Формування і використання фінансових ресурсів підприємства

 

 

 Вступ

 

1. Фінансові ресурси підприємства як економічна категорія

 

2. Визначення фінансових ресурсів  підприємства та обґрунтування їх потреби

 

3. Сутність фінансових ресурсів та їх класифікація

 

4. Формування і використання  фінансових ресурсів підприємства

 

 Висновки

 

 Список використаних джерел

 

 

 Вступ

 

 Трансформація українського  суспільства, національної економіки  зумовлює відхід у небуття  старих і вихід на громадську  арену нових економічних відносин. В цих умовах значно більше  місця, ніж в командно-адміністративній  економіці, займають фінанси,  які відіграють провідну роль у ринковій економіці. Без нормального функціонування фінансового механізму ринкова економіка працювати невзмозі. Досвід останніх років проведення економічних реформ в Україні переконливо підтвердив це положення. Завдання полягає в тому, щоб оцінити і удосконалити роль фінансових відносин в той чи інший період розвитку, у тих чи інших суб'єктів економіки.

 

 У фінансовій системі країни  основною ланкою є фінанси  підприємств, роль яких посилюється з появою підприємств нових форм власності і форм господарювання, розвитком процесу роздержавлення і приватизації, зменшенням частки державних підприємств, переходом підприємств на принципи реального, а не проголошеного самофінансування.

 

 В умовах самофінансування  важливе місце займають фінансові  ресурси підприємств - головна складова їх функціонування і один з факторів виробництва в умовах ринку. Самостійність підприємств не в останню чергу характеризується наявністю фінансових ресурсів. Забезпеченість підприємств фінансовими ресурсами та їх ефективне використання суттєво впливає і на поповнення бюджету, державних і регіональних фондів. Залежність тут пряма: чим міцніше і стійкіше фінансове становище підприємств, тим забезпеченіше державні і регіональні грошові фонди, бюджет, більш повно задовольняються соціально-культурні та інші потреби суспільства. В сукупності фінансові ресурси підприємств відіграють важливу роль для формування ринкових відносин у національній економіці в цілому.

 

 Не дивлячись на актуальність  теми – «Фінансові показники  та обґрунтування потреби в  них», категорія фінансових ресурсів, на нашу думку, в Україні вивчена недостатньо.

 

 В роботі розглядаються теоретичні  аспекти категорії фінансових  ресурсів підприємств, досліджено стан, формування, особливості використання фінансових ресурсів підприємства на сучасному етапі, зв'язок і залежність між джерелами формування і напрямками використання фінансових ресурсів, оптимізація співвідношення між ними.

1. Фінансові ресурси підприємства як економічна категорія

 

 Фінанси підприємств різних галузей національної економіки можна визначити як економічні грошові відносини, пов'язанні із створенням, розподілом і використанням грошових фондів і нагромаджень в сфері виробництва і реалізації продукції. Реалізація фінансових відносин на підприємстві пов'язана з використанням фінансового механізму - системою управління фінансами підприємств, яка існує для організації взаємодії фінансових відносин і фінансових ресурсів з метою ефективного їх впливу на кінцеві результати виробництва. Фінансовий механізм встановлюється державою у відповідності з вимогами економічних законів шляхом видання законодавчих і нормативних актів, використовується підприємствами з урахуванням їх особливостей і завдань. Фінансовий механізм повинен сприяти найбільш повній і ефективній реалізації фінансами своїх функцій, їх взаємодії.

 

 Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у формах витрат ресурсів і одержання доходів, їх розподілу і використання. При цьому визначаються джерела фінансових ресурсів, напрямки і форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних "ресурсів, покупцями продукції, державними органами з сплати податків, персоналом підприємства тощо. Всі ці грошові відносини складають зміст фінансової діяльності підприємства, в якій найважливішу роль виконують фінансові ресурси.

 

 Фінансові ресурси підприємства - це грошові кошти, що знаходяться в розпорядженні підприємства і використовуються для покриття витрат і утворення різних фондів і резервів.

 

 В результаті виробництва  і реалізації товарів (послуг) формуються фінансові ресурси  підприємства, які забезпечують кругообіг основного та оборотного капіталу і взаємовідносини з установами фінансово-кредитної системи (Рис. 1.).

