Управління основними засобами компанії

· зниження вартості підтримки виробничих фондів у стані;

· скорочення простоїв устаткування, з допомогою проведення більш грамотного технічного обслуговування і ремонту;

· зниження аварійності, підвищення надійності;

· впорядкування  обліку основних фондів;

· ведення повної історії устаткування наступного аналізу;

· підвищення ефективність використання персоналу;

· оптимізація ланцюжка матеріально-технічних поставок;

· найповніше врахування витрат за технічне обслуговування може й ремонт;

· перехід до управління орієнтованому на виробничий процес.

Застосовувані підприємствами кошти, їхню технічну статки у значною  мірою характеризують технічний  рівень підприємства. Для оздоровлення й успішного функціонування підприємствам  потрібно ефективне керівництво  основні засоби.

Основні кошти –  одне з найважливіших аспектів управління, оскільки саме основні фонди є  матеріальним втіленням науково-технічного прогресу – найважливішим інструментом підвищення ефективності діяльності підприємства у цілому. [7, з. 56]

Раціональне управління основні засоби сприяє поліпшенню багатьох техніко-економічних показників підприємства у цілому. Мета управління основними  фондами – забезпечити найефективніше використання коштів праці. До засобам  праці відносять машини та устаткування, інструменти та пристрої, виробничі  будівлі і споруди, кошти переміщення  вантажів, засоби зв'язку, земельні ресурси. Засобами праці виділяють засоби виробництва (машини, устаткування тощо.), яких належить визначальна роль засобах  виробництва.

 

2. Аналіз  і - оцінка основних засобів 

 

2.1 Цілі, завдання аналізу та джерела  інформації

Підприємство самостійно планує власну діяльність і визначає перспективи свого розвитку, що дозволяє йому вибирати ті методи і засоби аналізу, які найбільш доступні у цих умовах. Ефективність використання основних засобів  найповніше можна відбити з допомогою  застосування методів факторного аналізу: способу абсолютних різниць і  способу ланцюгової підстановки. Є  всі дані, необхідних аналізу динаміки основних фондів, й визначення частки окремих видів засобів у загальної  їх вартості (структури). Ця частина  аналізу була більш цікавою, якби відновлення основних засобів відбувалося  інтенсивніше, та на жаль, підприємство не володіє необхідним при цьому  обсягом коштів. Серед власних  джерела фінансування відтворення  основних засобів головну роль грає прибуток, залишається у розпорядженні  підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів. Другим за значенням джерелом власні кошти є амортизаційні відрахування. Аналіз основних засобів необхідний те, що б виявити чинники, що впливають  неефективне використання основних засобів і знайти шляхи задля  подолання чи пом'якшення цих  негативних факторів.

Мета аналізу  основних засобів – виявити резерви  підвищення ефективності їх використання, обгрунтувати необхідність інвестицій в технічне переозброєння, оновлення  й (чи) розширення технічної бази, і  навіть дати економічного обгрунтування  вибору методу нарахування амортизації  задля забезпечення фінансової стійкості  організації. Мета визначається необхідністю обгрунтування тих чи інших управлінські рішення (наприклад, рішення про  продаж, купівлі, модернізації основних засобів). [12, з. 324]

З мети, формуються завдання аналізу основних засобів. Завдання містять, передусім, оцінку об'єкта аналізу, з урахуванням якої визначаються чинники, мають вплив на стан і  надасть динаміки основних засобів; встановлення причин, викликали вплив  чинників, визначення резервів підвищення ефективність використання основних засобів; розробку заходів, націлених використання виявлених резервів.

Аналіз доцільніше здійснювати динаміці за кілька років  або у порівнянні з групою аналогічних  підприємств.

Якість проведеного  аналізу залежить від вибору і  підготовки інформаційної бази, що охоплює різні облікові івнеучетние  дані.Учетно-плановие джерела включають  дані бізнес-плану, документи бухгалтерського, статистичного обліку, первинні облікові дані, звітність підприємства. Показники  бізнес-плану можна використовувати  в оцінці очікуваних майбутніх доходів (прибутку) від створення (придбання) й порядку використання основних засобів. Дані бухгалтерського обліку (регістри, первинні документи) можна  використовувати лише за проведенні внутрішнього управлінського аналізу. На основі можна було одержати приватні показники наявності, стану, руху, і  ефективність використання коштів. Для  проведення зовнішнього аналізу  використовується фінансова, статистична  і податкова звітність.

