Основнi засоби: визначення, класифiкацiя та оцiнка

До інших основних засобів  належать засоби, що не обліковуються  на субрахунках 101-108 рахунка 10 „Основнi засоби”.

Пiдприємство має право  самостiйно вирiшувати, якi основнi засоби вiднести до цiє групи. Це може бути облiк  меблів, офiсного обладнання, iнформацiйних систем, а також побутових електромеханiчних приладiв (холодильники, вентилятори  та iн.).

Наведена класифiкацiя  основних засобiв має важливе  значення для облiку, оскiльки щодо неї  складається звiтнiсть про рух  основних засобiв. Крiм того, такi данi необхiднi для глибокого аналiзу використання основних засобiв i пошуку резервiв для  пiдвищення фондовiддачi.

За характером участi у  процесi виробництва основнi засоби подiляються на групи: виробничi i невиробничi. Виробничi основнi фонди призначенi для використання у сферi матерiального  виробництва, а невиробничi (об’єкти  житлово-комунального господарства, охорони  здоров’я, культури, освiти, спорту та iн.) - для обслуговування колективiв  пiдприємства. Хоча невиробничi фонди  безпосередньо участi у виробничому  процесi не беруть, проте це не означає, що на них не треба видiляти кошти. Навпаки, забезпечення пiдприємства невиробничими  фондами за встановленими нормативами  має важливе соцiальне значення для розвитку колективу. Однак сьогоднi такi нормативи або взагалi не розробленi, або не вiдповiдають вимогам часу.

Важливою є класифiкацiя  основних засобiв за галузями економiки:

1) промисловiсть;

2) сiльське господарство;

3) лiсове господарство:

4) транспорт;

5) зв’язок;

6) будiвництво;

7) торгiвля i громадське  харчування:

8) матерiально-технiчне постачання i збут:

9) заготiвля та iншi видi  дiяльностi сфери матерiального  виробництва (редакцiї, видавництва,  кiностудiї, будинки звукозапису,  заготконтори зi збору металобрухту  й утилю, органiзацiї зi збору  декоративних i лiкарських рослин, плодiв);

10) житлово-комунальне господарство i побутове обслуговування населення;

11) охорона здоров’я, фiзична  культура i соцiальне забезпечення;

12) освiта;

13) культура;

14) мистецтво;

15) наука i наукове обслуговування;

16) кредитування i державне  страхування;

17) управлiння;

18) партiйнi й громадськi  організації.

Наведена класифiкацiя  має певне значення i для органiзацiї  аналiтичного облiку, тому що на промислових  пiдприємствах одночасно функцiонують основнi засоби рiзних галузей. Зрозумiло, що найбiльшу питому вагу займають засоби промисловостi але поряд з ними на пiдприємствах використовуються основнi засоби будiвництва, громадського харчування (буфети, їдальнi), сiльського господарства (пiдсобнi господарства) та iн.

За рiвнем використання основнi засоби подiляються на дiючi i недiючi. З економiчної точки зору така класифiкацiя  дозволяє правильно органiзовувати нарахування амортизації (зносу) та включати витрати у собiвартiсть  продукцiї. Якщо амортизація на дiючi основнi засоби нараховується то на засоби, якi знаходяться в процесi реконструкції, модернiзацiї, добудови, дообладнання та на консервацiї, не нараховується.

Залежно вiд права власностi основнi засоби подiляються на власнi й орендованi. Власнi засоби вiдображаються в балансi i звiтностi даного пiдприємства, орендованi - в них не показуються.

Основнi засоби вiдображаються в балансi i звiтностi в грошовому  вимірнику, що дає можливiсть визначити  їх загальний обсяг, структуру, амортизацiю, знос, змiни у складi окремих груп в динамiцi та ряд технiко-економичних  показникiв.

Основнi засоби вiдображаються у балансi в першому роздiлi активу - „Необоротнi активи”.

Створенi (побудованi) або  придбанi основнi засоби у балансi вiдображаються за їх первинною вартiстю, яка складається  з таких елементiв:

• сум сплачених коштiв пiдрядним органiзацiям за виконанi будiвельно-монтажні роботи та постачальникам за придбанi об’єкти (без податкiв);
• реєстраційних зборiв, державного мита i подiбних платежiв, якi засвiдчують право власностi на об’єкт;
• сум ввiзного мита;
• витрат зi страхування ризику доставки об’єктiв;
• сум податкiв у зв’язку з придбанням об’єктiв (якщо податки не вiдшкодовуються пiдприємству);
• витрат на установку, монтаж, налагодження, пробний пуск об’єктiв;
• iнших витрат, якi пов’язанi з доведенням об’єкта до стану, в якому його можна експлуатувати.

Первинна вартiсть основних засобiв показує вартiсть кожного  об’єкта в момент його введення в експлуатацiю. Данi про вартiсть  об’єкта записуються в актi приймання  основних засобiв, а також в iнвентарнiй  картцi, звiдки й походить назва цiєї вартостi - iнвентарна. Первинна вартiсть може змiнюватись лише при переоцiнцi, добудовi, модернiзацiї i реконструкцiї об’єкта в порядку проведення робiт за рахунок капiтальних iнвестицiй. Такий порядок забезпечує стабiльнiсть оцiнки засобiв працi i дає можливiсть проведення аналiзу їх використання у порiвняльних цiнах.