 

       

 

Рис. 1. Джерела формування і види фінансових ресурсів підприємства

 

 

 

 В цілому розрізняють два  основних види фінансових ресурсів, необхідних для діяльності підприємства: довгострокові фінансові кошти у вигляді основних фондів (капіталу) і короткострокові (поточні) фінансові кошти для кожного виробничого циклу, тобто до моменту отримання доходу від продаж.

 

 Залежно від джерел ресурсів  фінансування, як відомо, поділяється  на внутрішнє і зовнішнє.[11, c.4-6]

 

 Внутрішнє фінансування здійснюється  за рахунок коштів, одержаних  від діяльності підприємства, використання чи продажу його майна. До таких коштів належать прибуток, амортизаційні відрахування, виручка від продажу майна.

 

 Зовнішнє фінансування має  своїми джерелами кошти, не  пов'язані з діяльністю підприємства: внески власників у статутний капітал безпосередньо або у формі купівлі акцій, кредит, інші боргові зобов'язання, державні субсидії.

 

 Поряд з поділом фінансування  на зовнішнє і внутрішнє слід  відрізняти фінансування за рахунок власних і сторонніх фінансових ресурсів.

 

 До сторонніх фінансових  ресурсів належать ті, які треба повертати, тобто боргові зобов'язання. Всі інші фінансові ресурси виступають як власний капітал.

 

 Важливою формою фінансування  є кредит - платне надання грошей  або інших цінностей в борг  на певний час. Залучення кредитних  коштів розширює фінансові можливості  підприємства, але одночасно виникає ризик, пов'язаний з необхідністю повернення боргів у майбутньому і сплати процентів. Кредитна політика підприємства базується на порівняльному аналізі можливого прибутку від використання кредитних ресурсів і додаткових витрат у вигляді процентів та необхідності підтримання певного співвідношення між заборгованістю і власним капіталом. З одного боку, низька частка кредиту у загальному капіталі підприємства понижує його фінансові можливості та прибутковість, а з іншого - надмірна заборгованість, що не покривається власним капіталом, підвищує ризик неспроможності сплати боргів, підриває довіру інвесторів і, як наслідок, знижує ефективність діяльності підприємства. З урахуванням цих чинників вибирається оптимальне співвідношення власного і стороннього капіталу в конкретних умовах. Поряд з зазначеним треба мати на увазі, що при високій інфляції кредит може використовуватися як метод боротьби з її негативними наслідками. Якщо рівень інфляції вищий за кредитну процентну ставку, то кредит вигідний незалежно від його використання.

 

 Не менш важливою формою  фінансування підприємств є випуск цінних паперів, до яких належать, насамперед, акції та облігації.

 

 Акція - це цінний папір, який надає право власності на частку майна і прибутку акціонерного підприємства. Випуск і продаж акцій дозволяє підприємству мобілізувати в значних обсягах капітал для інвестування. Розрізняють акції звичайні і привілейовані. Звичайні акції надають право участі в управлінні акціонерним підприємством, ( право голосу на зборах акціонерів), але не гарантують певної величини доходу (дивіденду).

 

 Привілейовані акції забезпечують  їх власникові фіксовані дивіденди,  але не дають права голосу  при вирішенні питань діяльності  підприємства.

 

 Частка привілейованих акцій  у загальній їх кількості законодавчо  обмежується.

 

 Облігація як різновид цінних паперів є зобов'язанням емітента виплачувати власникові фіксований щорічний доход ( процент ) і в зазначений термін повернути вартість боргу ( викупити облігації ). Тому виручка від продажу облігацій не належить до власного капіталу.

 

 Метою підприємницької діяльності є фінансові результати. її доходність і є вирішальним для підприємства. Основним фінансовим результатом діяльності підприємства є його прибуток, іноді його замінюють показником доходу (валового доходу).

 

 У сфері підприємницької діяльності визнано, що доход - як показник фінансових результатів - це виручка від підприємницької діяльності за вирахуванням матеріальних та прирівняних до них витрат.

