Сутність ринку державних цінних паперів

Передбачався  випуск 5-річних ОВДП на суму 1.926 млрд. грн. в рахунок погашення заборгованості держбюджету за ПДВ перед експортерами. Пропонувалося, щоб облігації були амортизаційними - з щорічним погашенням 20% номінальної вартості. Слід зазначити, що Верховна Рада вже відмовлялася надати право Кабміну випустити подібні облігації для погашення заборгованості перед експортерами. [11]

Таким чином, є  достатньо істотна ймовірність того, що в майбутньому році на ринку ОВДП знову будуть домінувати неринкові, нестандартні інструменти, що є породженням реструктуризації тих чи інших боргів. Однією цікавою характеристикою розвитку ринку корпоративних облігацій стала поява великих випусків провідних державних підприємств, або підприємств, більшість акцій яких перебуває у власності держави. Найбільш яскравим прикладом є випуск облігацій на суму в 500 млн. грн. державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-західна залізниця" (термін до погашення цих облігацій - 3 роки, ставка відсотку 12%, щомісячний купон). За своєю суттю, це є квазі - державні облігації. [12]

 

Безумовно, такі великі випуски можуть стати орієнтиром на ринку корпоративних облігацій, але було краще б, якби цим орієнтиром виступав розвиненою, ліквідний ринок ОВДП. Ринок квазі - державних облігацій, який почав формуватися, не може бути повноцінним замінником ринку внутрішніх державних облігацій для фінансової системи країни.

Може подумати, що ринок ОВДП тільки віднімає потенційні ресурси, які б могли бути спрямовані на кредитування реальної економіки (на відміну від ринку корпоративних облігацій). Але це є так, лише коли залучені кошти спрямовуються виключно на споживання. У країнах з сильним державним фінансовим менеджментом більша частина залучених за рахунок ринкових державних запозичень коштів йде на конкретні інвестиційні проекти.

Отже, ліквідний  і ефективний ринок державних  облігацій - це велике суспільне благо.

Проста статистика свідчить про те, що ринки корпоративних облігацій, та інших інструментів з фіксованим доходом, більшою мірою розвинені в тих країнах, де більш розвиненими є ринки державних облігацій і пов'язаних з ними інструментів.

Не потрібно переоцінювати ефект витіснення, коли державні запозичення витісняють приватні. Дійсно, так було в 1996 -1998 рр.., Але в нормальній економіці державні та корпоративні запозичення швидше доповнюють один одного, чим конкурують. Позитивний вплив розвиненого ринку внутрішніх державних цінних паперів значно перевищує ефект витіснення.

Розвиток ринку  внутрішніх державних облігацій  є досить складною і довгостроковій завданням. Деякі з важливих передумов  його ефективного розвитку неможливо  досягти в короткі терміни. Це є, наприклад, створення потужних національних довгострокових інвесторів, таких як пенсійні фонди і компанії зі страхування життя.

 

Але є і такі речі, які можна здійснювати вже  прямо зараз. Серед таких заходів  необхідно виділити наступні:

* Певне підвищення  дохідності розміщення облігацій;

* Подальша стандартизація  термінів інструментів;

* Концентрація  на випуску простих стандартних  інструментів;

* Підвищення  прозорості ринку;

* Вдосконалення  мікроструктури ринку.

У сфері вдосконалення  мікроструктури головними напрямками є: введення системи первинних дилерів, спрощення процедури проведення первинних розміщень внутрішніх державних облігацій та заміна багато цінових аукціонів.

Про перспективи  ринку Українських міжнародних  облігацій можна говорити в двох аспектах. З одного боку - це перспективи розвитку цього ринку в світовому масштабі, тобто збільшення його розміру, ліквідності, обсягів торгівлі, розширення бази міжнародних інвесторів, і т. ін..

У цьому плані  розвиток ринку залежить від економічного розвитку України та боргової політики держави та окремих недержавних позичальників. Якщо Україна буде успішно розвиватися, то база потенційних інвесторів у Українські міжнародні облігації (але й Українські інструменти взагалі) кардинальним чином розшириться. Це, безумовно, сприятиме і підвищенню обсягу ринку, і зростання його ліквідності.

Однак буде рости  чи цей ринок, навіть при такому оптимістичному сценарії, залежить ще й від того, якою мірою борговою політикою Уряду  України буде передбачено використання зовнішніх джерел фінансування державних  потреб. Більшість країн зараз намагається розвивати ринок внутрішнього боргу. Відповідні рекомендації надаються і багатьма міжнародними експертами (з МВФ, Світового банку, ОЕСР, Банку міжнародних розрахунків та ін.) Цілком можливо, що Україна теж обере цей шлях (хоча поки ще дії Уряду говорять про протилежне). Тоді імовірним буде збереження помірного обсягу ринку Українських міжнародних облігацій - для того, щоб мати в наявності певний "барометр" поглядів міжнародного фінансового співтовариства на Україну - але обсяг ринку не буде рости. З іншого боку, цікавим є також питання розвитку ринку з точки зору участі в ньому внутрішніх Українських інвесторів, наприклад пенсійних фондів, страхових компаній, інвестиційних фондів.