Залишкова вартiсть основних засобiв - це рiзниця мiж первинною  вартiстю об’єктiв i нарахованим  зносом, який визначається за даними бухгалтерського  облiку. Знос визначається бухгалтером  виходячи зi строку i норм амортизації.

Залишкова вартiсть показує  ту частину вартостi, яка ще залишилась пiсля перенесення на готовий  продукт вартостi об’єкта внаслiдок  використання у виробничому процесi. Чим довше служить об’єкт i бере участь у виробництвi, тим менша  залишкова вартiсть.

Справедлива (реальна) вартiсть  об’єкту основних засобiв дорiвнює сумi, за якою актив може бути обмiняний  при здiйсненнi угоди мiж компетентними, обiзнаними, зацiкавленими та незалежними  сторонами.

Справедливою вартiстю  в бiльшостi випадкiв є ринкова  вартiсть за умови тривалого збереження способу господарського використання вiдповiдних об’єктiв, тобто використання для ведення одного i того ж або  аналогiчного виду дiяльностi. Ринкова  вартiсть визначається професiйними  оцiнювачами. При неможливостi отримання iнформацiї про ринкову вартiсть  яких-небудь об’єктiв через їх специфiчний характер, вони переоцiнюються за вiдновленою  вартiстю з врахуванням фактичного зносу.

Вiдновлювальна вартiсть  основних засобiв - це вартiсть вiдтворення  об’єктiв в сучасних умовах виробництва i дiючих у даний момент цiнах. Вiдновлювальна вартiсть вимагає переоцiнки основних засобiв на певну дату. Вiдомо, що при оцiнцi основних засобiв за початковою вартiстю в рiзний час дiють  рiзнi цiни, отже у балансi вони показуються  у непорiвнянному виглядi.

Лiквiдацiйна вартiсть визначається як чиста сума, яку пiдприємство розраховує отримати за об’єкт основних засобiв  в кiнцi перiоду використання, що передбачений, за вирахуванням очiкуваних витрат на лiквiдацiю цього об’єкту.

Показники лiквiдацiйної вартостi та вартостi, що амортизується, є розрахунковими, оскiльки їх значення визначаються на пiдставi приблизних розрахункiв, а не за допомогою безпосереднього вимiрювання. Використання показникiв лiквiдацiйної вартостi та вартостi, що амортизується, дозволяє бiльш обгрунтовано визначити  ту частину вартостi об’єкту, яка  повинна бути вiднесена на витрати  протягом перiоду його використання пiдприємством (за умови достатньо  точного визначення лiквiдацiйної вартостi).

Якщо надходить партiя  однотипних основних засобiв (iнвентар, прилади), то вартiсть одного об’єкта  визначається дiленням загальних витрат на їх придбання на кiлькiсть об’єктiв.

При отриманнi необоротних  активiв без оплати (вiд благодiйних органiзацiй, при об’єднаннi пiдприємств) у балансi треба показати їх за справедливою вартiстю - за цiною обмiну або оплати постачальнику об’єкта (ринкова  або вiдновлювальна вартiсть). За такою  ж справедливою вартiстю оцiнюється  об’єкт, який внесено у статутний  капiтал пiдприємства.

При обмiнi подiбних об’єктiв  первинна вартiсть отриманого об’єкта  дорiвнює його залишковiй вартостi, а  у випадку перевищення справедливої вартостi об’єкта над його залишковою вартiстю оцiнка здiйснюється за справедливою вартiстю з включенням рiзницi до витрат звiтного перiоду. Обмiн  неподiбними об’єктами здiйснюється  за їх справедливою вартiстю, збiльшеною (зменшеною) на суму грошей чи їх еквiвалентiв, що була передана (отримана) пiд час  обмiну.

Науково-технiчний прогрес  приводить до здешевлення будiвництва, але рiст цiн на будiвельнi матерiали - до подорожчання. Ці тенденції, переплiтаючись, впливають на ефективнiсть виробництва й у результатi - на вартiсть будiвництва. Для аналiзу динамiки структури основних засобiв виникає необхiднiсть привести вартiсть об’єктiв, уведених в дiю в рiзний час, у порiвнянний вигляд. Із цiєю метою розробляється методика переоцiнки основних засобiв, за якою на певну дату призначається переоцiнка. Вартiсть об’єкта пiсля переоцiнки має назву вiдновлювальної.

Основні засоби є матеріальними  активами, яке підприємство утримує  з метою використання їх в процесі  виробництва або поставки товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим засобам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного  використання яких більше одного року. Основні засоби можуть оцінюватись  за первісною, залишковою, справедливою, відновлювальною та ліквідаційною  вартостями.

 

1.2 Документальне оформлення руху основних засобiв та їх облiк

 

Усі операції, пов’язані  з рухом основних засобів, оформлюються первинними документами, які забезпечують правильність і своєчасність їх обліку.

