Основнi засоби: визначення, класифiкацiя та оцiнка

Змiни у складi основних засобiв  можуть виникати внаслiдок вибуття  об’єктiв з рiзних причин - передачi iншим органiзацiям своєї системи, продажу  державним i корпоративним органiзацiям, лiквiдацiї внаслiдок повного зносу, стихiйних лих, недостач, аварiй та iн.

 Пiдприємства мають  право продавати, передавати, обмiнювати, здавати в оренду, давати в  тимчасове користування, достроково  списувати основнi засоби як морально  застарiлi.

Передача та продаж основних засобiв вiдображасться актом передачi (форма ОЗ-1), а лiквiдацiя - актом  на списання (форма ОЗ-3). Морально застарiле, зношене i непридатне для подальшого використання устаткування, транспортнi засоби, iнвентар, iнструмент списуються з балансу в тому випадку, коли вони не можуть бути вiдновленi, реалiзованi або переданi iншим органiзацiям.

Рух основних засобiв вiдображається в картках облiку руху основних засобів (форма ОЗ-8). Витрати на транспортування, вантажно-розвантажувальнi роботи, зберiгання  зайвого устаткування, яке було в  складi основних засобiв до їх реалiзацiї  вiдносяться на витрати, пов’язанi з  реалiзацiєю основних засобiв (транспортування, вантажнi роботи), i вiдшкодовуються  покупцями. Останнi цi витрати включають  у вартiсть основних засобiв.

З балансу можуть списуватись  об’єкти - будинки, споруди, якi зносяться  у зв’язку з новим будiвництвом, а також об’єкти, якi повнiстю  амортизувалися.

Для визначення придатностi основних засобiв до подальшого використання, неможливостi реалiзації i неефективностi їх вiдновлення створюється комiсiя, до складу якої входять: головний iнженер, головний механiк, головний енергетик, головний бухгалтер, головний технолог та iншi особи. Комiсiя обстежує об’єкт, який пiдлягає списанню, встановлює його фiзичний стан i можливiсть подальшої експлуатацiї, з’ясовує причини, якi обумовили непридатнiсть (знос, порушення правил експлуатацiї, аварiя), винних осiб, можливiсть використання окремих вузлiв, матерiалiв i здiйснює їх оцiнку.

На основi обстеження об’єкта  комiсiя складає акт про лiквiдацiю  основних засобiв (форма ОЗ-3 або ОЗ-4 на списання об’єкта). В ньому вказується номер, дата, рiк виготовлення або  будiвництва об’єкта, дата введення його в експлуатацiю, початкова вартiсть, сума зносу, причини вибуття, вартiсть  матерiальних цiнностей, одержаних вiд  лiквiдацiї повнiстю чи частково лiквiдовується  об’єкт (будинки i споруди можуть бути лiквiдованi частково). Акт виписується  у двох примiрниках - перший передається  в бухгалтерiю, а другий залишається  у вiдповiдальної особи i служить  пiдставою для здачi на склад матерiальних цiнностей, одержаних вiд лiквiдацiї. Акт затверджується керiвником органiзацiї.

Витрати з лiквiдацiї, а  також вартiсть одержаних матерiальних цiнностей вiд розбирання будинкiв, споруд, демонтажу машин й устаткування вiдображаються в актi про лiквiдацiю  основних засобiв у спецiальному  роздiлi „Розрахунок лiквiдацiї об’єкта”.

Для списання з балансу  вартостi машин, устаткування, транспортних засобiв внаслiдок аварiй до акта про лiквiдацiю додається копiя  акта про аварiю, складеного компетентними органами, в якому пояснюються причини i вказуються виннi особи.

Аналiтичний облiк є основною моделлю облiку основних засобiв, оскiльки у повсякденнiй роботi доводиться мати справу з окремими об’єктами  щодо: оприбуткування, списання, перемiщення, реалiзацiї, а також нарахування  амортизації, проведення капiтального i поточного ремонту тощо. Отже, необхiдно  мати всi довiдковi данi про кожний об’єкт основних засобiв. Виходячи з цього  й органiзовується аналiтичний облiк.

Аналітичний облік основних засобів ведеться окремо щодо кожного  об'єкту.

В картках на багаторiчнi насадження вказуються такi данi, як порода дерев чи кущiв, площа (м², га), мiсце розташування насаджень. В картках форма ОЗ-6 вiдображається капiтальний ремонт на основi акта форма ОЗ-2. Перемiщення машин, устаткування, iнструменту iнвентарю з одного місця експлуатацiї в iнше вiдображається в картках на основi акта форма ОЗ-1.

Для контролю за збереженням  основних засобiв та органiзацiї облікового процесу кожному об’єкту присвоюють iнвентарний номер, незалежно вiд  перебування його в експлуатацiї  чи в запасi.