 

 Практичне значення показника  доходу полягає в тому, що він  характеризує загальну суму коштів, яка поступає підприємству за певний період і, за вирахуванням податків, може бути використана на споживання та інвестування.

 

 Прибуток - це частина виручки,  що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи надлишок надходжень над витратами фінансових ресурсів, прибуток є метою підприємницької діяльності та основним її економічним показником.

 

 Прибуток є основним фінансовим  ресурсом для розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції всіх форм інвестування.

 

 Приблизна схема використання  прибутку на підприємствах України показана на рис. 2.

 

 

 

Рис. 2. Схема використання прибутку підприємств

 

 Прибуток ( доход ) як основний  показник фінансових результатів  не може повністю характеризувати  фінансовий стан підприємства і можливі тенденції його зміни. Останній істотно залежить від певних фінансових пропорцій, які аналізуються за даними балансу - підсумкового синтетичного документу про наявність і використання фінансових ресурсів на певну дату. [11, c. 11-12]

 

 Баланс (як відомо) має дві  частини: актив, якій показує  напрямки розміщення коштів ( капіталу ), і пасив, що характеризує їх джерела. Активи включають фізичне, грошове і нематеріальне майно, яке у балансі поділяється на дві групи: фіксовані й поточні активи.

 

 Фіксовані активи - це майно,  створене за рахунок довгострокових  інвестицій, яке має тривалий термін обігу (більше року), передусім основні фонди, незавершене будівництво, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення та інші. Фіксовані активи ще називають основним капіталом. Основні фонди і нематеріальні активи у балансі оцінюються за "їх повною вартістю, але у підсумок включаються за мінусом амортизаційних відрахувань (зносу).

 

 Поточні активи включають  мобільний елемент майна з  коротким терміном обігу (до одного року). До них належать оборотні кошти і цінні папери, що швидко реалізуються. Поточні активи мають здатність досить швидко перетворюватися у гроші. Цю здатність називають ліквідністю. Поточні активи більш ліквідні, ніж фіксовані. В свою чергу окремі різновиди поточних активів мають різну ліквідність. За умов нормального функціонування економіки найбільш ліквідні активи - це гроші, цінні папери, на які є попит на ринку., та дебіторська заборгованість.

 

 Меншу ступень ліквідності  мають товарно-матеріальні запаси та затрати (у незавершене виробництво, майбутніх періодів).

 

 Пасиви балансу поділяються  на дві групи: власний капітал  ( кошти ) і чужий у різних формах заборгованості (зобов'язань). Власний капітал створюється з двох основних джерел. Перше - внески власників підприємства при його організації або виручка від продажу акцій акціонерного товариства. Друге основне джерело - акумульований ( нерозподілений ) між власниками і працівниками прибуток, який утворюється від діяльності підприємства.

 

 Боргові зобов'язання у балансі  поділяються на довго- і короткострокові.

 

 Довгострокові - це ті зобов'язання, які погашаються не раніше, ніж  за рік від дати складання балансу, короткострокові - в межах року.

 

 Короткострокові включають  не тільки кредити, але й  різні форми кредиторської заборгованості: за одержані товари, аванси, видані векселі, за розрахунками по оплаті праці, виплати податків тощо.

 

 Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення і використовуються для оцінки і діагностики фінансового стану підприємства, за результатами яких характеризуються і прогнозуються фінансові ресурси.

2. Визначення фінансових ресурсів  підприємства та обґрунтування їх потреби

 

 Становлення в Україні ринкової  економіки активізувало процеси  створення нових підприємств ресторанного господарства, реконструкції, перепрофілювання тих, що працюють нині. Особливістю підприємств такого типу є те, що, з огляду на специфіку їхнього функціонування, вони є водночас виробничо-господарською і соціальною системою.

 

 Залежно від прийнятої на  підприємстві ресторанного господарства технології виробництва визначається співвідношення між факторами, яке максимізує виробничу функцію. Тобто обирається трудомісткий, або капіталомісткий, шлях забезпечення випуску продукції. Ефективність виробничої діяльності, таким чином, досягається через оптимізацію складу і обсягів ресурсів, що формують фактори виробництва підприємства.