Участь резидентів-інвесторів в ринку Українських міжнародних облігацій залежить, по-перше, від того, чи буде і надалі лібералізований режим інвестування резидентів України в ці інструменти. Як відомо, НБУ нещодавно поліпшив свій режим, але все ще не в достатній мірі, щоб можна була говорити про вільний інвестуванні резидентами у Українські єврооблігації. Так, наприклад, заборонено купувати валюту на міжбанківському ринку для придбання українських суверенних облігацій. Тобто, резиденту можна купити ці інструменти лише за умови наявності певних валютних активів.

Подальша доля цього питання залежатиме від  позиції інших регуляторів фінансових ринків України - Державної комісії  з цінних паперів та фондовому  ринку та Державної комісії з  регулювання ринків фінансових послуг. [11]

Але навіть у  випадку повної лібералізації інвестицій інвестиційних та пенсійних фондів у Українські суверенні єврооблігації  їх участь у цьому ринку аж ніяк не гарантовано. Якщо внутрішні ринки  цінних паперів успішно розвиватимуться  і будуть забезпечувати достатній рівень ліквідності і прозорості, то потреба пенсійних, інвестиційних фондів, страхових компаній у доступі до міжнародного ринку (у тому числі і до Українським міжнародним облігаціями) не буде великою. Українські інституціональні інвестори зможуть просто досягати вищих реальних доходностей на внутрішньому ринку капіталів, ніж на зовнішньому.

Однак на сьогоднішній день внутрішні ринки все ще залишаються  нерозвиненими. І за таких умов Українські пенсійні фонди та інші інститути  контрактних заощаджень можуть стати вагомою групою інвесторів на ринку єврооблігацій України (за умови лібералізації їх доступу до цього ринку).

Розвиток ринку  внутрішніх муніципальних облігацій  є досить складним завданням. У деяких країнах проекти з розвитку цього  ринку реалізовувалися в рамках більш широких проектів з розвитку муніципальних запозичень (або навіть розвитку місцевого самоврядування взагалі) за допомогою різних міжнародних інститутів і донорів.

Розвиток ринку  муніципальних облігацій в багатьох країнах часто стримується браком загальної реформи системи муніципальних фінансів. В Україні вже багато зроблено в цьому напрямку - був прийнятий Бюджетний кодекс, проведені зміни в системі між бюджетних відносин.

Але багато важливих питань все ще залишаються невирішеними. Особливо це стосується забезпеченості муніципалітетів так званими "власними доходами", тобто такими доходами, обсяг яких контролюється в основному самим муніципалітетом. Основним видом таких доходів є місцеві податки і збори. Вони становлять зараз лише кілька відсотків від сукупних доходів Українських місцевих бюджетів. У більшості країн основним джерелом власних доходів муніципалітетів виступає податок на нерухомість.

Однозначно  можна стверджувати, що, крім вдосконалення  системи муніципальних фінансів, розвиток ринку внутрішніх муніципальних облігацій буде мати потребу в наявності розвинутого базового боргового ринку - ринку внутрішніх державних цінних паперів. Розвиненою ринок внутрішніх державних цінних паперів буде надавати базовий орієнтир прибутковості для всіх інших внутрішніх боргових ринків і сприятиме більш високій ліквідності всіх фінансових ринків в Україні.

На сьогоднішній день цей ринок розвиненою дуже слабо - він дуже малий за обсягом і  неліквідний. Ті законодавчі обмеження, які були встановлені на даний момент щодо муніципальних запозичень в Україні, є відносно м'якими. Існує лише одне обмеження - виплати відсотків не можуть перевищувати 10% видатків загального фонду місцевого бюджету. Хоча навіть це обмеження може стати обмежуючим, якщо у певного міста буде надійний великий інвестиційний проект, а загальний фонд бюджету цього міста буде відносно малим.