Довнеучетним джерелам інформації ставляться документи, регулюючі  діяльність підприємства (статут, наказ  про облікову політику підприємства), законодавчих документів,хозяйственно-правовие документи, технічна і технологічна документація, дані статистичних збірок, періодичних і спеціальних видань, інші джерела.

Джерела даних для  аналізу:

1) №1 «Бухгалтерський  баланс»;

2) №2 «Звіт прибутки  і збитках»;

3) №5 «Додаток  до бухгалтерського балансу»;

4) форма №>1-П  «Звіт підприємства з продукції»;

5) форма №11 «Звіт  про наявність і рух основних  фондів та інших нематеріальних  активів»;

6) форма №>11-Ф  «Звіт про наявність і рух  основних засобів (підприємствам  всіх галузей народного господарства, крім в промисловості й будівництва)»;

7) формаБМ «Бланк  виробничої потужності»;

8) форма №7 «Звіт  про запасах невстановленого  устаткування, знаходиться в складах,  в капітальному будівництві»;

9) форма №>МО-1 «Бланк перепису невстановленого, зайвого устаткування»;

10) форма №1 –  переоцінка;

11) форма №>2-КС  «Звіт про виконання плану  набрання нею чинності об'єктів  основних фондів та використання  капітальних вкладень»;

12) даних про переоцінці  основних засобів (форма №1  – переоцінка»;

13) інвентарні картки  обліку основних засобів;

14) проектно-кошторисну  документацію;

15) технічну документацію  та інших. [3, з. 65]

Реалізація вищевикладених процедур аналізу основних засобів  дозволить забезпечити високу якість результатів. 

 

2.2 Аналіз  наявності, структури та руху  основних засобів

Для характеристики використання основних виробничих фондів застосовуються різні показники. Умовно їх можна розділити на дві групи:

· узагальнюючі показники;

· приватні показники.

Узагальнюючі показники  застосовуються для характеристики використання основних фондів всіх рівнях народного господарства – підприємства, галузі й народного господарства за цілому. До цих показниками відносять, передусім,фондоотдачу і рентабельність.

Приватні показники  – це, зазвичай, натуральні показники, що використовуються найчастіше на підприємств  і їх підрозділах. Вони діляться на показники інтенсивного і екстенсивного  використання основних фондів. [12, з. 281]

Показники інтенсивного використання основних фондів характеризують величину виходу продукції (виконаної  роботи) в одиницю часу з певного  виду устаткування. Показники екстенсивного  використання основних фондів характеризують їх застосування в часу.

Розглянемо методику проведення аналізу.

Аналіз основних засобів починається з аналізу  наявності, структури та руху основних засобів для підприємства.

Однією із визначальних показників під час аналізу основних засобів є середньорічна вартість основних засобів. Ця вартість то, можливо  розрахована кількома способами

, де (2.1)

– середньорічна  вартість основних засобів;

– початкова (балансова) вартість основних засобів;

– вартість запроваджених  основних засобів;

– число місяців  функціонування запроваджених основних засобів;

– ліквідаційна вартість;

М – кількість  місяців функціонування вибулих  основних засобів.

>1)хронологический метод розрахунку вартості основних засобів:

, де (2.2)

n – число періодів (місяців, кварталів тощо.);

– вартість основних засобів вi-ом періоді.

>2)для спрощення найчастіше використовують таку формулу для підрахунку вартості основних засобів (просте середньоарифметичне):

, де (2.3)

– вартість основних засобів початку року;

– вартість основних засобів наприкінці року.

У розділі аналізу  для характеристики технічного гніву  й вивчення руху основних засобів  використовуються такі показники, як коефіцієнт зносу, коефіцієнт придатності, вікову структуру устаткування.

Коефіцієнт зносу  визначається за такою формулою:

, де (2.4)

КП – коефіцієнт зносу;

І – сума зносу;

F – початкова  (балансова) вартість основних  засобів.