Надходження основних засобiв  оформляється „Актом прийому-передачi основних засобiв” (форма 03-1), у якому  вказуються: номер, дата оформлення, комiсiя, яка приймає об’єкт, його найменування, коротка технiчна характеристика, результати випробування, висновки комiсії  про випробування об’єкта в роботi, початкова вартiсть i норма амортизацiї  на повне вiдновлення, вiдмiтка про  вiдкриття iнвентарної картки. До акту прикладається технiчна документацiя i паспорт на об’єкт. В актi, як правило, вказується один об’єкт. Загальний  акт для декiлькох однотипних об’єктiв, якi мають однакову вартiсть i прийнятi в експлуатацiю одночасно, може виписуватися лише на iнструменти, iнвентар або верстати.

Внутрiшнє перемiщення  основних засобiв оформляється вiдповiдним актом (форма ОЗ-1). Внутрiшнiм перемiщенням вважається рух основних засобiв  в бухгалтерському облiку з однiєї дiльницi в iншу, а також їх передача зi складу в експлуатацiю. Акт виписує  та дiльниця чи вiддiл, якi передають  основнi засоби. Документ мiстить такi данi: номер, дата, хто передає, хто  приймає, технiчна характеристика об’єкта, початкова вартiсть, норма амортизацiї. Вiн виписується у двох примiрниках, перший з яких, iз розпискою одержувача і здавача, передається в бухгалтерiю  для вiдмiтки в iнвентарнiй картцi або iнвентарних книгах (форма ОЗ-9) основних засобiв i передачi картки у вiдповiдне  мiсце експлуатацiї об’єкта. Другий примiрник акта залишається у здавача  для вiдмiтки про вибуття в iнвентарному  списку основних засобiв за мiсцем попереднього знаходження.

Принципове значення має  визначення об’єкта, який вiдображається в iнвентарнiй картцi на кожний об’єкт основних засобiв (форма 03-6). Так, у групi „будинки” об’єктом облiку є кожний окремий будинок. Зовнiшнi прибудови  до нього, якi мають самостiйне значення, а також вiдокремленi будинки котельних, складiв, гаражiв виступають самостiйними  об’єктами облiку.

У групi „споруди” об’єктом облiку є кожна споруда з усiма пристроями, як одне цiле - естакада, пiдвiсна  дорога, сховища (баки, басейни, цистерни на фундаментах), артезiанськi свердловини  та iн.

У групi „передавальнi пристрої”  об’єктами облiку є лiнiї електромереж вiд розподiльного пристрою приймальних  пiдстанцiй або вiд клем генераторiв  до розподiльних пристроїв приймальних  пiдстанцiй, трубопроводи, якi мають  самостiйне значення, паропроводи, водорозподiльнi мережi водоканалу, каналiзацiї та iн.

Об’єктом облiку для групи  „машини й устаткування” є  кожна окрема машина, включаючи пристосування, прилади, iндивiдуальнi огорожi і фундамент.

За такими групами основних засобiв, як транспортнi засоби, iнструмент, виробничий iнвентар, робоча і продуктивна  худоба об’єктом облiку є кожна окрема одиниця.

У групi „багаторiчнi насадження”  об’єктом облiку виступають зеленi насадження (молодi, а також тi, що досягли  повного розвитку) по кожному парку, саду, скверу, бульвару, територiї незалежно  вiд кiлькостi, вiку і породи насаджень.

У фiнансовому облiку вiдображаються операцiї, якi пов’язанi з пiдтриманням основних засобiв у робочому станi. Беручи участь у виробничому процесi, основнi засоби зношуються, що вимагає  замiни окремих частин, тобто ремонту. Операцiї з ремонту основних засобiв  повиннi знайти вiдображення в облiку. Зрозумiло, що на час ремонту вони тимчасово вилучаються з процесу  виробництва, а пiсля його проведення знову вiдображаються у складi основних засобiв.

При зупинцi об’єкта на ремонт оформляється „Акт прийому здачi вiдремонтованих, реконструйованих і модернiзованих  об’єктiв”(форма ОЗ-2). Вiн пiдписується працiвником цеху (господарства), уповноваженим приймати основнi засоби, i представником, який здає основнi засоби на ремонт, реконструкцію чи модернiзацiю. В актi вказується номер, дата, технiчна характеристика, вид ремонту, вартiсть об’єкта.

Якщо ремонт виконується  власними силами, то акт виписується  в одному примiрнику, а при виконаннi робiт стороннiми органiзацiями - у  двох. Один iз них передається  в бухгалтерiю даної органiзацiї, а другий - органiзацiї, яка виконує  роботи.

При передачi основних засобiв  виписується акт здачi, а при  прийманнi з ремонту - акт приймання. На пiдставi вказаних документiв (форма  ОЗ-2) бухгалтерiя робить запис в iнвентарних картках про виконання капiтального ремонту, реконструкцiю чи модернiзацiю, а в технiчному паспортi зазначаються змiни у характеристиках об’єкта, якi пов’язанi з виконанням ремонтних  робiт.