Iнвентарний номер об’єкту  доцiльно присвоювати за шестизначним  кодом, у якому першi три цифри  означають групу основних засобiв,  а наступнi - номер об’єкта. Наприклад, 103078 читається так: група основних  засобiв 103 - „будинки”, 078 – примiщення  складу готової продукцiї. Інвентарний  номер повинен позначатися фарбою  або прикрiпленням до об’єкта  металевого жетона. Не мають iнвентарного  номера лише земельнi дiлянки,  багаторiчнi насадження, капiтальнi витрати  на полiпшення земель. Якщо об’єкт  складний, то iнвентарний номер позначається  на всiх його вiдокремлених  елементах.

Iнвентарнi номери основних  засобiв залишаються незмiнними  протягом усього строку експлуатацiї,  а при їх вибуттi не повиннi присвоюватись iншим об’єктам, що  надiйшли протягом даного часу (не менше 3-х рокiв).

Iнвентарнi номери обов’язково  наводяться в первинних документах  з облiку основних засобiв. На  основi акта прийому основних  засобiв (форма ОЗ-1) одразу ж  вiдкривається iнвентарна картка, яка служить своєрiдним паспортом,  де мiстяться данi про конкретний  об’єкт, а також його iнвентарний  номер.

Для будинкiв, споруд i передавальних  пристроїв у бухгалтерiї вiдкриваються iнвентарнi картки облiку за форма ОЗ-6 в одному примiрнику на кожен об’єкт на основi акта прийому основних засобiв (форма ОЗ-1), технiчної та iншої документацiї, яка прикладена до акта.

В iнвентарнiй картцi вказується номер, назва об’єкта, його адреса, мiсце експлуатації, початкова вартiсть, норма амортизацiї, дата i номер наказу про введення в експлуатацiю, вiдмiтка  про оприбуткування та про вибуття, бухгалтерськi записи про добудову, реконструкцiю, капiтальний ремонт, джерело придбання.

Для машин, устаткування, iнструменту, виробничого i господарського iнвентарю вiдкриваються iнвентарнi картки iз зазначенням  назви i призначення об’єкта, найменування заводу, що випускає основнi засоби, паспорта, креслень, заводського номера, моделi, типу, марки, дати випуску. Також вказується початкова вартiсть, iнвентарний номер, норма амортизацiї, акт про введення в експлуатацiю (номер, дата) та iн.

У картках на тварин вказується рiк народження, масть, iм’я (назва), маса та iншi показники що характеризують тварину.

У тих випадках, коли надходять  однотипнi предмети господарського iнвентарю, iнструментiв, верстатiв, якi мають однакове найменування, виробниче або господарське призначення, технiчну характеристику, однакову вартiсть i надiйшли одночасно в один вiддiл (дiльницю), може вiдкриватися iнвентарна картка групового облiку основних засобiв, але кожному з об’єктiв присвоюється окремий iнвентарний номер.

Заповненi iнвентарнi картки рееструються в описах iнвентарних карток (форма 03-7), що дас можливiсть  контролювати х эбереження. Описи  ведуться бухгалтерiею в одному примiрнику  на кожну групу основних засобiв  окремо. В описах iнвентарних карток вказується перiод, за який складено опис, назва об’єкта, номер карток, iнвентарний номер, вiдмiтка про вибуття. Описи  зберiгаються в бухгалтерії.

Масив iнвентарних карток зберiгається  в бухгалтерiї у спецiальнiй  картотецi. Вона побудована таким чином, що картки групуються за галузевими класифiкацiйними  групами основних засобiв (будiвництво, промисловiсть, сiльське господарство), а всерединi цих груп - за мiсцем експлуатацiї (знаходження) об’єктів (дiльницi, вiддiли, будiвельнi площадки), далi – за видами (будинки, споруди та iн.) з пiдроздiлом  на виробничi i невиробничi.

У мiсцях експлуатацiї основних засобiв облiк ведеться в iнвентарних списках (форма ОЗ-9), в яких вказується мiсце експлуатацiї, назва класифікованої групи основних засобiв, номер iнвентарної картки, інвентарний номер, повна  назва об’єкта, початкова вартість вибуття (номер i дата документа, причина).

Данi iнвентарного списку повиннi вiдповiдати даним записiв  інвентарних карток. Дозволяється замiсть iнвентарних спискiв відкривати iнвентарнi картки. При цьому бухгалтерiя  виписує інвентарні картки у двох примiрниках - один залишається в  бухгалтерії, інший передається  в мiсце експлуатацiї.

У картотецi в окремому роздiлi групуються картки на об’єкти, якi надiйшли, вибули або перемiщувалися всерединi органiзацiї протягом звiтного мiсяця, що необхiдно для коригування  суми амортизацiйних вiдрахувань. В  окрему групу видiляють засоби, які  знаходятъся в запасi на консервацiї.

