного бюджету на неінфляційних основі, тобто без додаткового випуску грошей в обіг; фінансування цільових державних програм у сфері житлового будівництва, інфраструктури, соціального забезпечення тощо.

 

2. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ ДЕРЖАВНИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Відповідно до пункту 3.5 "Підвищення ефективності державних фінансів" Програми діяльності Кабінету Міністрів України "Відкритість, дієвість, результативність" у сфері боргової політики Урядом будуть прийняті, зокрема, такі заходи:

* Мінімізація витрат на  обслуговування державного боргу;

* Здійснення поступового  переходу від зовнішніх запозичень  до внутрішніх;

* Розвиток внутрішнього  ринку державних середньо-і довгострокових  боргових зобов'язань.

Безперечно, такі наміри Уряду  є обнадійливими. Якщо вони будуть реалізовані, то ринок внутрішніх державних облігацій в Україні може знову стати ефективним, привабливим ринком. Правда, цього разу не за рахунок занадто високих доходностей, а за рахунок таких ознак як ефективність, ліквідність, прозорість, зручність інфраструктури.

Принципово важливим є те, які пріоритети поставило для себе Уряд у борговій політиці.

Якщо пріоритетність йде  в послідовності переліку вищезазначених заходів, то ситуація з ринком державного боргу може залишитися на місці. "Мінімізація  витрат на обслуговування" державного внутрішнього боргу, взагалі, не повинна бути коротко або навіть середньостроковим пріоритетом. Якщо не буде розвиненим ринок середньо-і довгострокових внутрішніх державних облігацій, то по суті то й внутрішнього боргу, як такого, не буде. Тоді завдання з мінімізації витрат з його обслуговування просто зникне само собою, оскільки розміри цих виплат будуть дуже незначними. Вже зараз "ринковий внутрішній борг" знаходиться на дуже низькому рівні по відношенню до ВВП: якщо не враховувати ПОВДП, то обсяг ринкового облігаційного державного внутрішнього боргу становить лише 1% від ВВП. [11]

Інша справа, якщо під  мінімізацією витрат розуміється зменшення  витрат за рахунок другого пункту, тобто переходу від зовнішніх  запозичень до внутрішніх. Але, проаналізувавши  фактичні дії Уряду в цьому році і заяви щодо планів на наступний рік, навряд чи можна бути впевненим у наведеному в попередньому реченні тлумаченні пріоритетів Уряду.

Звичайно, випуск Українських  єврооблігацій в 2004 р. досить успішним, але поки ще, відбувається тенденція, протилежна заявленої - внутрішній борг замінюється зовнішнім. Протягом сучасного етапу розвитку ринку внутрішніх державних облігацій він використовувався Мінфіном майже виключно для покриття касових розривів і фінансування дефіциту держбюджету. Однак у сучасній економіці роль ринку внутрішнього державного боргу зводиться далеко не тільки до засобу фінансування бюджетного дефіциту.

Уряд може залучати кошти під великі суспільно необхідні і, в той же час, рентабельні інвестиційні проекти. Але для того, щоб це робити необхідно, мати ефективно функціонуючу, професійну структуру, яка б здійснювала оцінку та відбір таких проектів.

Якщо дивитися на це питання більш широко, і враховувати міжнародний досвід, то необхідно говорити про створення певної структури, відповідальної за фінансовий ризик-менеджмент держави. Найбільш поширеним варіантом таких структур у світі є так звані агентства з управління (державним) боргом. Звичайно, що крім управління пасивами (боргами і умовними зобов'язаннями) держави таке агентство впливає і на розміщення активів держави (відбір інвестиційних проектів). Це є необхідним у силу того, що від того, як будуть використані заімствовані державою кошти, безпосередньо залежить можливість їх повернення.

У цьому відношенні в Україні сталося певний рух. У квітні 2003 р. народні депутати зареєстрували  Проект Закону про Державний борг України, яким передбачається створення  Агентства з управління державним боргом. Важливу інформацію щодо змін на ринку ОВДП містить проект Державного бюджету на 2004 р.