Коефіцієнт придатності () можна розрахувати двома шляхами

>1)как відмінність між 1 і коефіцієнтом зносу 

(2.5)

>2)как ставлення залишкової вартості () основних засобів до початкової (балансовою) вартості 

(2.6)

У певної міри технічний  стан основних засобів характеризують показники їх руху: коефіцієнт відновлення, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт приросту.

Коефіцієнт відновлення  розраховується шляхом розподілу вартості які поступили основних засобів  з їхньої вартість наприкінці року:

, де (2.7)

– вартість які  поступили основних засобів виробництва;

– вартість основних засобів виробництва наприкінці року.

Коефіцієнт вибуття  обчислюється як ставлення вартості вибулих основних засобів до вартості початку року:

, де (2.8)

– вартість вибулих  основних засобів виробництва;

– вартість основних засобів виробництва початку  року.

Коефіцієнт приросту – ставлення суми приросту основних засобів до вартості основних засобів  початку року:

, де (2.9) 

 

2.3 Оцінка  використання основних засобів

Далі починається  наступний етап аналізу – аналіз головних показників використання основних засобів. Ефективність використання основних засобів оцінюється такими узагальнюючими показниками, як фондовіддача іфондоемкость. [14, з. 320]

>Фондоотдача характеризує вихід своєї продукції 1 крб. вартості основних засобів:

, де (2.10)

– фондовіддача;

>В-объем продукції, крб.;

– середньорічна  вартість промислово-виробничих основних засобів, крб.

У розрахунках плану  економічного та розвитку фондовіддача обчислюється з обсягу продукції  порівняних цінах і середньорічний вартості виробничих основних фондів (власних і орендованих), крім фондів, що є па консервації й у резерві, і навіть зданих у найм. Основні  фонди враховуються за повною балансову  вартість (без відрахування зносу).

>Фондоотдача може визначатися виходячи і з випуску продукції вартісних, натуральних іусловно-натуральних показниках.

Найбільш правильно  ефективність використання основних фондів відбиває показник фондовіддачі, обчислений з випуску продукції натуральному вираженні. Проте сфера застосування цієї показника обмежена підприємствами,

які випускають одна частка продукції.

У багатьох галузей  промисловості фондовіддача розраховується з урахуванням вартісних показників. Застосування показника реалізованої продукції для обчислення фондовіддачі недоцільно, тому що цей показник у  динаміці за кілька років відбиватиме  обсяги на підприємства різної оцінці.

У фундаменті економічної  літературі висловлюються пропозиції щодо обчисленні фондовіддачі як стосунки прибутку до фондів. І тут показник фондовіддачі недостатньо точно  характеризує збільшення випуску своєї продукції одиницю вартості основних фондів, оскільки підвищення прибутку який завжди пов'язане зі зростанням випуску продукції (воно часто залежить тяжіння зрушень на структурі та асортименті). Це дублює зміна рівня рентабельності. Деякі економісти вважають за доцільне визначатифондоотдачу з залишкової вартості основних фондів. Така пропозиція не вважається правомірним, оскільки залишкова вартість не характеризує витрат за відтворення основних фондів. У цьому вийде, що у підприємствах, мають старі, морально застарілі робота як фізично зношені фонди, рівень фондовіддачі перевищить, ніж аналогічних підприємствах, мають нову техніку й більш продуктивне устаткування.Фондоотдача може розраховуватися як до всієї вартості виробничих основних фондів, і до вартості машин і устаткування. [13, з. 376]

Це дає можливість простежити ефективність використання найбільш рухомий і вирішальної  частини основних фондів – устаткування.

Проте незалежно  від бази обчислення показника фондовіддачі, його зміст позбавлене низки недоліків, які треба враховувати на практиці господарювання і економічним аналізі. Показник фондовіддачі неспіввідносна у часі, позаяк у чисельнику фігурує  річний (квартальний) обсяг продукції, а знаменнику вказуються фонди, окремі елементи яких мають різні терміни  служби, але у всіх випадках перевищують  річний час. Далі, обсяг продукції, ухвалений  щодо показника фондовіддачі, неспроможна  розглядатися як величина, пропорційна  розмірам основних фондів, у зв'язку з тим, що вона залежить від використання основних фондів протягом доби (>сменность), річного режиму роботи (сезонність,преривная чи безперервна робоча тиждень) тощо. З іншого боку, неоднакова і пасивна частина основних фондів, що слабко пов'язані з продукцією.