Міністерство  фінансів вже зараз проводить  роботу з доопрацювання нормативно-правової бази щодо муніципальних запозичень і існує реальна можливість введення в найближчому майбутньому додаткових обмежень на обсяг муніципального боргу або перегляд чинного 10-процентного нормативного коефіцієнту витрат на відсотки за позиками. Залежно від того, які будуть зміни, будуть залежати і перспективи розвитку ринку муніципальних запозичень. У разі введення додаткових нормативних коефіцієнтів, які сильно будуть обмежувати можливі обсяги муніципальних запозичень, ринок муніципальних облігацій в Україні залишиться дуже незначним. [11]

Більшість інвестиційних  проектів, які необхідно реалізовувати Українським містам, носить довгостроковий характер. Тому і основним сегментом ринку муніципальних облігацій повинен стати ринок муніципальних цінних паперів з терміном 4-5 років і більше. Для розвитку ринку таких довгострокових випусків дуже необхідною є поява на фінансовому ринку України активів інститутів контрактних заощаджень. Йдеться, насамперед, про недержавні пенсійні фонди та компанії зі страхування життя, а також довгострокові інститути спільного інвестування закритого типу.

Збільшенню  інвестиційного попиту на внутрішні  муніципальні облігації має сприяти  становище банківської нормативної  бази: більш низький коефіцієнт зважування при розрахунку показника адекватності регулятивного капіталу для муніципальних  облігацій (порівняно з кредитами муніципалітетам) певною мірою сприятиме банківських інвестицій в муніципальні облігації.

Стримуючим  фактором для випуску довгострокових муніципальних облігацій може бути заклопотаність потенційних інвесторів щодо виконання зобов'язань за облігаціями наступній місцевою владою. Адже прецедент з Одесою показав, що це є дуже серйозним ризиком. Досвід інших країн показує, що цей фактор може бути протягом тривалого часу гальмом розвитку ринку муніципальних облігацій. Якщо говорити про зовнішній ринок, то тут слід відзначити існування значної ймовірності зневаги внутрішнім ринком з боку найбільших міст, які мають право на зовнішні запозичення. Частковим підтвердженням цьому є те, що перше Українське муніципальне облігаційне запозичення після 5 - річного перерви було здійснено саме на зовнішньому ринку - позика Києва наприкінці липня - на початку серпня цього року обсягом 150 млн. дол. США. [13]

 

 

3. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОГО РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

За останні  роки український ринок цінних паперів демонструє суперечливу динаміку свого розвитку. З одного боку, спостерігається зростання загальних обсягів торгівлі цінними паперами та збільшення видів фінансових інструментів, що використовуються на фондовому ринку. З іншого боку, згортається емісійна діяльність, зокрема щодо випуску акцій та облігацій підприємств, а також інвестиційних сертифікатів ПІФів. Можна назвати два головних чинники, що сьогодні негативно впливають на розвиток вітчизняного фондового ринку, – це несприятлива макроекономічна ситуація та фіскальний тиск податкових органів.

Для українського ринку цінних паперів найбільш сприятливим  був минулий рік. Так, загальний  обсяг торгів цінними паперами збільшився у порівнянні з попереднім періодом в 1,5 рази, сягнувши 2 171,1 млрд грн., у 2 рази зросли обсяги організованого ринку. Вони становили 235,44 млрд грн. і склали 13,16% усіх фондових операцій.

 

Капіталізація лістингових компаній фондового  ринку станом на 31.12.2011 року складала 179,86 млрд грн., що більше на 4,72% порівняно з 2010 роком (171,76 млрд грн.).

Співвідношення  капіталізації лістингових компаній до ВВП, станом на кінець 2011 року досягло 13,66%, тоді як на кінець 2010 року — 15,87%, 2009-го — 12,64%, а 2008-ого — 9,02%. Однак зростання  ВВП порівняно з капіталізацією лістингових компаній відбувається швидшими темпами.

 

Емісійна діяльність ринку цінних паперів

Обсяги випусків емісійних цінних паперів відображають наміри підприємств щодо збільшення своєї капіталізації та їх зацікавленості у залученні інвестицій за допомогою цінних паперів. Станом на 31.12.2011 року загальний обсяг усіх зареєстрованих регулятором випусків цінних паперів становив 1 014, 78 млрд грн.

 

В минулому році НКЦПФР було зареєстровано випусків емісійних цінних паперів на загальну суму 179,17 млрд грн., у тому числі: акцій — 58,16 млрд грн.; облігацій підприємств — 35,91 млрд грн.; облігацій місцевої позики — 584,50 млн грн.; опціонів — 3,44 млн грн.; інвестиційних сертифікатів пайових інвестиційних фондів — 75,75 млрд грн.; акцій корпоративних інвестиційних фондів — 8,77 млрд грн. Найбільшу частку в загальному обсязі зареєстрованих випусків емісійних цінних паперів становили цінні папери ІСІ (47,17%) та акції (32,46%).

За 8 місяців 2012 року порівняно з аналогічним  періодом минулого року, обсяг зареєстрованих акцій зменшився на 11,99 млрд грн., облігації підприємств – на 1,577 млрд грн., а цінних паперів ІСІ – майже на 20 млрд грн.