З метою одержання iнформацiї  про наявнiсть i рух основних засобiв (за мiсяць, квартал, рiк) в розрiзi класифiкацiйних груп використовуються картки облiку руху основних засобiв (форма 03-8).

На пiдприємствах iз невеликою  кiлькiстю об’єктів основних засобiв  замiсть iнвентарних карток дозволяється вести iнвентарну книгу основних засобiв, в якiй вiдображається перелiк  груп основних засобiв iз зазначенням iнвентарних номерiв i назв об’єктiв, мiсця  їх знаходження.

1.3 Методи амортизації основних засобiв

Знос являє собою втрату основними засобами фiзичних якостей  або технiко-економiчних властивостей i, внаслiдок цього, вартостi. Величина зносу залежить вiд виду основних засобiв, їх функцiоналъної ролi у виробничому  процесi, строку й умов використання. В основному вiн визначається строком служби об’єктiв i зростає  з термiном експлуатацiї. На величину зносу дiють такi фактори, як iнтенсивнiсть  використання, агресивнiсть середовища, клiматичнi умови, правовi або iншi обмеження.

Розрiзняють два види зносу - фiзичний i моральний. До фiзичного  вiдноситься втрата об’єктом вартостi при спрацюваннi окремих частин машин, устаткування, iнструменту й iнвентарю та iнших основних засобiв, у результатi чого об’єкт не може надалi використовуватися  у виробництвi без ремонту.

Моральний знос буває двох видiв: перший - пов’язаний iз тим, що науково-технiчний прогрес веде до появи  конструктивно бiльш досконалих i продуктивних машин й устаткування такої ж вартостi, як i машин застарiлих, малопродуктивних; другий вид обумовлений  створенням дешевих та економiчних конструкцiй машин й устаткування, що робить експлуатацiю старих машин  невигiдною

Варто вiдзначити те, що визначити  реальний розмiр морального зносу  надзвичайно складно. Його можна  визначити лише в експертному  порядку. Доцiльно обирати такi методи нарахування зносу, якi враховують тенденцiї  науково-технiчного прогресу, щоби штучно не занижувати амортизацiю i цим не консервувати технiчну вiдсталiсть України через  завищення строкiв експлуатацiї  застарiлих об’єктiв.

Строки експлуатацiї устаткування становлять у середньому 16-18 рокiв  для України, проти 10-12 - у США i 5-7 - в Японiї.

Амортизацiя є систематичним  розподiлом первинної чи переоціненої вартостi необоротних активiв за мiнусом i лiквiдацiйної вартостi протягом строку корисного їх використання (амортизації). Знос є сумою, що нагромаджується  з початку корисного використання необоротних активiв.

Знос i амортизацiя - взаємообумовленi категорiї облiку. Якщо знос показує, наскiльки змiнилась вартiсть основних засобiв у результаті їх участi у  виробничому процесi, то амортизацiя - яка вартість включена у витрати  з певний звiтний перiод. Сума зносу  завжди визначається в сумi амортизацiйних вiдрахувань. Для визначення останьої використовуються рiзнi методи розрахункiв.

Розмiр амортизаційних вiдрахувань  визначається в процентах до iнвентарної (балансової) вартостi окремих видів  основних засобiв i називається нормою амортизацiйних відрахувань.

Амортизацiйнi вiдрахування - це вартiсне вираження зносу  основних засобiв, яке включається  в собiвартiсть продукцiї, виконаних  робіт i послуг.

Сума амортизацiї за мiсяць визначається методом множення початкової вартостi об’єкта на мiсячну норму  амортизацiї.

 Перший метод нарахування  амортизацiї називається прямолiнiйним. При цьому рiчні суми амортизацiї залишаються постійними на весь строк корисної служби об’єкта, накопичена амортизація збільшується, а балансова вартість об’єкта зменьшується. Цей метод розраховується як різниця первісної та ліквідаційної вартості поділена на термін експлуатації.

Другий метод називається  кумулятивним. Він визначається сумою років строку служби відповідного об’єкта за допомогою коефіцієнтів, в чисельнику яких зазначаються роки, що залишаються до кінця строку служби об’єкта, а в знаменнику – загальна сума років експлуатації. Перемноживши кожну дріб на вартість об’єкта, що амортизується, визначають загальну суму амортизації.

Третій метод - виробничий - полягає в тому, що пiдприємство визначає обсяг продукцiї за плановий перiод i дiленням вартостi об’єкта на плановий обсяг продукцiї визначає ставку амортизацiї на одиницю продукцiї. Множенням цiєї ставки на фактичний випуск продукції визначається сума амортизацiї.

Четвертий метод – метод зменшення залишкової вартості – характеризується визначенням річного відсотка амортизації за формулою:

А = 1 - Перв. вартість/Ліквідаційна вартість,

де п – кількість років.

Переваги такого методу: упродовж перших років експлуатації основних засобів накопичується  значна сума коштів необхідних для  їх відтворення.